Тема 13. Зовнішньоекономічна політика та міждержавне регулювання ЗЕЗ
1. Базельський комітет з євровалют — це:
а) постійно діючий з 1971 р. комітет Групи десяти, що вивчає і виносить рекомендації з удосконалення банківського регулювання ринку євровалют;
б) створений у 1974 р. на основі угоди між ЦБ Групи десяти орган, який періодично збирається; до його завдань належить розробка мінімальних принципів ефективного банківського на-
гляду, що рекомендуються для застосування всіма центральними банками з метою запобігання банківським кризам;
в) комітет, який збирається періодично з 1989 р. під егідою БМР і здійснює спостереження за міжнародними розрахунками, узагальнює статистику і розробляє нові механізми міжнародних розрахунків.
2. Базельський комітет банківського нагляду — це:
а) постійно діючий з 1971 р. комітет Групи десяти, що вивчає і виносить рекомендації з удосконалення банківського регулювання ринку євровалют;
б) створений у 1974 р. на основі угоди між ЦБ Групи десяти орган, який періодично збирається; до його завдань належить розробка мінімальних принципів ефективного банківського нагляду, що рекомендуються для застосування всіма центральними банками з метою запобігання банківським кризам;
в) комітет, який збирається періодично з 1989 р. під егідою БМР і здійснює спостереження за міжнародними розрахунками, узагальнює статистику і розробляє нові механізми міжнародних розрахунків.
3. Базельський комітет із систем платежу і розрахунків — це:
а) постійно діючий з 1971 р. комітет Групи десяти, що вивчає і виносить рекомендації з удосконалення банківського регулювання ринку євровалют;
б) створений у 1974 р. на основі угоди між ЦБ Групи десяти орган, який періодично збирається, до його завдань належить розробка мінімальних принципів ефективного банківського нагляду, що рекомендуються для застосування всіма центральними банками з метою запобігання банківським кризам;
в) комітет, який збирається періодично з 1989 р. під егідою БМР і здійснює спостереження за міжнародними розрахунками, узагальнює статистику і розробляє нові механізми міжнародних розрахунків.
4. Всесвітня торговельна організація — це:
а) законодавча та інституційна основа міжнародної торгової системи, механізм багатостороннього узгодження і регулювання політики країн-членів у галузі торгівлі товарами і послугами, врегулювання торгових суперечок і розробки стандартної зовнішньоторгової документації;
б) консультаційний комітет найбільших приватних банків-кредиторів, що засідає у зв'язку з переговорами між ними та урядами країн-боржників з питань реструктуризації заборгованості, що звичайно ведуться одним із банків від імені й за дорученням інших банків — участників консультативної ради;
в) створена в рамках Групи Світового банку в 1996 р. автономна організація для врегулювання спорів між урядами й іноземними інвесторами.
5. Національний режим — це:
а) режим, за якого на внутрішньому ринку як національні, так і іноземні товари мають однаково оподатковуватися, до них висуваються однакові технічні, санітарно-гігієнічні та інші вимоги;
б) правило, яке означає зобов'язання поширювати на треті країни всі пільги, які надаються одному з торгових партнерів.
6. Паризький клуб — це:
а) створена в 1956 р. неформальна організація урядів країн-кредиторів, що займається спостереженням за державною заборгованістю і проведенням з країнами-боржниками багатосторонніх переговорів з проблем реструктуризації державних боргів.
б) створене в 1965 р. джерело багатостороннього фінансування технічної допомоги і розвитку;
в) консультаційний комітет найбільших приватних банків-кредиторів, що засідає у зв'язку з переговорами між ними та урядами країн-боржників з питань реструктуризації заборгованості, що звичайно ведуться одним із банків від імені та за дорученням інших банків — участників консультативної ради.
7. Лондонський клуб — це:
а) створена в 1956 р. неформальна організація урядів країн-кредиторів, що займається спостереженням за державною заборгованістю і проведенням з країнами-боржниками багатосторонніх переговорів з проблем реструктуризації державних боргів.
