Аудит обліку випуску готової продукції
РЕФЕРАТ
З дисципліни: «Аудит і оцінювання
управлінської діяльності»
На тему: «Методика й організація аудиту
активів підприємства»
Виконав:
студент гр.АМ-05-м
Кондрашев О.О.
м.Кривий Ріг
2010р.
Зміст:
Вступ 3
1. Теоретичні аспекти основ аудиту: сутність, предмет,
метод і об’єкти аудиту 5
2. Облік основних засобів і нематеріальних активів 9
2.1. Облік амортизації основних засобів
і нематеріальних активів 9
2.2. Зменшення корисності основних засобів
і нематеріальних активів та облік їх вибуття 12
3. Методика аудиту грошових коштів 13
3.1. Завдання, інформаційне забезпечення та послідовність
аудиту 13
3.2. Аудит касових операцій 14
4. Методика організації аудиту готівково-розрахункових операцій 18
5. Аудит та облік готової продукції та їі реалізації 21
5.1 Аудит та облік готової продукції та їі реалізації 21
5.2 Методи перевірки і контрольні процедури з аудиту готової
продукції 24
5.3 Етапи аудиту готової продукції 26
Висновки 31
Використана література 33
ВСТУП
Поступовий перехід народного господарства України до ринкових відносин призвів до появи спільних підприємств, господарських товариств, бірж, комерційних банків, інвестиційних фондів тощо.
У зв`язку з виникненням підприємств з різними формами власності стало зрозумілим те, що традиційна система фінансового контролю в тому вигляді, в якому вона існувала при адміністративно-командній системі управління, не може захистити ні інтереси держави, ні інтереси власника. Саме власника, а не когось іншого. На сьогодні співвласником в Україні є громадяни - засновники господарюючих суб`єктів, громадяни-акціонери, які взяли участь у приватизації державного майна, колективи громадян та держава. В економічному відношенні всі ці власники відділені від своїх часток власності, що перебувають у різних господарюючих суб`єктах (акціонерних товариствах, довірчих товариствах, комерційних банках, інвестиційних компаніях тощо), в результаті чого не можуть володіти об`єктивною і достовірною інформацією про використання цієї власності. Адже саме власнику необхідна подібна інформація про фінансовий стан підприємства, його потенціал і стабільність у майбутньому. Власник має і повинен знати, наскільки ефективно використовуються вкладені ним у підприємство кошти. Але не кожен, хто здійснює управління майном і коштами цих власників, зацікавлений подавати їм достовірну інформацію про результати своєї діяльності. Майнові інтереси всіх власників має захистити держава.
Однак у ринкових умовах господарювання традиційні форми фінансового контролю не можуть виконувати функції захисту майнових інтересів власників. Практика країн з ринковою економікою показує, що захистити майнові інтереси власників може такий вид незалежного фінансового контролю, як аудит, який є одним з головних елементів їх ринкової інфраструктури. Передумовою такого контролю є взаємна зацікавленість підприємств в особі їх власників (акціонерів, вкладників тощо), держави в особі податкових органів і самого аудитора в забезпеченні достовірності обліку та звітності.
Іншою причиною необхідності впровадження аудиту в Україні є те, що в ринкових умовах фінансовий стан кожного господарюючого суб`єкта залежить від його взаємовідносин з іншими суб`єктами господарювання, і тому зростає потреба у достовірній обліковій і звітній інформації про їх діяльність. Зокрема, така інформація необхідна:
· власникам господарюючих суб`єктів для визначення стратегії їх розвитку;
· банкам для прийняття рішення про доцільність надання кредиту;
· інвесторам (місцевим та іноземним) при вкладанні своїх капіталів у інші господарюючі суб`єкти;
· постачальникам для одержання гарантій повної оплати за відвантажені товари, виконані роботи та надані послуги;
· акціонерам для контролю за роботою адміністрації товариства;
· державним органам для планування потреб макроекономіки та оцінки податкових надходжень до бюджету тощо.
Для підтвердження достовірності звітної і облікової інформації господарюючих суб`єктів виникає потреба у перебудові всієї системи фінансового контролю на основі вивчення і використання міжнародного досвіду. У країнах з ринковою економікою таке підтвердження здійснюють аудитори. Міжнародний досвід розвитку аудиту свідчить про те, що аудиторська перевірка - це норма, без якої неможливий цивілізований бізнес. Основне її призначення - це незалежна перевірка фінансової звітності та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб`єктів господарювання з метою формування висновків стосовно їх фінансового стану і достовірності його відображення в бухгалтерському обліку та звітності у відповідності з чинним законодавством і встановленими нормативами.
