Мультиплікація грошової бази

Банки
Банк 1
Банк 2	14,8	49,2	9,8	39,4
Банк 3	9,1	30,3	6,1	24,2	39,4
…
…
…
Усього	62,4	208,0	41,6	166,4	270,4

Припустимо, що сr = 0,3, а rr = 0,2. Виходячи з цих умов пер­винна емісія грошей буде розподілятися у такий спосіб. Спочатку домогосподарства частину своїх коштів перетворять у готівку згідно з коефіцієнтом готівки (сr ). Решту грошей вони по­кладуть на депозит банку 1. Отже, первинний розподіл приросту грошової бази матиме такий вигляд: . Звідси приріст депозитів на першому етапі мультиплікацій­ного процесу можна визначити так:

.

Згідно з даними табл. 5.1 приріст депозитів у банку 1 дорів­нює 80 тис. грн (104/1,3). Тому = 24 тис. грн (80 • 0,3). Отже, банк 1 розпоряджається депозитами на суму 80 тис. грн. З цієї суми він здійснює відрахування у резерви за формулою: BR = D , що становить 16 тис. грн (80 • 0,2). Решта депозит­них коштів використовується для надання позик, тобто L = ( D - BR). Отже, банк 1 отримує можливість надати пози­ку на суму 64 тис. грн (80 - 16).

Наведений розподіл приросту грошової бази відображає лише перший етап мультиплікаційного процесу. Надалі позичальники банку 1 перекажуть свої кошти за вирахуванням готівки на депо­зит банку 2, який розподілить їх між резервами та позиками. По­тім позичальники банку 2 перекажуть свої кошти за вирахуван­ням готівки на депозит банку 3, який розпорядиться ними за загальним правилом. Оскільки у кожного наступного банку при­ріст позик зменшується порівняно з попереднім банком, то про­цес примноження грошової бази має певну межу, яка обчислю­ється за методом нескінченої спадної геометричної прогресії.

Згідно з табл. 5.1 загальний приріст готівки і депозитів, який утворюється внаслідок мультиплікативного процесу, є таким: го­тівка збільшилася на 62,4 тис. грн, а депозити на 208,0 тис. грн. Тому М ^S = 270,4 тис. грн (62,4 + 208,0).

Приріст пропозиції грошей за формами грошових активів (го­тівка, депозити) можна визначити і в інший спосіб. Для обчис­лення загального приросту депозитів потрібно приріст депозитів на першому етапі мультиплікаційного процесу помножити на грошовий мультиплікатор:

.

Звідси випливає формула, за якою можна обчислити загаль­ний приріст готівки:

.

За джерелами формування приріст пропозиції грошей склада­ється із двох частин: приріст грошової бази (первинна емісія) і приріст позик (вторинна емісія). Приріст грошової бази визнача­ється екзогенно. Приріст позик дорівнює різниці між приростом депозитів і приростом банківських резервів, тобто . Замість BR підставимо D . Тоді загальний приріст позик можна обчислити за формулою:

.

У графічних моделях пропозиція грошей розглядається як функ­ція від процентної ставки. Вплив процентної ставки на пропози­цію грошей здійснюється через сr і rr, від яких залежить грошо­вий мультиплікатор. Чим вища процентна ставка за депозитами, тим меншим є бажання зберігати готівку і тим нижчий коефіцієнт готівки, більші грошовий мультиплікатор і пропозиція грошей. При зростанні процентної ставки за кредитами банки зацікавлені зменшувати свої резерви, тобто резервну норму, що збільшує грошовий мультиплікатор і пропозицію грошей. Отже, пропози­ція грошей перебуває в прямій залежності від процентної ставки. Тому її крива має додатний нахил [18, с. 116].

Іншою категорією грошового ринку є попит на гроші.Він являє собою сукупність грошових активів, якими бажають воло­діти економічні суб'єкти в даний період. У своєму розвитку тео­рія попиту на гроші пройшла ряд етапів.

Згідно з кількісною теорією грошейФішера гроші потрібні людям лише для здійснення купівельних операцій. Тому попит на гроші є виключно функцією доходу:

,

де М^D — попит на гроші; - коефіцієнт, що показує на скільки одиниць збільшується попит на гроші у разі збільшення номіналь­ного доходу на одиницю; V— швидкість обігу грошей, яка вважається постійною величиною. Тому теж не змінюється.

