Логіка монетаристської грошової політики

Пояснення до схеми:

Керівні кредитно-грошові установи, які здійснюють грошову політику держави, регулюють грошову пропозицію, здійснюють контрольовані зміни грошової пропозиції.

Грошова пропозиція щорічно має зростати так само, як ВВП, тобто приблизно на 3% — 5%. Ця відповідність відображена зворотними стрілками.

Грошова пропозиція визначає сукупний попит, який має зростати відповідно до зростання ВВП, і тоді не виникатиме інфляція, як вважають монетаристи.

Якщо суспільство страждає від інфляції і першість у державній політиці надано антиінфляційним заходам, то монетаристська теорія регулювання є найдоцільнішою.

Отже, регулюючи економіку через зміну пропозиції грошей, уряд може досягти таких наслідків:

зменшення ставки процента по кредитах і зростання інвестицій;

зміни величини сукупного попиту і величини ВВП;

збільшення ставки процента по капіталовкладеннях і зростання привабливості національної економіки для іноземних інвесторів;

зростання або зменшення курсу національної валюти з відповідною зміною експортних можливостей країни.

Грошова політика Української держави на початку 90-х років за своїм змістом не була ні кейнсіанською, ні монетаристською. Її наслідками стали: 1) платіжна криза, 2) постійний дефіцит кредитних ресурсів, 3) неконтрольована грошова емісія.

Платіжна криза проявляється в неспроможності підприємств та організацій вчасно розраховуватись одне з одним. Дефіцит кредитних ресурсів є наслідком недосконалості банківської системи і втілюється у високих процентах за кредит (К13). Неконтрольована грошова емісія означає необмежений випуск в обіг додаткових грошей.

У другій половині 90-х років – на початку ХХІ століття у грошовій політиці відбулись позитивні зміни, що виявились у розвитку банківської системи, зміцненні національної грошової одиниці – гривні.

Розвиток банківської системи країни відображають такі дані:

а) за 1995-2000 роки кредити комерційних банків економіці зросли у 3,4 рази, а депозити – у 4,3 рази;

б) збільшилась частка населення у загальній сумі депозитів: з 20% у 1995 році до 33% у 2001.

Наведені факти свідчать про більшу активність комерційних банків у залученні коштів юридичних та фізичних осіб та про більшу довіру населення до банківської системи країни.

Діяльність Національного банку України у 2000 2002 роках має чітке спрямування на підтримку стійкого економічного зростання. Зрозуміло, що таке зростання неможливе без доступних та достатньо дешевих кредитів для всіх суб’єктів економіки, що здатні розширити вже існуюче виробництво, розпочати нове. З метою стимулювання виробництва та економічного зростання НБУ скоротив норматив обов’язкового резервування (у 2002 році становить 13,5 – 15% проти 17% у 1999 році) та ставку відсотка, під яку центральний банк надає кредити комерційним (21% у 2002 році проти 29% у 2000).

Більшість фахівців, що аналізують стан грошової системи України наприкінці 90-х років ХХ – на початку ХХІ століття, доходять спільної думки: вдалі операції НБУ не можуть довгий час запобігати інфляції та забезпечувати стійкість національної валюти без підтримки з боку структурних змін економіки та узгодженої фінансової політики. Адже стан реального сектору економіки (де виробляються речі та послуги), стан фінансової системи країни (у якій формується бюджет країни) та стан грошової системи є тісно пов’язаними між собою.

Підсумки теми

ü Основним змістом грошової політики держави є регулювання грошової маси і вплив через цей інструмент на величину сукупного попиту, на ВВП, рівень цін та курс валюти.

ü Ринок грошей характеризується двома важливими чинниками: попитом на гроші та пропозицією грошей. У свою чергу, попит на гроші формується під впливом: рівня економічної активності, потреб у інвестиціях, балансу державного бюджету. Пропозиція грошей визначається: емісійною політикою держави, активністю комерційних банків, купівлею-продажем цінних паперів центральним банком, рухом валюти з країни в країну.

