Поняття, види, причини банкрутства 3 страница
Практикою вироблені основні методи фінансового аналізу, серед яких можна виділити
наступні:
Горизонтальний аналіз: вертикальний аналіз; трендовий аналіз; порівняльний;
факторний аналіз; метод фінансових коефіцієнтів.
Горизонтальний аналіз полягає в порівнянні показників бухгалтерської звітності з
показниками попередніх періодів. Найбільш поширеними прийомами горизонтального аналізу є:
просте порівняння статей звітності і вивчення їх різких змін;
аналіз змін статей звітності порівняно з коливаннями інших статей. При цьому особлива
увага приділяється випадкам, коли зміна одного покійника за економічною суттю не відповідає зміні іншого показника.
Вертикальний аналізздійснюється п метою визначення питомої ваги окремих статей
балансу в загальному підсумковому показнику І наступного порівняння результати :І даними попереднього періоду
Горизонтальний аналіз заснований на розрахунку відносних відхилень показників
звітності за ряд періодів за ряд періодів від рівня базового періоду. За допомогою тренду формується можливі значення показника в майбутньому, тобто здійснюється прогнозний аналіз.
Суть трендового методу полягає в тому, що на основі горизонтального і вертикального аналізу визначаються середньорічні темпи приросту того чи іншого показника (тренди) , які в подальшому використовуються аналітиками для прогнозування фінансових показників на майбутній період.
Порівняльний аналіз проводиться на основі внутрішньогосподарського порівняння як
окремих показників підприємства, та к і міжгосподарських показників аналогічних фірм-конкурентів.
Факторний аналіз- це процес вивчення впливу окремих факторів (причин) на
результативний показник за допомогою детермінованих або стохастичних прийомів досліджений . При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власні) аналіз), гак і зворотнім (синтез).
2.2. Метод фінансових коефіцієнтів
Специфічним методом фінансового аналізу, який притаманний саме йому і широко
використовується в оцінці фінансового стану підприємства, є метод фінансових коефіцієнтів.
Сутність методу фінансових коефіцієнтів полягає у розрахунку відношень окремих
статей фінансової звітності, заснованих на визначенні взаємозв'язків між показниками.
При проведенні аналізу слід враховувати наступні фактори, ефективність методів
планування, що застосовуються, достовірність бухгалтерської звітності, використання різних методів обліку (облікової політики), рівень диверсифікації інших підприємств, статичність коефіцієнтів, що застосовуються
Метод фінансових коефіцієнтів використовується при розрахунку показників платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності..
2.3.Прийоми проведення фінансового аналізу
Результати аналізу дозволяють зацікавленим особам та організаціям приймати управлінські рішення на основі оцінки поточного фінансового стану і діяльності підприємства.
Деталізація процедурної сторони методики фінансового стану залежить від поставлених цілей, а також різних факторів інформаційного, тимчасового, методичного, кадрового та технічного забезпечення. Аналітична робота може проводитися в два етапи:
- попередня оцінка або експрес-аналіз фінансового стану;
- деталізований аналіз фінансового стану.
Метою експрес-аналізу являється наочна і проста оцінка фінансового стану і динаміки розвитку підприємства.
Один із важливих прийомів аналізу звітності являється “читання” форм звітності вивчення абсолютних величин, представлених в цих формах. ”Читання” звітності, або просте знайомлення з нею, дозволить зробити висновки про основні джерела залучення засобів підприємством, направлення їх вкладів, основних джерелах одержаних підприємством за звітний період прибутків – основних джерелах грошових засобів або чистих оборотних активів, використовуючи методах обліку і змін в них, організаційної структури підприємства і направленнях його діяльності, дивідендної політики і т.д. Однак, ця інформація, не дивлячись на всю її значимість для підприємства управлінських рішень, не дозволяє оцінити динаміку основних показників діяльності компанії, її місце серед аналогічних підприємств країни та світового ринку. Це досягається використовуючи прийом співставлення аналізуючи даних в часі. Тут можна виділити цілу підгрупу прийомів:
- складання порівняльних таблиць за два останніх роки з виявленням абсолютного і
відносного (у відсотках) відхилення за основними показниками звітності;
- обчислення відносних відхилень показників у відсотках по відношенню до
балансового року за кілька років (як правило, за п’ять або десять останніх роки);
- обчислення показників за ряд років у відсотках до якого-небудь показника
(наприклад, до висновку балансу, об’єму реалізованої продукції).