б) створене в 1965 р. джерело багатостороннього фінансування технічної допомоги і розвитку;
в) консультаційний комітет найбільших приватних банків-кредиторів, що засідає у зв'язку з переговорами між ними та урядами країн-боржників з питань реструктуризації заборгованості, що звичайно ведуться одним із банків від імені та за дорученням інших банків — участників консультативної ради.
8. Функція нагляду міжнародних організацій — це:
а) більш жорстка форма спостереження, яка пов'язана із зобов'язанням країн повідомляти на регулярній основі й за встановленою формою дані про своє економічне становище і вислуховувати рекомендації щодо суті поточного економічного розвитку;
б) нагляд, який полягає у примушенні країн до виконання рекомендацій міжнародної спільноти шляхом розробки відповідних норм і механізмів;
в) допомога з можливістю формування й опублікування офіційного погляду організації на ті чи інші проблеми, що є способом створення суспільної думки яка може діяти на економічну політику країни.
9. Функція нагляду міжнародних організацій — це:
а) більш жорстка форма спостереження, яка пов'язана із зобов'язанням країн повідомляти на регулярній основі й за встановленою формою дані про своє економічне становище і вислуховувати рекомендації щодо суті поточного економічного розвитку;
б) нагляд, який полягає у примушенні країн до виконання рекомендацій міжнародної спільноти шляхом розробки відповідних норм і механізмів;
в) допомога з можливістю формування й опублікування офіційного погляду організації на ті чи інші проблеми, що є способом створення суспільної думки, яка може діяти на економічну політику країни.
10. Функція спостереження міжнародних організацій — це:
а) більш жорстка форма спостереження, яка пов'язана із зобов'язанням країн повідомляти на регулярній основі й за встановленою формою дані про своє економічне становище і вислуховувати рекомендації щодо суті поточного економічного розвитку;
б) нагляд, який спирається на примушення країн до виконання рекомендацій міжнародної спільноти шляхом розробки відповідних норм і механізмів;
в) допомога з можливістю формування й опублікування офіційного погляду організації на ті чи інші проблеми, що є способом створення суспільної думки, яка може діяти на економічну політику країни.
11. Вставте пропущене слово:
_____________ — автономна організація Групи Світового банку,
яка здійснює страхування іноземних інвестицій.
12. Вставте пропущене слово:
__________ — законодавча й інституційна основа міжнародної торгової системи, механізм багатостороннього узгодження і регулювання політики країн-членів у галузі торгівлі товарами і послугами, врегулювання торгових спорів і розробки стандартної зовнішньоторгової документації.
13. Вставте пропущене слово:
______________ — тимчасове обмеження імпорту певного товару у випадку, коли його масштаби завдають або можуть завдати шкоду вітчизняним товаровиробникам.
14. Вставте пропущене слово:
______________ — консультаційний комітет найбільших приватних банків-кредиторів, який засідає у зв'язку з переговорами між ними та урядами країн-боржників з питань реструктуризації заборгованості, що звичайно ведуться одним із банків від імені й за дорученням інших банків — участників консультативної ради.
15. Вставте пропущене слово:
________________ — режим, за якого на внутрішньому ринку як
національні, так і іноземні товари мають однаково оподатковуватися, до них висуваються однакові технічні, санітарно-гігієнічні та інші вимоги.
16. Вставте пропущене слово:
_______________ — створена в 1956 р. неформальна організація урядів країн-кредиторів, що займається спостереженням за державною заборгованістю і проведенням з країнами-боржниками багатосторонніх переговорів з проблем реструктуризації державних боргів.
17. Вставте пропущене слово:
_________ — зобов'язання, яке бере країна, не збільшувати ставку імпортного тарифу понад встановлену межу.
18. Вставте пропущене слово:
__________ — правило, яке означає зобов'язання поширювати на треті країни всі пільги, які надаються одному з торгових партнерів.
19. Вставте пропущене слово:
______________ — міжнародний резервний актив, створений
МВФ у 1969 p., що періодично розподіляється між країнами-членами пропорційно до їхніх квот у МВФ.