Особливості розвитку інтеграційного процесу у Європі

Розвиток інтеграції в Європі (створення ЄС) пройшов всі етапи: від зони вільної торгівлі до екон. і вільного союзу.

Регіональна еко­номічна інтеграція — це домовленість країн певного географічного регіону про ско­рочення і, в кінцевому рахунку, скасування тарифних і нетарифних бар'єрів на шляху вільного потоку товарів, послуг та факторів виробництва. Для полегшення реалізації плану Маршала, 16 європейських країн в 1948 році створили організацію європейського економіч­ного співробітництва, ї цілями були:стабілізація валют; об'єднання економічного потенціалу; поліпшення торговельних відносин.

Перший напрям передбачав: а) усунення перешкод на шляху просування товарів, капіталу і людей;б) гармонізацію політики різних країн в галузі економіки;в) створення єдиних зовнішніх тарифів.Ці ідеї, врешті-решт, втілились в створенні Європейського Союзу.

другий напрям відкидав ідею повної інтеграції на користь ство­рення зони вільної торгівлі. Він передбачав також:1) зняття обмежень на шляху переміщення промислових товарів між членами зони;2) збереження структури зовнішніх тарифів кожної країни. Іншими словами, цей напрям передбачав надання кожній країні-учасниці організації вигоди від вільної торгівлі, але залишало кожній з них можливість дотримуватись власних економічних цілей у відносинах з іншими країнами. Ці ідеї втілились у створення Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ).

1 січня 1993 р. Європейський Союз фактично перетворився на єдиний ринок з 340 млн. споживачів. Поступове злиття національних економік досяглось за допомогою:

а) формування спільного ринка на основі укладеного в 1968 р. митного союзу і спільної політики, особливо сільськогосподарської;б) створення європейської валютної системи (березень 1979 р.) з метою формування "зони валютної стабільності" в Європі. (ЄВС) ґрунтувався на ЕКЮ - складній валютній одиниці (корзині валют),");в) створення єдиного внутрішнього ринка (січень 1993 р.) 1997-Шенген. 1 січня 2002-Євро.

3 стовпи; спільна зовн і безпекова політика; спільна політика в сфері юстиції; європейскі співтовариства

Європейська асоціація вільно торгівлі (ЄАВТ), що створена у 1960 році.

(Швейцарія, Норвегія, Ісландія і Ліхтенштейн. )Головною метою організації є розвиток торгівлі між країнами-членами на умовах добросовісної конкуренції, сприяння розширенню світової торгівлі, усунення торговельних перепон. Незважаючи на утворення спільної торговельної зони, переважна частина товару кожної з країн ЄАВТ припадає на ринки ЄСЗавдання ЄАВТ- створення зони вільної торгівлі промисловими товарами;- розвиток економічної активності;- досягнення повної зайнятості та фінансової стабільності;-зростання продуктивності праці;- раціональне використання ресурсів.Цій асоціації притаманні такі особливості:- високий рівень розвитку промисловості та велика питома вага зовнішньої торгівлі в економіці країн-учасниць;- суверенні права країн-учасниць і відсутність наднаціональних інститутів;- вільна зовнішньоекономічна політика з третіми країнами;- відсутність прагнення до створення економічного союзу або ще більшої інтеграції.

-Центральноєвропейська угода про вільну торгівлю (ЦЕФТА); утворена в 1993 р., до її складу входять: Болгарія, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Чехія, Угорщина; усі ці країни є членами ЄС;

-Рада держав Балтійського моря (РДБМ); утворена в 1992 р.; до неї входять 11 держав: Німеччина, Данія, Ісландія, Латвія, Литва, Норвегія, Польща, Росія, Фінляндія, Швеція, Естонія. Рада є координуючим органом країн Балтійського регіону і покликана сприяти більш тісному регіональному співробітництву в економіці, насамперед у галузях транспорту, зв'язку, туризму, охорони довкілля.

36. Особливості системи вищої освіти Німеччини.(97 крс)

Сьогодні систему німецької освіти можна схематично показати таким чином:

- початкова школа (4 роки)

- середня школа ( 8-річне реальне училище або 9-річна гімназія)

- вища школа (університети, педагогічний ВНЗ,

- вища школа мистецтв або вищий технічний навчальний заклад).

Вища освіта у Німеччині має давню історію. Приватних вищих навчальних закладів у Німеччині немає, всі вищі навчальні заклади - державні.

