Експрес-аналіз фінансового стану

Аналіз фінансового стану починають з “читання” балансу та інших форм фінансової звітності, під яким розуміють попереднє загальне ознайомлення з підсумками діяльності підприємства та його фінансовим станом. Щоб вміти “читати” фінансову звітність, необхідно знати її зміст. Баланс підприємства – це таблиця, де на звітну дату у вартісній оцінці представлені залишки засобів і їх розміщення – в активі балансу; та джерела утворення і формування засобів (майна підприємства) – у пасиві.

Аналіз бізнесу здійснюється з метою оцінки сильних і слабких сторін фінансового стану підприємства з точки зору акціонерів, потенційних інвесторів, а також в рамках обов’язків керівництва правильно розпоряджатись активами і капіталом.

Баланс має три складові:

1) актив – це те, чим підприємство розпоряджається,

2) зобов’язання – це борги, які підприємство має погасити (комусь сплатити),

3) капітал – частка власника у майні підприємства.

При економічному читанні балансу чи інших форм фінансової власності виділяють такі основні риси позитивної оцінки фінансового стану підприємства:

в активі баласу:

– зростаюча тенденція валюти балансу (ТΣ балансу ↑),

– темп зростання товарообороту має бути більш високим, ніж темп зростання валюти балансу (ТРТО > ТΣ балансу>100%),

– індекс балансу має випереджати індекс інфляції (І балансу> І інфляції),

– темп збільшення активів мвє бути більшим за темп зростання необоротних акктивів (Тактивів балансу > Тнеоборотних активів>100%), тобто збільшення валюти балансу має відбуватись за рахунок приоритетного зростання величини оборотних активів,

– темп зиміни дебіторської заборгованості повинен бути приблизно однаковим з темпом зміни кредиторської заборгованості, причому відсутність резервів сумнівних боргів з дебіторської заборгованості та простроченої кредиторської заборгованості оцінюється позитивно,

у пасиві балансу бажаними є такі співвідношення:

– темп збільшення власного капіталу має випереджати темп росту позикового капіталу, тобто коефіцієнт фінансування (Кфін) має бути >1 (Кфін=ΣВК/ Σ(ІІІ+ІV)р пасиву >1),

– зростаючий темп прибутку має бути більшим за темп росту реалізації (товарообороту) і більшим за темп авансованого капіталу:

(ТП> Треалізації> Тавансованого капіталу>100%),

– сума робочого капіталу (власних оборотних коштів) має зростати і займати більше, ніж 0,1 частка у загальній сумі оборотниих активів

(Σ РК≥0,1 у Σ ОА).

Існує декілька прийомів аналізу фінансового стану:

§ горизонтальний анаілз, або аналіз тенденцій-трендів – це порівняння абсолютних і відностних показників з даними самого підприємства за декілька періодів (з попередніми і прогнозними величинами цих показників),

§ вертикальний аналіз – визначення питомої ваги окремих статей, розділів у валюті балансу; визначення та оцінка структури фінансових результаттів та показників інших форм звітності,

§ коефіцієнтний аналіз – обчислення і оцінка відносних показників (коефіцієнтів), які дають можливість надати характеристику фінансового стану підприємства за більш об’єктивними відносними показниками.

У процесі коефіцієнтного аналізу визначаються:

а) коефіцієнти розподілу (як частка в абсоолютній сумі розділу чи сумі балансу (Кавт= Σ ВК/Σ балансу, Кзабезпечення оборотних активів= ΣВОК/ΣОА)),

б) кефіцієнти кординації – це якісні характеристики співвідношення показників балансу (Кманевр= ΣВОК/ΣВК).

Оцінка коефіцієнтів проводится за такими їх групами:

1) коефіцієнти рентабельності,

2) коефіцієнти оборотності,

3) коефіцієнти платоспроможності і ліквідності,

4) коефіцієнти фінансової стійкості.

Детальний аналіз фінансового стану має за мету широке обгрунтування рівня майнового і фінансового стану підприємства, як досягнутого у звітному році, так і розвиток на перспективу.

Такий поглиблений аналіз фінансового стану включає наступні момети:

– загальну характеристику господарської діяльності підприємства,

– оцінку економічного потенціалу підприємства на основі аналізу його використання,

– оцінку платоспроможності і фінансової стійкості,

– оцінку рентабелності фінансово-господарскої діяльності,

– оцінку стану на ринку цінних паперів та ефективності поточних фіансових інвестицій.

