Організаційно-правове забезпечення фінансового менеджменту

Процес управління фінансами базується на використанні ме­ханізмів фінансового менеджменту, складовою яких є правове і нормативне забезпечення управлінських рішень. Через розробку системи законів та інших нормативних актів держава проводить відповідну фінансову політику і здійснює регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств економічними методами.

Правові основи фінансів окремих суб'єктів господарювання базуються на конституційних нормах. Конституція України формує правовий простір для розвитку вільного підприємництва в країні й водночас створює передумови для використання фінансового ме­неджменту як системи управління фінансами суб'єктів господарювання в економіці ринкового типу.

Правовим забезпеченнямфінансового менеджменту є чинні закони України, укази Президента, постанови Ка­бінету Міністрів України, накази та положення мініс­терств та відомств, установчі договори та статути підприємств. В тому числі дивись рисунок 2.1.

Правові основи господарської діяльності Господарський кодекс України встановлює відповідно до Кон­ституції України Правові засади фінансово-господарської діяльності підпри­ємств регламентує Закон України "Про господарські товариства" Залучення зовнішніх фінансових ресурсів Законом України "Про цінні папери та фондову біржу" Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" Фінансово-майнові відносини підприємств нормами цивільного права у Цивільному кодексі України і Законі України "Про власність" Фінансові відносини підприємства зі своїми працівниками щодо оплати праці регламентуються Законом України "Про оплату праці" Державне регулювання фінансових аспектів зовнішньоеконо­мічної діяльності підприємств відповідно до пра­вових норм Закону України "Про зовнішньоеко­номічну діяльність". Державне регулювання цін регламентуються Законом Украї­ни "Про ціни і ціноутворення". Порядок використання інозем­ної валюти визначається валютним законодавством України. Оподаткування регламентується рядом законодавчих актів починаючи з Закону України «Про систему оподаткування» Порядок складання бухгалтерської звітності та подання статистичної звітності визначається ЗУ»про державну статистику»та відповідними П(С)БО Аудиторська перевірка регламентується ЗУ «Про аудиторську діяльність». Стабілізація фінансового стану підприємства або його ліквідація Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

Рис. 2.1 Правове забезпеченням фінансового менеджменту

Організаційна структура системи управління фінансами під­приємств може бути побудована різними способами. Значною мірою суб'єкт фінансового менеджменту і безпосередньо кадро­вий склад фінансових служб залежить від виду та обсягів діяль­ності суб'єктів господарювання. Порядок організації фінансової служби підприємства регламентується його основним внутрішнім правовим документом — статутом.Саме статут визначає фінансові особливості конкретної комерційної структури, які форму­ються під впливом таких чинників:

• масштаби та особливості статутної діяльності підприємства;

• фінансові взаємовідносини підприємства з бюджетом з при­воду сплати податків та обов'язкових відрахувань;

• умови та методи формування капіталу;

• інтенсивність інвестиційних процесів на підприємстві;

• характер розподільчих відносин;

• міра фінансової відповідальності підприємства перед акціо­нерами (пайовиками) та вищими організаціями;

• наявність відокремлених структурних підрозділів, філій, дочірніх підприємств;

• належність підприємства до складу вертикальних фінансово-організа-ційних утворень (асоціацій, холдингів, мереж франчайзингу, фінансово-промислових груп тощо).

Методи формування капіталу, розподілу прибутку і створення фондів грошових коштів мають особливе значення при реєстрації підприємств, їх ліквідації, реорганізації (злитті, приєднанні, поділі, виділенні, перетворенні). Масштаби діяльності й фінансові особ­ливості підприємств значною мірою впливають на їх віднесення до категорій великого, середнього і малого бізнесу, а також до підпри­ємств, сформованих з участю іноземного капіталу.

