Майбутнє української політики в області зайнятості
Суть у тім, що діюча політика зайнятості повинна в нинішніх умовах мати попереджуючий характер і включати цілий комплекс мір державного регулювання, що запобігають ріст безробіття і її перехід у застійну форму. Немаловажно при цьому спиратися на світовий досвід регулювання безробіття, викладений вище.
Найбільш важливі міри такого роду:
Перерозподіл наявного попиту на працю шляхом стимулювання переходу підприємств на неповний робочий день, неповний робочий тиждень і т.п. Такі підприємства повинні одержати податкові пільги, щоб компенсувати витрати на прийом нових працівників.
Бюджетне субсидування додаткової (стосовно фактичного рівня) робочої сили на діючих підприємствах. Воно може мати вид кредитування державою зарплати додатково найнятих робітників. Підприємства, що розширюють зайнятість стосовно її рівня торік, можуть одержати пільговий кредит, розмірний зарплаті, що сплачено додатково зайнятим на виробництві.
Зниження фактичної пропозиції робочої сили за рахунок зниження встановленого законом пенсійного віку. Такий же ефект може обумовити розвиток служб перепідготовки кадрів і підвищення кваліфікації.
Надання робочих місць, не орієнтованих на одержання прибутку, а зв'язаних з роботою в інтересах суспільства, наприклад: робота в області охорони навколишнього середовища і т.д.
Перехід до створення системи соціального партнерства, у тому числі створення механізму вироблення тристоронніх угод (роботодавці - профспілки - держава) з метою обмежити ріст заробітної плати. З роботодавців варто стягувати податок на засоби, додатково витрачені на заробітну плату, і направляти його на субсидування зайнятості.
Розширення зайнятості в майбутньому залежить і від іноземних інвестицій. У цілому інвестиції в реконструкцію і технологічне переоборудование підприємств будуть мати працезберігаючий ефект. Але збільшення капітальних вкладень означає створення нових робочих місць.
Рішення проблеми "осередкового" безробіття в районах, де в місті знаходиться 1-2 підприємства, буде здійснюватися через стимулювання інвестицій і малого бізнесу на рівні регіонів і реалізацію регіональних програм сприяння зайнятості.
Значно скоротити кількість незайнятих можна за рахунок структурних змін в оборонній промисловості. Процес конверсії має великий потенціал для збільшення зайнятості, ходячи навіть її стабілізація сьогодні буде великим плюсом у регулюванні ринку праці.
Не можна шкодувати засобів на боротьбу з безробіттям. По-перше, тому що її запобігання на початку зажадає набагато менше витрат, чим у майбутньому.
По-друге, тому що боротьба з безробіттям може бути досить ефективної. Наприклад, кредитування державою додаткових робочих місць у США в 1977-78 р. зовсім не було киданням грошей на вітер. При тім, що заробітна плата кредитувалася не більше чим на 2%, а абсолютна величина кредиту не перевищувала 100 тисяч доларів, багато корпорацій змогли створити до 50 нових робочих місць.
По-третє, тому що фінансова стабілізація неможлива без продуманого запобігання її негативних наслідків і, як ми вже переконалися, приводить до дефіциту держбюджету, для скорочення якого вона і створювалася.
За останні два роки безробіття придбало вид великого макроекономічного явища, перетворивши в самостійний фактор розвитку економіки. Проте на Україні дотепер не вироблено такої політики в області зайнятості, що сприяла б успішності реформ. Сьогодні ясно, що роль безробіття як неминучого наслідку фінансової стабілізації була недооцінена.
У світі накопичений великий теоретичний і практичний досвід по регулюванню ринку праці. Україна ж має потребу в особливому, комплексному підході. Сьогодні результативна політика зайнятості повинна йти ледве перед реального розвитку ринку праці і превентивно усувати ті перешкоди, що можуть підхльоснути безробіття.