Нарешті, прийом аналізу звітності, який широко використовується, являється вивчення спеціальних коефіцієнтів, розрахунок яких оснований на існуванні визначених співвідношень між окремими статтями звітності. Ці коефіцієнти, які називаються фінансово-оперативними показниками, представляють великий інтерес для економістів, оскільки, по-перше, дозволяє визначити те коло інформації, яке важливе для користувачів фінансової звітності з точки зору прийняття рішень; по-друге, представляють можливість глибше оцінити положення даної звітної одиниці в системі господарювання і тенденції його змін. Найбільшою перевагою коефіцієнтів являється також і те, що вони згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які можуть викривляти абсолютні показники фінансової звітності і тим самим утруднюють їх співставлення в динаміці. Цей метод найбільш зручний в силу його простоти й оперативності. Його суть полягає в зіставленні, розрахованих за даними звітності коефіцієнтів, з загальноприйнятими стандартними коефіцієнтами, середньо галузевими нормами або відповідними коефіцієнтами, які обчислені за даними діяльності підприємства за попередні роки.
Сенс експрес-аналізу полягає у виборі невеликої кількості найбільш важливих і порівняно неважких у обчисленні показників і постійне дослідження їх динаміки. Відбір показників суб’єктивний і здійснюється аналітиком. Найбільш поширеними показниками є показники, що відображені в табл. 2.1.
Таблиця 2.1.
Сукупність аналітичних показників для експрес-аналізу
| Напрямок (процедура) аналізу | Показник |
| 1.Показники фінансового стану | |
| 1.1.Оцінка майнового стану | 1.Величина основних засобів та їх частка в загальній сумі активів 2.Коефіці\єнт зносу основних засобів 3.Загальна сума господарських засобів, що є в розпорядженні підприємства |
| 1.2.Оцінка фінансового стану | 1.Величина власних коштів та їх частка в загальній сумі джерел 2.Коефіцієнт покриття 3.Частка власних оборотних коштів в загальній їх сумі 4.Частка позикових довгострокових коштів в загальній сумі джерел 5.Коефіцієнт покриття запасів |
| 1.3.Наяванвсть «хворих» статей у звітності | 1.Збитки 2.Кредити і позики, не погашені в строк 3.Прострочена дебіторська заборгованість 4.Прострочена кредиторська заборгованість 5.Векселя видані (одержані) прострочені |
| 2.Оцінка доходності | |
| 2.1.Оцінка прибутковості | 1.Прибуток 2.Рентабельність загальна 3.Рентабельність основної діяльності |
| 2.2.Оцінка динамічності | 1.Порівняльні тенденції зростання виручки, прибутку, авансованого капіталу 2.Оборотність активів 3.Тривалість операційного та фінансового циклу 4.Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості |
| 2.3.Оцінка ефективності використання економічного потенціалу | 1.Рентабельність авансованого капіталу 2.Рентабельність власного капіталу |
Фінансовий стан підприємства можна оцінити з точки зору короткострокової та
довгостроковоїперспективи. В першому випадку критерії оцінки фінансового стану – ліквідність і платоспроможність підприємства, а саме здатність своєчасно і в повному об’ємі провести розрахунки за короткостроковими зобов’язаними.
Деталізований аналіз проводиться в напрямках оцінки майнового стану підприємства, його структури і ліквідності; платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності, ймовірності банкрутства; аналіз прибутковості і доходності підприємства; аналіз руху грошових коштів; аналіз ефективності використання авансованого капіталу та інвестиційної привабливості; аналіз і оцінка ризику фінансово-господарської діяльності і т.д., що і буде розглядатися нами в наступних темах.
Тема 3 Інформаційне забезпечення фінансового аналізу
3.1.Вимоги та принципи, запропоновані до фінансової інформації
3.2.Структура балансу підприємства
3.3.Структура звіту про фінансові результати
3.4.Структура звіту про рух грошових коштів
3.5.Структура звіту про власний капітал
3.1.Вимоги, запропоновані до фінансової інформації
Головна вимога, запропонована до системи фінансового обліку й звітності, що визначає сукупність всіх основних вимог і принципів, полягає в тому, щоб система була корисною для її користувачів. Корисність досягається шляхом забезпечення цілої системи. Наведемо коротку характеристику основних елементів цієї системи.
