Суб'єкти управління економічною безпекою
Суб’єктами безпеки в суспільстві виступають окремі громадяни (індивіди), соціальні групи, громадські, господарські організації, які усвідомлюють загрози і небезпеку суспільству, державі та покликані здійснювати певну діяльність з їх профілактики й подолання. Тією чи іншою мірою кожна особа, соціальна група, етнічна та національна спільність забезпечують свою безпеку.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про основи національної безпеки України» №964-15 [33], суб’єктами забезпечення національної безпеки в Україні є Президент України; Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; Рада національної безпеки і оборони України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Національний банк України; суди загальної юрисдикції; Прокуратура України; місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; Збройні сили України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України та об’єднання громадян України.
При цьому ефективність діяльності людей у сфері безпеки набагато підвищується, якщо вони об’єднані у відповідні організації, установи та
Елементи економічної бегпеки держави і регіонів інститути. Найсильнішою підготовленою формою організації, покликаною забезпечити національну безпеку, є держава. Держава здійснює діяльність із забезпечення всіх видів національної безпеки, в тому числі й економічної. Вона спрямовує зусилля всіх громадян суспільства, незалежно від їх національної належності, на створення умов, що сприяють захисту їхніх національних інтересів та інтересів самої держави. Держава через систему своїх органів приймає закони та інші нормативні акти, забезпечує їх втілення в життя всіма наявними в її розпорядженні методами, в тому числі адміністративними. В той же час держава володіє значними матеріальними та фінансовими ресурсами, формує в суспільстві певну економічну мотивацію, заохочуючи і розвиваючи одні види діяльності та обмежуючи інші.
Держава являє собою об’єднане суспільство людей як цілісність у взаєминах з іншими країнами і народами. Через систему державних механізмів установлюються і підтримуються політичні, економічні договори та угоди, створюються регіональні та світові організації й союзи, спрямовані на захист політичних та економічних нрав і свобод громадян. Здійснюється системний підхід до забезпечення всіх складових видів національної безпеки, в тому числі економічної.
У спеціальній економічній літературі активно обговорюється питання, чи може і чи повинна економіка бути об’єктом державного управління. Або ж їй потрібно надати необмежену можливість стихійної саморегуляції. Однак у жодній з країн, у тому числі і в США, ніколи ринкова економіка не набувала системних властивостей без державного регулювання та управління. Інша справа - методи, форми і засоби державного управління. В сучасному суспільстві і економіка, і політика, і соціальне життя підлягають державному регулюванню та управлінню. Але в кожній країні масштаби, форми державного регулювання й управління різні, що визначається діями багатьох умов і факторів.
На нашу думку, проблема полягає не в тому, щоб усунути державу від управління економікою, а в тому, щоб зменшити вплив інститутів бюрократичної і корупційної складової, надати управлінській діяльності моральний, соціально-культурний зміст. Тоді й роль її в суспільстві, в забезпеченні економічної безпеки кожного громадянина та країни в цілому стане конструктивною і творчою.
Фактично питання управління та забезпечення економічної безпеки вирішують усі гілки державної влади: законодавча, виконавча, судова. При цьому дуже важливо розмежовувати їх повноваження в галузі забезпечення безпеки країни та її регіонів. Цей напрям діяльності потребує професійних знань і умінь у різних галузях, а тому передбачено створення спеціального органу - Ради національної безпеки та оборони України, яка координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сферах національної безпеки й оборони (в тому числі й економічної безпеки). Рада національної безпеки та оборони України - це координаційний орган гіри Президентові України, покликаний забезпечувати захист життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави в усіх сферах суспільства, включаючи економічну, від внутрішніх і зовнішніх загроз.
Крім державних органів та інститутів управління в суспільстві склалася і діє система недержавних організацій, громадських об’єднань, рухів громадян, комерційних структур, асоціацій юридичних і фізичних осіб. Вони здійснюють агрегування життєво важливих економічних і соціальних інтересів, захист економічних прав і свобод різних суспільних груп, трудових і професійних колективів, виливають на економічну політику, стратегію і тактику економічної безпеки. Наприклад, діяльність такої масової недержавної організації, як профспілки, що послідовно втілюють у життя політику захисту економічних інтересів працівників, ведуть боротьбу з безробіттям, домагаються повної зайнятості та поліпшення умов праці.
На рис. 3.2 наведено діючу в Україні систему управління економічною безпекою держави.
Ефективність процесу управління економічною безпекою залежить від рівня адекватності державних інституцій завданням, покладених на них Конституцією функцій, а також від характеру й масштабів зовнішніх загроз та викликів. Як відомо, за Конституцією, поряд із захистом суверенітету і територіальної цілісності України забезпечення її економічної безпеки — найважливіша функція держави і справа всього українського народу. За умов глобалізації контрольні та розподільні функції в національній економіці та (найголовніше) спроможність відстоювати інтереси власних громадян усупереч будь-яким іншим інтересам зберегли далеко не всі держави. На наш погляд, здатність держави на власний розсуд здійснювати економічну політику в інтересах виключно власних громадян і визначає рівень забезпечення її економічної безпеки.
