Впровадження інновацій на промислових підприємствах 2007-2013 рр

	Питома вага підприємств, щовпроваджували інновації. %	Впроваджено нових технологічних процесів	у т.ч. маловідходні, ресурсозберігаючі	Освоєно виробництво інноваційних видів продукції,* найменувань	з них нові види техніки	Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової, %
	14,8
	14,3					6,8
	14,6					7,0
	11,5					5,6
	10,0					5,8
	8,2					6,5
	10,0					6,7
	11,5					6,7
	10,8					5,9
	10,7					4,8
	11,5					3,8
	12,8					3,8
	13,6					3,3
	13,6					3,3

Таким чином, хоч і зросла частка підприємств, що займаються інноваціями, і їхні витрати на інноваційну активність, проте ці процеси носять стихійний характер, де не прослідковується чіткої тенденції до зростання, та і приріст цей незначний. Також важливою проблемою є недостатній рівень фінансування за рахунок коштів державного бюджету та економічного стимулювання науково-технічної та інноваційної діяльності збоку держави.

Не відповідають завданням розвитку національної інноваційної системи й умови правової охорони інтелектуальної власності в Україні, не належним чином ведеться облік об’єктів права інтелектуальної власності та нематеріальних активів. Це є причиною низької патентної активності науково-промислового комплексу і того, що частка інтелектуальної власності та нематеріальних активів в основних фондах за бухгалтерськими документами вкрай низька. Нині в Україні немає чіткої системи у формуванні, розгляді й затвердженні в органах державної влади та управління програм державного рівня. При розробленні та виконанні програм не витримуються типові стадії і процедури, основні принципи програмно-цільового управління: цільова спрямованість, комплексність, альтернативність та керованість програм. Проекти більшості програм соціально-економічного спрямування формуються на безальтернативних засадах, без проведення конкурсів та державної експертизи. Все це становить перешкоди адекватному розвитку інноваційної сфери в країні.

Щодо пріоритетних сфер розвитку інноваційної активності, то в ЗУ "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" стратегічними пріоритетними напрямами на 2011-2021 роки визначено наступні:

- освоєння нових технологій транспортування енергії, впровадження енергоефективних, ресурсозберігаючих технологій, освоєння альтернативних джерел енергії;

- освоєння нових технологій високотехнологічного розвитку транспортної системи, ракетно-космічної галузі, авіа - і суднобудування, озброєння та військової техніки;

- освоєння нових технологій виробництва матеріалів, їх оброблення і з'єднання, створення індустрії наноматеріалів та нанотехнологій;

- технологічне оновлення та розвиток агропромислового комплексу;

- впровадження нових технологій та обладнання для якісного медичного обслуговування, лікування, фармацевтики;

- широке застосування технологій більш чистого виробництва та охорони навколишнього природного середовища;

- розвиток сучасних інформаційних, комунікаційних технологій, робототехніки.

Відповідно до перерахованих пріоритетних напрямів та визначених проблем розвитку інноваційної діяльності в Україні, для покращення ситуації та вирішення проблем необхідно вжити наступних заходів:

- впровадження ефективної державної інноваційної політики, в якій би узгоджувались темпи і пропорції розвитку науки, технологій і виробництва;

- вдосконалення механізму захисту прав інтелектуальної власності та процедур патентного захисту інновацій;

- забезпечення сприятливого клімату для створення власних наукомістких виробництв повного циклу шляхом використання різних форм державної підтримки;

- розвиток інноваційної інфраструктури шляхом покращення системи інформаційного забезпечення інноваційної діяльності, сертифікації і впровадження розробок, підготовки і перепідготовки кадрів;

- забезпечення комерціалізації наукових результатів шляхом формування основ для ефективного партнерства державного та підприємницького секторів в інноваційній сфері;

- розширення міждержавного співробітництва в галузі наукових розробок та інноваційної діяльності, координації зусиль в питаннях розвитку пріоритетних для кількох держав напрямків;

- надання податкових пільг для наукомістких галузей і підприємств, а також субсидій та дотацій для малих і середніх підприємств для проведення і впровадження результатів НДДКР;

- надання пільг при придбанні та впровадженні нових технологій та дотацій для підвищення кваліфікації персоналу;

- підтримка венчурного бізнесу, що бере участь в інноваційних проектах;

- забезпечення прозорості під час відбору для реалізації інноваційних проектів, основних напрямів розвитку наукових досліджень.

Реалізація даних напрямків розвитку інноваційної діяльності в Україні дозволить значно підвищити рівень інноваційної активності промислових підприємств, стабілізувати прискорений процес оновлення виробництва, ефективно використовувати внутрішні та залучені зовнішні інвестиції на інноваційну діяльність.

В інноваційна діяльність в Україні розвивається досить повільними темпами, що пов’язано насамперед з недосконалою державною політикою в даній сфері. Зокрема державі слід збільшити витрати на інноваційну сферу та надавати пільги та субсидії для впровадження інновацій, а також вдосконалити правову сферу захисту прав інтелектуальної власності та патентного захисту інновацій. В поєднанні з іншими також не менш важливими заходами стимулювання розвитку інвестиційної діяльності, все це може дати значний поштовх розвитку інноваційної сфери в України, що матиме вплив на вихід економіки країни з кризи, оскільки інновації, що тісно пов’язанні з інвестиціями в економіку, на даному етапі розвитку світового господарства, є одним із найголовніших факторів забезпечення економічного зростання.