Загальна характеристика глобальних проблем. 2 страница

Міжнародні економічні відносини входять в склад світового господарства, тобто є його елементом.

Світове господарство—це системи відносин взаємозалежності та взаємозв”язку національних господарств, виражена у міжнародних економічних відносинах і тих аспектах внутрішньо національних відносин котрі зумовлені зворотньою дією міжнародних.

Крім того, що МЕВ є елементом світового господарства, їх ще можна представити системою, що знаходиться на перетині систем економічних і міжнародних відносин.

Загальні принципи розвитку МЕВ:

--взаємовигідність економічних зв”язків для суб”єктів.

--еволюційність міжнародних економічних процесів(вільний розвиток).

--розвиток МЕВ на основі компромісів між суб”єктами.

--комплексний розвиток системи МЕВ(розвиток усіх її елементів і звязків).

--розвиток МЕВ на науковому грунті (за об”єктивними законами) щоб не було дизбалансу світової економіки.

--спільне вирішення глобальних проблем людства.

Сучасні МЕВ є системою економічних зв”язків, які характеризуються:

а) виходом за межі національних господарств.

б) взаємодією фізичних і юридичних осіб, держав і міжнародних організацій.

в) визначеністю форм.

г) різними рівнями глибини існування, функціонування, здійснення.

Рівні МЕВ можна традиційно розбити на макро-, мета-, мікрорівні, де

¾ макрорівень—це рівень державних і міждержавних міжнародних процесів;

¾ метарівень—це міжнародні зв”язки галузевого і регіонального значення;

¾ мікрорівень—це міжнародні зв”язки між фірмами різних країн.

Рівні МЕВ також розглядають і за ступенем розвитку стосунків між субєктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік:

1.Міжнародні економічні контакти—це найпростіші, одиничні, випадкові економічні зв”язки, що мають епізодичний характер і регулюються разовими угодами.

2.Міжнародна економічна взаємодія—це добре відпрацьовані стійкі економічні зв”язки між суб”єктами МЕВ , які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, заключених на доволі тривалий час.

3.Міжнародне економічне співробітництво—це міцні й тривалі зв”язки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових економічних договорах і угодах.

4.Міжнародна економічна інтеграція—це вищий рівень розвитку МЕВ, який хар-ся взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

Суб”єкти МЕВ—це учасники міжнародних економічних явищ і процесів, котрі здатні самостійно й активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів.

Суб”єктів МЕВ поділяють за критеріями рівнів:

· Мікрорівень –це фірми, підприємства, окремі особи, фермерські господарства.

· Метарівень –це галузі економіки, котрі займаються зовнішньоекономічною діяльністю.

· Макрорівень –це зв”язки між державами, між групами держав, між державами та міжнародними організаціями.

Ділять суб”єктів МЕВ також на:

· Фізичні особи –це право- і дієспроможні особи, які у міжнародних відносинах виступають як окремі індивідуали, тобто діють від власного імені і не представляють ніяких фірм.

· Юридичні особи –це організації, фірми, корпорації, котрі займаються зовнішньоекономічною діяльністю.

· Держва –це суверенне утворення, яке володіє верховною владою на своїй території та незалежністю по відношенню до інших держав. Держави являють собою головні суб”єкти системи світового господарства, а тому їхні дії визначально відбиваються на фуекціонуванні цієї системи. Відносини і зв”язки між державами знаходяться в основі утворення цілісної світогосподарської системи. Саме держави створюють поле діяльності для суб”єктів мета- й мікрорівня, укладаючи між собою договори про двостороннє чи багатостороннє співробітництво.

Форми МЕВ:

1.Міжнародні валютні відносини.

2.Міжнародні фінансово-кредитні відносини.

3.Міжнародне виробниче співробітництво.

4.Міжнародне науково-технічне співробітництво.

5.Міжнародні трудові відносини.

6.Міжнародна торгівля товарами.

7.Міжнародна торгівля послугами.

8. Міжнародні транспортні відносини.