Спочатку розберемо вимоги, які пред’являються до фінансової інформації. Ці вимоги прийнято розділяти на основні і другорядні.
До основних належать вимоги:
- значущості (цінності) для користувача інформації;
-надійності.
Вимоги значущості інформації для користувача включає такі фактори:
-своєчасність, що припускає. що інформація повинна надійти користувачеві «свіжою», тобто не застарілою, у противному випадку вона перестане відображати реальний стан підприємства;
- прогностична цінність, тобто здатність інформації бути основою для надійного прогнозування подальших перспектив роботи підприємства;
- цінність зворотного зв’язку. що дає можливість користувачеві інформації встановити, наскільки правильні були оцінки перспектив роботи підприємства, зроблені раніше.
Вимога надійності фінансової інформації означає адекватне відображення нею економічних реалій діяльності підприємства. Більш детально надійність фінансової інфолрма2іїх означає:
- вірогідність опису діяльності підприємства, тобто фінансова інформація повинна відображати економічну сутність операцій підприємства, а не їхню формальну сторону;
- перевіреність, тобто забезпечення можливості проведення аудиторських перевірок звітності аж до перевірки вірогідності первинних документів;
нейтральність (неупередженість) звітності, тобто відсутність у її укладачів наміру схилити її користувачів до певного рішення, наприклад, продажу частини активів.
До додаткових вимог належать:
-порівнянність, що означає можливість порівняння даних фінансової звітності про роботу конкретного підприємства з іншими даними, обраними за широким набором ознак;
-сталість, що забезпечує дотримання тих самих процедур складання звітності в рамках одного облікового періоду (року), тобто підприємство не має право змінювати, наприклад, процедуру обліку товарно-матеріальних запасів посередині облікового періоду.
Якість і корисність фінансової звітності залежать від принципів, на яких базується фінансовий облік, а також на існуючих обмеженнях на включення даних у звіти.
Тема 3 ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ НА ОСНОВІ БАЛАНСУ
3.1. Зміст ,структура і принципи складання Балансу згідно П(С)БО
3.2. Баланс як основне джерело для фінансового аналізу
3.3. Роль аналітичного балансу для оцінки фінансового стану і методика його складання
3.4. Важливіші характеристики, які можна отримати з експрес-аналізу балансу
3.5.Риси, які є ознаками хорошого балансу
3.1. Зміст ,структура і принципи складання Балансу згідно П(С)БО 2
Згідно п.3 П(С)БО 1 Баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, що відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.
Мета складання балансу – це подання інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.
В балансі відображається наявність активів, власного капіталу і зобов’язань підприємства на початок і кінець звітного періоду.
Згідно п.3 П(С)БО 1:
- активи – ресурси, що контролюються підприємством в результаті минулий подій,
використання яких, як очікується, приведе до одержання економічних вигод в майбутньому;
- зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла в результаті минулий подій і
погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які містять в собі економічні вигоди;
- власний капітал – частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування
його зобов’язань;
- Відображення активів і зобов’язань в Балансі відбувається з умови, що їх оцінка може
бути достовірно визначена, а також з умови, що в майбутньому очікується одержання економічних вигод від їх використання (для активів) або існує ймовірність зменшення економічних вигод в майбутньому, пов’язана з їх погашенням (для зобов’язань).Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань і власного капіталу:
Актив = Власний капітал + Зобов’язання.
Іншими словами, сума зобов’язань і власного капіталу підприємства – це і є пасив Балансу.
Статті активу і пасиву об’єднані в розділі, яких в активі 3, а в пасиві –5.
Особливістю групування статей Балансу є їх зв’язок з Планом рахунків (хоча в новій формі звітності номера рахунків відсутні в рядках балансу). У формі балансу, який діяв до 01.01.2000 р. номера рахунків наводилися в дужках, що було зручно для бухгалтерів підприємства.
Разом з тим необхідно відмітити, що структура Плану рахунків орієнтована на потреби
складання фінансової звітності. Тому в Плані рахунків роз межені балансові рахунки (рахунки класів 1-6) і номінальні рахунки, які застосовуються для обліку затрат, доходів і фінансових результатів *(рахунки класів 7-9).
Балансові рахунки визначені таким чином, щоб їх сальдо відповідало сумам, відображеним
в статтях балансу.
