Державне сприяння розвитку депресивних регіонів. Законодавче закріплення статусу депресивного регіону
Депресивною територією, відповідно до закону, може бути регіон чи його частина (район, місто обласного значення або кілька районів чи міст), рівень розвитку якого за визначеними показниками є найнижчим серед територій відповідного типу. Такими районами можуть бути:
1. райони, де середній рівень безробіття за останні 3 роки сягав рівня, вищого від середньої величини цього показника в державі загалом;
2. райони, де протягом останніх трьох років спостерігається різке скорочення робочих місць або життєво важливих секторів економіки, що призводить до суттєвого загострення проблем безробіття;
3. райони, де ВВП на одну особу суттєво нижчий середнього показника в державі.
Основним інструментом фінансової підтримки депресивних територій з боку держави є міжбюджетні трансферти. У Бюджетному кодексі України передбачено, що з Державного бюджету України місцевим бюджетам може надаватися дотація вирівнювання, а також різноманітні субвенції.
Об'єктом державної підтримки депресивних регіонів мають бути не місцеві органи влади, а підприємства та населення, що знаходяться на даній території. Через загрозу розпорошення коштів, як це було на практиці, сьогодні видається доцільним також надання регіонам конкретної адресної допомоги, в обхід місцевих органів влади більш високого рівня (обласних, районних). Необхідно повністю виключити механізм посередників при розміщенні бюджетних коштів, що мають проходити каналами Державного Казначейства.
Державна регіональна та бюджетна політика через систему трансфертів не повинна замикатися на вирівнюванні соціально-економічного розвитку регіонів, а має бути спрямована на підтримку "точок зростання", оскільки обмеження бюджетної спроможності держави може призвести лише до "вирівнювання всіх у бідності".
Отже, дотації вирівнювання та субвенції на здійснення програм соціального захисту є опосередкованими засобами впливу на стан розвитку регіонів, оскільки за їх допомогою робиться спроба урівняти рівень надання поточних послуг населенню. Між тим, цільові субвенції на виконання інвестиційних програм, а також субвенції на стимулювання розвитку регіонів можуть стати прямим і дієвим засобом покращання стану депресивних регіонів.
Базою прогнозування соціально-економічного розвитку регіону є система досягнутих макроекономічних показників, державні соціальні стандарти і нормативи забезпеченості населення, національно-етнічні особливості регіону, характеристика розвитку соціальної інфраструктури, можливості потенційних інвесторів та інвестиційна привабливість регіону. Аналогічну структуру мають програми соціально-економічного розвитку регіону, які обов´язково взаємоузгоджуються з проектом державного плану (програми) економічного і соціального розвитку України на відповідний рік.
У цих програмах відображаються: —аналіз та оцінка соціально-економічного розвитку за поточний період, основні проблеми розвитку регіону; —основні показники економічного розвитку; —зведений план доходів соціального розвитку; —показники розвитку промисловості; —показники розвитку аграрного сектора; —капітальне будівництво; —регіональна інфраструктура; —трудові ресурси; —охорона природи і раціональне використання природних ресурсів; —рівень розвитку та економічна ефективність виробництва.
120. Спрямованість державної підтримки депресивної території. Головні напрями державного сприяння економічному і соціальному розвитку регіонів.
Депресивний регіон — це такі території, які в силу наявності особливо гострих структурних, ресурсних чи інших проблем не в змозі без суттєвої фінансової та організаційної допомоги з боку центральних органів виконавчої влади забезпечити стійкий поступальний економічний розвиток.Депресивною територією, відповідно до закону, може бути регіон чи його частина (район, місто обласного значення або кілька районів чи міст), рівень розвитку якого за визначеними показниками є найнижчим серед територій відповідного типу.Державне стимулювання розвитку депресивних територій здійснюється на засадах:® об’єктивності і відкритості при визначенні таких територій;® одночасної концентрації зусиль і коштів на відносно невеликій кількості територій з метою досягнення максимального соціально-економічного розвитку;® неприпустимості використання цільової державної підтримки для фінансування поточних потреб територій;® максимального використання можливостей самих територій у розробці і реалізації відповідної системи заходів.
Програма подолання стану депресивності території - взаємопов’язаний за змістом, термінами виконання, можливостями і виконавцями комплекс заходів правового, організаційного, економічного, фінансового, соціального спрямування, у забезпеченні яких задіяні фінансові та інші ресурси держави і регіону. Програма розробляється, виходячи з глибокого аналізу причин депресивного стану й спрямована на досягнення чітко визначених результатів. Програма затверджується Кабінетом Міністрів України. Строк, на який території надається статус депресивної, не повинен перевищувати семи років.
Основними напрямами розвитку регіонів є:
1. Зміцнення ресурсного потенціалу регіонів та підвищення їхньої конкурентоспроможності
2. Розвиток виробничо-економічного потенціалу за рахунок розбудови виробничої, транспортної й ринкової інфраструктур, сприяння розвитку підприємництва, реалізація інноваційної політики.
3. Реалізація інноваційної політики в регіонах
4. Забезпечення всебічного розвитку людського потенціалу регіонів
5. Удосконалення механізмів управління регіональним розвитком. Необхідно створити дієву систему інституцій, які б мали можливість працювати на забезпечення сталого розвитку окремих територій, узгоджувати свою діяльність з іншими організаційними структурами.