Слід відзначити тісний взаємозв’язок між формами МЕВ. Історична первинність міжнародної торгівлі у сучасних МЕВ врівноважена значенням, динамікою та масштабами розвитку інших форм. На практиці досить важко провести чітку межу між різними формами МЕВ, тому в літературі є інші підходи щодо класифікації форм реалізації міжнародних економічних відносин. Так, наприклад, торгівля технологіями може виділятися як самостійна форма МЕВ. Інші автори формою МЕВ вважають міжнародні валютні відносини. Щодо останніх, то необхідно загострити увагу на особливому значенні світової валютної системи для розвитку сучасних відносин між країнами. Сучасні валютні ринки, валютні відносини перетворились із суто обслуговуючих товарні операції та операції руху капіталу у самостійну форму МЕВ.

7. Суть і структура середовища МЕВ.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) - це система відносин, що виникають між суб'єктами з різних країн з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів, послуг, капіталів, ідей в умовах обмеженості ресурсів і міжнародного поділу праці в рамках світового господарства.

Сучасні МЕВ є системою економічних зв'язків, які характеризуються:

- виходом за межі національних господарств;

- взаємодією фізичних і юридичних осіб, держав і міжнародних організацій;

- визначеністю форм;

- різними рівнями глибини існування, функціонування, здійснення.

Рівні МЕВ можна традиційно розбити на макро-, мета- й мікрорівні, де макрорівень - це рівень державних і міждержавних міжнародних процесів, метарівень - це міжнародні зв'язки галузевого й регіонального значення, мікрорівень - це, відповідно, рівень зв'язків між фірмами різних країн. Рівні МЕВ також розглядають і за ступенем розвитку стосунків між суб'єктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік.
При цьому виділяють такі чотири рівні:
1. Міжнародні економічні контакти — найпростіші, одиничні, випадкові економічні зв'язки, що мають епізодичний характер і регулюються переважно разовими угодами. Зв'язки даного рівня більше притаманні юридичним і фізичним особам
2. Міжнародна економічна взаємодія налагоджені стійкі економічні зв'язки між суб'єктами МЕВ, які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, залучених на доволі тривалий період часу.
3. Міжнародне економічне співробітництво - міцні й тривалі зв"язки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових економічних договорах і угодах. Даному рівневі притаманне партнерство суб'єктів МЕВ.
4. Міжнародна економічна інтеграція - вищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, який характеризується переплетенням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

Передумовами та формами становлення і розвитку системи міжнародних економічних відносин є наступні:

- інтернаціоналізація господарського життя – процес переростання продуктивними силами та виробничими відносинами національних кордонів;

- міжнародний поділ праці, який базується на міжнародній спеціалізації та міжнародному кооперуванні виробництва;

- міжнародна економічна інтеграція – процес взаємопереплітання національних господарств та формування міжнародного суспільного виробництва.

У структурі МЕВ традиційно та узагальнено виділяють такі їх наступні форми:

1) міжнародна торгівля товарами і послугами;

2) міжнародна кооперація та науково-технічне співробітництво;

3) міжнародні валютні відносини;

4) міжнародний рух капіталів;

5) міжнародна міграція робочої сили.

Середовище МЕВ – це система умов і факторів існування міжнародних економічних зв’язків.

Середовище МЕВ поділяється на:

· внутрішнє – внутрішня будова система МЕВ разом з їх внутрішніми законами існування, формування і розвитку.

· зовнішнє – зовнішні по відношенню до суб’єктів умови реалізації форм.

Внутрішнє середовище може бути представлене у вигляді елементів:

- ЗЕД країн та їх суб’єктів.

- управління міжнародними економічними процесами, регулювання МЕВ.

- форми і види МЕВ.

- внутрішні закони функціонування МЕВ.

Зовнішнє середовище поділяється за:

1) за сферами впливу:

- Природно – географічне.

- Політико – правове.

- Економічне.

- Соціально – культурне.

2) за безпосередністю дії:

- Умовні фактори прямої безпосередньої дії навколишнє середовище міжнародної організації.

- Умови і фактори непрямої безпосередньої дії.

Об'єктом МЕВ є світове господарство як сукупність національних господарств і їх економічних відносин між собою.

Суб'єкти МЕВ — це їх учасники, здатні відносно незалежно і активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів. Такими є: фізичні особи, юридичні особи, держави, міжнародні організації.