1. Теоретичні аспекти основ аудиту: сутність, предмет, метод і об’єкти аудиту
Економічна наука дає багато визначень аудиту. Наведемо деякі з них: аудит - це процес, під час якого компетентна, незалежна особа збирає й оцінює свідчення про кількісну інформацію, яка стосується конкретного економічного суб'єкта, з метою встановлення і відображення у звіті ступеня відповідності цієї кількісної інформації встановленим критеріям.
Існує і таке визначення: аудит - це незалежна експертиза фінансових звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання з метою формування висновків про його реальний фінансовий стан.
Це визначення суттєво відрізняється від визначення аудиту згідно з Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 за № 3125-ХІІ. За законом, аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.
В Україні за наявності Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій опублікування бухгалтерської звітності або інформації можна вважати позитивним явищем, проте бухгалтерська інформація є, з одного боку, докладною, а з іншого - обмеженою, оскільки вона не розкриває повністю деяких важливих моментів, наприклад усіх конкретних дебіторів і кредиторів підприємств.
Сутність аудиту полягає у перевірці бухгалтерської звітності, обліку, первинних бухгалтерських документів та іншої інформації, що стосується фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України та національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим правилам згідно з вимогами її користувачів.
Одним із важливих питань загальної теорії аудиту є визначення його предмета. Виходячи з загального положення про предмет науки можна зробити висновок, що визначення предмета аудиту і його змісту потребує системного підходу, тобто має охоплювати економічні, організаційні, інформаційні та інші характеристики систем, що перебувають у сфері аудиторських послуг. Сам зміст предмета аудиту повинен розкривати його значення та роль у системі ринкових відносин.
Метою будь-якої підприємницької діяльності є одержання прибутку. Прибуток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Звідси отримання доходів прямо пропорційно впливає на суму отриманого прибутку, тобто на досягнення основної мети підприємництва. Тому всі об'єкти підприємницької діяльності прагнуть одержати якнайкращі результати за цими показниками.
Користувачі, для яких достовірність фінансової інформації про доходи і фінансові результати є досить значною, потребують засвідчення її аудитором.
Метою аудитуфінансових результатів є встановлення об'єктивної істини щодо достовірності, об'єктивності, правдивості й законності відображення в бухгалтерському обліку й фінансовій звітності доходів та фінансових результатів і донесення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів інформації.
Для досягнення цієї мети необхідно:
- перевірити, чи відповідають показники за доходами і фінансовими результатами Звіту про фінансові результати в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок його підготовки;
- перевірити достовірність показника прибутковості акцій;
- провести зіставлення показників за доходами і фінансовими результатами з відповідними показниками минулого року, з плановими завданнями;
- підтвердити або спростувати інформацію про доходи і фінансові результати діяльності, відображені у Звіті про фінансові результати, аудиторським висновком.
При дослідженні операцій за доходами і фінансовими результатами слід керуватися:
- П(с)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";
- П(с)БО 3 "Звіт про фінансові результати";
- П(с)БО 15 "Дохід";
- Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999р. № 291.
Визнання доходу і достовірна його оцінка — необхідна інформація для відображення її у фінансовій звітності. У свою чергу, фінансова звітність необхідна для забезпечення інформацією потенційних інвесторів, власників підприємств, аудиторів та інших її користувачів.
Для прийняття відповідних рішень користувачам важливо мати повну, правдиву і неупереджену інформацію щодо доходів і фінансових результатів суб'єкта господарювання. Така інформація знаходить відображення уЗвіті про фінансові результати (ф. 2). А гарантом її достовірності виступає аудитор, який засвідчує звітність своїм аудиторським висновком.
У Звіті фінансові результати (ф. 2) показані за видами діяльності: надзвичайної і звичайної. Інформація про звичайну діяльність подається у розрізі її підвидів: операційної, інвестиційної та фінансової.
Інформаційні потоки формування звіту про фінансові результати є предметом уважного аудиторського дослідження.
Із метою перевірки достовірності відображеної в обліку на рахунках доходів інформації аудитор повинен вивчити:
- елементи облікової політики суб'єкта господарювання з питань доходів і фінансових результатів;
- достовірність операцій з обліку доходів і фінансових результатів;
- записи в первинних документах, регістрах обліку і звітності за доходами і фінансовими результатами;
- інформацію про доходи і фінансові результати, що знайшла відображення в попередніх перевірках.