При цьому такі рахунки об’єднані в класи відповідно з розділами активу і пасиву, а саме:
показники розділів 1-111 активу Балансу заповнюються на основі даних рахунків класів 1-3, показники розділі 1-У пасиву Балансу – на основі даних рахунків класів 4-6.
Статті балансу відображаються станом на початок звітного періоду і на кінець звітного
періоду.
Згортання статей Балансу недопустимо, крім випадків, передбачених відповідними
П(С)БО.
В заготовочній частині балансу вказується:
- дата (рік, місяць, число), станом на яку наведені показники. Якщо період, за який
складений фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого П(С)БО 1, то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності;
назва підприємства і код ЕДРПОУ;
район, в якому зареєстровано підприємство і код по КОАТУУ;
форма власності і код по КФС;
галузь і код по ЗКГНГ;
вид економічної діяльності (згідно виду діяльності, який фактично переважає;
юридична адреса.
В структурному відношенні Баланс складається з двох частин: активу і пасиву.
Відповідно до 4 П(С)БО 2 активи діляться на:
- оборотні;
- необоротні
Оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти. Не обмежені у використанні, а
також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати складання балансу.
До оборотних активів відносяться:
а) грошові кошти та їх еквіваленти;
б) короткострокові фінансові інвестиції;
в) дебіторська заборгованість за товари, роботи. послуги;
г) запаси; д) авансові виплати.
Баланс складається відповідно до певних принципів, які викладені у ст. 4 Закону про
бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні, а саме:
- обачливість – застосування у бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні
запобігати зниженню оцінки заниженню оцінки зобов’язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
- повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні
та потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатні вплинути на рішення, які приймаються на її основі;
- автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа, відділена від
його власників, у зв’язку з чим особисте майно і зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
- послідовність - постійне ( з року в рік) застосування підприємством вибраної облікової
політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
- безперервність – оцінка активів і зобов’язань підприємства.
3.2. Баланс як основне джерело для фінансового аналізу
В умовах становлення ринкової економіки в Україні, коли підприємство само вибирає
собі постачальників і покупців, має право надавати позики іншим підприємствам, владувати свої кошти у статутний фонди інших підприємств, придбавати акції та інші цінні папери, різко зростає значення аналізу фінансового стану підприємств. Спостерігається п
підвищення інтересу до аналізу фінансового стану підприємств, з якими дане підприємство вступає в різні економічні відносини. Разом з тим, посилюється значення аналізу фінансового стану підприємства, особливо попереднього аналізу, який проводиться до складання бухгалтерського балансу, коли ще є можливість зміни ряду статей балансу. Аналіз фінансового стану необхідний на підприємстві і для виявлення резервів покращання фінансового стану, а також для складання пояснювальної записки до річного звіту, яка в зв’язку з Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” ї деяких країнах ринкової економіки є обов’язковим елементом публічної звітності. Аналіз фінансового стану підприємств здійснюється в основному за даними квартальної і річної звітності і в першу чергу за даними балансу. Прийняте групування статей активу і пасиву дозволяє здійснити достатньо глибокий аналіз фінансового стану підприємства. Це групування зручно для “читання балансу”, під яким розуміють загальне ознайомлення з підсумками роботи підприємства і його фінансовим станом безпосередньо з бухгалтерського балансу. При читанні балансу виясняють: характер зміни підсумку балансу та його окремих розділів і статей,, правильність розміщення коштів підприємства, його поточну платоспроможність та ін. Позитивної оцінки заслуговує збільшення в активі балансу грошових коштів, цінних паперів, короткострокових і довгострокових фінансових вкладень і, як правило, основних засобів, капітальних вкладень, нематеріальних активів і виробничих запасів, а в пасиві балансу – підсумку розділу 1 і особливо сум прибутку, резервного і додаткового капіталу. Як правило негативної оцінки заслуговує різке зростання дебіторської і кредиторської заборгованості в активі і пасиві балансу. У всіх випадках негативно оцінюють наявність і збільшення так званих “хворих” статей балансу.
До “хворих” статей активу відносять “Резерви по сумнівним боргам ( рядок 162) і збитки в пасиві балансу.
Читання “хворих” статей балансу дозволяє зробити деякі висновки про фінансовий стан підприємства. Так, наявність збитків свідчить про нерентабельність даного підприємства. Наявність сум за статтею “Резерв по сумнівним боргам” свідчить про наявність на підприємстві простроченої дебіторської заборгованості за товари, роботи або послуги.
