Вимоги до відкриття та закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах

Банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків – юридичним особам (як резидентам, так і нерезидентам) незалежно від організаційно-правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, фізичним особам – підприємцям та фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, лише за наявності документів, виданих органами державної фіскальної служби, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах.

Дані установи зобов’язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків – юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до органу ДФС, в якому обліковується платник податків, протягом 3 робочих днів з дня відкриття/закриття рахунка (включаючи день відкриття/закриття).

У разі відкриття або закриття власного кореспондентського рахунка банки зобов’язані надіслати повідомлення до органу державної фіскальної служби, в якому обліковуються, протягом трьох робочих днів.

Орган державної фіскальної служби протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення від фінансової установи про відкриття рахунка зобов’язаний направити повідомлення про взяття рахунка на облік або відмову у взятті органом державної податкової служби рахунка на облік із зазначенням підстав.

Датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків у банкахта інших фінансових установах є дата отримання банком або іншою фінансовою установою повідомлення органу державної фіскальної служби про взяття

26 Вторинний облік платників податків

Вторинний облік платниківокремих податків і зборів обумовлений необхідністю набуття певних прав і обов’язків окремими платниками податків після того, як вони пройшли первинний рівень обліку. Виникнення цих прав і обов’язків пов’язане з моментом включення цих платників до окремого реєстру.

Заява про реєстрацію платника ПДВ може бути подана в податкові органи 2 шляхами: поштою з повідомленням про вручення або особисто службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов’язаний видати заявнику Свідоцтво про податкову реєстраціютакої особи протягом 10 днів від дня одержання заяви. Копії свідоцтва про реєстрацію, завірені податковим органом, мають бути розміщені в доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку.

Реєстрація платника діє до дати її анулювання. Рішення про анулювання реєстрації як платника ПДВ за заявою платника податку приймається протягом 10 днів з моменту подачі заяви.

Табл. 2 – Критерії застосування спрощеної системи оподаткування зі сплатою єдиного податку

Критерій	Статус платника
Юридична особа	Фізична особа – підприємець
Чисельність	Середньооблікова – не більше 50 осіб	Протягом року – не більше 10 найманих робітників
Розмір виручки	Не більше 1 млн. три	Не більше 500 тис. грн.
Терміни надання заяви про реєстрацію платника єдиного податку (новостворені)	Відразу після взяття на загальний облік в органах ДФС	Відразу після взяття на загальний облік в органах ДФС
Терміни надання заяви про реєстрацію платника єдиного податку (діючі)	Не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного кварталу	Не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного кварталу
Дата реєстрації платника єдиного податку (новостворені)	Від дня державної реєстрації	Від дня державної реєстрації
Дата реєстрації платника єдиного податку (діючі)	3 початку наступного кварталу	3 початку наступного кварталу

Спрощена система оподаткування є альтернативною системою, тому платниками єдиного податку стають виключно в добровільному порядку.

Реєстрації підлягають всі платники єдиного податку. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку й звітності може бути прийняте не частіше, ніж 1 раз на календарний рік.

Для переходу на спрощену систему суб’єкт подає заяву встановленої форми. Орган ДФС зобов’язаний протягом десяти робочих днів безкоштовно видати свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Свідоцтво видається суб’єкту малого підприємництва терміном на один календарний рік і є документом суворої звітності.

Відповідно до угоди про розподіл продукції одна сторона – Україна доручає іншій стороні – інвестору на певний строк проведення пошуку, розвідки й видобутку корисних копалин на певній ділянці (ділянках) надр і ведення пов’язаних з угодою робіт, а інвестор зобов’язується виконати доручені роботи за свій рахунок і на свій ризик з подальшою компенсацією витрат і одержанням плати (винагороди) у вигляді частини добутої продукції.

Зняття з податкового обліку угод про розподіл продукції й договорів про спільну діяльність здійснюється після закінчення терміну їхньої дії або після досягнення мети, для якої вони були укладені.

27 Сутність митного контролю та особливості його організації;

Митний контроль – це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм МКУ, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами ДФС.

Україна зацікавлена в реалізації зовнішньої і внутрішньої економічної, фінансової, податкової, зовнішньоторговельної, митної, військової політики, а також політики в галузі забезпечення державної, економічної та інших видів безпеки та здійснює відповідні заходи у т. ч. за допомогою митних органів, що здійснюють митний контрольі митне оформлення.