Предметна область аудиторського дослідження інформації за доходами і фінансовими результатами показана на рис. 1.1.
| |||||||||
| |||||||||
|
|
| |||
| |||
Рис. 1.1. Предметна область аудиторського дослідження інформації про доходи і фінансовий результат
2. Облік основних засобів і нематеріальних активів
Переоцінена первісна вартість і сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням первісної вартості та суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.
Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів вносяться до регістрів їх аналітичного обліку.
Суми дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включаються до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат.
Якщо балансова вартість об'єкта основних засобів збільшується в результаті переоцінки (дооцінки), то збільшення має відображатися як зростання додаткового капіталу.
Результати дооцінки основних засобів відображаються так:
Д-т рахунків 4400 "Основні засоби", 4500 "Інші необоротні матеріальні активи"
К-т рахунка 5100 "Результати переоцінки основних засобів"
одночасно:
Д-т рахунка 5100 "Результати переоцінки основних засобів"
К-т рахунків 4409 "Знос основних засобів", 4509 "Знос інших необоротних матеріальних активів".
Уцінка основних засобів здійснюється за рахунок дооцінки за цим об'єктом, а за недостатності суми дооцінки - за рахунок витрат банку (рахунок 7499 "Інші небанківські операційні витрати", аналітичний рахунок "Переоцінка основних засобів").
2.1. Облік амортизації основних засобів і нематеріальних активів.
Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів і нематеріальних активів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів і нематеріальних активів.
Результат амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається на рахунках 4309 "Знос нематеріальних активів", 4409 "Знос основних засобів", 4509 "Знос інших необоротних матеріальних активів".
Методи нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів. Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) банками нараховується із застосуванням таких методів:
прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається Діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період використання об'єкта основних засобів;
зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у%) обчислюється як різниця між одиницею та результатом добутку кореня n-ступеня (де n - кількість корисного використання об'єкта) з частки від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;
прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної його вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється залежно від строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;
кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, цю амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на визначену суму років його корисного використання;
виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який банк очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.
У разі зміни методу амортизації нарахування здійснюється згідно з новим методом, починаючи з місяця, наступного за. тим, в якому відбулися зміни.
На розмір амортизації активу впливають такі фактори:
первісна вартість;
ліквідаційна вартість;
вартість, яка амортизується;
строк корисної служби.
Суть прямолінійного методу полягає в тому, що витратами поточного періоду визнається завжди однакова частина ціни придбання активів (за відрахування певної ліквідаційної вартості) протягом усього визначеного строку їх корисного використання.
Щомісячна сума амортизаційних відрахувань (АВ) визначається формулою:
АВ = ЦП-ЛВ\N
де ЦП - ціна придбання активу; ЛВ - визначена чиста ліквідаційна вартість наприкінці строку корисного використання; N - визначений строк корисного використання, місяців.
Витрати на ліквідацію можуть іноді дорівнювати очікуваній ліквідаційній вартості. Тому для багатьох активів, які є об'єктами нарахування амортизації, ліквідаційну вартість зовсім не визначають. Визначена чиста ліквідаційна вартість - це не обов'язково вартість брухту чи того, що залишиться від активу на час завершення строку його корисного використання та списання. Ліквідаційна вартість - це вартість для іншого потенційного покупця на дату, коли власнику знадобиться його продати.
2.2. Зменшення корисності основних засобів і нематеріальних активів та облік їх вибуття
Банки повинні визнавати втрати економічної вигоди внаслідок зменшення корисності об'єктів необоротних активів у сумі, що перевищує їхню залишкову вартість, порівняно - з сумою очікуваного відшкодування.
Сума очікуваного відшкодування - це найбільше зі значень чистої ціни продажу чи вартості використання.
Чиста ціна продажу - сума, яка може бути одержана від продажу активу (за відрахування витрат, пов'язаних із його вибуттям).
Вартість використання - дисконтована вартість прогнозованих майбутніх потоків грошових коштів, виникнення яких очікується від продовження використання активу та від його вибуття в кінці строку корисної служби.
Втрати від зменшення корисності за необоротними активами, які не переоцінювалися, слід визнавати у звіті про прибутки та збитки, а за необоротними активами, котрі переоцінювалися, - як зменшення додаткового капіталу за результатами переоцінки.