Безпосередньо з балансу можна отримати ряд важливіших характеристик фінансового
стану, таких як, загальна вартість майна, вартість іммобілізованих і мобільних коштів підприємства, вартість матеріальних оборотних активів, величину позикових коштів і власних коштів в обороті, вартість робочого капіталу та ін. На основі проведеного відповідного групування статей балансу, можна розрахувати цілий ряд важливіших коефіцієнтів, які дадуть можливість оцінити платоспроможність, кредитоспроможність, фінансову стійкість підприємства і оцінити виробничий потенціал підприємства та його ділову активність.
3.3. Роль аналітичного балансу для оцінки фінансового стану і методика його складання
Згідно діючим нормативним документам чинний баланс складається в оцінці нетто. Підсумок балансу дає орієнтовну оцінку суми коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства. Ця оцінка є обліковою i не відображає реальної суми грошових коштів, яку можна отримати за майно, наприклад, у випадку ліквідації підприємства. Поточна "цiна" активів визначається ринковою кон’юнктурою i може відхилятись в будь-який бік від облікової, особливо в період інфляції.
Аналіз проводиться по балансу (ф. N 1) за допомогою одного з наступних способів: аналіз безпосередньо по балансу без попередньої зміни складу балансових статей;
на основі стислого порівняльного аналітичного балансу шляхом агрегування деяких однорідних за складом елементів балансових статей;
додаткове корегування балансу на індекс інфляції з наступним агрегуванням статей у необхідних аналітичних розрізах.
Аналіз безпосередньо по балансу - справа досить трудомiстська i неефективна, тому що занадто велика кількість розрахункових показників не дозволяє виділити головні тенденції у фінансовому стану організації.
Порівняльний аналітичний баланс можна отримати з вихідного балансу шляхом стиснення окремих статей i доповненням його показниками структури: динаміки i структурної динаміки.
Аналітичний баланс корисний тим, що зводить в одне ціле i систематизує ті розрахунки, які, як правило, здійснює аналітик при ознайомлені з балансом. Схема побудування аналітичного балансу показана у табл.3.1. В такому балансі охоплюється багато важливих показників, що характеризують статику i динаміку фінансового стану підприємства.
Аналізуючи порівняльний баланс, необхідно звернути увагу на зміну питомої ваги величини власного оборотного капіталу у вартості майна, на співвідношення темпів росту власного i позичкового капіталу, а також на співвідношення темпів росту дебіторської i кредиторської заборгованості. При стабільний фінансовій стійкості у підприємства повинна збільшуватись у динамці частка власного оборотного капіталу. Темп росту власного капіталу повинен бути вище темпу росту позичкового капіталу, а темпи росту дебіторської i кредиторської заборгованості повинно урівноважувати один одного.
Аналіз динаміки валюти балансу, структури активів підприємства дозволяє зробити ряд важливих висновків, необхідних як для здійснення поточної фінансово-господарської діяльності, так i для прийняття управлінських рішень на перспективу. Наприклад, зменшення ( у абсолютному виразі) валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарського обороту, що могло б привести до її неплатоспроможності. Встановлення факту згортання господарської діяльності вимагає проведення ретельного
аналізу його причин, якими можуть бути:
- скорочення платоспроможного попиту на товари, роботи та послуги даної організації;
- обмеження доступу на ринки необхідної сировини, матеріалів, напівфабрикатів;
- поступове включення у активний господарський оборот філій (дочірніх підприємств) за рахунок основного підприємства i т.д.
Аналізуючи збільшення валюти балансу за звітний період необхідно враховувати вплив переоцінки основних засобів, коли збільшення їх вартості не пов'язано з розвитком виробничої діяльності. Найбільш складно врахувати вплив інфляційних процесів, однак без цього дуже важко зробити певний висновок про те, чи є збільшення валюти балансу наслідком тільки лише подорожчання готової продукції під дією iнфляцiї сировини, матеріалів, чи воно показує на
розширення фінансово-господарської діяльності.
3.4. Важливіші характеристики, які можна отримати з експрес-аналізу балансу
Безпосередньо з аналітичного балансу можна одержати ряд важливіших характеристик фінансового стану підприємства. До них відносяться:
1. Загальна вартість майна підприємства, дорівнює рядку 280.