Кембриджські економістирозширили уявлення про мотиви попиту на гроші. Їх функція попиту на гроші описується таким рівнянням:

М^D = .

У цьому рівнянні k= .Але за зовнішньою схожістю кемб­риджського рівняння і рівняння кількісної теорії грошей криється суттєва відмінність між ними. Вона полягає в тому, що у кемб­риджських економістів k є не постійною, а змінною величиною. На їхню думку, k може коливатися під впливом доходу від фінан­сових активів (наприклад облігацій, акцій), який залежить від процентної ставки. Якщо процентна ставка зростає, то попит на гроші падає, і тому k зменшується. І навпаки.

У кейнсіанській теоріїпопиту на гроші (яка ще називається те­орією переваги ліквідності) виділяються три мотиви, що виклика­ють у людей бажання тримати гроші: трансакційний, застережний, спекулятивний. Трансакційний і застережний мотиви Кейнс пов'я­зував з потребою людей у грошах для фінансування купівельних операцій. При цьому перший з них стосується запланованих витрат, інший — непередбачуваних витрат. Спекулятивний мотив пов'язу­ється з використанням грошей для здійснення заощаджень. Виходя­чи з цього Кейнс дійшов висновку, що попит на гроші залежить як від доходу, так і від процентної ставки. Крім цього, у Кейнса попит на гроші — це попит на реальні грошові запаси (залишки). Тому в нього ціни не є чинником попиту на гроші. Звідси випливає рівнян­ня, що описує кейнсіанську функцію попиту на гроші:

,

де k — чутливість попиту на гроші до зміни рівня доходу, що по­казує, на скільки одиниць змінюється попит на гроші в разі зміни доходу на одиницю; h — чутливість попиту на гроші до зміни рів­ня процентної ставки, що показує, на скільки одиниць змінюється попит на гроші в разі зміни процентної ставки на один пункт.

Певний внесок у розвиток теорії попиту на гроші вніс М. Фрідмен. Згідно з фрідменівською теорієюпопит на гроші є функцією постійного доходу (середнього доходу, який очікується отримати у довгостроковому періоді) і очікуваних доходів на ак­тиви, які є альтернативними відносно грошей формами нагрома­дження багатства (облігації, акції, товари). Але, на відміну від Кейнса, Фрідмен вважав, що попит на гроші є нечутливим до зміни рівня процентної ставки, яка визначає дохідність альтерна­тивних активів. У зв'язку з цим фрідменівську функцію попиту на гроші можна спростити до такого рівняння:

де — постійний (перманентний) дохід.

Емпіричні дослідження показують, що попит на гроші реагує на зміни рівня процентних ставок, але з меншою еластичністю, ніж на зміни рівня доходу. Тому найбільшого визнання в макроекономічному аналізі отримала кейнсіанська функція попиту на гроші. Виходячи з цього надалі ми будемо спиратися на кейнсіанську функцію попиту на гроші: .

Ринок грошей— це механізм, за допомогою якого попит на гроші узгоджується з їх пропозицією за допомогою процентної ставки. Модель рівноважного грошового ринку наведена на рис. 5.1.

Рис. 5.1. Рівновага на ринку грошей

На рис. 5.1 крива пропозиції грошей є зростаючою функцією від процентної ставки і тому має додатний нахил. Крива попиту на гроші є спадною функцією від процентної ставки, що обумовлює її від'ємний нахил. Рівновага на грошовому ринку досягається в точці Т₀. Цій точці відповідає рівноважна процент­на ставка і₀.

Рівновага на грошовому ринку постійно порушується. Але во­на постійно відновлюється за допомогою процентної ставки. Щоб показати роль процентної ставки в урівноваженні грошового ринку розглянемо кілька варіантів порушення рівноваги на грошовому ринку.

