Підприємство в ринковій економіці
1.Підприємство як суб’єкт господарювання
2.Типи і види підприємств
Термін «фірма», який недавно увійшов у наше життя, означає ім'я, під яким юридично повноправний господарюючий суб'єкт (одноосібний чи колективний) веде свої справи. Отже, підприємство і фірма є організаціями, що ведуть господарську діяльність і тому ми ці терміни вживатимемо як ідентичні.
Підприємство як основний суб'єкт ринкової економіки має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою фірми, товарний знак.
Функції підприємства:
1.Організаційна функція підприємства зводиться до забезпечення виробництва товарів і послуг, реалізації їх.
2. Відтворювальна функція підприємства — це інвестування (спрямування) капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів.
3. Соціальна функція підприємства полягає у задоволенні потреб споживачів у певних сферах.
Виробничо-технологічні функції підприємства пов'язані із забезпеченням процесу виробництва необхідними засобами та їх використанням; упровадженням новітніх технологій; раціоналізацією виробничих процесів і винахідництвом.
Економічними функціями підприємства є: управління процесами виробництва та збуту товарів, укладання контрактів, наймання працівників і раціональна організація їхньої праці, розподіл доходів (заробітної плати та прибутку), розрахунок економічної ефективності, ціноутворення, вивчення ринку.
Соціальні функції підприємства такі: поліпшення умов праці та відпочинку співробітників, створення сприятливого психологічного клімату в колективі, надання допомоги та пільг працівникам і членам їхніх сімей, благодійна діяльність.
зовнішньоекономічні функції. Підприємство бере участь у міжнародному обміні товарів, спільному з іноземними партнерами виробництві, будівництві, науково-технічному співробітництві.
Умови функціонування підприємства:
1. Підприємство є економічно самостійним товаровиробником. Це дає йому змогу на свій розсуд використовувати майно, що йому належить, визначати програму дій, обирати постачальників та споживачів, формувати ціни і розпоряджатися доходами, що залишаються після сплати податків.
2. Стимулом його діяльності є прибуток у процесі кругообороту капіталу.
3. Несе економічну відповідальність за результати господарської діяльності як поточними доходами, так і капіталом.
Риси підприємства:
— наявність єдиного майна, необхідного для здійснення певного економічного процесу, що відособлює його економічно;
— технологічна зумовленість факторів виробництва (для виробництва хліба потрібні інші засоби виробництва і працівники, аніж для виробництва швейних виробів);
— певне місце у системі суспільного поділу праці (спеціалізація, кооперація, комбінування, інтеграція);
— певне місце в соціумі.
Класифікація підприємств за формою власності
— приватні(засновані на власності окремого громадянина з правом використання найманої праці);
— колективні (засновані на власності трудового колективу, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської чи релігійної організації);
— державні (засновані на загальнодержавній та комунальній власності).
За рівнем концентрації та централізації виробництва і капіталу підприємства поділяють на малі (дрібні), середні та великі (крупні).
Україні чинне законодавство до малих відносить підприємства, чисельність зайнятих на яких не перевищує:
— у промисловості та будівництві — 200 осіб;
— в інших галузях виробничої сфери — 50;
— у науці та науковому обслуговуванні — 100;
— у галузях невиробничої сфери — 25;
— у роздрібній торгівлі — 15 осіб.
Підприємництво і бізнес
1.Управління виробництвом як елемент підприємництва
2.Правові форми бізнесу
3.Закон України про підприємництво
підприємництво" уперше ввів у науковий обіг англійський вчений Р. Кантільон. Він розглядав його як особливу економічну функцію, важливою рисою якої є ризик. Підприємець, на його думку, вміє передбачати, прагне отримати дохід, але водночас готовий до втрат.
Класики політичної економії Ф. Кене, Ж. Тюрго і, передусім, А. Сміт розглядали підприємця як власника, пов'язували підприємницьку діяльність насамперед із власним інтересом підприємця (особистим збагаченням), у процесі реалізації якого підприємці сприяють найефективнішому задоволенню потреб суспільства. З цією метою підприємець сам планує та організовує виробництво, розподіляє отримані доходи тощо.
Інший англійській економіст Д. Рікардо розглядав підприємця як звичайного капіталіста. Аналогічно оцінював роль підприємця К. Маркс. Водночас він виділяв відмінності між власником і підприємцем.
Якісно нову оцінку підприємництва дав наприкінці XIX ст. англійський економіст А. Маршалл. Це виявляється у тому, що вінвиділив організацію виробництва, а згодом підприємницьку діяльність до такої організації, як четвертий окремий фактор виробництва (поряд із працею, землею і капіталом). Водночас він, а також представники маржиналізму (Л. Вальрас, К. Менгер, Ф. Візер) характеризували підприємця як менеджера.
Повніша характеристика підприємництва дається у працях американського економіста Й. Шумпетера. На його думку, зміст підприємництва розкривається у його функціях, таких як:
1) реформування та докорінна перебудова виробництва внаслідок здійснення нових комбінацій щодо техніки і технології, створення нових товарів, освоєння нових ринків, джерел сировини;
2) підприємництво є функцією будь-якої економічної системи, виконання якої слід поєднувати з науковими розробками, маркетингом та іншими видами;
3) підприємець не обов'язково має бути капіталістом, власником; ним може бути і управляючий.
Розвиток підприємництва в Україні гальмують надмірно високий податковий тягар, корумпованість державних чиновників, рекет, недосконале і нестабільне законодавство, високі відсоткові ставки за кредит, захоплення значної частини ринку іноземними фірмами, низька платоспроможність населення та інші чинники.
Крім того, розвиток підприємництва в Україні гальмують недостатня сформованість таких умов:
1) реального плюралізму форм власності;
2) розвинутої інфраструктури підтримки підприємництва (консультаційних центрів з питань управління підприємствами, курсів і шкіл підготовки підприємців, інноваційних центрів тощо);стабільної, науково обґрунтованої економічної політики держави, в тому числі політики підтримки підприємництва;
3) раціональної економічної, зовнішньоекономічної політики, зокрема продуманої політики протекціонізму, захисту вітчизняного товаровиробника. Необхідність такого захисту в Україні,
здебільшого, проголошується;
4) ефективна та стабільна законодавча база щодо підприємництва та ін.
В Законі України «Про підприємництво» зазначається, що підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству
Чинне законодавство України певною мірою обмежує можливість займатися підприємницькою діяльністю деяким категоріям громадян:
— військовослужбовцям;
— службовим особам органів прокуратури, державної безпеки, МВС, суду, державного арбітражу, державного нотаріату;
— представникам органів державної влади та управління;
— громадянам, що мають судимість за економічні злочини тощо.
— організація власної справи спільно з автором перспективного винаходу.