Чисельність допоміжних працівників дорівнює ….. людину

Чисельність ІТП визначаємо за формулою:

, (5)

де % ітр = 8%

Визначаємо чисельність ІТП:

людина

Чисельність ІТП приймаю ….. людина.

1.5.3 Розрахунок середнього тарифного розряду робіт

Для розрахунку фонду заробітної плати основних працюючих розподіляємо загальну кількість основних робітників по розрядах на підставі тарифно-кваліфікаційного довідника і технологічного процесу на електромонтажні роботи. Розрахунок середнього розряду робіт ведемо в табличній формі (таблиця 3).

Таблиця 3. - Розрахунок середнього розряду робіт.

Професія	Кількість	Розряд
1,0	1,1	1,35	1,5	1,7	2,0
1.Електромонтажники
2. Електромеханіки
3.Електромонтери
Разом:

Середній розряд визначається за формулою:

, (6)

де n1, n2, n3…nm–кількість працівників відповідного розряду;

q1, q2, q3…qm – величина відповідного розряду.

Визначаємо середній тарифний розряд по ділянці:

Визначаємо середній тарифний розряд для електромонтажників:

Визначаємо середній розряд для електромеханіків:

Визначаємо середній тарифний розряд для електромонтерів:

1.5.4. Визначення загальної чисельності працюючих на ділянці

На підставі отриманих розрахунків визначаємо загальну чисельність працюючих на ділянці та питому вагу окремих робітників в загальній кількості працюючих.

Таблиця 4. - Зведена відомість працюючих на ділянці.

Категорія працюючих	Кількість, чоловік	Питоме значення, %
1. Основні робітники
2. Допоміжні робітники
3. Службовці (ІТП)
Разом:

1.6. Розрахунок загального фонду заробітної плати працюючих.

Заробітна плата – це заробіток, обчислений, як правило, у грошовому вираженні що за трудовим договором власник або уповноважений їм орган виплачує працівникові за зроблену продукцію (виконану роботу, зроблені послуги).

Заробітна плата складається з основної і додаткової.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу у відповідність із установленими нормами.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за роботу понад установлену норму, за трудове досягнення і винахідливість, а також за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, премії, зв’язані з виконанням виробничих задач і функцій.

Основна заробітна плата робітника визначається відповідними тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками та доплатами, що не перевищують встановленні діючим в країні законодавством. Рівень додаткової оплати праці залежить від кінцевих результатів діяльності підприємства. До додаткової заробітної плати відносяться премії, а також доплати та надбавки, що не передбачені діючим законодавством.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат відноситься виплати у вигляді винагороди за підсумками роботи за рік, премії по спеціальних системах.

На робочій ділянці застосовують дві системи оплати праці:

- тарифна система;

- система посадових окладів.

Тарифна система – це комплекс взаємозалежних нормативних елементів, на основі яких здійснюється диференціація оплати праці робітників у залежності від його складності, характеру й умов виробництва.

Система посадових окладів – це нормативний документ, що встановлює щомісячний розмір погодинної оплати праці ІТП і службовців у залежності від займаної ними посади.

Розрахунок фонду заробітної плати основних робітників, допоміжних робітників, службовців та інженерно-технічних робітників здійснюється з урахуванням характеру їх роботи та форм оплати праці.

1.6.1. Розрахунок загального фонду заробітної плати основних робітників.

Загальний фонд заробітної плати працюючих цеху складається із фонду заробітної плати основних та допоміжних робітників, службовців та інженерно-технічних працівників.

Для оплати праці основних робітників застосовуємо відрядно-преміальну систему оплати праці, тому що вони мають постійне робоче місце, їх працю можливо про нормувати.

Відрядно-преміальна оплата праці полягає в тому, що робітникові крім відрядного заробітку виплачується визначена премія за досягнення встановлених показників.

Тарифний фонд заробітної плати визначається за формулою:

(7)

де - трудомісткість на річну програму, норма-години.

– середня годинна тарифна ставка для відповідної професії ,у грн., визначається за формулою:

, (8) де - годинна тарифна ставка 2 розряду ( )

- середній тарифний коефіцієнт, визначається за формулою:

(9)

де - тарифний коефіцієнт меншого розряд.

- тарифний коефіцієнт більшого розряду.

- СЕРЕДНІЙ РОЗРЯД ПО ділянці.

- величина меншого розряду.

Визначаємо середній тарифний коефіцієнт для відповідних середніх розрядів:

Для електромонтажників:

Для електромеханіків:

Для електромонтерів:

Для ділянки:

Визначаємо середню годинну тарифну ставку:

Для електромонтажників:

Для електромеханіків:

Для електромонтерів:

Для ділянки:

Тарифний фонд заробітної плати дорівнює:

Визначаємо основний фонд заробітної плати по формулі:

(10)

де П – премії ,грн. 50% від .