Втрати від зменшення корисності об'єктів основних засобів і нематеріальних активів, відображених в обліку за переоціненою вартістю, спрямовуються на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і нематеріальних активів і сумою перевищення до витрат звітного періоду. Зменшення корисності в обліку відображається таким проведенням:
Д-т рахунків 5100 "Результати переоцінки основних засобів", 5101 "Результати переоцінки нематеріальних активів", 7499 "Інші небанківські операційні витрати"
К-т рахунків 4300 "Нематеріальні активи", 4400 "Основні засоби" та
Д-т рахунків 4309 "Знос нематеріальних активів", 4409 "Знос основних засобів"
К-т рахунків 5100 "Результати переоцінки основних засобів", 5101 "Результати переоцінки нематеріальних активів.
3.Методика аудиту грошових коштів
3.1. Завдання, інформаційне забезпечення та послідовність аудиту
Операції за рухом грошових коштів підлягають суцільній перевірці. Здійснюючи аудит касових операцій, слід керуватися Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72. Це Положення поширюється на усіх юридичних осіб (крім банків і підприємств зв'язку) незалежно від форми власності та виду діяльності, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Підприємства та індивідуальні підприємці, які мають поточні рахунки в банку, зобов'язані зберігати свої кошти в установах банків. Готівка, яку вони одержують із власних поточних рахунків, має витрачатися виключно на визначені в чеку цілі. Розрахунки готівкою підприємств усіх форм власності, а також індивідуальних підприємців з громадянами мають проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, касового чи товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів закупівлі, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факт купівлі товару, виконання роботи, надання послуги.
Ліміти залишку готівки в касі встановлюються усім підприємствам, що мають рахунки в установах банків і здійснюють касові операції готівкою. Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства встановлюють комерційні банки за місцем відкриття рахунка з урахуванням режиму роботи підприємства, віддаленості його від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання касової виручки (надходжень) та графіка заїзду інкасаторів.
Порядок встановлення лімітів залишку готівки в касі регулюється Інструкцією про організацію роботи з готівкового обліку установами банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 69.
Всю готівку понад встановлені ліміти залишку готівки в касі підприємства зобов'язані здавати у порядку й у строки, встановлені установою банку для зарахування на їхні рахунки. Касові операції оформляються документами, типові форми яких затверджено наказом Міністерства статистики України (Мінстату) від 15.02.96 № 51.
Приймання готівки касами підприємств проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою. Про приймання грошей видають квитанцію за підписом головного бухгалтера або особи, ним уповноваженої, і касира, завірену печаткою (штампом) касира або відбитком касового апарата.
Видача готівки з кас підприємств проводиться за видатковими касовими ордерами або за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. Документи на видачу грошей мають бути підписані керівником і головним бухгалтером підприємства або особами, ними уповноваженими.
3.2. Аудит касових операцій
Аудит каси проводять у такій послідовності: інвентаризація каси, перевірка дотримання Положення про ведення касових операцій, документальна перевірка прибуткових і видаткових касових операцій.
Однак при аудиторській перевірці проведення інвентаризації не належить до числа обов'язкових процедур, які використовує аудитор для підтвердження достовірності даних, що числяться за статтею
"Каса" активу балансу. Аудитор у даному випадку може скористатися результатами внутрішнього контролю.
Слід також врахувати, що готівку в іноземній валюті записують до акта інвентаризації із зазначенням назви і суми в перерахунку на українські гривні за курсом Національного банку України.
Під час документальної перевірки касових операцій аудитор використовує такі документи:
* № КО-1 "Прибутковий касовий ордер";
* № КО-2 "Видатковий касовий ордер";
* № КО-3 і КО-За "Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів";
* № КО-4 "Касова книга";
* № КО-5 "Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей", документи без ордерного оформлення приймання і видачі грошей, облікові регістри, Головну книгу і баланси на відповідні дати за рахунком 30 "Каса" тощо.
Особлива увага аудитора має бути зосереджена на правильності оформлення касових документів: чи є на кожному документі розписки одержувачів грошей, чи погашаються касові документи (прибуткові - штампом "Одержано", видаткові - "Оплачено") із зазначенням дати, чи немає підчисток і виправлень.