Детальний аналіз фінансового стану передбачає вивчення стуктури балансу та її змін у динаміці. Оцінка результатів розрахунків дозволяє охарактеризувати динаміку активів і пасивів: збільшення суми (валюти) балансу та її зростаюча динаміка свідчить про розширення діяльності підприємства і оцінюється позитивно, і навпаки, зменшення суми балансу дає підстави для думки, що підприємство працює неефективно, або згортає свою діяльність.

Структура активів і пасивів як питома вага кожного розділу або статті у загальній сумі балансу. Цей відносний показник дозволяє більш об’єктивно оцінити зміни в балансі, а значить, і у фінансовому стані підприємства, тому що зміни показників за вартісною оцінкою несуть у собі незалежні від діяльності підприємства зміни цін на товари, готову продукцію, виробничі запаси, індексацію основних засобів тощо.

У процесі аналізу структури балансу вивчають збалансованість активів з точки зору оптимальності співвідношення між основним і оборотним капіталом, оптимальності структури важко- і легкореалізуємих активів, а також раціональність співвідношення власних і залучених джерел коштів. Відповідні коефіцієнти, які розраховуються за даними балансу підприємства, порівнюються для їхньої інтерпретації:

1) з оптимальними (нормативними) значеннями (їх ще називають “безпечними”) – для виявлення і оцінки ступеня ризику і прогнозування можливого банкрутства підприємства,

2) з відповідними коефіцієнтами самого підприємтсва за ряд років. Ця інформація є корисною для акціонерів, інвесторів, ділових партнерів,

3) відносні показники порівнюють з аналогічними показниками інших підприємств цієї ж галузі. Це – завдання інвестиційних аналітиків,

4) відносні показники як ключові параметри дозволяють виявити сильні і слабкі сторони діяльності підприємства. Ця інформація цікавить акціонерів, спеціалістів з аналізу інвестицій, ділових партнерів, тому що дає відповідь на такі запитання, як, наприклад, чи значний ріст обсягу реалізації, яка ступінь ліквідності і платоспроможності підприємства та інші питання.

Інтерпретація економічних показників є важливою і корисною, але слід врахувати, що її неможна сприймати як абсолютно надійну: вони дають лише певну частку усього комплексу даних про господарську діяльність підприємства.

Показники задовільної структури балансу:

1) коефіцієнт поточної ліквідності (Кпл):

Кпл=оборотні активи (ІІ розділ активу балансу) / поточні зобов’язання (ІV розділ пасиву) ≥2.

Він характеризує ступінь загального покриття всіма оборотними засобами усіх термінових зобов’язань (для торгівлі вважається допустимим його значення – 1,5);

2) коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами всіх оборотних активів (Кзвк), він характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової незалежності:

Кзвк=сума власних оборотних коштів (ΣІІрА – ΣІVрП) / поточні зобов’язання (ΣІVрП),

сума власних коштів в обороті визначається як різниця між сумою оборотних активів (усього за розділом ІІ активу балансу) та сумою поточних зобов’язань (усього за розділом ІV пасиву балансу);

3) коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності (Квп):

Квп=(Кплк+У/Т(Кплк – Кплп))/2≥1,0,

де Кплп – коефіцієнт поточної ліквідності на початок звітного періоду,

Кплк – коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду,

У – період відновлення (У=6 міс.) або витрати (У=3 міс.) платоспроможності,

Т – кількість місяців у періоді дослідження.

Якщо 1-й і 2-й коефіцієнт більше за їх оптимальні значення, то обчислюється коефіцієнт втрати платоспроможності (У=3 міс.); якщо хоча б один з них менший за оптимальне значення, то обчислюється коефіцієнт відновлення платоспроможності (У=6 міс.).

Факторами відновлення платоспроможності є:

1) скороченння кредиторської заборгованості і

2) випереджаюче зростання оборотних активів за рахунок власних коштів.

Наслідком першого фактору стає скорочення величини оборотних активів, що, у свою чергу, не сприяє підвищенню ділової активності підприємства. Тому єдиним рацінальним способом відновлення платоспроможності є збільшення оборотних активів за рахунок власних коштів при одночасному збільшенні прибутку і власного капіталу в цілому.

Практика показує, що більш значущим для зміцнення фінансового стану підприємства є коефіцієнт поточної ліквідності (загального покриття балансу), який має бути більшим або дорівнювати його оптимальному значенню (табл. 8.2). Це означає, що навіть з меншою часткою власних оборотних коштів, але при достатньому рівні коефіцієнту поточної ліквідності підприємство є життєздатним.

Наши рекомендации