Митний контроль здійснюються:

1) у пунктах пропуску через державний кордон України – стосовно встановлених законодавством України заборон щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України;

2) при поміщенні в митний режим – стосовно встановлених законодавством України обмежень щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України.

З метою забезпечення митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов’язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди і порушень митних правил, у пунктах пропуску через державний кордон України створюються зони митного контролю–місця, визначені митними органами в пунктах пропуску через державний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах яких митні органи здійснюють митні формальності.

Режим зони митного контролю– це встановлені законодавством України з питань державної митної справи приписи, заборони та/або обмеження щодо перебування в зоні митного контролю товарів, транспортних засобів комерційного призначення та громадян, розташування в ній споруд та об’єктів, а також проведення у цій зоні господарських робіт.

Контроль за переміщенням через митний кордон України окремих видів товарів, що проводиться іншими державними органами, здійснюється за принципом «єдиного вікна» відповідно до міжнародної практики та рекомендацій міжнародних організацій із застосуванням єдиної з органами ДФС інформаційно-телекомунікаційної системи.

Товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем до моменту поміщення цих товарів, транспортних засобів у відповідний митний режим не може перевищувати 180 календарних днів.

28 Форми митного контролю;

1) перевірка документів та відомостей, які надаються органам Державної фіскальної служби України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України;

2) митний огляд (огляд та переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян);

3) облік товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України;

4) усне опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на органи Державної фіскальної служби України;

перевірка обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем;

7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих Державній фіскальній службі України.

Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати:

– санітарно-епідеміологічному контролю;

– ветеринарно-санітарному контролю;

– фіто санітарному контролю;

– екологічному контролю;– радіологічному контролю.

29 Процедура проведення митного контролю;

Види митного контролю:

Форматологічний контроль – це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

2) Контроль співставлення – це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов’язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

3) Контроль із застосуванням системи управління ризиками – це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

При перетині кордону України здійснюються:

1) Огляд та переогляд товарів, транспортних засобів

Огляд може бути ідентифікаційним – без розкриття пакувальних місць і без обстеження транспортного засобу, частковим – з розкриттям до 20 % пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу та повним – з розкриттям до 100 % пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу.

2) Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу

Якщо є підстави вважати, що в ручній поклажі або багажі є товари, які підлягають обліку і відповідним видам контролю, чи товари, при митному оформленні яких справляються митні платежі, а також товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено, орган ДФС має право провести огляд, а в разі необхідності – і переогляд ручної поклажі та багажу з їх розпакуванням.

3) Особистий огляд

Проводиться за письмовим рішенням керівника органу ДФС або особи, яка виконує його обов’язки, якщо є достатні підстави вважати, що громадянин, який прямує через митний кордон України чи перебуває в зоні митного контролю або у транзитній зоні міжнародного аеропорту, приховує предмети контрабанди чи товари, які є безпосередніми предметами порушення митних правил або заборонені для ввезення в Україну, вивезення з України чи транзиту через територію України.

Митному огляду не підлягає:ручна поклажа та супроводжуваний багаж Президента України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України, Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів Конституційного Суду України, Міністра закордонних справ України, Генерального прокурора України та членів їхніх сімей, які прямують разом з ними.

Митному огляду не підлягають засоби залізничного та повітряного транспорту, які перевозять офіційні державні делегації. Підставою для звільнення транспортного засобу від митного огляду є подання органу Державної фіскальної служби України офіційного повідомлення Міністерства закордонних справ України.

30 Документальні перевірки при проведенні митного контролю. Митні експертизи;

Документальна перевірка – це сукупність заходів, за допомогою яких органи Державної фіскальної служби України переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Митний контроль шляхом проведення перевірок проводиться щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

Митні експертизи проводяться шляхом взяття проб (зразків) товарів з метою встановлення характеристик, визначальних для:

1) класифікації товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності;

2) перевірки задекларованої митної вартості товарів;

3) встановлення країни походження товарів;

4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин;

5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність;

6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об’єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

31/ Система управління ризиками митного контролю

Управління ризиками – це робота органів Державної фіскальної служби України з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Цілями застосування системи управління ризиками є:

1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;

2) забезпечення більш ефективного використання наявних у органів Державної фіскальної служби України ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об’єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);

3) забезпечення в межах повноважень органів Державної фіскальної служби України заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров’я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;

4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Аналіз ризику – це систематичне використання органами Державної фіскальної служби України наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

До об’єктів аналізу ризику належать:

1) характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

2) характер зовнішньоекономічної операції;

3) характеристика суб’єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції.