Специфічними суб'єктами МЕВ виступають міжнародні підприємства — багатонаціональні корпорації (міжнародні по капіталу та управлінню і міжнародні по сфері діяльності), транснаціональні корпорації (національні по капіталу та управлінню і міжнародні по сфері діяльності).

8. Природно-географічне середовище МЕВ.

До групи природно-географічних факторів і умов належать:
1) різниця у величині території країн, що співпрацюють;
2) різниця у чисельності населення;
3) географічне розташування;
4) нерівномірність кліматичних умов;
5) наявність або відсутність тих чи інших природних ресурсів;
6) наявність виходу до моря;
7) наявність судноплавних річок.
Найголовніші умови та фактори, що впливають на розвиток міжнародних економічних відносин, пов’язані з нерівномірністю розташування природних ресурсів, з їх наявністю чи відсутністю у різних країнах.
Досить значну роль відіграють такі фактори, як величина території країни і кількість населення. Чим менша країна, тим більшою є потреба у її спеціалізації. Великі ж країни, як правило, багаті й на природні ресурси і мають широкий спектр кліматичних умов, що нівелює проблему ресурсів.
Не менш важливу роль відіграє розташування країни щодо інших країн та світових торговельних шляхів. Країни, що знаходяться на їх перетині, як правило, спеціалізуються на наданні посередницьких послуг фінансового, комерційного й транспортного типу. Звідси й термін – «геополітичне розташування», що означає це розташування країни щодо інших країн, регіонів, транспортних шляхів (водних, сухопутних, повітряних), а також щодо зіткнення різноманітних інтересів суб’єктів світового господарства.

9. ПОЛІТИКО-ПРАВОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Сукупність політико-правових факторів, які впливають на функціонування та ефективність участі країни в цілому та окремих суб’єктів підприємницької діяльності в МПП, можна класифікувати за такими напрямами:
1) політико - правове середовище своєї країни;
2) політико-правове середовище країни-партнера;
3) законодавче регулювання, прийняте у світовому співтоваристві.

Політико-правове середовище своєї країни аналізується за наступною схемою:
а) аналіз законодавчих актів, які діють всередині країни, але опосередковано впливають на ефективність зовнішньоекономічних операцій:
– регулювання мінімального розміру заробітної плати;
– законодавство з охорони навколишнього середовища;
– рівень оподаткування;
б) зовнішня політика країни.

Політико-правове середовище зарубіжної країни детально аналізується з метою запобігання або зниження ризиків на зарубіжних ринках. Виділяють такі групи ризиків:
а) майнові, пов’язані з втратою власності;
б) функціональні, що виникають у результаті поточної діяльності фірми;
в) ризики переміщення, які виникають у зв’язку з переказом доходів через національні кордони.

Для оцінки рівня привабливості політико-правового середовища країни-партнера аналіз, аналогічний відповідному аналізу щодо своєї країни, доповнюється додатковими напрямами дослідження:
а) співвідношення політичних сил у країні;
б) характер і ступінь впливу державних інституцій на економічні процеси;
в) ступінь розвитку державного суверенітету;
г) міжнародні позиції країни в ООН та на світовій арені в цілому.

Третій напрям аналізу – міжнародне політико-правове середовище. Воно складається з таких елементів:
а) міжнародна політика – сукупність методів і засобів, спрямованих на досягнення цілей і завдань, що випливають з інтересів усіх суб’єктів міжнародних відносин. Відзначимо, що міжнародна політика має більший вплив на розвиток міжнародних економічних відносин, ніж внутрішня політика – на розвиток національної економіки, оскільки національна економічна система у більшості країн складалася протягом тривалого часу і набула ознак самодостатності.

б) міжнародні правові інституції – сукупність міжнародних правових органів: конференцій, конгресів, нарад, комітетів, комісій, організацій:
– міжнародні конференції, конгреси, наради в основному виробляють норми в певних напрямах розвитку міжнародних відносин, скликаються рідко, інколи – періодично;
– міжнародні комітети та комісії – це постійно діючі інститути, завданням яких є втілення в життя намірів, ухвалених на міжнародних нарадах, конференціях, конгресах, а також підрозділи організацій;
– міжнародні організації – це стійкі, міцно зорганізовані інститути зі своїми органами управління, що діють на основі чітко визначених статутних засад, мають класифікацію (рівень створення, рід діяльності, рівні представництва).
в) міжнародні правові норми, які виробляються міжнародними інституціями і забезпечують регулювання міжнародних відносин на різних рівнях (норми міжнародного, приватного, цивільного та патентного права).
г) членство країн у міжнародних (регіональних) об’єднаннях.У групові об’єднання країни вступають на основі спільності інтересів.

