Причини виникнення та існування міжнародної трудової міграції
Явище міжнародної міграції населення досить давнє і залишило помітний слід у розвитку людства. Більша частина населення деяких країн, наприклад: США, Канада, Австралія складається з нащадків колишніх емігрантів.
Міграція трудових ресурсів - це переміщення людей у територіальному просторі з метою пошуку місця роботи.
Міжнародна трудова міграція - це форма МЕВ, яка полягає у переливі трудових ресурсів з одних країн в інші і виражає процес перерозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства.
Основні причини існування міжнародної трудової міграції:
а) з боку країни, з якої йде міграція:
- велика густота населення;
- масове безробіття;
- низький життєвий рівень і заробітна плата;
- виробнича необхідність(для спеціалістів, що працюють у слаборозвинених країнах),
б) з боку країн, які приймають міграцію:
- потреба у додатковій висококваліфікованій робочій силі;
- потреба у додатковій дешевій робочій силі;
- порівняно висока зарплата.
Основні тенденції розвитку сучасних міграційних процесів.
Міграційні процеси відбуваються по всьому світу і мають багатовекторну спрямованість, але на світовому ринку трудових ресурсів склалися чітко визначені центри, куди в основному стікаються трудові ресурси., а саме:
США, Канада - постійно працює 5% мігрантів (5-12млн.чол.) від загальної кількості всього працюючого населення.
Західна Європа - кількість працюючих мігрантів 4-7млн.чол. Найбільше їх у Люксембурзі, Швейцарії, ФРН, Франції.
Близький Схід - в середньому тут працює 3-5млн. мігрантів. Найбільше іноземців працює в Об'єднаних Арабських Еміратах, Катарі, Кувейті, Саудівській Аравії.
Латинська Америка - число мігрантів 3-8млн. Найпривабливішими країнами є Аргентина та Венесуела.
Австралія - це традиційний центр міграції, котрий стягує на роботу 2-3% мігрантів від кількості всього числа працівників.
Азіатсько-Тихоокеанський регіон - основними імпортерами робочої сили тут є Японія, Південна Корея, Гонконг, Малайзія, Тайланд, Сінгапур.
Соціально-економічні наслідки міжнародної трудової міграції мають, як позитивні, так і негативні сторони (ми це розглянемо нижче).
Виграш країни-імпортера трудових ресурсів:
1. Дана країна отримала дешеву, молоду робочу силу.
2. Дана країна отримала готових спеціалістів.
3. У такій країні прискорюється економічне зростання, зокрема, зростає державний бюджет.
Виграш країни - експортера трудових ресурсів:
1. Валютні перекази мігрантів своїм сім’ям (осідає в банках валюта);
2. Експортом трудових ресурсів ослаблюється проблему безробіття.
3. Підвищується кваліфікація мігрантів, які повернулись назад.
Негативні наслідки міграції для країн-імпортерів:
- виникнення додаткових проблем, пов’язаних з соціальним захистом мігрантів;
- відтік національної валюти у формі вивозу чи переказу;
- втрата дешевих спеціалістів-мігрантів, які набули певного кваліфікаційного досвіду (виучених мігрантів), за умов їх поверненні на батьківщину.
Негативні наслідки міграції для країн-експортерів:
- втрата висококваліфікованих підготовлених спеціалістів, так званий «відтік мозку»;
- додаткові витрати з бюджету на підготовку нових спеціалістів;
- виникнення тенденції до спаду темпів економічного зростання.
Регулювання міжнародних міграційних процесів здійснює, насамперед,
Міжнародна організація праці.
До регулювання міжнародних міграційних процесів відносять:
Адміністративно-правове регулювання, яке передбачає:
а) встановлення правових норм;
б)встановлення міграційних квот;
в)встановлення рамок можливостей щодо міграції (кримінальні норми).
Економічне регулювання міжнародних міграційних процесів полягає в:
а)встановленні митних внесків чи бар’єрів;
б)встановленні відповідних візових ставок;
в)регулювання зарплати мігрантів;
г)запровадження різного роду штрафних ставок.
Регулювання міжнародних міграційних процесів на міждержавному рівні зумовлюється процесом міжнародної економічної інтеграції, як вищого рівня міжнародних економічних відносин, коли інтернаціоналізація господарського життя проявляється у переплетінні національних господарств двох або кількох країн та проведенні ними узгодженої міждержавної торгівельно-економічної, фінансової та соціальної політики.