Усі заклади вищої освіти поділяються на такі групи:

- університети (класичні, технічні, загальноосвітні та спеціалізовані заклади університетського рівня - вищі педагогічні, теологічні та медичні школи). Більшість університетів мають класичну структуру. У них готують і докторів наук;

- вищі фахові школи зі спеціалізованою фаховою підготовкою, готують спеціалістів з Інженерії, бізнесу, менеджменту;

- вищі школи (коледжі) мистецтв і музики.

На чолі закладу вищої освіти стоїть ректор і його замісники (проректори). Вищим органом влади є сенат. Сенат обговорює питання планування, розвитку наукової роботи, навчального процесу.

Німеччина законодавчо захищає права громадян на безкоштовну освіту без складання вступних іспитів.

Перше, що відрізняє організацію німецького університету це порівняно незначна роль чи повна відсутність кафедр.

Друга особливість - відсутність поділу на факультети. У більшості університетів факультети були ліквідовані ще у 60-ті роки; їм на зміну прийшли так звані спеціальності.

Для вступу до університету необхідно мати тільки один документ - шкільний атестат. Кожна федеральна земля сама регулює університетські порядки. Квоту для вступу опосередковано визначає центральне відомство, визначаючи кількість навчальних місць шляхом встановлення прохідного балу на основі шкільного атестату. Відсів при цьому є досить значним. Залишаються найбільш підготовлені - це головний принцип університетської освіти. Після зарахування студент сам складає план своєї роботи на час навчання, самостійно планує своє академічне життя. Самостійно вибирає дисципліни, які вивчатиме, тему яку буде вивчати, з якої буде складати екзамен, строк навчання, професорів і семінари. Знання студентів оцінюється за 6-бальною системою.

Набір форм занять близький до наших: лекція, просемінар, семінар, практичне заняття.

Екзамену відводиться ос­таннє місце, їх є лише два: перший — проміжний - після закінчення IV семестру; другий - державний чи магістерська робота.

Отже, навчання у Німеччині стає все більш популярним. Кожен 10 студент, що їду закордон на навчання обирає Німеччину. Близько 160000 іноземців навчаються в ун-тах країни. Основний принцип освіти – академічна свобода.

Переваги навчання у Німеччині:

- Безкоштовна вища освіта (є можливість навчатись безкоштовно або ж за плату бл 500- 1000 євро за семестр)

- Відсутність вступних іспитів.

- Можливість вступу до вузу з початковим рівнем знань німецької.

- Можливість навчання англійської.

- Можливість отримання стипендій і грантів

37. Особливості системи вищої освіти у Великобританії.(78крс)

Великобританія має давню й розвинену систему освіти.

Вища освіта Великобританії відповідає унітарній дворівневій системі до рівня докторантури.

Сучасні системи освіти Англії, Уельсу, Шотландії та Північної Ірландії відрізняються певними деталями, але основні їхні структури подібні. Всі університети Великобританії мають високий рівень автономії у визначенні курсів, програм і методів навчання.

Традиційну основу британської системи вищої освіти становлять університети, політехнічні навчальні заклади та коледжі.

Нині в країні існує 89 університетів і 70 інших закладів вищої освіти, у тому числі коледжі для підготовки вчителів, технічні та інші коледжі. Найбільш престижні - найстаріші університети (Оксфордський і Кембриджський). Основною одиницею системи вищої освіти є коледж, поділений на факультети і кафедри.

У Великобританії найпоширенішими вважаються такі кваліфікації:

- бакалавр (3-4 роки навчання на денному відділенні університету, коледжу чи інституту)

- магістр (1 рік)

- доктор ( Доктор має два рівні. Перший докторський ступінь – доктор філософії. Другий- Другий докторат – це найвищий науковий ступінь в країні)

Слід зазначити, що британські кваліфікації визнаються всіма як найкращі в світі. Професійні кваліфікації встановлюють, як правило, певні асоціації за дуже жорсткими вимогами. Для їх виконання випускникам університетів необхідні роки праці й самостійного вдосконалення.

Видатну роль в сучасній вищій освіті Великобританії відіграє Відкритий університет, що став зразком наслідування в усьому світі. Доступ до навчання вільний.

Середня освіта у Великобританії для тих хто бажає навчатися в університетах триває найчастіше 13 років.

Вартість освіти в університеті Англії коливається від 8000-18000 фунтів за академічний рік.