Схоже, що ще кілька років нам доведеться миритися з високим рівнем безробіття. Сьогодні основна мета - знизити безробіття вже якщо не в середньостроковому, то в довгостроковому періоді.
Парадоксально, але дотепер жодна політична партія, жоден впливовий політик не висловили взагалі ні однієї точки зору по настільки актуальній проблемі. Це всерйоз змушує засумніватися в компетентності українських владних структур і їхнього реального бажання вивести економіку зі
РОЗДІЛ 2. Дослідження розвитку безробіття в Україні.
Розрахунок показників безробіття можна розглянути на прикладі методики, розробленої Міжнародною організацією праці (далі - МОП). Збір даних здійснюється на основі щомісячних опитувань майже 50 тисяч випадково обраних сімейних господарств. Обстеження проводяться за місцем постійного проживання населення спеціально підготовленими працівниками шляхом безпосереднього опитування (на добровільних засадах) осіб віком 15–70 років (включно), які проживають у домогосподарствах, що потрапили до вибіркової сукупності. Базою проведення обстежень виступає сукупність домогосподарств, відібраних в усіх регіонах країни на науково обґрунтованих засадах.
Безробітні, визначені за методологією МОП - це особи віком 15–70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом основним умовам:
– не мали роботи (прибуткового заняття);
– активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню, тобто робили конкретні кроки протягом названого періоду з метою знайти оплачувану роботу за наймом чи на власному підприємстві;
– були готові приступити до роботи впродовж 2-х найближчих тижнів, тобто почати працювати за наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу.
До категорії безробітних відносяться також особи, які приступають до роботи протягом найближчих 2-х тижнів, знайшли роботу, чекають відповіді, навчаються за направленням служби зайнятості.
Проте, навіть методологія МОП має деякі неточності, пов’язані із виміром рівня безробіття, через що завжди є певне відхилення як щодо зменшення дійсної кількості безробітних, так і його перебільшення.
Офіційна статистика в Україні використовує застарілу методику підрахунку непрацевлаштованих громадян. До того ж вона не враховує велику кількість робітників, відправлених у неоплачувані відпуски. За останніми підрахунками таких осіб в країні більше 3 мільйонів. Вони фактично є безробітними, проте офіційна статистика їх не враховує.
Методологія розрахунку безробіття в Україні і в інших країнах істотно відрізняється. В Україні показник безробіття ґрунтується на кількості людей, які стали на облік в центрі зайнятості. Підхід Міжнародної організації праці полягає в тому, що зі всієї кількості працездатних віднімають тих, які працюють і деякі категорії людей (які працюють за наймом на сімейних підприємствах, тимчасово відсутні на роботі). Всі інші вважаються безробітними.
Внаслідок впливу різноманітних фінансово-економічних чинників за останні десять років кількість безробітного населення істотно змінювалась (рис. 1). Так, у 2000 році кількість безробітних (населення у віці 15-70 років) була найбільшою і становила - 2655,8 тис. осіб, а найменшою в 2007 році - 1417,6 тис. осіб, що в 1,87 рази менше порівняного періоду.
Рис. 1. Безробітне населення за 2000-2009 роки
Причини незайнятості населення 2009 року (рис. 2):
– звільненні з економічних причин (45,5%);
– безробітних звільнені за власним бажанням (27,0%);
– непрацевлаштовані після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації (14,1%);
– звільненні у зв’язку з закінченням строку контракту(9,0%);
– безробітні з інших причин (2,9%);
– демобілізовані з військової строкової служби (0,8%);
– звільнені за станом здоров’я, або через оформлення пенсії за віком, інвалідністю (0,7%).
Причини безробіття населення зображено на рисунку 2.
