Інвестиційний клімат: поняття, чинники, правове поле

Інвестиційний клімат – це сукупність політичних, правових,

економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній

діяльності вітчизняних та іноземних інвесторів.

Сприятливий інвестиційний клімат повинен забезпечити насамперед

захист прав інвестора від інвестиційних ризиків, тобто непередбачених втрат

доходу й капіталу.

До чинників, що формують інвестиційний клімат країни відносять:

- рівень розвитку продуктивних сил та стан інвестиційного ринку –

це стан та структура виробництва, рівень розвитку робочої сили, стан ринку

інвестиційних товарів та послуг.

- політичні та правові чинники – створення відповідного

законодавчого та нормативного поля, яке залежить від політичної волі

законодавчої та виконавчої гілок влади; заходи з державної підтримки та

стимулювання інвестиційної діяльності; досягнення стабільності

національної грошової одиниці; валютне регулювання; забезпечення

привабливості об’єктів інвестування.

- стан фінансово-кредитної системи та діяльність фінансових

посередників: інвестиційна діяльність комерційних банків; рівень розвитку та

функціонування пара банківської системи; інвестиційна політика НБУ.

- статус іноземного інвестора: режим іноземного інвестування;

діяльність міжнародних фінансово-кредитних інституцій; наявність вільних

економічних та офшорних зон. 13

- інвестиційну активність населення: відносини власності в державі;

стан ринку нерухомості; стабільність національної валюти тощо.

Сьогодні в Україні формування сприятливого інвестиційного клімату

здійснюється з метою створення позитивного інвестиційного іміджу України

за кордоном відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо

поліпшення інвестиційного клімату в Україні» від 12 липня 2001 року

№512/2001. Відповідно до цього Указу уряд розробив Програму розвитку

інвестиційної діяльності в Україні на 2002-2010 pp., де передбачив

комплексні заходи щодо дальшого поліпшення інвестиційного клімату в

Україні, зокрема:

1. Дальшої дерегуляції підприємницької діяльності та лібералізації

ділової активності в цій сфері, зокрема, шляхом забезпечення мінімізації

втручання органів виконавчої влади у господарську діяльність підприємців,

посилення персональної відповідальності керівників органів виконавчої

влади за видання нормативно-правових актів, що негативно впливають на

ринкове середовище та інвестиційний клімат в Україні;

2. Завершення формування стабільної та передбачуваної нормативно-

правової бази, яка б ґрунтувалась за принципом рівності всіх інвесторів та

забезпечувала всебічне регулювання питань інвестиційної діяльності;

3. Забезпечення прозорості процедури прийняття рішень центральними

та місцевими органами виконавчої влади, поширення практики публічних

обговорень проектів нормативно-правових актів із питань здійснення

інвестиційної діяльності;

4. Удосконалення механізмів управління корпоративними правами, в

тому числі тими, що належать державі, забезпечення збільшення дивідендів

(доходів), які нараховуються на акції (частки, паї), що належать державі у

майні господарських товариств, посилення захисту прав дрібних акціонерів;

5. Усунення структурних деформацій в економіці України шляхом

випереджаючого нарощування темпів розвитку споживчих галузей та сфери

послуг; залучення у пріоритетні галузі економіки інвесторів, які мають

довгострокові інтереси, посилення контролю за додержанням узятих ними

інвестиційних зобов’язань;

6.Підвищення ефективності процедур банкрутства;

7.Забезпечення дальшого реформування податкової системи, в тому

числі шляхом зниження податкового навантаження, оптимізації та

підвищення прозорості процедури адміністрування податків, безумовного

додержання прав платників податків;

8.Підвищення інвестиційної привабливості об’єктів приватизації

шляхом їх реструктуризації, забезпечення завершення відокремлення

об’єктів соціальної інфраструктури) створення рівних умов для учасників

приватизації, підвищення прозорості приватизаційних процедур,

законодавчого врегулювання з урахуванням міжнародних стандартів та

досвіду питань відповідальності за раніше спричинену підприємствами

екологічну шкоду;

9. Дальшого здійснення адміністративної реформи з метою14

вдосконалення та підвищення ефективності державного управління,

усунення бюрократизму та проявів корупції, вдосконалення партнерських

відносин між суб’єктами підприємницької діяльності й органами виконавчої

влади;

10.Розширення й модернізації транспортної інфраструктури України,

зокрема, газотранспортної системи, зростання обсягів транзитних перевезень,

створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів на

основі активізації залучення інвестицій у розвиток транспортної

інфраструктури, дорожнього господарства, оновлення рухомого складу

підприємств транспорту, в тому числі з використанням механізмів концесії,

лізингу;

11. Розвитку конкурентного середовища й збільшення надходжень

інвестицій у галузі зв’язку, удосконалення тарифного регулювання,

сертифікації та стандартизації у сфері надання телекомунікаційних послуг;

12.Дальшого зміцнення банківської системи України, зростання рівня

концентрації банківського капіталу, збільшення обсягів довгострокового

кредитування реального сектора економіки, практичного запровадження

механізмів іпотечного кредитування, забезпечення стимулювання залучення

грошових вкладів населення, створення небанківських фінансових установ,

стимулювання притоку іноземного капіталу в банківську сферу;

13. Пожвавлення інвестиційної діяльності у спеціальних економічних

зонах і територіях пріоритетного розвитку, на яких запроваджено

спеціальний режим інвестиційної діяльності, насамперед на депресивних

територіях;

14.Стимулювання залучення інвестицій у наукову, науково-технічну та

інноваційну діяльність, створення нових та розвитку існуючих технопарків,

технополісів, інноваційних бізнес-інкубаторів;

15.Сприяння впровадженню судової реформи та забезпечення

безумовного виконання судових рішень.