Поступити в університет або заклад, який має відповідну акредитацію можна, пред’явивши сертифікат про здачу екзаменів з двох або трьох предметів навчального курсу середньої школи просунутого рівня. При випуску можна отримати диплом про професійну кваліфікацію і вчену ступінь.

Очевидним достоїнством освітньої системи Великобританії є її виняткова гнучкість. Серед різноманітних навчальних курсів завжди знайдеться той, який найбільше підходить кожному студенту. І в школі, і в університеті є можливість за своїм уподобанням вибирати дисципліни і спеціалізацію. Більше того – при бажанні вибрані предмети і напрямки можна поміняти. Незалежно від віку, національності і віросповідання навчатися в навчальних закладах Великобританії може кожен. Треба лише відповідати вимогам, висунутих до всіх абітурієнтів. Таким чином, вища освіта Великобританії є дуже привабливою і відкритою для всіх громадян Великобританії та Євросоюзу. Маючи давні добрі традиції навчання і виховання молоді ВНЗ Великобританії користуються великим авторитетом. Постійно дбаючи про доступність і гнучкість, система вищої освіти Великобританії ще до підписання Болонської угоди була реформована і стала взірцем для наслідування.

38.Особливості системи вищої освіти у Польщі.(103 крс)

Система вищої освіти в Польщі представлена державними та недержавними вищими навчальними закладами. Державні і недержавні ВНЗ мають однакові стандарти організації навчального процесу та викладання. Форма власності навчального закладу не впливає на якість, престижність диплому.

Статус вищих навчальних закладів мають технікуми, коледжі, інститути, академії, університети.

Третій і четвертий рівні акредитації мають інститути (вищі школи), консерваторії, академії, університети.

Освітньо - кваліфікаційні рівні:

- Бакалавр (навчання триває 3 – 3.5 роки)

- Інженер (навчання триває 3 або 5 років)

- Магістр (навчання триває 1.5 – 2 роки)

- Магістр - інженер (навчання триває 5 років)

Дипломи польських навчальних закладів визнаються та дають можливість працювати за спеціальністю в Європейському Союзі, Україні та в більшості країн світу.

Польща приєдналася до Болонського процесу в 1999 році, запроваджуючи двоступеневу систему освіти – бакалавр, магістр. Польща, як і інші європейські країни, займається впровадженням болонських норм і стандартів в освіті, науці і техніці.

На сьогодні вища освіта Польщі має багато переваг. Дипломи польських навчальних закладів визнаються у всіх країнах Європи і в більшості країн світу.

Вищі навчальні заклади Польщі беруть участь у програмах обмінів.

Вищі навчальні заклади Польщі велику увагу приділяють тому, щоб студенти під час навчання здобували практичні знання та проходили практики. В рамках практик студенти виїжджають до багатьох європейських країн.

Форма навчання:

- Стаціонарна

- вечірня,

- заочна,

- екстерна.

Найбільш поширеними є стаціонарна та заочна форми навчання.

Навчання здійснюється у формі лекцій, семінарів, практичних занять, лабораторних. Екзаменаційна сесія проходить два рази в рік.

Оцінювання рівня знань студентів відбувається за п’ятибальною системою.

В державних навчальних закладах навчання для громадян Польщі є безкоштовним, а для іноземці – платним. Натомість в недержавних навчальних закладах на платній основі навчаються громадяни Польщі і іноземці.

Мінімальна оплата за навчання для іноземців в державному ВНЗ становить 2 000 євро в рік.

Мімінальна оплата за навчання для іноземців в недержавному ВНЗ становить 7 000 грн в рік.

Навчання у Польщі для іноземців є платним, однак оплата за навчання не є вищою, ніж у вищих навчальних закладах України, а подекуди навіть є нижчою.

Найбільшими містами-осередками вищої освіти в Польщі є Варшава, Краків, Гданськ, Познань, Вроцлав, Лодзь.

При вступі у навчальний заклад не вимагається знання польської мови. Але абітурієнт-іноземець повинен володіти польською мовою, принаймні на початковому рівні.

Обов’язковою умовою вступу до ВНЗ є наявність свідоцтва про закінчену середню освіту.

Умови прийняття особи на І курс кожен навчальний заклад визначає індивідуально. Деякі навчальні заклади проводять вступні екзамени, однак здебільшого зараховують на підставі співбесіди або тестування з польської чи англійської мови.

