Закон попиту. Його графічна інтерпретація
Закон попиту — величина (об'єм) попитузменшується у мірузбільшенняціни товару. Математично цеозначає,щоміж величиною попиту і ціноюіснуєоберненопропорційназалежність (проте не обов'язково у вигляді гіперболічно представлено формулою y=a/x). Тобтопідвищенняцінивикликаєзниженнявеличинипопиту, зниження ж цінивикликаєпідвищеннявеличинипопиту. Але в цілому закон попиту відображає головну тенденцію — згортання об'єму закупівель зі зростанням цін натоварв умовах, коли грошові можливості покупця обмежені певною межею.Графікпопиту (Крива попиту) — відношенняміжринковоюціною товару і грошовимвиразомпопиту на неї.Крива попитупоказуєвірогіднукількість товару, якийвдаєтьсяпродати за певний час та за певноюціною.
9,10)))))Пропозиція - це загальна кількість товарів і послуг, які представлені на ринку за певною ціною.
Тобто, це обсяг товарів (послуг), який продавці хочуть і можуть продати за існуючою ринковою ціною. Пропозиція, як і попит, залежить від ринкової ціни. Вона змінюється прямо-пропорційно до ціни: чим нижча ринкова ціна певного товару, тим менша кількість його пропонується, і навпаки. Таку залежність називають законом пропозиції. Отже, за незмінності всіх інших чинників, підвищення рівня ринкових цін дає можливість збільшити обсяг пропозиції певного товару чи послуги. Цю залежність демонструє крива пропозиції ВС (рис. 9.3).
Головним чинником, що впливає на пропозицію, є витрати на виробництво продукції. Товаровиробники хочуть відшкодувати свої витрати і одержати оптимальний прибуток. Тому ринкова ціна не може бути нижчою, ніж ціна пропозиції товару. Чим нижча ціна пропозиції, тим менша кількість товару надійде на ринок для продажу. Це зумовлено тим, що у багатьох виробників витрати будуть більшими, ніж ринкова ціна товару, що робить неможливим його виробництво
Товаровиробники мають вжити конкретних заходів щодо зміни асортименту певного виду товару або щодо зниження витрат виробництва. Закон пропозиції, по суті, змушує виробників привести пропозицію (обсяг товарів, що пропонуються для продажу) у відповідність з реально існуючим попитом або знизити витрати виробництва, узгодити їх з новою ринковою ціною.
Крива пропозиції ВС на графіку (рис. 9.3) ілюструє дію закону пропозиції: якщо ціна відповідає значенню то обсяг пропозиції певного товару визначатиметься точкою Чим вища ціна товару, тим більший обсяг пропозиції: ціні відповідає значення , ціні - значення кривої пропозиції ВС.
Отже, крива пропозиції відображає залежність між двома змінними - ринковою ціною товару і його кількістю або обсягом для продажу на ринку. Рухаючись по кривій пропозиції вгору (рис. 9.3) від точки В до точки Су ми відзначаємо зростання обсягу товарів, представлених до продажу під впливом цін, що зростають, на них, і рух вниз по кривій пропозиції від точки С до точки В означає зниження товарного обсягу на ринку під впливом цін, що знижуються на ці товари. Отже, у причинно-наслідковому зв'язку закону пропозиції на відміну від закону попиту існує прямий зв'язок.
У кожній конкретній ситуації, як правило, зниження рівня цін означає, що обсяг продукції виробляється за тих самих витрат виробництва, але цей самий обсяг товарів через зниження цін реалізовано дешевше. Різниця між грошовою сумою продажу та витратами виробництва зменшиться. Це означає, що підприємство одержало меншу масу прибутку. Тому воно має вжити заходів щодо зміни асортименту продукції або щодо зменшення витрат виробництва. Отже, механізм дії закону пропозиції вимагає привести пропозицію у відповідність з ринковим попитом, що існує, або знизити витрати виробництва на одиницю продукту, узгодити їх з новою ціною.
Обсяг ринкової пропозиції, як і попиту, може змінюватися під впливом не тільки ринкової ціни, а й нецінових чинників. Головними серед них є такі: рівень технологій, застосованих при виробництві однойменних товарів, ціни на виробничі ресурси, кількість виробників (продавців) на ринку, очікувана зміна ринкових цін у майбутньому.
