Загрози та виклики міжнародному бізнесу в умовах глобалізації

Глобалізація економічної діяльності є однією з головних тенденцій в розвитку сучасного світу, що значно впливає не лише на економічне життя, але й тягне за собою політичні (внутрішні і міжнародні), соціальні і навіть культурно-цивілізаційні наслідки та загрози.

1. Перша загроза в зв’язку з глобалізацією викликана тим, що її переваги, які зрозумілі людям, будуть, однак, розподілятися нерівномірно. У короткостроковій перспективі, як відомо, зміни в обробній промисловості, сфері послуг призводять до того, що галузі, які отримують переваги від зовнішньої торгівлі, і галузі, пов’язані з експортом, відчувають більший приплив капіталу і кваліфікованої робочої сили. У той же час ряд галузей значно програє від глобалізаційних процесів, втрачаючи свої конкурентні переваги через зростання відкритості ринку. Такі галузі змушені докладати додаткових зусиль, щоб пристосуватися до господарських умов, які змінились не в їхню користь.

2. Другою загрозою багато хто вважає деіндустріалізацію економіки, оскільки глобальна відкритість асоціюється зі зниженням зайнятості в обробних галузях.

Насправді, однак, цей процес не є наслідком глобалізації, хоча і протікає паралельно з ним. Деіндустріалізація – нормальне явище, породжуване технологічним прогресом і економічним розвитком. Дійсно, частка обробних галузей в економіці промислово розвинутих країн різко знижується, але це зниження балансується швидким ростом питомої ваги сфери послуг, включаючи фінансовий сектор.

3. Третя загроза, яку таїть у собі глобалізація, пов’язана з помітним збільшенням розриву в рівнях заробітної плати кваліфікованих і менш кваліфікованих працівників, а також із зростанням безробіття серед останніх. Сьогодні, однак, це аж ніяк не обов’язково є наслідком інтенсифікації міжнародної торгівлі. Більш важливо та обставина, що підвищується попит на кваліфіковані кадри в галузях і на підприємствах .

Це викликано тим, що конкуренція з боку трудомістких товарів, випущених у країнах з низьким рівнем заробітної плати і невисокою кваліфікацією працівників, спричиняє зниження цін на аналогічну продукцію європейських фірм і скорочення їхніх прибутків. У подібних умовах європейські компанії припиняють випуск збиткової продукції і переходять до виробництва товарів, що вимагають використання висококваліфікованого персоналу. У результаті робітники з більш низькою кваліфікацією залишаються незатребуваними, їхні доходи падають.

4. Як четверту загрозу відзначають переведення фірмами країн з високою вартістю робочої сили частини своїх виробничих потужностей у країни з низькою оплатою праці. Експорт робочих місць може виявитися небажаним для економіки ряду держав. Однак подібна погроза не занадто небезпечна.

Робітники іноземних філій і робітники головної компанії не є серйозними конкурентами, вони скоріше доповнюють один одного. Якщо підприємство відкриває свою філію в іншій країні, це не означає, що воно робить це лише за свій рахунок і несе непоправні втрати. Часто материнська компанія одержує можливість збільшити випуск продукції за рахунок потужностей своєї філії, а також скористатися іншими його перевагами. Подібні зв’язки є важливим елементом у відносинах нових партнерів. Тому "передислокація" потужностей в інші країни також може розглядатися лише як потенційна небезпека.

5. П’яту загрозу пов’язують з мобільністю робочої сили. Сьогодні багато говориться про вільний обмін товарами, послугами і капіталом і значно менше - про свободу переміщення робочої сили. Негативні наслідки її вже давно визнавали як потенційну небезпеку, а сьогодні в багатьох країнах вона вважається цілком реальною . Тому майже всі держави ввели ті чи інші форми контролю над вільним переміщенням робочої сили, тим більше що воно може здійснюватися самими різними способами.

14. Зміст вищої освіти та тенденції її розвитку.(стр 9!крс)

Освіта є невід'ємним компонентом і механізмом руху суспільного інтелекту.

Зміст освіти можна визначити як процес і результат засвоєння знань і умінь, навичок, поглядів, переконань, набутих людиною завдяки навчанню у навчальному закладі чи шляхом самоосвіти як процес формування світогляду, моральних і культурних якостей особистості.

Зміст освіти закріплюється державними документами та навчально-методичними комплексами. Це навчальні плани, навчальні програми, підручники, посібники

Традиційно виділяють три види освіти: загальну, політехнічну і спеціальну (професійну). До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні: 1) освітні рівні:

• неповна вища освіта;

• базова вища освіта;

• повна вища освіта;

2) освітньо-кваліфікаційні рівні:

• молодший спеціаліст;

• бакалавр; • спеціаліст.

• магістр

Основними принципами сучасної світової системи освіти є:

• Гуманізм і демократизм

• Пріоритет загальнолюдських цінностей

• Рівність умов людини для реалізації її таланту

• Зв’язок зі світовою і національною історією, культурою, традиціями

• Незалежність від політ партій, релігійних організацій і рухів

• Відхід від авторитарних методів і жорстких форм управління освітніми системами до «м’якших» демократичних форм.

В різних країнах система вищої освіти має свої національні особливості попри загальні тенденції розвитку.

Струкрура світової вищої освіти достатньо різноманітна, в ній домінують 2 тенденції:

- Унітарна (єдина) – коли вища освіта забезпечується ун-тами чи відповідними закладами, що пропонують як загальний академічний ступені так і проф. орієнтовані програми різної тривалості і рівня.

- Бінарна (подвійна) – система з традиційним університетським сектором, що спирається на реформаторську концепцію Гумберту та на окремий не університетський сектор вищої освіти.

- Поряд з університетським сектором існують певні спеціалізовані заклади, в яких навчаються студенти. Ця система притамання більшості розвинених країн світу.

Завдання вищої освіти:

- Запропонувати проф. орієнтовані та економічно вигідні типи освіти для задоволення потреб ринку праці.

- Забезпечити потреби зростаючої кількості випускників без істотного збільшення урядових витрат на вищу освіту.

- Запропонувати програми орієнтовані на викладання, у яких використовуються дослідження прикладного характеру.