Спільність інтересів випливає з:
– подібності природно-географічних умов:
географічного розташування;
природних ресурсів;
– подібності історико-національного розвитку (країни Британської співдружності, СНД);
– спільності конкурентів (Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), з 1993 року – Європейський Союз (ЄС): Австрія, Бельгія, Ірландія, Іспанія, Греція, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Великобританія, Франція, Фінляндія та Швеція; Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), створена в 1960 року: Австрія, Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Фінляндія, Швейцарія, Швеція. У 1995 року Австрія, Фінляндія та Швеція вийшли з ЄАВТ і приєднались до ЄС);
– подібності соціально-економічного розвитку (організація економічної кооперації та розвитку (ОЄКР) – угруповання країн з високим доходом, за винятком Греції, Португалії та Туреччини, які належать до країн з середніми доходами; Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЄСР): Австралія, Австрія, Бельгія, Німеччина, Греція, Ірландія, Ісландія, Італія, Японія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Великобританія та США; Бенілюкс – економічний союз Бельгії, Нідерландів та Люксембурга);
– спільності військового будівництва: країни-члени НАТО.
Розподіл світового господарства на інтеграційні угруповання здійснює суперечливий вплив на розвиток МЕВ. З одного боку, це сприяє розвитку економічних відносин між країнами, які є членами таких організацій, але з іншого – створює перешкоди економічним відносинам між країнами, що належать до різних угруповань.

10. ЕКОНОМІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

До нього належать такі фактори:
1) переважаючі відносини власності в країні;
2) механізм організації національних господарств, тобто сукупність форм, в яких здійснюється конкретне регулювання повсякденного економічного процесу;
3) виробничі та зовнішньоекономічні традиції країни;
4) економічний потенціал країни. Причому враховується не тільки наявність ресурсів, а й можливість їх ефективного використання, оптимальність розвитку народногосподарських структур і експортних потенціалів;
5) якісний рівень і диверсифікація розвитку науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;
6) рівень розвитку засобів виробництва, техніки та технології, який характеризується:
– прискоренням темпів морального зносу обладнання та устаткування;
– технологічною диверсифікацією;
– сумісністю технологій;
7) міжнародна спеціалізація економічної діяльності країн;
8) рівень розвитку інфраструктури;
9) спорідненість економічних структур країн;
10) демографічна ситуація, яка характеризується загальним обсягом, структурою, перспективами росту населення окремих країн;
11) рівень споживання населення, який визначається доходами, цінами, заощадженнями, доступністю одержання кредитів.

11. СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Незважаючи на економічну цілісність сучасного світу, стереотипи поведінки та системи цінностей, які проявляються в ході контактів між людьми, ще далеко не уніфіковані.
Кожна країна має свої традиції, норми та заборони. Ігнорування культурних особливостей та їх основних елементів може суттєво гальмувати розвиток міжнародних економічних відносин. Вплив соціально-культурного середовища на динаміку світогосподарських зв’язків здійснюється у формі сприйняття зарубіжним споживачем товару чи послуг, специфіки поведінки споживача на ринку, можливостей впливу на нього. Крім того, культурне середовище формує своєрідні норми поведінки в бізнесі.
Соціально-культурне середовище аналізується, як правило, за такими напрямками:
– мова;
– релігія;
– ідеологія;
– особливості історичного розвитку;
– національні традиції, інші культурні цінності;
– норми поведінки в бізнесі, діловій етиці та менеджменті;
– соціальні інститути.
Загальну кількість мов світу лінгвісти визначають у п’ять тисяч. До найбільш поширених з них належать (приблизна кількість людей, які розмовляють даною мовою в млн. чол., початок 90-х рр.):

· китайська (1200),

· англійська (450),

· хінді і близька до неї урду (350),

· іспанська (300),

· російська (240),

· бенгальська, індонезійська і арабська (по 180),

· португальська (150), японська (123),

· німецька і французька (по 100).

