Податкова вимога податкового органу до боржника та загальний порядок погашення податкового боргу

У разі якщо платник податків не сплачує узгодженої суми грошового/податкового зобов`язання з податку (збору) в установлені законодавством строки, у нього виникає податковий борг, а платник податків стає боржником.

Податковий борг – це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Податкове зобов'язання – це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення податкового боргу є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці як представники Державної виконавчої служби в межах їх повноважень. Так, державні виконавці здійснюють стягнення податкового боргу в разі судового врегулювання процедури погашення податкового боргу, зокрема: за результатами оскарження рішень контролюючих органів у суді, завершення процедури банкрутства платника податків у господарському суді та ін. Стягнення податкового боргу Державною виконавчою службою здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, орган стягнення (податковий орган, державний виконавець) в обов`язковому порядку має звертатися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи, а також у будь-якому випадку примусового стягнення активів боржника в рахунок погашення податкового боргу. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Якщо контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби (тобто відповідно до законодавства є митним органом), такий контролюючий орган надсилає відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Порядок формування органами державної податкової служби податкових вимог, їх надсилання (вручення) органами державної податкової служби платникам податків, обліку в податкових органах податкових вимог, отриманих платниками податків, регулюється ст. 59, 60 ІІ Розділу Податкового кодексу України, ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків» № 1037 від 24.12.2010 р.

Податкова вимога формується органами державної податкової служби за місцем обліку платника податків, якщо:

¾ платник податків не сплатив суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки. У цьому разі попереднє надсилання (вручення) податкового повідомлення – рішення платнику податків податковим органом не здійснюється;

¾ платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні, в установлені законами строки;

¾ контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби та надіслав відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (не раніше 60 календарних днів із дня надсилання (вручення) податкової вимоги платнику податків). Сума податкового боргу в податковій вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.

Податкова вимога надсилається податковим органом платнику податків не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається протягом строків оскарження суми грошових зобов'язань, визначених Кодексом.

Податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби, а також на підставі розрахунку розміру податкового боргу, зазначеного у надісланому до відповідного податкового органу поданні інших контролюючих органів про здійснення заходів з погашення податкового боргу. При формуванні податкових вимог їм автоматично присвоюється порядковий номер за певний рік, а дані заносяться до відповідного реєстру податкових вимог. Реєстри податкових вимог ведуться органами державної податкової служби в електронному вигляді.

Після формування податкової вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день податкова вимога передається структурному підрозділу податкового органу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, для вручення платнику податків.

Структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби, в день отримання податкової вимоги від структурного підрозділу погашення прострочених податкових зобов'язань податкового органу надсилає (вручає) податкову вимогу платнику податків, при цьому корінець податкової вимоги залишається в органі державної податкової служби.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою):

¾ юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення;

¾ фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу в зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб, відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Працівник структурного підрозділу податкового органу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, отримавши повідомлення про вручення (із зазначенням причин невручення за їх наявності), повідомляє про неможливість вручення податкової вимоги підрозділ погашення прострочених податкових зобов'язань.

Після вручення платнику податків податкової вимоги структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, передає структурному підрозділу погашення прострочених податкових зобов'язань корінець такої податкової вимоги з відміткою поштової служби про вручення або невручення.

Структурний підрозділ погашення податкового боргу вносить відповідні дані до реєстру податкових вимог, підшиває корінець податкової вимоги до справи платника податків та, зокрема:

¾ якщо рішення контролюючого органу про нарахування суми грошового зобов'язання або сума податкового боргу скасовується чи змінюється судом, підшиває примірник (копію) рішення суду до справи платника податків поряд з корінцем податкової вимоги, щодо якої відбувався судовий розгляд;

¾ у разі прийняття органом державної податкової служби рішення про розстрочення (відстрочення) податкового боргу підшиває примірник (копію) такого рішення до справи платника податків поряд з корінцем відповідної податкової вимоги;

¾ у разі прийняття органом державної податкової служби рішення про визнання податкового боргу безнадійним підшиває примірник (копію) такого рішення до справи платника податків поряд з корінцем відповідної податкової вимоги.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надсилання (вручення) податкової вимоги.

