Мультиплікатор автономних витрат. Вплив інвестицій на рівноважнийЧНП

Мультиплікатор автономних витрат визначається як відношення зміни рівноважного обсягу ВВП до зміни певного компонента автономних витрат:

де — мультиплікатор автономних витрат; — зміна рівноважного ВВП;

- зміна автономних витрат, незалежних від динаміки Y.

Мультиплікатор витрат показує, у скільки разів загальний приріст (ско­рочення) сукупного доходу перевищує початковий приріст (скорочен­ня) автономних витрат

Важливим є те, що одноразова зміна будь-якого компонента автономних витрат породжує багаторазову зміну ВВП. Якщо, наприклад, автономне

споживання зростає на якусь величину то це призводить до збільшення
сукупних витрат і доходу Y на таку ж величину, що, в свою чергу, викликає
повторне зростання споживання (оскільки збільшився доход), але вже на
величину Далі сукупні витрати і доход знову зростають на величи­
ну потім знову, за схемою кругообігу "доходи — витрати".

Отже, мультиплікатор витрат можна показати через граничну схиль­ність до споживання як:

Оскільки гранична схильність до заощадження MPS=1-MPC, отриму­ємо:

Якщо ж планові витрати будуть враховувати вплив прибуткових по­датків (тобто T=tY), мультиплікатор витрат визначатиметься за такою формулою:

де t — гранична ставка оподаткування.

Ці формули дають змогу визначити мультиплікатор витрат у закритій
економіці. Але відкрита економіка, яка продає за кордон та купує за кордоном,
перебуває під впливом змін у чистому експорті, які також призводять до
зміни кута нахилу лінії планових витрат. Ці зміни пов'язані з граничною
схильністю до імпортування (МРМ) — величиною, яка показує, на скільки
одиниць зміняться імпортні витрати при зміні доходу на одну
одиницю:

Тому мультиплікатор витрат у відкритій економіці має такий вигляд:

Парадокс ощадливості

Парадокс ощадливості - спроба суспільства більше зберігати обертається таким самим чи меншим обсягом заощаджень. Якщо приріст заощаджень не супроводжується приростом інвестицій, то будь-яка спроба домашніх господарств більше зберігати виявиться марною у зв'язку зі значним зниженням рівноважного ВВП, обумовленим ефектом мультиплікації.

Економіка стартує в точці А. В очікуванні спаду домашні господарства намагаються побільше заощаджувати: графік заощаджень переміщається від ^ до S ', а інвестиції залишаються на тому ж рівні. У результаті споживчі витрати відносно знижуються, що викликає ефект мультиплікатора і спад з-сукупними доходу від Yftдо У,. Так як сукупний доход Y знизився, то і заощадження в точці В виявляться тими ж, що і в точці А.

Якщо одночасно з ростом заощаджень від S до S "зростуть і заплановані інвестиції від до, то рівноважний рівень випуску залишиться рівним У0 і спад виробництва не виникне. Навпаки, в структурі виробництва будуть переважати інвестиційні товари, що створює гарні умови для економічного зростання, але може відносно обмежити рівень поточного споживання населення. Виникає альтернатива вибору: або економічний ріст в майбутньому при відносному обмеженні поточного споживання, або відмова від обмежень в споживанні ціною погіршення умов довгострокового економічного зростання.

Гроші та їх функції

1)Гроші – це одне з найвеличніших досягнень людства.Їх виникнення пов”язане з 7-8 тис. до н.е., коли у древніх племен з”явились залишки якихось продуктів, які можна було б обміняти на інші такі ж продукти в яких була потреба. Історично як засіб полегшення обміну використовувались каміння, худоба, шматки металів чи інші предмети, які отримали загальне визнання у продавців та покупців як засіб обміну. Тобто все, що визнавало суспільство в якості обігу, - це і були гроші. В економічній науці традиційно виділяються дві основні концепції походження грошей:1)раціоналістична;2)еволюційна. Для того, щоб краще зрозуміти суть грошей, потрібно уяснити їхню роль. У зв”язку з цим прийнято вважати, що найкраще економічна суть грошей проявляється в їх функціях.Традиційно в економічній науці виділяють п”ять основних функцій грошей:1) міра вартості;2) засіб обігу;3) засіб платежу;4) засіб нагромадження;5) світові гроші.Цих п”ять функцій грошей у їх системній єдності становлять реальне функціонування грошової маси. Детальний розгляд кожної із виконуваних грошима функції допоміг визначити грошову суть. Отже, суть грошей випливає з їх функцій (насамперед – як засобу обміну і засобу платежу). Такий характерний для сучасної економічної науки підхід – виводити суть грошей з їх функцій був визначений англійським економістом Дж. Хіксом, який сказав: “Гроші – це те, що використовується як гроші”.Зі сказаного ним можна виділити три основні властивості грошей, що розкривають їх суть:· гроші забезпечують всезагальну безпосередню обмінюваність. На них можна придбати будь-який товар;· гроші виражають мінливу вартість товарів. Через них визначається ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчою вартістю товарів;· гроші виступають матеріалізацією всезагального робочого часу закладеного в товарі.

2) Традиційно в економічній науці виділяють п”ять основних функцій грошей:1) міра вартості;2) засіб обігу;3) засіб платежу;4) засіб нагромадження;5) світові гроші.Цих п”ять функцій грошей у їх системній єдності становлять реальне функціонування грошової маси. Функція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів. Без кількісної визначеності вартості в ціні товару неможливе ринкове господарство й еквівалентний товарний зв”язок між товаровиробниками.Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну грошову одиницю розрахунків – національну валюту. Масштаб цін відіграє важливу технічну роль при виконанні грішми функції міри вартості.Гроші як засіб обігу. У цій функції гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів. У сфері товарного обігу при купівлі-продажу товарів гроші (готівкою або на банківському рахунку) обов”язково повинні бути в наявності. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші.Акт реалізації товару на ринку або акт перетворення товару в гроші – центральний, найважливіший у ринковому господарстві. Функція грошей як засобу платежу відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати (платежу). Тобто, покупці сплачують гроші за придбані товари лише тоді, коли настає строк платежу.Функція грошей як засобу нагромадження. У цій функції гроші вилучаються з товарного обігу і нагромаджуються на банківських рахунках. Такі заощадження є об”єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Банки акумулюють гроші як засіб нагромадження і через позику знаходять їм прибуткове застосування в інших структурних ланках народного господарства.Світові гроші у функціональному плані відображають вихід товарно-грошового обміну за межі національних кордонів. Порівняння купівельної спроможності грошових одиниць різних країн відбувається на міжнародних валютних ринках. При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняння національних грошей – валютний курс.