Під час перевірки звіту касира і прикладених до нього документів аудитор зіставляє номери останніх прибуткових і видаткових касових ордерів, прикладених до звіту, із записами в журналі реєстрації, щоб переконатися у повноті обліку останніх касових операцій. Якщо буде виявлено розбіжності у сумі або нумерації ордерів, з'ясовують причини. Щоб перевірити, як дотримано встановлений ліміт залишку грошей у касі, необхідно зіставити фактичні залишки грошей на окремі дати й у середньому за місяць із лімітом залишку. При підрахунку фактичних залишків грошей у касі вилучається готівка, призначена для виплати заробітної плати, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, пенсій і премій.
Використання готівки за цільовим призначенням перевіряють зіставленням даних про одержання в банку грошей з даними про їх витрачання (балансовим методом, тобто залишок на початок з рахунка 30 "Каса" плюс оборот за дебетом за цим же рахунком і мінус оборот за кредитом). Для цього використовують дані звітів касира з доданими документами, дані облікових регістрів з дебету і кредиту рахунка 30 "Каса" і журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.
Своєчасність і повноту внесення в банк невикористаних грошових сум перевіряють шляхом зіставлення дати і суми зарахування грошей на рахунок відповідно до виписки банку з датою закінчення масової виплати грошей, зазначеною у дозвільному написі на платіжних відомостях, і депонування заробітної плати та інших невиплачених сум, а також із датою і сумою оприбуткування грошей у касу за іншими надходженнями.
Перевіряючи касові операції, необхідно встановити їх законність, достовірність і господарську доцільність.
Особливо ретельно аналізують повноту і своєчасність оприбуткування у касу грошей, одержаних із банку. Повноту і своєчасність оприбуткування грошей у касу, одержаних із поточних рахунків підприємств у банку, встановлюють шляхом зустрічної і взаємної звірки даних банківських виписок із рахунків підприємств, корінців чекових книжок, прибуткових касових ордерів і записів у касовій книзі.
Чекові книжки, корінці використаних чеків і невикористані чеки мають зберігатися у головного бухгалтера в умовах, що виключають можливість їх втрати. Зіпсовані чеки з написом "Анульовано" слід зберігати підклеєними до корінців чеків.
Для того, щоб впевнитись у повноті оприбуткування грошей за реалізовані товарно-матеріальні цінності, слід перевірити звіти про їх рух і записи за рахунками обліку їх реалізації. При цьому кредитові записи за рахунком реалізації (за готівку) зіставляють із дебетовими записами з рахунка каси. У разі розбіжностей слід перевірити сутність зазначених операцій й встановити причини відхилень. На кожному підприємстві матеріальні цінності мають видаватися тільки за наявності на накладній поставленого касою штампа "Оплачено". Готівка за продані товари чи надані послуги має здаватися в касу підприємства. Квитанція видається за підписами головного бухгалтера і касира.
Під час аудиту правильності виплати грошей за платіжними відомостями слід вибірково встановити, чи всі записані в розрахунково-платіжні відомості особи практично працювали на підприємстві й чи немає серед них підставних осіб, на яких виписується заробітна плата з метою її привласнення. Такі факти виявляють шляхом звіряння даних відомості на виплату заробітної плати з показниками обліку особового складу і табелів, із наказами про зарахування на роботу і звільнення, з даними первинних документів про нарахування заробітної плати. Слід також перевірити підсумки в платіжних відомостях, тому що нерідко допускаються факти навмисного завищення підсумків у графі "До видачі на руки" на передбачувану суму привласнення. Тут необхідно звернути увагу на величину виплачених сум окремим особам із наступною перевіркою їх реальності, на справжність підписів осіб, що одержали гроші, на дописані суми, підчищення, необумовлені виправлення, неякісне оформлені доручення тощо.
У всіх відомостях слід перевірити справжність (автентичність) підписів одержувачів грошей. Для цього підписи в одних відомостях зіставляють із підписами в інших, особливу увагу звертають на виправлення і підчищення. В окремих випадках слід опитати одержувачів грошей, що дає змогу виявити підроблені підписи, а деколи і підставних та вигаданих осіб.
Окремо перевіряють правильність уплати і повноти оприбуткування квартирної плати й оплати комунальних послуг та інших надходжень, для чого користуються способам зустрічної перевірки і взаємного звіряння операцій, беруть письмові й усні пояснення у посадових і матеріально відповідальних осіб.
