Поняття світового господарства і його еволюція

Сучасне світове господарство – це сукупність національних господарств окремих країн та інших об’єднань, які взаємопов’язані міжнародними економічними відносинами на основі міжнародного поділу праці.

Міжнародний поділ праці являє собою спеціалізацію деяких країн на виробництві певних видів продукції для задоволення потреб світового ринку. Практично це зводиться до зосередження у цій країні відносно більшої кількості певного виду праці в загальній структурі її витрат порівняно з іншими державами (наприклад, в Аргентині та Австралії – праці тваринників, у Японії – виробників електронної техніки тощо). Ґрунтуючись на природничих або суто економічних передумовах, така спеціалізація країн пов’язана зі світовими показниками.

Міжнародний поділ праці спочатку ґрунтувався на різниці в наявності в країні природних ресурсів (клімат, грунт, водні ресурси, ресурси лісу тощо). Після промислового перевороту посилюється спеціалізація, яка ґрунтується на різниці в наявних інших чинниках виробництва – капіталу, працею, підприємницькими здібностями, знаннями. Саме це сьогодні в багатьох визначає, на виробництві яких товарів і послуг світового ринку спеціалізується країна.

Розрізняють три послідовні форми міжнародного поділу праці: загальну, часткову та одиничну. Під загальною розуміють поділ праці за сферами виробництва (промисловість, сільське господарство тощо). Часткова форма міжнародного поділу праці передбачає спеціалізацію певних галузей виробництва на виробництво певних видів готової продукції; одинична – спеціалізацію різних країн на виготовленні окремих вузлів, деталей, комплектуючих, на технологічних стадіях виробництва.

У рамках міжнародного поділу праці розділяють всесвітній поділ праці, який охоплює світове господарство в цілому, і регіональний міжнародний поділ праці – на рівні окремих географічних регіонів світу.

Матеріальним фундаментом розвитку світового господарства є інтернаціоналізація виробництва та господарського життя в цілому (інтернаціоналізація – це надання по договору всім державам права користуватися на рівних умовах тими чи іншими ресурсами, спорудами, територіями і т. д.).

Інтернаціоналізація виробництва знаходить вияв у процесі встановлення таких виробничих зв’язків між підприємствами різних країн, за яких виробництво однієї країни все більше перетворюється на частину світового виробничого процесу.

Найсуттєвіша риса інтернаціоналізації господарського життя полягає в посиленні суспільного характеру праці по лінії як її спеціалізації, так і кооперації.

Спеціалізація – зосередження діяльності на деякому її виді (розподіл праці на окремі операції).

Кооперація – одна з форм організації праці, при якій багато осіб разом беруть участь в одному і тому ж процесі праці або в різних, але взаємозв’язаних між собою процесах праці (масові колективні об’єднання в галузі виробництва і обміну.

Світове господарство історично сформувалося на межі ХІХ - ХХ ст. як ринкове, підприємницьке. Складалося воно сторіччями, коли економічні засади його формування доповнювалися позаекономічними, воєнно-колоніальними методами.

Формування світового господарства розпочалося з розвитку міжнародної (світової) торгівлі, тобто руху товарів і послуг між країнами, яка має тривалу історію.

Особливо великий внесок у становлення світової торгівлі зробило активне поширення в новітній час ринкових відносин (спочатку у Західній Європі, а потім і в інших регіонах світу), значні географічні відкриття ХV – ХVІІ ст., поява в ХІХ ст. машинної індустрії й сучасних засобів транспорту і зв’язку.

Внаслідок цього наприкінці ХІХ ст.. склався світовий ринок товарів і послуг. Одночасно в світі посилювався рух майже всіх чинників виробництва (капіталу, робочої сили, підприємницьких здібностей, технології).

У процесі еволюції сучасного світового господарства можна виділити кілька етапів:

1) 10 – 30 –ті роки ХХ ст. – характеризувався даний етап кризовими явищами в розвитку світового господарства, спричинені політичним переворотом у 1917р. в Росії і світовою економічною кризою (“Великою депресією”) в 1929 – 1933рр.;

2) кінець 40-х – 80-ті роки ХХ ст. – характеризувався інтенсивним зростанням вивезення підприємницького капіталу у світовій капіталістичній економіці, новим зламом структури світового господарства у зв’язку з утворенням світового соціалістичного господарства, яке розвивалося на іншій соціалістично-економічній основі;

3) початком нового етапу в розвитку світового господарства можна вважати останнє десятиріччя ХХ ст. Його відрізняють зростаючий ступінь опанування географічного простору, формування міжнародних продуктивних сил, посилення економічної взаємодії і взаємозалежності.

Сучасне світове господарство характеризується прискоренням ряду довготривалих тенденцій, насамперед:

- збереження стабільних темпів економічного зростання;

- підвищення ролі зовнішнього чинника в господарському розвитку країн;

- глобалізація фінансових ринків і посилення взаємозалежності національних економік;

- зростання питомої ваги сфери послуг;

- розвиток регіональних інтеграційних процесів.

Питання друге.