Цими 12 мовами розмовляє майже дві третини всього людства.

12.Міжнародний рух капіталів.

Міжнародні фінансово-кредитні відносини—це відносини, що виникають між суб”єктами світового господарства з приводу міжнародної міграції капіталів з метою отримання їхніми власниками підприємницьких прибутків, позичкових процентів.

Міжнародні кредитні відносини—це відносини, що існують між кредиторами і позичальниками з різних країн з приводу надання, використання і погашення позики, включаючи наростання процентів.

Міжнародний рух капіталу—це переміщення капіталу між країнами у пошуку більш вигідної сфери застосування.

Експорт капіталу—це одностороння міграція капіталу з однієї країни в інші з метою здобуття зиску. Експорт капіталу можна звести до трьох видів:

1. Експорт підприємницького капіталу-це довгострокові закордонні інвестиції.

2. Експорт позичкового капіталу-відноситься до міжнародних кредитних відносин і виступає у формі міжнародного кредиту.

3. Міжнародна економічна допомога-це надання капіталу в грошовій чи товарній формі суб”єктами однієї країни у власність суб”єктам іншої країни на умовах безоплатності, неповернення тобто безвідшкодності.

Міжнародна економічна допомога має свої форми:

¾ фінансова допомога-це надання коштів у вигляді безоплатного кредиту чи безвідшкодного фінансування суб”єктами одних країн суб”єктам інших країн для здійснення певних соціально-економічних та технічних проекиів.

¾ матеріальна допомога-це безплатна передача суб”єктами одних країн суб”єктам інших товарів і послуг виробничого та побутового призначення.

За принадлежністю капітал, що експортується ділиться:

1.Приватний капітал—експортується у формі інвестицій та кредитів, рідше у формі допомоги.2.Державний капітал—експортується у формі міжнародної економічної допомоги, а також кредитів, але він переслідує дещо інші цілі і має іншу тенденцію.

Користь від імпорту капіталу:

1.Отримання нових технологій при порівняно низьких затратах.2.Порівняно швидкий розвиток виробництва.3.Підвищення рівня класифікації працівників.4.Нові робочі місця.

5.Розширення експорту, розвиток сфери послуг, набуття іноземного досвіду в господарюванні.6.Поповнення національного бюджету.

Шкідливий бік імпорту:

1.Можливе вивезення сировини.2.Іноземне втручання у національну банківську справу.

3.Захоплення іноземним капіталом основних сфер економіки країни.4.Вивезення у прихованому виді прибутків з країни.5.Деякі втрати політичної свободи.

13. Світовий ринок позичкових капіталів.

Світовий ринок позичкових капіталів—система відносин щодо акумуляції і перерозподілу позичкового капіталу між країнами через сукупність попиту і пропозиції на позичковий капітал позичальниками і кредиторамирізних країн.

Економічна структура світового ринку позичкових капіталів:

1.Світовий грошовий ринок—надання короткострокових позик переважно для обслуговування міжнародної торгівлі, і виступає у вигляді грошей (депозитів).

Міжнародні покупні Короткострокові

та платіжні засоби позики

2.Світовий ринок капіталів—надання тривалих позик, фінансування капіталовкладень.

Кредитний ринок Ринок цінних паперів

Ринок євровалют

Євроринок

Інституціональна структура світового ринку позичкових капіталів:

1.Вкладники—населення планети, офіційні інститути, приватні фірми, банки, страхові компанії, пенсійні фонди, національні та міжнародні організації.

2.Посередники(акумулятори і постачальники капіталу)—транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі, ценральні та зовнішньоекономічні банки країн, міжнародні та національні фінансово-кредитні установи.

3.Споживачі(позичальники)—ТНК, державні органи, приватні фірми, міжнародні та регіональні організації.

Географічна структура світового ринку позичкових капіталів—відображає рух капіталів між країнами, групами країн та регіонами світу переважно через міжнародні фінансові центри.

Основні передумови формування фінансових центрів:

1. Високий рівень економічного розвитку країни.