Перший варіантпередбачає збільшення доходу ( ) за умо­ви, що центральний банк не змінює грошової бази. Згідно з кейнсіанською функцією попиту на гроші збільшення доходу викли­кає зростання попиту на гроші , що за даної пропозиції грошей викликає нестачу грошей (М^S < М^D). Щоб усунути не­стачу грошей, економічні суб'єкти намагатимуться конвертувати в гроші негрошові активи, наприклад облігації. Це збільшить пропозицію облігацій на ринку фінансових активів, що викличе зниження цін на облігації і зростання процентної ставки за такою формулою:

Процентний дохід, який нараховується за облігаціями, є фік­сованою величиною. Тому в разі зниження ціни облігації процент­на ставка зростає. І навпаки. Уданому варіанті зростання процент­ноїставки спричиняє два наслідки: 1) зменшення попиту на гроші ; 2) підвищення грошового мультиплікатора, що збільшить пропозицію грошей . Процентна ставка зростатиме доти, доки грошовий ринок знову врівноважиться: .

Другий варіантпередбачає, що центральний банк збільшує грошову базу ( ) при незмінності доходу. Згідно з функцією пропозиції грошей емісія грошової бази мультиплікативно збільшує пропозицію грошей . За даної процентної ставки це викликає надлишок грошей (М^S > М^D ). Щоб позбутися цього надлишку, економічні суб'єкти намагатимуться купувати облігації. Це збільшує попит на облігації, викликає зростання їх ціни і, як наслідок, зменшення процентної ставки.

Одночасно зі зменшенням процентної ставки на грошовому ринку відбуваються такі зміни: 1) зростає попит на гроші ;

Термінологічний словник

Грошовий мультиплікатор — величина, яка показує, на скільки одиниць змінюється пропозиція грошей при зміні грошової бази на од­ну одиницю.

Грошові агрегати — окремі сукупності грошових активів, які різ­няться між собою рівнем ліквідності.

Ефект Фішера — зростання номінальної процентної ставки порів­няно з реальною на величину, яка дорівнює очікуваному темпу інфляції.

Кількісна теорія грошей — теорія, за якою номінальний дохід ви­значається виключно змінами в кількості грошей в обігу.

Ліквідність— відносна легкість і швидкість, з якою актив може конвертуватися в готівку.

Майже гроші— активи в такій формі, в якій вони легко і швидко можуть бути конвертовані в платіжні засоби.

Надлишкові резерви — сума, на яку загальні резерви банків пере­вищують обов'язкові резерви (резервні вимоги).

Номінальна процентна ставка — поточна процентна ставка, яка не скоригована на інфляцію.

Норма обов'язкових резервів — частка депозитів, яку комерційні банки зобов'язані зберігати в центральному банку або як готівку у своїй касі.

Облігація— борговий інструмент (цінний папір), який зобов'язує позичальника оплачувати власнику цього інструменту фіксовану суму грошей через регулярні проміжки часу до дати її погашення.

Попит на гроші для угод, або трансакційний попит на гроші, — кількість грошей, яку люди хочуть використовувати для здійснення платежів за товари та послуги.

Попит на гроші як активи — кількість грошей, яку люди хочуть використовувати для здійснення заощаджень.

Процентна ставка — вартість позичених грошей, яка виражається у процентах до їх суми за рік.

Реальна процентна ставка — вартість позичених грошей, скориго­вана на темп інфляції.

Реальні грошові запаси або залишки — 1) кількість грошей, ви­ражена через кількість товарів і послуг, які за них можна купити; 2) відношення кількості грошей до рівня цін.

Ринок грошей — такий сегмент фінансового ринку, на якому здійс­нюється купівля-продаж короткострокових боргових інструментів, строк погашення яких становить не більше ніж один рік.

Рівняння Фішера — рівняння, в якому номінальна процентна став­ка дорівнює сумі реальної процентної ставки та очікуваного темпу інфляції.

Теорія переваги ліквідності — кейнсіанська теорія попиту на гро­ші, згідно з якою врівноваження попиту і пропозиції на реальні грошові запаси забезпечується за допомогою зміни доходу та процентної ставки.

Функція попиту на гроші — залежність попиту на реальні грошові запаси від чинників, які на нього впливають.

Центральний банк — банк, головною функцією якого є контроль за пропозицією грошей у країні.

Швидкість обігу грошей — показник, що відображає, скільки разів за рік грошова одиниця, яка перебуває в обігу, витрачається на купівлю товарів і послуг.