Взаємозв'язок між пропозицією і чинниками, що її визначають, виражено в загальній функції пропозиції і може бути представлено у вигляді:
де, Q - обсяг пропозиції товару x за одиницю часу;
Рх — ціна товару х;
Py...Pz - ціни на товари-конкуренти;
К - рівень технології виробництва;
L - державна політика в галузі оподаткування;
N- плата за ресурси (сировину, матеріали);
q - кількість продавців певного товару на ринку.
Отже, обсяг ринкової пропозиції залежить не тільки від ціни, а й від багатьох нецінових чинників. Зменшення впливу одного або кількох названих чинників пропозиції призводить до зміни обсягу пропозиції.
11))Уже більше 2 століть представники різних економічних напрямів і шкіл намагаються охарактеризувати основні умови та механізм досягнення ринкової рівноваги. Практика постійно вносить корективи у розвиток економічної системи, ускладнює механізм її функціонування, з'являються нові моделі і теорії досягнення ринкової рівноваги. Крім того, економічна система розвинутих країн зазнала у XX ст. таких кількісно-якісних змін, що за допомогою ринкових важелів її рівновагу відновлювати неможливо.
Основні закони ринкової рівноваги та механізм їх дії Сутність попиту та пропозиції.
Категорії "попит" і "пропозиція" у світовій економічній літературі трактуються неоднозначно. Згідно з визначенням К. Маркса "попит — це представлена на ринку потреба в товарах", а пропозиція — "продукт, який знаходиться на ринку або може бути доставлений на нього". Американські економісти К. Макконнелл і С. Брю визначають попит як "кількість продукту, який споживачі готові і спроможні купити за певною ціною із можливих протягом певного проміжку часу цін" . "Пропозиція — це шкала, що показує різні кількості продукту, які виробник бажає і спроможний виробити і запропонувати для продажу на ринку по кожній конкретній ціні із низки можливих цін протягом певного проміжку часу". Американський економіст Дж. Розенберг визначає попит як "прагнення і здатність купувати товари і послуги", а пропозицію як "ціну, за якою особа готова продати". Водночас у підручнику "Економікс" П.-Б. Самуельсона та інших визначення цих категорій відсутнє.
Автори "Основи економічної теорії: політекономічний аспект" стверджують, що "попит визначає сукупну суспільну чи ринкову потребу в товарах (послугах), яка зумовлена платоспроможністю і виражена в грошовій формі", а "пропозиція представлена результатами господарської діяльності (виробництва), що набувають товарного вигляду і можуть бути доставлені на ринок в певному обсязі і в певний час". В іншому підручнику попит охарактеризовано як "платоспроможну потребу у певному товарі", а пропозицію — як "кількість товарів, які виробники можуть і хочуть виробити" Основним недоліком більшості наведених визначень попиту є його ототожнення з платоспроможним попитом. Крім того, окремі автори обмежують попит лише потребами або платоспроможними потребами в товарах, що є недостатнім за умов інтенсивного розвитку сфери послуг і потреб в різноманітних послугах.
Попит — потреба в наявних на ринку товарах і послугах, що можуть бути надані, а також окремі аспекти економічних відносин у специфічних формах, які при цьому виникають. Недоліком наведених дефініцій сутності пропозиції є передусім те, що товари розглядаються, як такі, що можуть бути вироблені, а не як наявні на ринку, і як прагнення до їх виробництва. Час їх виготовлення у різних сферах і галузях економіки неоднаковий, тому до моменту виробництва товарів може пройти певний строк, протягом якого потреба в них відпаде. Пропозицію (як і попит) не можна обмежувати лише виготовленими товарами. До неї слід включати величезну сукупність матеріальних та нематеріальних послуг, які можуть бути надані в будь-який момент.Пропозиція— товар, який знаходиться на ринку або може бути доставлений до нього, вся сукупність видів діяльності, які можуть розпочатись на вимогу покупців з метою виробництва послуг, а також специфічні форми економічних відносин, що при цьому розвиваються
12)))))Ринок, який виник декілька тисячоліть тому, розвивався природним шляхом, пройшов складний шлях розвитку, змінюючись, пристосовуючись до нових умов і тим самим довів свою життєздатність. У цьому розумінні ринкову економіку можна розглядати як досягнення людської цивілізації, як найбільш ефективну із всіх відомих до цього часу форм організації суспільного виробництва.
Разом з тим було б помилкою розглядати ринок як ідеальний саморегулювальний механізм, який не має недоліків і протиріч.