Організаційна модель фінансової служби малих підприємств є досить спрощеною. Роль фінансового директора на малих під­приємствах, як правило, виконує головний бухгалтер. Водночас, при достатньому рівні компетенції у фінансових питаннях фінан­сово-кредитне планування діяльності та оперативне управління фінансами невеликого підприємства може частково або повністю здійснювати сам керівник (топ-менеджер) або його заступник. У випадку входження малих підприємств у вертикальні організа­ційно-правові форми (холдинги, консорціуми, асоціації, мережі франчайзингу тощо) організаційна структура управління їх фі­нансами ускладнюється за рахунок додаткових суб'єктно-об'єкт­них взаємовідносин і більшого ступеня залежності від вищих фі­нансових підрозділів.

Для великих підприємств найбільш характерним є виділення спеціальних служб фінансового менеджменту та значна структу­рованість апарату управління фінансами (віце-президент з фінансів — фінансовий директор — керівники спеціалізованих фінансо­вих підрозділів — фінансові менеджери різного рівня і різної спе­ціалізації).

На кожному конкретному підприємстві діє своя особлива фінан­сово-організаційна структура залежно від масштабів і завдань ста­тутної діяльності та затвердженого штатного розкладу. Як правило, служба фінансового менеджменту не обмежуєть­ся лише фінансовим відділом.

Для вирішення окремих завдань фінансового управління мо­жуть залучатися спеціалісти планово-економічного відділу, від­ділу праці й заробітної плати, виробничого, маркетингового, юри­дичного, аналітичного відділів (якщо такі підрозділи окремо ви­ділені в організаційній моделі підприємства).

За великого обсягу оперативної фінансової роботи і значній інтенсивності інвестиційних процесівна підприємстві можуть відокремлюватися відділ організації поточної фінансової діяль­ності та відділ інвестицій. Взагалі ж у кожному конкретному ви­падку інфраструктура фінансового менеджменту на підприємстві тісно пов'язана з його функціональною структурою. Виділені на схемі функціональні напрямки фінансової роботи є основою для розподілу функцій між окремими працівниками фінансової служби. Залежно від масштабів певного виду фінансо­вої роботи деякі з перелічених функцій можуть об'єднуватися і виконуватися одним працівником або, навпаки, деталізуватися і розподілятися між кількома спеціалістами окремого відділу, бюро або дільниці фінансової служби.

На великих підприємствах, як правило, в процесі фінансового управління відособлюються центри відповідальності між фінан­совим директором і головним бухгалтером. Так, до компетенції фінансового топ-менеджера можуть належати такі питання: фі­нансовий аналіз і планування, управління реальними та фінансо­вими інвестиціями, управління рухом грошових коштів, емісій­на, амортизаційна, кредитна та податкова політики. У свою чер­гу головний бухгалтер повинен відповідати за інформаційне за­безпечення фінансового менеджменту, організацію фінансового та управлінського обліку, складання звітності, організацію внут­рішнього аудиту. На малих підприємствах всі перелічені функції фінансового топ-менеджера може одночасно виконувати головний бухгалтер.

Таким чином, організаційне забезпечення фінансового менедж­менту інтегрується у загальну структуру управління підприєм­ством. При цьому організаційна система управління може мати ієрархічну і функціональну структуру.

За ієрархічної побудови центрів управління підприємством виділяються різні рівні й управління (апарат управління підприємством — управлінські служби окремих структурних одиниць і підрозділів).

За функціональної побудови центрів управління підприємством відбувається їх розмежування за функціями управління або ви­дами діяльності згідно з двома основними принципами: а) неза­лежна діяльність функціональних центрів управління; б) взаємо­пов'язана діяльність функціональних центрів управління підприєм­ством.

Прогресивною формою інтеграції системи фінансового управ­ління є управління окремими напрямками фінансової діяльності підприємства шляхом виокремлення основних центрів відпові­дальності. Центр відповідальності є структурним підрозділом підприємства, який повністю контролює певний напрям фінансо­вої діяльності. І.А. Бланк виділяє чотири можливі центри відпо­відальності на підприємстві: 1) центр затрат; 2) центр доходу; 3) центр прибутку; 4) центр інвестицій. У рамках зазначених на­прямків керівники центрів відповідальності самостійно прийма­ють управлінські рішення і несуть повну відповідальність за ви­конання нормативних (планових) фінансових показників.