Методи збирання інформації в дослідженні соціально-трудової сфери

У дослідженні соціально-трудової сфери прийнято використо­вувати такі основні методи збирання інформації (рис. 13.1) [1, с. 191]:

Рис. 13.1. Методи збирання інформації

Анкетне опитування - найбільш поширений метод збирання інформації. Анкетування — систематизоване збирання інформації в респондентів за допомогою анкет. Структура анкети складається зі вступної, основної та демографічної частин.

У вступній частині зазвичай відображається звернення до респондента, вказуються організація, яка проводить опитування, мета цього опитування, викладаються правила опитування.

В основній частині містяться декілька блоків запитань, які ви­світлюють проблему. У демографічній частині відображаються за­питання з соціального статусу респондента, його соціально-демо­графічні характеристики, такі як стать, вік, посада, професія, ро­динний стан, дохід тощо.

Метод інтерв'ю - метод одержання інформації через бесіду інтерв'юера з респондентом на певну тему. Інтерв'ю поділя­ються за технікою проведення на формалізовані, коли формулювання запитань, їхні перелік і зміст передбачаються заздалегідь, і неформалізовані - бесіда на певну тему, коли запитання і перед­бачувані відповіді не передбачаються заздалегідь. За процедурою проведення інтерв'ю поділяються на особисті, групові та глибинні. Особисте інтерв'ю передбачає проведення бесіди спеціального інтерв'юера з респондентами безпосередньо на вулиці, на роботі, в багатолюдних місцях тощо.

Групове опитування передбачає опи­тування певної групи респондентів (до 10 осіб) - групи, сім'ї, бригади, з якими відбувається обговорення певної теми, причому характер такого обговорення інтерв'юер.

Глибинне інтерв'ю передбачає отримання найбільш повної ін­формації про соціально-трудові відносини. Завдання інтерв'юера полягає в заохоченні висловлювань респондента. За формою про­ведення інтерв'ю ще може бути телефонним або поштовим.

Метод спостереження полягає в цілеспрямованій і систематич­ній фіксації процесів і явищ соціально-трудової сфери. Цей метод доцільно застосовувати на початковому етапі проведення дослі­дження для збирання попередніх даних про об'єкт дослідження. Розрізняють декілька видів спостереження:

- безпосереднє — фіксацію різних процесів і явищ у момент їх виникнення;

- опосередковане (непряме) - фіксацію соціально-трудових процесів, що вже відбулися;

- залучене, яке передбачає присутність спостерігача в ситуації, що досліджується;

- незалучене, коли спостерігач знаходиться осторонь і не бере особистої участі в досліджуваній ситуації;

- структуроване, що передбачає розроблення спеціальної стан­дартної карти спостережень із попереднім визначенням елементів і ситуацій, які будуть спостерігатися;

- неструктуроване, яке не передбачає попереднього визначення елементів досліджуваного явища;

- польове, що є спостереженням досліджуваного явища в його природному оточенні;

- лабораторне, яке потребує штучного створення ситуації та подальшого її дослідження.

Метод аналізу документів передбачає вивчення різноманітних документів (спеціально створених носіїв інформації). Останні за формою поділяються на письмові тексти (рукописи, друковані), іконографічні (кіно-, відео-, фотоматеріали), фонетичні (магніто­фонні записи). Документи поділяються також і за джерелами ін­формації: вирізняють первинні (складені на основі прямого спо­стереження) і вторинні (складаються в результаті оброблення пер­винних документів).

Соціометрічне опитування - опитування з метою виявлення психологічного клімату в колективі, а на цій основі - одержання кількісної оцінки міжособистісних відносин у ньому. Основним інструментом проведення соціометричного опитування є соціометрична картка, яка містить певний перелік питань і яку заповнює кожний член первинного колективу. На основі соціокарт склада­ється соціометрична матриця.

Метод тестування застосовується для виявлення в особи наяв­ності і ступеня виразності певних рис особистості, здібностей і вмінь, психічних станів та являє собою серію питань із можливими варіантами відповідей. Тестування часто застосовується в дослі­дженнях професійної орієнтації молоді, переваг кандидатів на ро­боче місце тощо. Тестування претендентів під час приймання на роботу в Україні тільки входить у практику і ще не має відповід­ного правового підґрунтя, як це спостерігається в багатьох розви­нутих країнах, де практика тестування застосовується давно. Слід підкреслити хибу тестування: вірні відповіді є вельми відносними, тому ускладнюють можливість об'єктивного оцінювання певних знань, умінь тощо.

Метод експерименту - найбільш складний і відповідальний метод збирання інформації, оскільки пов'язаний зі штучним ство­ренням експериментальної ситуації, наслідки якої можуть позначи­тися на матеріальному, фізичному чи психологічному стані членів колективу, де проводиться той чи інший експеримент. Для прове­дення експерименту необхідно вибирати найбільш суттєві харак­теристики соціального процесу чи явища, що вивчається. Треба Враховувати зміни контрольних характеристик, що вводяться до­слідником. Для забезпечення успішності експерименту необхідно усунути можливість впливу на нього тих явищ, які не належать до ситуації, що вивчається.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Буряк П. Ю., Карпінський Б. А., Григор'єва М. І. Економіка праці й соціально-трудові відносини: Навч. посібник. - К.: Центр навч. літ-ри, 2004. -Розд. 10.

2. Есинова Н. И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учеб. Пособие. - К.: Кондор, 2003. - Гл. 14.

3. Моніторинг соціальних процесів в Україні / За ред. I. К. Бондар, Г. В. Ярошенко. - К.: Знання, 1999.

4. Васильченко В. С, Ливанова Э. М. Мониторинг занятости населе­ния и формирования рынка труда Украины: вопросы методологии и методики. -К., 1992.