Перш за все, тенденція до встановлення рівноваги, яка закладена в ринковому механізмі, прокладає собі шлях через постійне порушення цієї рівноваги. Причому мова іде про порушення не тільки рівноваги на окремих ринках, але й загальної рівноваги між сукупним попитом і сукупним пропонуванням. Іншими словами, ринкова економіка хоч і є динамічною, але недостатньо стабільною системою. Ця макроекономічна нестабільність ринкової економіки має багато проявів: нестійкі темпи економічного зростання і циклічний характер розвитку, недовикористання ресурсів і неповна зайнятість, нестабільність загального рівня цін і інфляція. Треба підкреслити, що хоч ринкові механізми саморегулювання в кожному конкретному випадку здатні подолати кризові тенденції в економіці, однак в цілому для ринкової системи характерні періодичні коливання об'єму національного продукту, зайнятості та цін. Причому ці коливання є наслідком не тільки зовнішніх факторів, але перш за все, недосконалістю самого ринкового механізму.
Як вже відмічалось, одним із головних елементів ринкового механізму, його рушійною силою є конкуренція. Однак всередині ринкової системи, відбуваються об'єктивні процеси, які можуть суттєво послабити конкурентну боротьбу між товаровиробниками. Процес концентрації і централізації капіталу створює сприятливі умови для монополізації ринку. Тобто ринок об'єктивно породжує монополію, а монополія, яка панує на ринку, концентрує у своїх руках економічну владу, встановлює монопольні ціни і привласнює монопольний понадприбуток.
Говорячи про недоліки ринкової системи, особливо слід підкреслити соціальні проблеми. Ринок породжує значну диференціацію доходів, він об'єктивно не може вирішити багато соціальних проблем у суспільстві, оскільки ринок являє собою соціально нейтральний механізм.
Уперше проявилися "збої" у дії ринкового механізму саморегулювання під час першої економічної кризи 1825 року. В подальшому економічні кризи повторювалися через кожні 10-12 років і приводили до безробіття, інфляції, тривалих порушень між сукупним попитом і сукупним пропонуванням. Світова економічна криза 1929-1933 рр. остаточно підірвала довіру до саморегулювальних можливостей ринкової економіки. Економіка об'єктивно потребувала дієвого комплексу державних заходів підтримки, знаходження нових способів корекції ринкового механізму.
Таким чином, можна виділити соціально-економічні проблеми, які не може вирішити ринкова економіка і що потребують необхідність втручання держави в економіку.
o Розвиток продуктивних сил, їх ускладнення, подальше усуспільнення виробництва вимагають посилення регулювальної ролі держави.
o Механізм ринку не може забезпечити економіку потрібною кількістю грошей (так звані центральні гроші). Тому одна з найголовніших функцій держави - організація грошового обігу в країні.
o Ринковий механізм не забезпечує потреб суспільства товарами і послугами суспільного споживання. Цю функцію на себе повинна взяти держава.
o Економіка ринкового типу не в спромозі функціонувати без інфляції. Тому держава повинна проводити ефективну анти-інфляційну політику.
o Ринковий механізм не вирішує регіональних проблем в усій їх сукупності (економічні, демографічні, соціальні, екологічні).
В таких випадках держава повинна проводити відповідну регіональну політику.
o Ринок не забезпечує сталості макроекономічної рівноваги, звідси необхідність втручання держави, пов'язана з підтримкою цієї рівноваги.
o Ринковий механізм не може вирішити багато соціальних проблем. Тому втручання держави у сферу соціальних відносин, перерозподіл доходів є конче необхідним.
o Якісні зміни робочої сили потребують в загальнодержавному масштабі використовувати кошти на розвиток освіти, охорони здоров'я, підготовку і перекваліфікацію кадрів.
o Ринок не в спромозі без втручання держави забезпечити повну зайнятість. Тому політика у сфері зайнятості - важлива функція держави.
o Ринковий механізм породжує зовнішні ефекти. Для компенсації негативних наслідків, що породжуються зовнішніми ефектами, потрібне втручання держави.
o Ринковій системі, оскільки вона орієнтована на прибуток, внутрішню притаманна тенденція до монополізації. Для підтримання ринкової конкуренції держава повинна проводити антимонопольну політику.
o Проблеми забруднення навколишнього середовища, наростання екологічної кризи потребують втручання держави у відносини між людиною і природою.