Здійснюючи аудит касових операцій, слід перевірити правильність підрахунку оборотів за прибутком і видатком у касових звітах, визначення залишків на кінець звітного періоду і перенесення їх з однієї сторінки на іншу та відповідність залишку з рахунка 30 "Каса" за звітом касира на кінець місяця залишку за рахунком 30 "Каса" у Головній книзі.
На підставі даних акта інвентаризації каси і групувальних відомостей порушень касової дисципліни складають відповідний розділ аудиторського звіту (висновку), де відображаються встановлені факти недоліків у організації і веденні касових операцій з посиланням на додані до аудиторського звіту (висновку) групувальні відомості порушень і аналітичні таблиці.
4. Методика організації аудиту готівково-розрахункових операцій
Мета аудиту готівково-розрахункових операцій – висловлення висновку аудитора про достовірність, об’єктивність інформації, яка відображена в фінансовому обліку, звітності з готівково-розрахункових операцій і відповідає чинному законодавству.
Завданнями аудиту готівково-розрахункових операцій є:
1. необхідно дати оцінку стану внутрішнього контролю щодо руху і збереження грошових коштів та інших цінностей в касі підприємства;
2. залежно від стану внутрішнього контролю встановити методи організації аудиту готівково-розрахункових операцій:
· суцільний;
· вибірковий;
· комбінований;
3. виявити необхідне проведення фактичного контролю;
4. перевірити за обраним методом:
· забезпечення умов зберігання готівки і інших цінностей в касі підприємства, при надходженні її з банку та здаванні до банку;
· забезпечити умови зберігання чекових книжок;
· забезпечити порядок контролю за випискою чеків і отриманням за чеками грошей у банку;
· забезпечити порядок оформлення документації щодо надходження готівки в касу і щодо її витрачання;
· перевірити своєчасність оприбуткування готівки в касу;
· дотримання ліміту каси;
· стану обліку касових операцій;
· забезпечення оформлення документів з використанням реєстраторів розрахункових операцій.
Методика проведення аудиту готівково-розрахункових операцій:
· організація збереження готівки (наявність реєстратора розрахункових операцій, договору про повну матеріальну відповідальність);
· раптова інвентаризація каси;
· перевірка правильності і достовірності заповнення прибуткових та видаткових касових ордерів, касової книги до реквізитам: дата, номер запису, одержано, від кого, підтверджуючі документи, підстава; наявність однієї касової книги;
· перевірка повноти оприбуткування готівки по корівням чеків, виписках банку, прибуткових касових ордерах, касовій книзі;
· перевірок правильності видачі готівки з каси по звітам про використання готівки, відомості на видачу заробітної плати;
· визначення цільового характеру використання готівки;
· порядок встановлення ліміту каси і його дотримання;
· перевірка достовірності обліку касових операцій зіставленням первинних документів зі зведеними, дані синтетичного та аналітичного обліку.
Тест системи внутрішнього контролю готівково-розрахункових операцій є:
· чи розподілені несумісні обов’язків;
· чи здійснені касові операції у відповідності до законодавства;
· чи відповідають умови зберігання готівки вимогам чинного законодавства;
· чи контролюються операції належним чином;
· чи існує наказ керівника, яким встановлено періодичність проведення перевірок каси;
· чи проводяться на підприємстві раптові перевірки;
· чи існують ознаки формального проведення інвентаризації в касі;
· чи змінюється члени інвентаризаційної комісії;
· чи перераховуються грошові кошти під час інвентаризації;
· чи проводяться інвентаризації на звітні дати;
· надання права підпису прибуткових та видаткових касових ордерів іншим особам, що не відображені у відповідних наказах;
· відсутність наказу про проведення інвентаризації під час зміни касира, формальне проведення інвентаризацій;
· чи застосовується на підприємстві реєстратор розрахункових операцій.
В ході аудиторської перевірки аудитор встановлює відповідність проведених готівково-розрахункових операцій вимогам чинного законодавства.
Згідно Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку [10, 45].
Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад 10000 грн. проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.
5. Аудит та облік готової продукції та її реалізації
5.1 Облік готової продукції та її реалізації.
Готовою продукцією, призначеною для продажу, вважають закінчені обробкою вироби, які пройшли випробування, приймання і відповідають технічним вимогам і стандартам.
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначаються П(С)БО 9 “Запаси” та 16 “Витрати”.
При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Готова продукція за характером класифікується наступним чином (рис. 1).