2. Вартість iмобiлiзованих (тобто необоротних засобів (активів) або нерухомого майна, дорівнює підсумку розділу 1 активу балансу (рядок 080).
3. Вартість мобільних оборотних коштів дорівнює підсумкам розділу 2 активу балансу (рядок 260).
4. Вартість матеріальних оборотних коштів дорівнює підсумку рядків 100-140 активу балансу.
5. Величина власних коштів підприємства, дорівнює підсумку розділів 1 і 2 пасиву балансу (рядок 380 і 430).
6. Величина позичкових коштів, дорівнює сумі підсумків розділу 3 пасиву балансу і рядків 500-530
7. Величина власних коштів в обороті, дорівнює ризниці підсумків розділів 1 і 2 пасиву i 1 розділу активу балансу (рядок 380+430 - 080 ).
8. Робочий капітал, дорівнює ризниці між оборотними активами i поточними зобов'язаннями (підсумок розділу 2 активу балансу: рядок 260 - підсумок розділу 4 пасиву балансу: рядок 620).
3.5.Риси, які є ознаками “хорошого “ балансу
В загальних рисах ознаками "доброго" балансу є:
1. Валюта балансу в кінці звітного періоду збільшилась порівняно з початком;
2. Темпи приросту оборотних активів вищі, ніж темпи приросту необоротних активів;
3. Власний капітал підприємства перевищує позичковий i темпи його росту вищі, ніж темпи росту позичкового капіталу;
4. Темпи приросту дебіторської i кредиторської заборгованості приблизно однакові.
Тема 4 АНАЛІЗ СТРУКТУРИ
БАЛАНСУ ПІДПРИЄМСТВА
4.1. Аналіз структури активів балансу підприємства. Суть методики аналізу
4.2. Аналіз структури пасивів балансу підприємства. Суть методики аналізу
4.3.Поняття ліквідності балансу.
4.3. Групування статей активу балансу за ступенем ліквідності та пасиву балансу за термінами погашення зобов’язанань. Умови ліквідності балансу.
4.1. Аналіз структури активів балансу підприємства. Суть методики аналізу
Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинне мати певне майно, що належить йому на правах власності або володіння. Все майно, що є в розпорядженні підприємства і відображене в балансі, називається його активами.
Активи являють собою економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, що використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку.
Аналіз активів та ефективності їх використання є одним з найважливіших розділів аналізу фінансового стану підприємства. Причиною цього є його надзвичайно велике практичне значення. Без чіткої. Прозорої інформації про стан, структуру та динаміку зм ін у майні підприємства неможливе ефективне управління підприємством.
Ця інформація важлива для банків та інших кредиторів, тому що завдяки їй вони знатимуть, чи зможе підприємство погасити борги своїм майном у разі , якщо вон не поверне позики.
Аналізуючи майно підприємства, інвестори можуть зробити певні висновки про необхідність та доцільність капітальних вкладів у підприємство.
Інформація про наявність і стан активів підприємства важлива також і для податкових органів, які контролюють сплату податків та обов’язкових платежів до бюджету.
Метою аналізу є формування цілісної картини про наявність , ста н та ефективність використання майна підприємства.
Завданнями аналізу є: виявлення змін, що відбулися у майні підприємства; вивчення причин, що зумовили такі зміни; виявлення резервів для підвищення ефективності використання майна підприємства.
Аналіз активів підприємства починається з загального вивчення складу і структури майна підприємства за даними балансу.
Баланс дозволяє дати загальну оцінку зміни всього майна підприємства, відокремити в його складі оборотні (мобільні) та оборотні (іммобільні) засоби, вивчити динаміку структури майна— відсоткове співвідношення окремих груп майна всередині цих груп.
Аналіз динаміки складу і структури майна дає можливість встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення усього майна підприємства та окремих його видів. Приріст активів свідчить про розширення сфери діяльності підприємства.
Аналізуючи причини збільшення вартості майна необхідно врахувати вплив інфляції, високі темпи якої можуть призвести до значних відхилень номінальних даних балансового звіту від реальних.
Показники структурної динаміки відображають частку участі кожного виду майна в загальній зміні сукупних активів. їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, в які активи вкладаються знов залучені фінансові ресурси або які активи зменшилися за рахунок відтоку фінансових ресурсів.