Трудові ресурси: сутність та показники виміру

Вироблення ефективної державної демографічної політики з метою впливу на процеси відтворення населення та забезпечення його зайня­тості потребує вивчення трудових ресурсів.

Трудові ресурси — це частина працездатного населення, яка воло­діє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.

Трудові ресурси являють собою категорію, що займає проміжне положення між економічними категоріями «населення» і «сукупна ро­боча сила».

Щоб зрозуміти сутність поняття «трудові ресурси», треба знати, що все населення залежно від віку поділяється на:

— осіб молодших працездатного віку (від народження до 16 років включно);

— осіб працездатного (робочого) віку (в Україні: жінки — від 16 до 59 років, чоловіки — від 16 до 64 років включно);

— осіб старших працездатного віку, по досягненні якого установлю­ється пенсія за віком (в Україні: жінки — з 60, чоловіки — з 65 років).

Залежно від здатності працювати розрізняють осіб працездатних і непрацездатних. Непрацездатні особи в працездатному віці — це інва­ліди 1 -ї та 2-ї груп, а працездатні особи в непрацездатному віці — це підлітки і працюючі пенсіонери за віком.

До трудових ресурсів належать:

— населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п'ять і більше дітей і виховують їх до во­сьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв'язку з тяжкими й шкідливими умовами праці);

— працюючі особи пенсійного віку;

— працюючі особи віком до 16 років.

До їхнього складу включаються також особи працездатного віку, потенційно здатні до участі в праці, але зайняті в домашньому і особи­стому підсобному господарстві, на навчанні з відривом від виробницт­ва, на військовій службі.

Трудові ресурси розподіляють на наступними ознаками (рис. 2.3):

Рис. 2.3. Класифікаційні ознаки трудових ресурсів

У структурі трудових ресурсів з позиції їхньої участі в суспільному виробництві виділяють дві частини: активну (функціонуючу) і пасивну (потенційну).

Поняття «трудові ресурси» ширше, ніж поняття «економічно акти­вне населення», оскільки включає ще і працездатних непрацюючих людей та тих, що навчаються на денному відділенні. Реально за понят­тям «трудові ресурси» стоїть кількість населення, яку можна примуси­ти працювати, тобто яка фізично здатна працювати.

Величина трудових ресурсів залежить від офіційно встановлених вікових меж — верхнього і нижнього рівнів працездатного віку, част­ки працездатних серед населення працездатного віку, чисельності осіб, що беруть участь у громадській праці та тих, хто знаходиться за межами працездатного віку.

Вікові межі встановлюються в кожній країні чинним законодавством. В Україні працездатним віком вважається: у чоловіків — 16-65 ро­ків, у жінок — 16-60 років. Межі працездатного віку в різних країнах неоднакові. У ряді країн нижня межа встановлена 14-15 років, а в окремих країнах — 18 років. Верхня межа в багатьох країнах складає 65 років для всіх чи 65 років — для чоловіків і 60-62 роки — для жінок.

Середня тривалість життя і вік виходу на пенсію в окремих країнах наведені в табл. 2.1.

Провідну роль у трудових ресурсах відіграє населення в працезда­тному віці.

Працездатне населення — це сукупність осіб, переважно праце­здатного віку, здатних за своїми психофізіологічними даними до учас­ті в трудовій діяльності.

На практиці розрізняють загальну і професійну працездатність. За­гальна працездатність припускає наявність у людини фізичних, пси­хофізіологічних, вікових даних, що визначають здатність до праці і не зумовлюють необхідність спеціальної підготовки. Професійна праце­здатність — це здатність до конкретного виду праці, що здобувається в процесі спеціального навчання.

Таблиця 2.1