Загальний фонд заробітної плати визначаємо по формулі:

(11)

Де - додаткова заробітна плата, грн., складає 25% від .

Розрахунок ведемо в табличній формі (таблиця 5).

Таблиця 5. - Розрахунок загального фонду заробітної плати працюючих на ділянці.

професія	Кількість	Середній тарифний розряд	Середня годинна тарифна ставка, грн.	Річна трудомісткість, норми-годин	Тарифний фонд з/пл, грн.	Премії	Основний фонд заробітної плати, грн.	Доплата	Загальний фонд, грн.
%	Грн..	%	Грн..
1. електромонтажники
2.Електромеханіки
3.Електромонтери
Разом:

1.6.2. Розрахунок загального фонду заробітної плати допоміжних робітників і службовців.

Для допоміжних робітників застосовують погодинну преміальну заробітну плату, тому що вони не мають постійного робочого місця, їхня праця не нормується, заробітна плата залежить від відпрацьованого часу і кваліфікації.

Сутність погодинної преміальної оплати праці у тому, що крім оплати за фактично відпрацьовані години (розраховується, виходячи із тарифної ставки того розряду, який має робітник) робітникові виплачується премія за виконання встановлених показників.

Тарифний фонд визначається по формулі:

(12)

де - дійсний фонд робочого часу 1 робітника за рік, годин.

- годинна ставка для допоміжних робітників 4 розряду, грн.

Чоп.р. – чисельність допоміжних робітників.

Основний фонд заробітної плати визначається по формулі:

(13)

де - тарифний фонд заробітної плати ,грн.

- премії, грн. 30% від .

Премії (14)

Премії

Загальний фонд заробітної плати визначається по формулі:

(15)

(16)

Для службовців застосовуємо систему посадових окладів, заробітна плата нараховується в залежності від займаної посади.

Оклад майстра до 1 місяця – ….. грн.

Премії складають 50% від посадового окладу.

(17)

Фобщ. =

1.6.3. Визначення загального фонду заробітної плати працюючих на ділянці і середньомісячній заробітній платі на 1 робітника.

На підставі отриманих розрахунків визначаємо загальний фонд заробітної плати по ділянці і розрахунок середньомісячної заробітної плати на 1 працюючого у табличній формі (таблиця 6).

Таблиця 6. – Розрахунок загального фонду заробітної плати і середньомісячної заробітної плати на 1 працюючого.

Категорія працюючих	Кількість	Загальний фонд з/пл грн.	Середньорічна з/пл. на 1 людину, грн..	Середньомісячна з/пл на 1 людину,. грн.
1.Основні робітники
2. Допоміжні робітники
3.Службовці
Разом:

2. Економічна частина.

2.1. Поняття собівартості та калькуляції.

Процес виробництва продукції пов’язан із постійними витратами грошових засобів підприємства на сировину, матеріали, комплектуюче обладнання, паливо, електроенергію, підтримку основних фондів у працездатному стані, оплату праці робітників. Сума усіх грошових витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом продукції та її реалізацією (продажем) називається собівартістю продукції.

Собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва, що використовуються для оцінки роботи підприємства. Він визначає усі зміни в умовах виробництва: рівень технічної озброєності та продуктивності праці, використання основних та оборотних фондів. Чим краще працює підприємство, тим краще воно удосконалює техніку, технологію та організацію виробництва, інтенсивно використовує ресурси, тим нижче є собівартість продукції.

Собівартість – це витрати підприємства на споживання в процесі виробництва засобів виробництва та на оплату праці робітників, вираженні в грошовій формі.

Калькуляція – це витрати на виготовлення одиниці виробу або виконання одиниці робіт, тобто собівартості одиниці готової продукції

2.2. Розрахунок матеріальних витрат.

Економічний розрахунок матеріальних витрат складається із визначення вартості основних матеріалів (кабелів), допоміжних матеріалів, комплектуючих виробів і напівфабрикатів, які використовуються при монтажі електрообладнання.

Розрахунок виконується на основі даних специфікацій і діючих цін по прайс-листам.

Основним матеріалом електромонтажного виробництва є кабель.

Витрати на придбання кабелю розраховується за формулою:

Зо.м. = Ск * Їк.с. * n, (18)

де Ск – середня вартість одного метра кабеля = 14,5 грн./м.

Зо.м. =

Витрати на допоміжні матеріали (стрічки ПХВ, припої) в укрупненних розрахунках приймається від 7 до 12% від вартості основних матеріалів, т.б.:

Зд.м. = Зо.м. * 12% (19)

Зд.м. = 0,12 *

Витрати на комплектуючи вироби та напівфабрикати приймають від 50 до 60% від вартості основних матеріалів:

Зк.в. = Зо.м. * 55% (20)

Зк.м. = 0,55 *

Витрати на паливо та електроенергію складають 5% від вартості основних матеріалів:

Зє. = Зо.м. * 5% (21)

Зє. = 0,05 *

Матеріальні витрати складають:

МЗ = Зо.м. + Зд.м. + Зк.в. + Зє. (22)

МЗ =

2.3. Визначення непрямих затрат.

До непрямих затрат на виконання електромонтажних робіт відносять відрахування до держбюджету, цехові витрати, витрати на отримання і експлуатацію обладнання, адміністративні витрати.

До обов'язкових відрахувань у державний бюджет відносяться :

а) відрахування в Пенсійний фонд 33,2% від річного фонду з/пл основних робітників Фзпосн.:

ВДПФ = (Зо.р.+ Здоп.) * 33,2% = 0,332 * (23)

б) відрахування у Фонд страхування 1,5% від Фзпосн.:

ВДФС = (Зо.р. .+ Здоп.) * 1,5% = 0,015 * (24)

в) відрахування у Фонд обов'язкового державного страхування на випадок безробіття 1,3% від Фзпосн.:

ВФДС = (Зо.р. .+ Здоп.) * 1,3% = 0,013 * (25)

г) відрахування у Фонд страхування від нещасного випадку 0,2% від Фзпосн.:

ВФСНВ = (Зо.р. .+ Здоп.) * 0,2% = 0,002 * (26)

Таким чином, відрахування в бюджет ВДБ, грн., складають:

ВДБ = ВДПФ+ВДФС+ВФДС+ВФСНВ = (27)

До непрямих витрат на виконання електромонтажних робіт відносять цехові витрати, витрати на утримання та експлуатацію обладнання, адміністративні витрати. Вони розподіляються між видами продукції пропорційно заробітної плати виробничих працівників.

Витрати на утримання та експлуатацію обладнання складають 185% від фонду з/пл основних робітників та розраховуються за формулою:

РЗЭО=185% * Зо.р. (28)

РЗЭО = 1,85 *

Адміністративні витрати складають 225% від фонду з/пл основних робітників та розраховуються за формулою:

АВ = 225% * Зо.р. (29)

АВ = 2,25 *

Цехові витрати складають 125% від річного фонду з/пл основних робітників та розраховуються за формулою:

ЦВ = 125% * Зо.р. (30)

ЦВ = 1,25 *

Таким чином непрямі витрати складають:

НВ = РЗЭО + АВ +ЦВ (31)

НВ =

2.4.Визначення собівартості виконання електромонтажних робіт

Собівартість виконання електромонтажних робіт визначається методом калькулювання.

Собівартість електромонтажних робіт розраховується шляхом складання усіх статей калькуляції.

Статті калькуляції	Одиниці виміру	Сума
01. Сировина та матеріали.	Грн..
02. Допоміжні матеріали.
03. Технологічна електроенергія.	Грн.
04. Покупні напівфабрикати.	Грн.
05. Основна заробітна плата основних робітників.	Грн.
06. Додаткова заробітна плата основних робочих.	Грн.
07. Обов’язкові відрахування в державний бюджет в т.ч.:	Грн.
071. Пенсійний фонд.	Грн
072. Фонд безробіття.	Грн
073. Соціальне страхування.	Грн
074. Фонд страхування.	Грн.
08. Інші непрямі витрати.	Грн
09. Послуги стороннім організаціям.	Грн
10. Цехова собівартість	Грн	.

Таблиця 7.- Калькуляція витрат на електромонтажні роботи.

На підставі розрахунку даних таблиці 7 собівартість електромонтажних робіт складає ………………………

Висновок.

З економічних і соціальних позицій зниження собівартості для підприємства може полягати в наступному:

1. У збільшенні прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства і дає можливість на простої, або розширене відтворення основних фондів.

2. У появі більшої можливості для матеріального стимулювання робітників і рішення соціальних проблем колективу.

3. У поліпшенні фінансового стану підприємства і знижені ступені банкрутства.

4. У можливості зниження ціни реалізації на свою продукцію, що дозволяє значною мірою підвищити кожну здатність продукції і збільшити обсяг продажів.

Все-таки основним напрямком керування витрат на підприємстві повинна бути розроблена загальна концепція (програма), що повинна щорічно коректуватися з урахуванням обставин, що змінилися на підприємстві.

Ця програма повинна носити комплексний характер, тобто повинна враховувати усі фактори, що впливають на зниження витрат.