Рис. 2. Безробітне населення за причинами незайнятості у 2009 році, %
Склад та структура безробітного населення за статтю та місцем проживання 2007-2009 років представлена наступними даними (табл. 1). У 2007 році питома вага жінок серед безробітних працездатного віку склала 45,62%, у 2008 році - 46,02%, а 2009 році - 40,14%. Питома вага чоловіків серед безробітних працездатного віку склала 54,38% у 2007 році, 53,98% у 2008 році та 59,86% у 2009 році. Отже, питома вага чоловіків серед безробітних працездатного віку більша, ніж жінок.
Щодо сільського та міського населення, то у 2007 році частка міського населення серед безробітних працездатного віку склала 73,22%, у 2008 році - 72,08%, а в 2009 році - 74,34%. Частка сільського населення серед безробітних працездатного віку у 2007 році склала 26,78%, 2008 році - 27,92%, 2009 році - 25,66%. Це свідчить про те, що серед безробітних працездатного віку переважає міське населення.
Дані про склад та структуру безробіття за статтю та місцем проживання занесені до таблиці 1.
Таблиця 1
2007 рік | 2008 рік | 2009 рік | Питома вага безробітних, 2007 рік, % | Питома вага безробітних, 2008 рік, % | Питома вага безробітних, 2009 рік ,% | |
працездатного віку, тис. осіб | працездатного віку, тис. осіб | працездатного віку, тис. осіб | ||||
Все населення | 1416,7 | 1956,6 | - | - | - | |
Жінки | 646,3 | 655,3 | 785,3 | 45,62 | 46,02 | 40,14 |
Чоловіки | 770,4 | 768,7 | 1171,3 | 54,38 | 53,98 | 59,86 |
Міське населення | 1037,3 | 1026,4 | 1454,6 | 73,22 | 72,08 | 74,34 |
Сільське населення | 379,4 | 397,6 | 26,78 | 27,92 | 25,66 |
Склад та структура безробітного населення за статтю та місцем проживання за 2007-2009 роки
Виходячи з вищезазначених даних, абсолютний приріст кількості безробітного населення за статтю та місцем проживання за 2007-2009 роки становить (табл. 2).
Що ж до приросту та темпу зростання безробіття за статтю та місцем проживання, то їх значення відображає таблиця 2.
Таблиця 2
Абсолютний прирістзвітного періоду до, тис. осіб | Темп зростання звітного періоду до | Темп приросту звітного періоду до | ||||
2007 року | 2008 року | 2007 року | 2008 року | 2007 року | 2008 року | |
Все населення | 539,9 | 532,6 | 1,38 | 1,37 | 38,11 | 37,40 |
Жінки | 1,22 | 1,20 | 21,51 | 19,84 | ||
Чоловіки | 400,9 | 402,6 | 1,52 | 1,52 | 52,04 | 52,37 |
Міське населення | 417,3 | 428,2 | 1,40 | 1,42 | 40,23 | 41,72 |
Сільське населення | 122,6 | 104,4 | 1,32 | 1,26 | 32,31 | 26,26 |
Абсолютний приріст та темп зростання безробітного населення за статтю та місцем проживання по Україні за 2007-2009 роки (у середньому за період )
Отже, приріст безробітного населення, тобто різниця між кількістю безробітного населення в 2009 році проти 2007 склала 539,9 тис. осіб, а в 2009 проти 2008 року зменшилась на 7,3 тис. осіб. Абсолютний приріст безробітних жінок в 2009 році порівняно з 2007 роком склав 139 тис. осіб, чоловіків – 400,9 тис. осіб, міського населення – 417,3 тис. осіб, сільського населення – 122,6 тис. осіб. Абсолютний приріст безробітних жінок в 2009 році порівняно з 2008 роком відповідно: 130 тис. осіб, чоловіків – 428,2 тис. осіб, міського населення – 428,2 тис. осіб, сільського населення – 104,4 тис. осіб. Коефіцієнт зростання безробітного населення в 2009 році проти 2007 склало 1,38, а в 2009 проти 2008 роках – 1,37. Темп зростання кількості безробітних жінок у 2009 році порівняно з 2007 роком склав 1,22, чоловіків – 1,52, міського населення – 1,40, сільського населення – 1,32. Відношення кількості безробітних жінок у 2009 році порівняно з 2008 роком склало 1,20, чоловіків – 1,52, міського населення – 1,42, сільського населення – 1,26.
