Способи збалансування державного бюджету 7 страница
Через те, що інфляційний процес має різноманітні причини, то у боротьбі з ним широко використовують антимонопольну політику, яка охоплює: контроль за підприємницькими структурами, що займають панівне становище на ринку; захист і стимулювання конкуренції; сприяння розвиткові малого і середнього бізнесу, контроль за цінами; захист прав споживача та ін.
Для подолання інфляції у вітчизняній економіці має бути ефективна антиінфляційна політика, реальна стабілізація і зміцнення на ЇЇ засадах національної грошової одиниці. Ця політика має здійснюватись у напрямі забезпечення фінансової стабілізації. Саме фінансово-грошова стабілізація - це єдино можлива основа виведення національної економіки з кризи, якісної перебудови її та поліпшення життя населення.
61. зовнішньоекономічна діяльність та її структура
Зовнішньоекономічна діяльність сприяє розвитку перспективних напрямів експортного потенціалу; саме за рахунок зовнішньоекономічної діяльності наша країна вирішує проблему нестачі енергоносіїв, новітніх машин та устаткування, технологій, деяких товарів народного споживання.
Економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) виявляється в такому:
o це важливий і потужний фактор економічного зростання і розвитку кожної країни (національний аспект ЗЕД);
o це спосіб включення економіки кожної країни до системи світового господарства, а отже, і до процесів міжнародного поділу праці та міжнародної кооперації, що особливо актуально в умовах зростаючих тенденцій до глобалізації (регіональний і глобальний аспект ЗЕД).
На підставі основних господарських підходів до ведення ЗЕД відокремлені та сформувалися два основні поняття - "зовнішньоекономічні зв'язки" (ЗЕЗ) і "зовнішньоекономічна діяльність" (ЗЕД). Зовнішньоекономічні зв'язки (ЗЕЗ) - це сукупність форм, засобів і методів зовнішньоекономічних відносин між країнами. Як економічна категорія "зовнішньоекономічні зв'язки" відображає систему економічних взаємин, що виникають внаслідок руху ресурсів всіх видів між державами та економічними суб'єктами різних держав. Ці двосторонні відносини охоплюють всі сфери економічного життя держави і передусім виробничу, торговельну, інвестиційну та фінансову діяльність. Зовнішньоекономічна діяльність як економічна категорія висвітлює передусім відповідні (пов'язані зі здійсненням міжнародного бізнесу) функції виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об'єднань та ін.). Згідно з Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" поширеним є таке визначення: зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
ЗЕД в усіх країнах спрямована на таке:
o реалізація переваг міжнародного поділу праці, що сприяє зростанню ефективності національних економік;
o сприяння вирівнюванню темпів економічного розвитку;
o порівнянність витрат виробництва на національному і світовому рівнях.
Функції ЗЕД:
o організація міжнародного обміну природними ресурсами і результатами праці в їх матеріальній та вартісній формах;
o міжнародне визначення споживної вартості продуктів, що виготовляються відповідно до міжнародного поділу праці;
o організація міжнародного грошового обігу.
62. теорія порівняльних переваг про доцільність зовнішньоекономічної діяльності країни
Порівняльні переваги - це здатність виробляти товар із більш низькими витратами порівняно з виробництвом товарів у інших галузях країни (із більш низькими витратами заміщення).
Першість стосовно виникнення ідеї порівняльних переваг належить Р. Торренсу (R. Torrens). Д. Рікардо (D. Ricardo) науково довів цю ідею та представив концептуально. Зважаючи на це назва концептуального підходу відображає подвійне авторство - теорія Рікардо - Торренса.
Завдяки обґрунтуванню ідеї порівняльних переваг стало доведеним вигідність міжнародної торгівлі навіть у тому випадку, коли не існує певних абсолютних переваг, але є для цього підстави з позиції зіставлення цін (витрат) на внутрішньому ринку різних країн.
Порівняльні переваги можна спостерігати там, де для виробництва двох товарів необхідна різна кількість праці. Коли виробництво характеризується різними витратами праці. Це означає, що внутрішні альтернативні вартості двох товарів у різних країнах різні, внаслідок цього внутрішні співвідношення цін до встановлення торговельних відносин також різні, отже, виникають підстави для виникнення альтернативної вартості.
Згідно з цією теорією необхідним є зіставлення витрат виробництва не тільки однотипних товарів різних країн, а й різнорідних товарів усередині країни. Може скластися ситуація, за якої продукція певної галузі окремо взятої країни має нижчі витрати, ніж у інших країнах, але вищі, ніж продукція вітчизняної найбільш розвиненої галузі. Тому слід відмовитись від порівняльно менш ефективного виробництва, а ресурси, що вивільнилися, спрямувати у більш ефективне виробництво. Це означає, що експортна галузь має бути більш високопродуктивною порівняно з іншими галузями країни. Тоді збільшення частки цього виду виробництва дозволить країні збільшити свій національний дохід.
Критерії вибору експортного та імпортного спрямування для максимізації вигоди від зовнішньої торгівлі, за Д. Рікардо: 1) експортується товар, який має порівняльні переваги стосовно інших товарів внутрішнього ринку, а імпортується той, який таких переваг не досяг; 2) експортний товар може стати імпортним для іншої країни у разі, якщо його порівняльні національні витрати будуть нижчі, ніж відносні витрати аналога в іншій країні.