2. Активна участь у МЕВ.

3. Розвинений національний ринок капіталів.

4. Ліберальне валютне і податкове законодавство.

5. Вигідне географічне розсташування.

6. Відносна політична стабільність.

Провідними фінансовими центрами є: Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Цюрих, Фракфурт-на-Майні; нові фінансові центри: Бахрейн, Панама, Гонконг, Сінгапур.

Ядром світового ринку капіталів є Євроринок—це частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-позичкові операції у євровалютах(валюта, яка функціонує як позичковий капітал поза країною її походження).

Функції світового ринку позичкових капіталів:

1. Акумуляція капіталу.

2. Перерозподіл капіталу.

3. Стабільність світового господарства.

4. Забезпечення прибутку від кредитних операцій.

14. Міжнародний кредитні відносини.

Міжнародний кредит—це позика в грошовій або товарній формі, яку надає кредитор однієї країни позичальнику іншої країни на умовах строковості, повернення і платності.

Класифікація кредитів:

1.За призначенням:

· комерційні кредити—це кредити, що надаються для закупівлі певних товарів або оплати необхідних послуг.

· фінансові кредити—це кредити, які можуть викорстовуватися позичальниками на довільні цілі(інвестиції, придбання цінних пеперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютну інтервенцію.)

2.За джерелами кредитування:

· внутрішні—це кредити, які надаються суб”єктами однієї країни один одному для здійснення ЗЕД.

· зовнішні—це кредити іноземних позичальників національним суб”єктам для здійснення ЗЕД.

3.Суб”єктами кредитування:

· приватні кредити—це кредити приватних фізичних та юридичних осіб.

· державні кредити—це міжнародні кредити, що надаються урядовими установами від імені держави.

· кредити міжнародних фінансово-кредитних організацій.

· змішані кредити—це міжнародні кредити, що надаються під одну програму різними кредитлрами.

4.За формою надання:

· товарні кредити—це переважно комерційні кредити, для закупівлі певних видів товарів чи послуг.

· валютні кредити—це грошові фінансові кредити.

5.За формою забезпечення:

· забезпечений кредит—це кредит, що забезпечується нерухомістю, товарами, цінними паперами, як заставою.

· бланковий кредит—це міжнародний кредит, який надається під зобов”язання боржника сплатити його і під соло-вексель з одним підписом позичальника.

6.За терміном дії:

· короткострокові кредити – до 1 року.

· середньострокові кредити – від 1-5 років.

· довгострокові кредити – зверх 5-7 років.

У розвитку світового господарства міжнародний кредит відіграє важливу роль, сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі. У той же час він може приводити і до негативних наслідків, викликаючи диспропорції в економіці країн кредиторів. Надмірне залучення міжнародних кредитів та їх неефективне використання підриває платіжну спроможність позичальників за рахунок сплати величезних процентів за кредит. Зовнішня заборгованість для багатьох країн стала причиною призупинення їх економічного зростання.

15. Міжнародні фінансово-кредитні організації.

Розвиток економічного співробітництва, валютних та фінансових відносин між державами зумовив появу міжнародних фінансово-кредитних організацій, які здійснюють регулювання цих відносин і сприяють стабілізації світової економіки.

Міжнародні фінансово-кредитні організації створені на основі міжнародних угод. Провідне місце серед них належить Міжнародному валютному фонду (МВФ), Світовому банку, Європейському банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) та ін.

Міжнародний валютний фонд– наднаціональна валютно-кредитна установа. МВФ створено на Міжнародній валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі у 1944 р. як спеціалізовану представницьку організацію ООН. МВФ почав працювати у 1947 р., його штаб-квартира знаходиться у Вашингтоні.
Метою МВФ є сприяння міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют, створення багатосторонньої системи платежів і розрахунків, підтримання рівноваги платіжних балансів країн-членів Фонду.
МВФздійснює систему заходів, спрямованих на регулювання валютних курсів, на сприяння конвертованості валют, на надання кредитів країнам-членам Фонду для покриття тимчасового дефіциту їх платіжних балансів, на ліквідацію валютних обмежень, на організацію консультативної допомоги з фінансових та валютних питань.

Світовий банк – це Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) і його філії: Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР) і Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ).