Макроекономічна рівновага у відкритій економіці

Проблеми макроекономічної рівноваги займають центральне місце в економічній теорії з часів Великої економічної депресії 1929-1933 рр.. Дж. М. Кейнсякпріоритетноїціліекономічноїполітикивисувавдосягнення "повноїзайнятості". Монетаристи основною метою економічної політики вважали забезпечення економічного зростання при відсутності інфляції.

Цілком очевидно, що у відкритій економіці метою макроекономічної політики має бути одночасне досягнення як внутрішнього, так і зовнішньої рівноваги Під внутрішньою рівновагою, як правило, мається на увазі стан "повної зайнятості, або рівність сукупного попиту та сукупної пропозиції на рівні потенційного випуску, при мінімально допустимому рівні інфляції. Зовнішнє рівновага може означати підтримку збалансованого платіжного балансу офіційних розрахунків, визначеного рівня іноземних валютних резервів.

Модель IS-LM

Mодель IS-LM (інвестиції (I), збереження (S), (попит на гроші (L), гроші (M)) — макроекономічна модель, яка описує загальну макроекономічну рівновагу, яка утворюється шляхом комбінації моделей рівноваги на товарному (крива IS) і грошовому (крива LM) ринках. Модель була розроблена англійським економістом Джоном Хіксом і Елвіном Хансеном:

1) рівень ставок проценту;

2) зростання національного доходу.

На величину ставок процента впливають:

1) пропозиція грошей;

2) попит на гроші.

Крива IS описує взаємозв'язок між доходом (Y) і процентною ставкою (i) при дотриманні рівноваги на товарному ринку. Рівняння кривої IS в загальному вигляді може бути представлений таким чином.

IS: Y= С (Y, T)+I i+G+NX(Y, RER),

Крива IS має від'ємний нахил, оскільки збільшення процентної ставки зменшує інвестиції і веде до зниження рівня доходу.

Рівняння кривої LM виглядає наступним чином:

LM: M/P =L(i,Y)

де М - пропозиція грошей, контрольоване Центральним банком, Р - рівень цін, і,отже, M / P - реальна пропозиція грошей; L - попит на гроші як функція від процентної ставки i і доходу Y.

Крива LM має позитивний нахил. оскільки процентна ставка і рівень доходу мають протилежний вплив на попит на гроші.

Модель Манделла—Флемінга

враховує взаємодію трьох ринків: товарного, грошового і валютного.

Зазначена модель є модифікованим варіантом моделі IS—LM, пристосованим до відображення результатів впливу зовнішнього світу на внутрішню економіку. Вона розрахована на «малу економіку» й абсолютно мобільний капітал.

Почнемо з кривої IS, яка відображає рівновагу на товарному ринку, і пригадаємо, що її функція має такий вигляд:

(2.1) Згідно з наведеною функцією АЕ — це автономні видатки.
У закритій економіці їх величина визначається за формулою: . У відкритій економіці вони доповнюються автономним чистим експортом ( ).

У підсумку функція кривої IS у відкритій економіці набуває такого вигляду:

(2.2)

де Z — коефіцієнт еластичності чистого експорту за валютним курсом (номінальним). Тепер перейдемо до кривої LM: (2.3) У відкритій економіці і в умовах абсолютно мобільного капіталу внутрішня відсоткова ставка дорівнює світовій. Тому функція кривої LM у моделі Манделла—Флемінга спрощується: , (2.4) де — світова відсоткова ставка.

Якщо у функцію кривої IS підставити значення внутрішньої відсоткової ставки за формулою (6.4), то отримаємо функцію рівноважного доходу на трьох ринках: . (2.5)

Із формули (6.5) випливають два принципові висновки для макроекономічної політики: Перший — внутрішня відсоткова ставка жорстко залежить від світової. Тому її рівноважний рівень може змінюватися лише тією мірою, якою змінюється світова відсоткова ставка. Другий — в умовах стабільності світової відсоткової ставки не змінюється і внутрішня рівноважна відсоткова ставка,

В умовах фіксованого курсоутворення і стабільної світової відсоткової ставки формула спрощується:

Y = АЕ . (2.8)

з’являється додаткова крива — СМ, яка є абревіатурою англійського виразу «Capital mobil». Крива СМ відображає тотожність між внутрішньою і світовою відсотковими ставками. Це означає, що точка перетину кривих IS і LM, а значить, і точка економічної рівноваги може переміщуватися лише вздовж кривої СМ.

Згідно з моделлю Манделла—Флемінга макроекономічна політика впливає на реальний ВВП лише за умови, що вона викликає тенденцію до відхилення внутрішньої відсоткової ставки від світової. Унаслідок цього відхилення відбувається приплив або відплив капіталу. Приплив капіталу збільшує попит на вітчизняну валюту, а його відплив — пропозицію вітчизняної валюти, що спрямовує її курс до зростання або зниження. Але у підсумку поведінка валютного курсу і результати впливу макроекономічної політики на рівноважний ВВП залежать від режиму курсоутворення. Від цього залежить також переміщення кривих IS і LM уздовж кривої СМ.