Висновки Д. Рікардо побудовані на вимірі відносних цін у годинах праці. У наш час до таких самих висновків можна дійти, піддавши порівнянню ціни (витрати) у доларовому еквіваленті або в євро, унаслідок того, що всі види валют функціонують у режимі обмінного валютного курсу.
63. платіжний баланс. Структура та регулювання платіжного балансу.
Баланс — кількісне вираження відносин між сторонами будь-якої діяльності, які повинні врівноважувати одна одну. Усі міжнародні господарські зв'язки країни відображаються в різних балансах міжнародних розрахунків.
Баланс міжнародних розрахунків — це статистична звітність, що відображає співвідношення грошових вимог і зобов'язань, надходжень і платежів однієї країни у відношенні до інших.
На практиці розрізняють два види балансів міжнародних розрахунків:
1) розрахунковий баланс;
2) платіжний баланс.
Розрахунковий баланс враховує експорт і імпорт товарів та послуг, надання і отримання позик та інвестицій за певний термін часу або на певну дату. В цьому балансі відображається звітність про співвідношення вимог і зобов'язань однієї країни у відношенні до інших незалежно від термінів надходження платежів. До його складу входять як погашені, так і непогашені платежі; сальдо розрахункового балансу відображає міжнародний розрахунковий стан країни. Його активне сальдо свідчить про те, що країна може очікувати подальших валютних надходжень. Від'ємне сальдо характеризує країну, як боржника і в майбутньому їй потрібно буде здійснювати валютні платежі.
Платіжний баланс — це співвідношення суми платежів, здійснених даною країною за кордоном, та надходжень, отриманих нею з-за кордону за певний період.
Платіжний баланс включає:
• розрахований (сплачений) експорт і імпорт товарів та послуг;
• фактично проведені надходження і платежі;
• фактично отримані або видані кредити та інвестиції.
В основу складання платіжного балансу покладені два методологічні принципи.
Перший принцип відображає всі зовнішньоекономічні операції за певний період часу (місяць, квартал, рік). Це показує, що в платіжному балансі відображаються всі економічні операції, що здійснюються за певний термін часу між резидентами даної країни і нерезидентами.
Другий принцип — метод подвійного запису, коли кожна зовнішньоекономічна операція, що належить до платіжного балансу, записується до нього двічі. Один запис показує, які зміни в активах і пасивах країни викликає ця операція. Другий запис зрівноважує першу і показує, якими засобами регулюються взаємні вимоги і зобов'язання між країнами, що виникають внаслідок зовнішньоекономічної операції.
Платіжний баланс активний, якщо валютні надходження перевищують платежі, і пасивний, якщо платежі перевищують надходження.
Згідно з прийнятими у міжнародній практиці принципами подвійної бухгалтерії будь-яке збільшення активів або зменшення зобов'язань відображається у дебеті, а зменшення активів або збільшення пасивів — у кредиті балансу. Дебетова частина платіжного балансу відповідає поняттям «платежі», «витрати», і тому цифри, що зараховують на неї, супроводжуються знаком «мінус». Кредитова частина відповідає поняттям «надходження», «доходи», цифри, шо зараховують на неї, або мають знак «плюс», або не мають ніякого знака. Загальна сума кредиту повинна дорівнювати загальній сумі дебету платіжного балансу.
Платіжний баланс є одним з об'єктів державногорегулювання. Відновлення рівноваги міжнародних розрахунків вимагаєцілеспрямованих державних заходів. Зрівноважування балансуміжнародних розрахунків входить до числа головних цілей економічної політикидержави поряд із забезпеченням темпів економічного зростання, боротьбою зінфляцією та безробіттям.
Державне регулювання платіжного балансу - це сукупністьекономічних, в тому числі валютних, фінансових, грошово-кредитних, заходів,спрямованих на формування основних статей платіжного балансу. Існуютьрізні методи регулювання платіжного балансу, що використовуються в ціляхстимулювання, або обмеження зовнішньоекономічних операцій залежновід валютно-економічного становища і стану міжнародних розрахунківкраїни.
Країнами з дефіцитом платіжного балансу звичайно застосовуються наступнізаходів з метою стимулювання експорту, стримування імпорту товарів,залучення іноземних капіталів, обмеження вивозу капіталу: дефляційна політика, девальвація; валютні обмеження; фінансова та грошово-кредитна політика; спеціальні заходи впливу на платіжний баланс в ході формуванняйого основних статей: торговельного балансу, «невидимі» операцій (обмеженнянорми вивозу валюти туристами даної країни, регулювання міграції робочоїсили), руху капіталів.
При активному платіжному балансі регулювання направлено на усуненнянадмірно активного сальдо. З цією метою зазначені вище методи застосовуютьсядля розширення імпорту й стримування експорту товарів, збільшення експортукапіталів (у тому числі кредитів і «допомоги») і обмеження імпортукапіталів. Активне сальдо використовується для погашення зовнішньої заборгованостікраїни, надання кредитів іноземним державам, збільшеннязолотовалютних запасів. Таким чином, регулювання платіжного балансу значноускладнилося, а його інструментарій розширився. Воно набуло систематичнийхарактер у поєднанні з іншими формами економічної політики.