Діяльність органів Державної фіскальної служби України з оцінки та управління ризиками полягає у виконанні таких завдань:

1) формування інформаційної бази даних системи управління ризиками органів Державної фіскальної служби України;

2) аналіз, виявлення та оцінка ризиків, у тому числі з використанням інформаційних технологій, що включають систематичне:

а) виявлення умов і факторів, що впливають на виникнення ризиків;

б) визначення областей ризику;

в) визначення критеріїв із заданими наперед параметрами, використання яких дає можливість здійснювати вибір об’єкта контролю, що становить ризик (індикаторів ризику);

г) здійснення оцінки імовірності виникнення ризиків та можливої шкоди у разі їх проявлення;

3) розроблення і реалізація практичних заходів з управління ризиками з урахуванням:

а) результатів аналізу та оцінки ризиків;

б) результатів аналізу необхідних ресурсів та очікуваних результатів реалізації запланованих заходів;

4) аналіз результатів та коригування вжитих заходів з управління ризиками, що включає:

а) здійснення контролю за практичною реалізацією заходів;

б) збір, оброблення та аналіз інформації про результати вжитих заходів з метою їх коригування та вдосконалення систем

32 Поняття податкового контролю та його суб’єкти

Податковий контроль —це багатоаспектна міжгалузева система спостереження державних контролюючих органів за фінансово-господарською діяльністю платників податків з метою об’єктивного забезпечення заданого рівня формування бюджету.

Згідно ст. 61.1. ПКУ Податковий контроль– система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. + правильність складання та своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків)

До основних аспектів податкового контролю відносять:

– діяльність із дотримання податкового законодавства;

– елемент державного управління економікою.

Суб'єктами податкового контролю виступають державні органи спеціальної компетенції. В повному об'ємі здійснювати податковий контроль вправі органи державної фіскальної служби. Окремими контрольними повноваженнями в сфері оподаткування наділені також митні органи.

Підконтрольними суб'єктами є будь-які юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які беруть участь у податкових правовідносинах в якості платників податків чи осіб, що сприяють сплаті податків (податкових агентів, банків)

33 Види податкового контролю

Виділяють наступні критерії класифікації й, відповідно, види податкового контролю:

Ø за часом проведення: попередній, поточний та наступний;

Ø в залежності від джерела отримання інформації: документальний, фактичний та зустрічний;

Ø в залежності від місця проведення контрольних дій: камеральний та виїзний.

Ø за періодичністю проведення: плановий та позаплановий;

Ø в залежності від суб'єктів, які здійснюють контрольну діяльність:

1. податковий контроль, який здійснюється органами державної фіскальної служби;

2. податковий контроль, який здійснюється органами державної митної служби.

Ø в залежності від статусу підконтрольних суб'єктів можна виділити: податковий контроль юридичних осіб; податковий контроль фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності; податковий контроль фізичних осіб;

Ø за обсягом контрольної діяльності: комплексний та тематичний;

Ø в залежності від об'єкта контролю, податковий контроль:

1. за визначенням нарахованих та сплачених податкових зобов'язань по податкам та зборам;

2. за використанням податкових пільг та систем оподаткування;

3. за постановкою на облік та перевіркою основних реквізитів платника податку;

4. за касовою дисципліною платника податків, здійсненням розрахунків в готівковій та безготівковій формі;

5. в сфері зовнішньоекономічної діяльності та експортно-імпортних операцій;

6. щодо наявності ліцензій, дозволів, патентів;

Ø за ступенем охоплення предметів контролю: повний та вибірковий.

34 Методи та принципи податкового контролю

До методів податкового контролювідносять наступні контрольні процедури:

– формальна, логічна та арифметична перевірка документів;

– юридична оцінка господарських операцій, що відображені в документах;

– зустрічна перевірка;

– економічний аналіз (для документального податкового контролю);

– отримання пояснень;

– огляд приміщень, і територій, що використовуються для отримання

доходу (прибутки);

– інвентаризація.

Принципи податкового контролю:
Загальноправові:	Загальноуправлінські:	Спеціальні:
– законність;	– незалежність;	– загальність;
– юридична рівність;	– планомірність;	– єдність;
– дотримання прав платника податків;	– систематичність;	– територіальність;
– гласність;	– об’єктивність та достовірність;	– обмеження;
– відповідальність;	– координація та взаємодія;	– конфіденційність;
– захист прав платників податків.	– ефективність;	– відшкодування шкоди.
– економічність та доцільність;
– гнучкість.

35 Етапи податкового контролю