Економічна безпека діяльності підприємства - один з актуальних напрямків досліджень економічної науки і практики управління підприємствами. Зростання інтересу до економічної безпеки суб'єктів підприємництва з боку вчених і гірактиків-управлінців, політиків пов'язаний з визнанням домінуючої ролі економіки у забезпеченні
Елементи економічної безпеки держави і регіонів внутрішньої і зовнішньої безпеки суб'єктів господарювання. Це обумовлює необхідність розробки теорії розвитку мікроекономічного середовища господарюючих суб'єктів на основі ефективної макроекономічної стратегії та політики, що стимулюють економічне зростання.
Виконавча влада
Політика у
сфері
економічної
безпеки
Рисунок 3.2 - Система управління економічною безпекою в Україні
ДЕРЖАВА - основний суб’єкт управління економічною безпекою держави
Національні
економічні
інтереси
Зовнішні
загрози
економічній
безпеці
Внутрішні
загрози
економічній
безпеці
В загальній системі економічних відосин економічна безпека підприємства є однією з найменш досліджених складових. Однак, саме на рівні первинної ланки економіки (підприємстві) закладаються конкурентні переваги. Об'єднання підприємств є найважливішими і впливовими організаціями, що захищають економічні інтереси національних виробників і активно впливають на стратегію управління економічною безпекою підприємств в цілому та підприємництва зокрема.
В умовах сучасних кризових явищ і радикальних трансформацій економічних і політичних інститутів, змінюються механізми і функції економічного управління. Разом з тим підприємства і підприємництво проходять етапи самоідентифікації, самоорганізації, інституціоналізації, формування систем захисту своїх інтересів, у тому числі через інститут економічної безпеки. А тому виникає, з одного боку, необхідність спільної підтримки підприємств, з іншого, - зацікавленість підприємств в інститутах економічної безпеки. Таким чином, формується економічна безпека підприємств і підприємництва.
Економічна безпека є самоналагодженим інститутом, одночасно економічним і політичним, вбудованим в ринкову систему господарювання, який виконує не тільки функції забезпечення ефективної роботи його підсистем і підрозділів, формування та підтримку довгострокової конкурентоспроможності підприємств на ринку, а й функції захисту своїх економічних інтересів в тих випадках, коли економіка функціонує неефективно. Економічна безпека є підсистемою системи управління, що виконує функції формування норм економічних дій підприємства, реформування їх у разі втрати адекватності в умовах кризових і ризикових ситуацій.
Зарубіжний досвід становлення та розвитку системи управління економічною безпекою підприємства свідчить, що в існуванні та ефективному функціонуванні інституту економічної безпеки зацікавлено як підприємство, так і держава. Держава в соціально орієнтованій ринковій економіці виконує функції, більшість з яких націлена на забезпечення ефективного здійснення підприємницької діяльності. З боку підприємців існує глибока зацікавленість у своїй економічній безпеці, оскільки держава формує «правила гри» і погоджує інтереси економічних і політичних агентів на основі реалізації принципів справедливості та ефективності.
Найбільш істотний вплив на формування інституту економічної безпеки підприємництва надають процеси структурної та інституційної деформації в економічному, соціальному, політичному житті України. Структурна деформація містить процеси структурних перекосів на всіх рівнях, які викликані суттєвим збільшенням частки паливно-енергетичного сектора, деградацією основних фондів, зменшенням технічного рівня виробництва, надмірної експортозалежності. Одним з найважливіших індикаторів структурних деформацій в кризовій економіці і соціальному житті є ситуація на ринку праці, зростання безробіття та нерівності в оплаті праці, збільшення тіньового сектора економіки. Інституційна деформація проявляється у різноманітності інститутів і норм, впроваджених у практику управління, а також через негативний ефект в процесі трансформації інституційної матриці адміністративно-планової системи у ринкове господарство.
Основні характеристики системи управління економічною безпекою підприємства та підприємництва: пріоритетний розвиток, підтримка, захист інтересів суб'єктів господарювання, представники якого мають вплив на формування законів та економічну політику країни; невизначеність соціального статусу підприємця порівняно зі статусом державного службовця; використання директивних механізмів державного управління для узгодження економічних інтересів як всередині держави, гак і за його межами.
Під антикризовим оперативним управлінням економічною безпекою підприємства розуміється сукупність заходів і прийомів, спрямованих на швидке скорочення витрат від руйнівного впливу загроз, узгодження економічних інтересів підприємств і держави.
Таким чином, належний рівень економічної безпеки досягається здійсненням єдиної державної політики (в тому числі економічної), підкріпленою системою скоординованих заходів, адекватних внутрішнім і зовнішнім загрозам. Без такої політики неможливо домогтися виходу з кризи, створити ефективні механізми управління економічною ситуацією в Україні.