Рис. 1. Класифікація готової продукції за її характером
Підприємства виробляють продукцію у відповідності із укладеними договорами, розробленими плановими завданнями з асортименту, кількості і якості. Керівник підприємства, в першу чергу, повинен приділяти увагу питанням збільшення обсягу виготовленої продукції, розширення її асортименту і покращення якості, вивчаючи потреби ринку.
Основними завдяннями обліку готової продукції на підприємствах в системі організації є:
Ø систематичний контроль за випуском готової продукції, станом її запасів і збереженням на складах, обсягом виконаних робіт та послуг;
Ø вчасному і правильному документуванні оформлення відвантаженої і відпущеної продукції (робіт, послуг);
Ø контроль за виконанням плану договорів-поставок за обсягом та асортиментом реалізованої продукції, організацією розрахунку з покупцями;
Ø вчасному і достовірному визначенні результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) та їх облік.
Виконання цих задач задежить від ритмічності роботи підприємства, правильної організації збуту та складського господарства, вчасного документального оформлення господарських операцій.
В бухгалтерському обліку готова продукція оцінюється у відповідності до П(С)БО 9 “Запаси” за первісною вартістю, яка визначається згідно з П(С)БО 16 “Витрати”.
П(С)БО 16 “Витрати” визначає два поняття собівартості готової продукції:
1) собівартість реалізованої продукції;
2) виробнича собівартість продукції.
Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватися методи, передбачені П(С)БО 9 “Запаси”.
Оскільки готова продукція в бухгалтерському обліку відображається за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, то виникає необхідність в уцінці готової продукції, порядок проведення якої аналогічний уцінці виробничих запасів.
Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, вяких вказується: дата, шифр цеху і складу, найменування продукції, номенклатурний номер, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю.
В бухгалтерії на підставі приймально-здавальних документів складається накопичувальна відомість випуску готової продукції, дані якої використовують для контролю за виконанням завдання по обсягу виробництва і для бухгалтерських записів на рахунках синтетичного обліку.
Аналітичний облік готової продукції на підприємствах ведеться за місцями її зберігання та окремими видами у натуральних, умовно-натуральних і вартісних показниках.
На складі в облікових регістрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або книзі складського обліку) готова продукція обліковується у кількісному вираженні.
Кількісний облік готової продукції за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами:
1) в сортових картках складського обліку, при якому в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцями зберігання;
2) безкартковим способом, при якому за допомогою ЕОМ кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються.
5.2 Методи перевірки і контрольні процедури.
Термін "метод" означає сукупність прийомів праці у якій-небудь області, спосіб досягнення якоїсь мети. Існують різні прийоми, характерні для фахівців різних областей знань, якими можуть користатися аудитори, застосовуючи їх у залежності від поставленої задачі. Знання специфіки діяльності визначеної організації в сполученні з прийомами, обраними правильно й у визначеній послідовності, дозволяють аудиторам більш ефективно проводити перевірки.
Методи перевірки прийняті підрозділяти на дві групи: методи фактичної перевірки; методи документальної перевірки. До основних методів фактичної перевірки, якими можуть користатися аудитори, виходячи з права самостійно визначати форми і методи перевірки, керуючись вимогами нормативних актів і умов договору з суб'єктом чи змісту доручення державних органів, відносяться:
· огляд;
· обстеження;
· інвентаризація;
· контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво;
· лабораторний аналіз якості матеріалів, товарів, сировини і готової продукції;
· експертна оцінка;
· опитування;
· перевірка обсягів виконаних робіт.
Огляд. За допомогою цього методу можна з'ясувати, наприклад, умови збереження майна, документів; стан виробничих, складських торгових приміщень. Огляду піддають різноманітні об'єкти: територію, місця збереження матеріальних активів, документів, виробниче і торгове устаткування, готову продукцію, контрольно-касові машини. У процесі огляду можуть бути виявлені докази, що свідчать про порушення чи зловживання.
Обстеження. Обстеження являє собою як би продовження огляду, але з одночасним ознайомленням з документами як нормативними, так і виправдувальними; з одержанням пояснень від відповідальних осіб. Ефективні результати дає обстеження при перевірках технології виробництва продукції в цехах, порядку прийому, збереження, відпуску і реалізації продукції, товарів.