ü Інструментом кредитної та грошової політики є банківська система — сукупність фінансово-кредитних установ із специфічною підпорядкованістю та поділом функцій між ними. Провідне місце у банківській системі належить центральному (національному) банку країни. У його функції входить: емісія грошей, обслуговування державного боргу і розрахунків уряду, керівництво комерційними банками та іншими фінансово-кредитними установами.

ü Досвід країн ринкової економіки засвідчує: змінюючи кількість грошей в обігу, можна спричиняти або подорожчання кредитів (політика “дорогих грошей” при скороченні їх кількості), або здешевлення кредитів (політика “дешевих грошей” при збільшенні їх кількості).

ü Кейнсіанська теорія якраз і обґрунтовує політику регулювання через процентну ставку, що впливає на інвестиції і, збільшуючи (зменшуючи) їхній обсяг, сприяє або подоланню спаду виробництва, або стримуванню виробництва й інфляції.

ü Досвід країн також підтверджує факт існування зв’язку між кількістю грошей в обігу та рівнем цін.

ü Монетаризм обґрунтовує необхідність регулювання державою кількості грошей і через них — можливість впливати на сукупний попит і обсяги національного продукту, з врахуванням того, що надмірна пропозиція грошей породжує інфляцію. Прихильники цього напряму визначають граничний щорічний обсяг збільшення кількості грошей на рівні зростання ВВП.

МОЖЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ ІЗ ТЕМИ

Ø Дізнавшись про наслідки збільшення кількості грошей в обігу, ви зможете передбачити результати емісії та інших дій уряду у грошовій сфері, а також їх впливи на добробут вашої родини.

Ø Уявлення про будову та функціонування банківської системи допоможе зрозуміти, які практичні навички та знання потрібні фахівцям банківської системи, а також те, чому фахова робота в цій сфері є високооплачуваною і шанованою.

Контрольні запитання та завдання

1. Яким чином у ринковій економіці уряд може вплинути на норму процента за кредит? Виберіть правильні відповіді:

здійснюється емісія готівкових грошей;

центральний банк, проводячи урядову політику, збільшує обов’язкові резерви комерційних банків;

центральний банк починає скуповувати у населення облігації державного боргу;

уряд своєю постановою визначає ставку процента комерційних банків.

2. Поясніть, як політика “дорогих грошей” може вплинути на курс національної валюти, експортні можливості держави.

3. Кількість грошей за показником M3 в національній валюті в Україні змінювалась так: 1999 рік – 22,075 млрд. грн., 2000 – 32,084 млрд. грн., 2001 – 45,555 млрд. грн. Зміни реального ВВП за ці роки були такими: 1999 рік – спад на 0,2%, 2000 – зростання на 5,8%, 2001 – зростання на 9,1%. Визначте, на скільки відсотків щороку змінювалась грошова пропозиція. Чи відповідає така практика рекомендаціям монетаристської теорії?

4. Спираючись на знання залежності між кількістю грошей, величиною ставки процента за кредит (і) та розміром інвестицій (І), визначте, як зміняться інвестиції, якщо відомо таке. В обігу знаходиться маса грошей у 1000 од. При цьому норма процента за кредит становить 7%. Відомо, що за зростання кількості грошей в обігу на 10% ставка зменшується на один відсотковий пункт. Кількість грошей реально зросла на 50 од. Зв’язок між ставкою процента і розміром інвестицій відображає залежність: І = 100 – 0,75i.

РОЗДІЛ V

СВІТОВА ЕКОНОМІКА

Цей розділ присвячений питанням зовнішньоекономічних відносин. До цього ви ознайомились із закономірностями функціонування окремої національної економіки.

Кажуть, що світ цікавий тому, що він різноманітний. Із різноманітністю країн ви знайомитеся на уроках географії та історії. Не менш цікавим є і те, як такі несхожі між собою за рівнем розвитку, традиціями, наявними ресурсами, державним устроєм країни спілкуються в економічній сфері. Саме на таке запитання ви матимете відповідь, коли вивчите цей розділ.

ТЕМА 5.1.

Світова торгівля