39. Особливості системи вищої освіти у США.(67крс)

Система вищої освіти в США складна. Вона розділяється на чотири категорії:

1) університети, які можуть мати

а) декілька коледжів, по закінченні яких студент отримує звання бакалавра,

б) один чи більше коледжів для тих, хто збирається отримати звання магістра або доктора;

2) інститути з чотирьохрічним навчанням - коледжі - більшість з яких не є частиною університетів;

3) технічні навчальні заклади, в яких навчання продовжується від шести місяців до чотирьох років, де вивчається широке коло професій - від перукаря до бухгалтера і комп'ютерного програміста;

4) дворічні, або громадські коледжі, де студенти можуть отримати багато професій чи продовжити після цього навчання в чотирьохрічних коледжах або університетах.

Будь-який з цих навчальних закладів, в залежності від джерела фінансування, може бути приватним або громадським. Великої різниці в якості навчання між приватними і громадськими навчальними закладами не існує. Але це не означає, що всі вони мають однакову престижність.

Багато університетів і коледжів, як приватних, так і громадських, мають високу репутацію, пропонуючи цікаві програми і даючи своїм студентам відмінну освіту. Більшість з них відповідають всім вимогам. У той же час деякі навчальні заклади дають середній рівень освіти.

В США існує чіткий розподіл на більш і менш престижні навчальні заклади. Навчатися в перших з них дорожче, але по закінченню випускник має переваги при працевлаштуванні і для подальшої кар'єри. Щоб стати студентом одного з таких коледжів, мільйон випускників середніх шкіл щороку здають екзамени SAT.

США займають перше місце серед промислово розвинутих країн відносно частки молоді, яка отримує вищу освіту.

У США нараховується кілька тисяч найрізноманітніших ВНЗ

Традиційними є щорічні рейтинги університетів; особливу увагу привертає список "25 кращих університетів США", який вже давно очолюють трійка приватних (Гарвардський, Йєльський і Стенфордський) та кілька державних (Мічиганський і декілька каліфорнійських).

Структура американських ВНЗ дуже різноманітна, однак основною ланкою, яка й виконує більшу частину їхніх завдань, є невелике за складом відділення чи департамент, керівник якого може як призначатися, так і обиратися. Він та його колеги вирішують усі питання викладання певної дисципліни й наукової роботи напряму відділення. Вищі ланки лише затверджують колективні рішення департаменту.

Вища освіта США належить до відкритих, адже створює досить прийнятні умови для вступу у ВНЗ тим, хто виявив бажання продовжити навчання після середньої школи, що має 12 класів.

Вища освіта в США платна, плата за навчання досить висока, тому багато студентів поєднують навчання з роботою. Вартість одного навчального року не є сталою і залежить від штату, рівня і престижності ВНЗ, його приналежності до державного чи приватного сектора. Законом США про освіту (1938) передбачено фінансову допомогу бідним студентам; крім того діє система підтримки кращих студентів (стипендії, різноманітні гранти).

Гнучка ступенева система американської вищої школи дозволяє переривати навчання на будь-якому рівні, змінювати профіль навчання, продовжувати освіту. У магістратуру та докторантуру відбирають лише бакалаврів, що мають успішність не нижчу за "В.

Термін навчання в магістратурі залежить від особливостей спеціальності: від півтора року в галузі мистецтв до двох-трьох років у медицині та психології.

Головним критерієм відбору кандидатур у докторантуру є здатність до наукової роботи.

Відтак, академічний рік (вересень - кінець травня) поділяється на два семестри з тривалістю від 14 до 18 тижнів кожен. Одночасно студенти вивчають 4-5 предметів, складаючи після виконання програми екзамени.

Оцінки, як і в Англії, позначають великими літерами: А - відмінно (4 бали), В - добре (3), С - посередньо (2), D - прохідна (1), Е - незадовільно (0).

У ВНЗ США порівняно багато різних кваліфікацій, дипломів і сертифікатів, які присвоюються після Звершення програм різного рівня. Рівнів вищої освіти – три:

- Бакалавр(4 роки)

- Магістр(1-2 роки)

- Аспірант(3- 5 років)

- доктор

Вища освіта США належить до найдоступніших для іноземців, хоча вартість її досить висока. Країна вже багато років утримує світове лідерство як за кількістю студентів-іноземців, так і за кількістю країн, з яких вони прибувають. Політика уряду США скерована на максимальне залучення іноземців у заклади країни, тому створено потужну систему найрізноманітніших органів, організацій та агентств для виконання цього завдання. Заклади вищої освіти США на основі подання кандидата остаточно вирішують питання про дозвіл розпочати навчання. Рішення про це приймається за 6-12 місяців до початку навчального року.