Інвентаризація. Відповідно до закону України "Про бухгалтерський облік" підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію майна і зобов'язань, у ході якої необхідно перевіряти і документально підтверджувати їхню наявність, стан і оцінку. Основними цілями інвентаризації відповідно до Методичних указівок по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань є:
· виявлення фактичної наявності майна;
· зіставлення фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку;
· перевірка повноти відображення в обліку зобов'язань.
Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво застосовують у тих випадках, коли необхідно установити фактичні витрати сировини чи матеріалів на виробництві, вихід напівфабрикатів, готової продукції, кількість відходів. Застосовують його і для перевірки діючих чи тих, що раніше діяли на підприємстві норм витрат сировини і матеріалів, технологічного процесу, продуктивності устаткування і т.п. Для цього проводять відповідний виробничий експеримент (наприклад, виготовлення зразків виробів, випічка кулінарної продукції й ін.).
Перед контрольним запуском сировини у виробництво варто визначити, по яких видах продукції, що випускається, буде проведений експеримент. При цьому враховуються претензії до якості виробів чи відомості про перевитрату по окремих видах матеріалів, завищених нормах і т.д. Якщо експериментом ставлять на меті перевірити фактичне виробництво готової продукції, то необхідно, щоб експериментальне виробництво здійснювалося в тих же умовах, у тім же порядку, у якому воно здійснювалося раніше. Якщо буде встановлено, що характер і умови виробництва не змінилися, то в якості контрольного може бути прийнятий будь-який черговий запуск сировини у виробництво.
Завдяки експерименту уточнюються норми, підсилюється контроль за списанням фактичної витрати сировини і виходом продукції. Крім того, можуть бути виявлені недоліки в нормуванні і технології виробництва, перекручування в якісних показниках продукції й інші порушення.
5.3 Етапи аудиту готової продукції.
Аудит готової продукції можна поділити на чотири етапи: - аудит обліку готової продукції, аудит неврахованої продукції, аудит обліку відвантаження і реалізації готової продукції та аудит обліку витрат на продаж. Розглянемо більш детально кожен з цих етапів.
Аудит обліку випуску готової продукції
Існує шість основних способів оцінки готової продукції:
1. По фактичній виробничій собівартості. Цей спосіб використовується порівняно рідко, в основному на підприємствах індивідуального виробництва, що випускають велике унікальне устаткування і транспортні засоби. Може застосовуватися на підприємствах з обмеженої номенклатурної масової продукції.
2. По неповній (скороченій) виробничий собівартості продукції. У цьому випадку собівартість продукції визначається по фактичних витратах без загальногосподарських витрат.
3. За оптовими цінами реалізації. Оптові ціни застосовуються як облікові ціни. Відхилення фактичної собівартості продукції враховуються на окремому аналітичному рахунку. При стійких оптових цінах цей варіант оцінки продукції є найпоширенішим, оскільки він дозволяє зіставляти оцінку продукції в поточному обліку і звітності, що важливо для контролю за правильним визначенням товарного випуску. При значному коливанні рівня оптових цін даний спосіб утрачає свої переваги.
4. По плановій (нормативній) виробничій собівартості, що виступає в якості твердої облікової ціни. При цьому способі обумовлюється необхідність окремого обліку відхилень фактичної виробничої собівартості продукції від планової чи нормативної. Достоїнство даного способу оцінки готової продукції полягає в забезпеченні єдності оцінки в плануванні обліку. Однак якщо планова чи нормативна собівартість продукції змінюється часто, то оцінка залишків готової продукції ускладнюється. Варіантом цього способу оцінки готової продукції є оцінка по скороченій плановій виробничій собівартості.
5. По вільних відпускних цінах і тарифам, збільшеним на суму податку на додану вартість. Цей спосіб використовується при виконанні одиничних замовлень і робіт.
6. По вільних ринкових цінах. Цей варіант оцінки застосовується для обліку товарів, реалізованих через роздрібну мережу.
Аудитору необхідно перевірити:
· правильність і своєчасність оформлення документів на здачу продукції з виробництва на склад;
· правильність відображення в бухгалтерському обліку операцій, зв'язаних з випуском готової продукції;
· правильність визначення виробничої собівартості готової продукції по видах видань і замовленням;
· правильність розрахунків і списання сум відхилень фактичної собівартості від планової;
· правильність складання бухгалтерських проводок по обліку випуску готової продукції (робіт, послуг);
· відповідність записів аналітичного і синтетичного обліку по балансових записах рахунка "Готова продукція" записам у головній книзі і балансі;
· правильність оцінки готової продукції.