Більш детально представити стан незайнятості населення України можна при розрахунку відносного прискорення. Темп приросту безробітного населення в 2009 році порівняно з 2007 роком склав 38,11%, а з 2008 роком – 37,40%. Темп приросту кількості безробітних жінок у 2009 році порівняно з 2007 роком склав 21,51%, чоловіків – 52,04%, міського населення – 40,23%, сільського населення – 32,31%. Кількість безробітних жінок 2009 року порівняно з 2008 роком зросла на 19,84%, чоловіків – на 52,37%, міського населення – на 41,72%, сільського населення – на 26,26%.Рівень безробіття – це відношення кількості офіційно зареєстрованих безробітних до кількості працездатного населення (табл. 3).
Таблиця 3
Одиниці виміру | 2007 рік | 2008 рік | 2009 рік | |
Економічно-активне населення | тис. осіб | |||
у віці 15-70 років | 22322,3 | 22397,4 | 22150,3 | |
працездатного віку | 20606,2 | 20675,7 | 20321,6 | |
Безробітне населення | тис. осіб | |||
у віці 15-70 років | 1417,6 | 1425,1 | 1958,8 | |
працездатного віку | 1416,7 | 1424,0 | 1956,6 | |
Рівень безробіття | % | |||
у віці 15-70 років | 6,4 | 6,4 | 8,8 | |
працездатного віку | 6,9 | 6,9 | 9,6 |
Основні показники ринку праці по Україні за 2007-2009 роки
Рівень безробіття у 2007 та 2008 роках залишався незмінним і склав 6,4% серед осіб віком 15-70 років, 6,9% - серед осіб працездатного віку. Проте у 2009 році відбулось зростання рівня безробіття порівняно з 2008 роком як серед осіб віком 15-70 років, так і працездатного населення з 6,4% до 8,8% та 6,9% до 9,6% відповідно.
Висновок.
Отже, безробіття – це явище, яке негативно впливає як на соціальний, так і на економічний стан населення. Збільшення рівня безробіття в Україні в 2009 році порівняно з 2008 роком на 2,4% свідчить, що безробіття хоч і зросло, проте знаходиться в межах допустимих норм, враховуючи несприятливе економічне становище країни та фінансово-економічну кризу.
У кінці 2009 року рівень безробіття в Україні був одним з найнижчих в Європі, проте ці дані враховують лише офіційно зареєстрованих безробітних, вони є не зовсім точними, через що реальний рівень безробіття в країні може бути набагато вищим. В Україні показник безробіття базується на кількості осіб, що стали на облік у центрі зайнятості. У свою чергу, підхід Міжнародної організації праці, який застосовується у всьому світі, полягає у тому, що з усієї кількості працездатних віднімають працівників і деякі категорії людей, які працюють за наймом на сімейних підприємствах, тимчасово відсутніх на роботі, а всі інші вважаються безробітними.
Для того, щоб знизити рівень безробіття необхідно розробити та ухвалити антикризову програму заходів подолання негативних явищ в економіці спільно з роботодавцями та профспілками. Необхідно стимулювати розвиток малого та середнього бізнесу, шляхом зменшення податкового тиску, полегшення порядку реєстрації підприємств. З появою нових підприємств з’являться нові робочі місця. Потребує також дослідження ринку праці щодо актуальності різних спеціальностей та здійснення перекваліфікації працівників відповідно до неї, застосування нових методів подолання безробіття, наприклад громадських робіт тощо.
Список літератури
www.dcz.gov.ua – Сайт державної служби зайнятості.
3. www.ukrstat.gov.ua Сайт Державного комітету статистики України.