40. Особливості системи вищої освіти Франції.(88крс)

Франція є третім за популярністю напрямком для навчання за кордоном. Хоча багато студентів приїжджають з франкомовних країн, існують міцні традиції навчання студентів з Європи, Азії та Північної Америки. Майбутніх магістрів та аспірантів приваблює у Франції рідкісне поєднання світового рівня післядипломної освіти та низької плати за навчання.

На відміну від більшості країн у Франції університети не знаходяться на вершині освітньої піраміди. Лідерські позиції тут займають великі школи, що забезпечують підготовку спеціалістів для сфери бізнесу, державного управління та інженерії. Навчання у вищих школах вважається у Франції набагато більш престижним, ніж в університетах.

На відміну від університетів, у вищі школи треба здавати складні вступні іспити при великому конкурсі для абітурієнтів. Вступити до вищих шкіл значно складніше, але і професійні перспективи після їх закінчення незрівнянно краще: випускникам не тільки гарантована повна зайнятість, але найчастіше - найпрестижніші і прибуткові робочі місця у державному та приватному секторах.

Майже всі вищі навчальні заклади Франції є державними і фінансуються урядом.

Приватні вузи Франції - це п'ять католицьких університетів, що підпорядковуються промисловим компаніям і церкві. В приватних вузах навчається менше 10% французьких студентів.

У наш час у Франції є 20 академій більше 50 університетів і так званих університетських центрів на правах університетів.

Крім університетів, і великих шкіл, французька система вищої освіти включає великі заклади вищої освіти.

Великі заклади вищої освіти приваблюють досить відомих вчених, користуються великим науковим авторитетом, проте не є вищими навчальними закладами у звичайному розумінні. Основна маса студентів навчається в університетах (понад 95%).

Для вступу в університет абітурієнт повинен мати ступінь бакалавра.

41. Підготовка економістів-міжнародників в Інституті міжнародних відносин. (165крс)

Початком історії Інституту міжнародних відносин вважається 1944 рік, коли на підставі наказу наркома освіти УРСР від 18 жовтня 1944 року в Київському університеті було відкрито новий факультет - міжнародних відносин. Головна мета - підготовка практичних працівників Міністерства закордонних справ. Очолювали факультет у перші повоєнні роки І.А.Василенко, М.П.Овчаренко. Першим завідувачем кафедри історії міжнародних відносин став професор О.К.Касименко, директор Інституту історії АН УРСР.

З 1971 року підготовку фахівців-міжнародників було продовжено на відновленому факультеті міжнародних відносин та міжнародного права. Структурно факультет включав кафедру історії міжнародних відносин і зовнішньої політики, кафедру міжнародного права та іноземного законодавства та кафедру російської мови для іноземців.

1972 рік. На факультеті відкрито ще одну спеціальність – «МЕВ». Незабаром було створено й відповідну випускну кафедру – МЕВ (завідувачі –професори В.С.Будкін, А.С.Філіпенко).

Якісно нова сторінка в історії інституту відкрилася з проголошенням незалежності України. Указом Президента України від 30 травня 1995 року інститут було визначено головним навчальнометодичним центром з підготовки фахівців для роботи у сфері міжнародних відносин і зовнішньої політики нашої держави.

Впродовж 1992-1999 років відбулися суттєві зміни у внутрішній структурі Інституту.

У 2002 році вперше серед вищих навчальних закладів України в Інституті розпочато підготовку студентів за спеціальністю „міжнародний бізнес” (кафедра управління зовнішньоекономічною діяльністю).

Сьогодні відділення "Міжнародний бізнес" готує фахівців у галузі міжнародного бізнесу за освітньо-професійними програмами бакалавра, спеціаліста та магістра за такими спеціалізаціями:


• Ділове адміністрування


• Менеджмент міжнародного бізнесу


• Міжнародний маркетинг

Студенти відділення отримують теоретичні знання з основ проведення міжнародних бізнесоперацій, практичні вміння організації підприємницької діяльності. Під час навчання студенти вивчають, аналізують та прогнозують сучасні тенденції та умови міжнародного бізнес-середовища, що дає їм можливість орієнтуватися в динамічному економічному житті.