Податкова вимога вважається відкликаною, якщо:

а) сума податкового боргу погашається платником податків самостійно або органом стягнення. У день, колі відбувається погашення податкового боргу в повній сумі, податкова вимога вважається відкликаною;

б) контролюючий орган скасовує раніше направлену податкову вимогу чи зменшує суму податкового боргу в ній в результаті адміністративного оскарження відповідного рішення контролюючого органу з боку платника податків. Податкова вимога вважається відкликаною: у першому випадку – з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування податкової вимоги; у другому випадку – з дня надходження до платника податків нової податкової вимоги, яка містить зменшену контролюючим органом суму податкового боргу. Якщо сума податкового боргу збільшується внаслідок його адміністративного оскарження, раніше надіслана податкова вимога не відкликається. На суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається;

в) суд приймає рішення про скасування чи зменшення суми податкового боргу в раніше направленій податковій вимозі, у результаті судового оскарження рішення податкового органу з боку платника податків. Податкова вимога вважається відкликаною: у першому випадку – у день набрання законної сили рішення суду, яким скасовано суму податкового боргу; у другому випадку - з дня надходження до платника податків нової податкової вимоги, яка містить зменшену судом суму податкового боргу.

Якщо рішення суду стосуються податкового боргу, який виник у результаті несплати платником податків грошового зобов'язання, узгодженого іншим контролюючим органом, контролюючий орган зобов'язаний надати органу державної податкової служби інформацію про скасування або зміну суми нарахованого грошового зобов'язання у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Загальний порядок погашення податкового боргу платника податків представлений на рис. 5.1.

Рисунок 5.1 – Загальний порядок погашення податкового боргу платника податків

Якщо платник податків згодний із рішенням податкового органу щодо податкового боргу, вказаного у податковій вимозі, то він має можливість добровільно погасити суму податкового боргу за рахунок джерел самостійної оплати протягом 60 календарних днів з дня надсилання йому податкової вимоги. Це обумовлено тим, що стягнення коштів та продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, провадяться не раніше такого строку (п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України). З метою забезпечення добровільного погашення платником податків податкового боргу податковий орган, крім надсилання податкової вимоги, здійснює й інші заході запобіжного характеру, зокрема: розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), проведення співбесіди з посадовими особами платника податків-боржника щодо пошуку шляхів та здійснення заходів щодо погашення податкового боргу.

У разі непогашення податкового боргу платником податків добровільно у повному обсязі податковий орган застосовує до нього заходи примусового характеру з метою забезпечити стягнення податкового боргу, зокрема:

¾ передача майна боржника до податкової застави;

¾ стягнення коштів та продаж майна боржника, що перебуває в податковій заставі;

¾ накладення адміністративного арешту на майно боржника;

¾ подання позову до господарського суду про порушення справи про банкрутство боржника;

¾ списання безнадійного податкового боргу боржника та ін.

Податковим кодексом України забороняється будь-яка уступка грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам, крім випадків, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов'язань платника податків є інші особи відповідно до Податкового кодексу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Забороняється спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Платник податків має право на адміністративне та судове оскарження рішення податкового органу щодо податкового боргу, що визначений у податковій вимозі (так саме й рішення контролюючого органу щодо визначення грошового зобов`язання у податковому повідомленні-рішенні та будь-якого іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання), якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового боргу або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу. Загальний порядок оскарження рішень контролюючих органів щодо визначення суми податкового боргу в податковій вимозі (та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошового зобов'язання) регулюється ст. 56 Податкового кодексу України.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді будь-яке рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Адміністративне оскарження рішення контролюючого органу полягає в зверненні платника податків до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Скарги на рішення державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі подаються до Державної податкової служби України. Рішення Державної податкової служби України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку. Скарга, подана із дотриманням встановлених строків, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у відповідному рішенні контролюючого органа, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом цього строку податкові вимоги, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. За результатами оскарження платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що оскаржується (податкової вимоги, податкового повідомлення-рішення та ін.). Платник податків одночасно з поданням скарги зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким прийнято рішення, про оскарження його рішення.

У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (або його заступник) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги понад 20-денний строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення 20-денного строку.

Скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, якщо:¾ вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається ньому протягом 20-денного строку з дня отримання скарги або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника) (скарга вважається задоволеної з дня, наступного за останнім днем зазначених строків);¾ рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку з дня отримання скарги. Якщо відповідно до Податкового кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу. У разі коли останній день вищевказаних строків припадає на вихідний або святковий день, останнім днем вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем. Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. Процедура адміністративного оскарження закінчується: ¾ днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; ¾ днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; ¾ днем отримання платником податків рішення Державної податкової служби України або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи; ¾ днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, що оскаржувались. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.