Стадія 1. Підготовка до складання проекту бюджету

ПЛАН

1. Зміст, значення, завдання фінансового планування та фінансових планів.

2. Класифікація фінансових планів.

3. Стадії та принципи фінансового планування.

4. Види фінансового планування. Етапи і методи фінансового планування С.О.

Рекомендована література: 4,14,18,19,20,23,28,30,47,48,49,50,51,52

1. Зміст, значення, завдання фінансового планування та фінансових планів.

В умовах існування товарно-грошових відносин, дії фінансових важелів обов'язковою складовою частиною економічного й соціального планування стає фінансове планування, що обумовлено природою товарного виробництва (яка припускає рух валового внутрішнього продукту в натурально-речовинній і вартісній формі).

Фінансове планування втілює вироблені стратегічні цілі у форму конкретних показників, дає можливість визначити наскільки перспективний той або інший проект, новий напрямок діяльності. Також фінансове планування є інструментом одержання інвестицій. Серед науковців та вчених, які досліджують цю проблематику виділяють українських науковців (Поддєрьогін А.М., Череп О.Г., Бланк І.О., М.Х. Корецький, О.П. Крайній, Г.В. Тарасюк, О.О. Терещенко). Тому в табл. 1.1. подіні визначення деяких з них.

Таблиця 1.1.

Аналіз поняття «фінансове планування»

Науковець	Зміст наукової думки
Поддєрьогін А.М.	Фінансове планування – це процес розроблення системи фінансових планів і планових (нормативних) показників із забезпечення розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами та підвищення ефективності його фінансової діяльності у майбутньому періоді.
Власова Н.О., Круглова О.А.	Фінансове планування – процес визначення обсягів та джерел надходження фінансових ресурсів у плановому періоді, а також обґрунтування напрямів їх використання.
Загородній А.Г., Вознюк Л.Г.	Фінансове планування – планування процесів формування, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів.

Фінансове планування - це дія відповідних органів щодо збалансованості й пропорційності фінансових ресурсів.

Збалансованість тут означає оптимальне співвідношення між фінансовими ресурсами, що перебувають у розпорядженні держави, й доходами, що залишаються в руках господарюючих суб'єктів.

Пропорційність - раціональне співвідношення між величиною доходу до сплати податку й після сплати по підприємству, галузях господарства, регіонах.

Фінансове планування — елемент фінансового механізму, діяльність пов'язана з управлінням фінансами; є процесом формування і використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів. Його особливість — здійснюється тільки у грошовій формі і дозволяє дослідити рух грошової форми вартості, який не співпадає з розподілом вартості в натуральній формі.

Основна мета фінансового планування — найточніше визначення майбутніх витрат і доходів, які б забезпечували нормальну діяльність держави і підприємницьких структур.

Зміст фінансового планування реалізується через розробку системи заходів щодо забезпечення розвитку суб'єктів економіки необхідними фінансовими ресурсами.

На всіх етапах історичного розвитку й рівнях управління фінансове планування мало загальні ознаки. До них можна віднести:

- об'єктом фінансового планування завжди виступає фінансова діяльність суб'єктів господарювання на будь-якому рівні управління, на яку впливає рух фінансових ресурсів.;

- сфера його дії охоплює в основному перерозподільні процеси, які відбуваються за допомогою фінансів при утворенні, розподілі й використанні фондів коштів ;

- фінансове планування звернене до вартісної сторони відтворення, його основною метою є обґрунтування фінансових можливостей забезпечення намічуваних проектів і їхньої ефективності;

- фінансові показники, завдання, плани завжди розраховуються у вартісній формі, мають синтетичний характер, базуються на виробничих показниках. У процесі обґрунтування фінансових завдань здійснюється не тільки перерахунок натуральних даних у вартісні, а й визначається ефективність намічуваних витрат, вибір раціональних форм мобілізації доходів, їхнього розподілу виходячи з доцільності й кінцевих результатів.

Процес планування являє собою прийняття рішень щодо майбутніх цілей підприємства і способів їхнього досягнення. Результатом процесу планування є система планів, що мають кількісну і якісну оцінку.

Об'єктом фінансового плануваннявиступають фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу валового національного продукту, найважливішими серед них є прибуток, амортизаційні відрахування, податки, обов'язкові збори в цільові фонди та ін.

Фінансове планування являє собою заключний етап у системі народногосподарського планування. Відносна відособленість окремих ланок фінансової системи припускає розробку комплексу фінансових планів для кожної ланки, кожного суб'єкта фінансової системи. Головним об'єктом фінансового планування виступають фінансові ресурси, що перерозподіляються між окремими суб’єктами фінансової системи. А результатом його – складання фінансових планів, починаючи від кошторису окремої установи до зведеного фінансового балансу держави. Рух фінансових ресурсів закріплюється у відповідних планах, які утворюють єдину систему фінансового планування. Центральне місце в ній знаходить кількісне відображення, форма утворення і витрати коштів, призначених для фінансового забезпечення завдань і функцій державного й муніципального управління. Поряд з бюджетами на державному рівні, бюджетами органів місцевого самоврядування можуть формуватися і формуються позабюджетні фонди. Рух грошових коштів у цих фондах відбивається відповідно у кошторисах доходів і витрат. Ці кошториси являють собою фінансові плани позабюджетних фондів.

На загальнодержавному й територіальному рівнях у систему фінансового планування включаються розробка й реалізація перспективних фінансових планів, фінансових балансів, а також балансів руху доходів і витрат населення. Для фінансового планування особливе значення має інформація, що дає уявлення про стан справ у майбутньому, тобто прогностична інформація. Процес одержання цієї інформації називається прогнозуванням.

Фінансове прогнозування - це насамперед обґрунтування показників фінансових планів, передбачення фінансового становища на той чи інший період часу. У теорії й на практиці виділяють середньострокове (5-10 років) і довгострокове (більше 10 років) фінансове прогнозування. Головною метою фінансового прогнозування є визначення реально можливого обсягу фінансових ресурсів і їхньої потреби в прогнозованому періоді. Фінансові прогнози є необхідним елементом і одночасно етапом у виробленні фінансової політики.

Фінансовий план – це обов'язкове завдання з формування, розподілу та використання фінансових ресурсів, прийняте на визначений період з метою забезпечення діяльності об'єкта. У фінансовому плані містяться завдання з визначення обсягів і джерел доходів, напрями їх розподілу, структура витрат, обсяги і джерела інвестиційної політики, формування та використання резервних фондів та ін. Фінансовий план розробляється у формі балансу доходів і витрат і має декілька розділів: надходження коштів і структура доходів; витрати і відрахування фінансових ресурсів; фінансові результати (сальдо доходів і витрат).

До фінансових планів, що виконуються на загальнодержавному рівні, належать:

– зведений бюджет держави;

– державний бюджет;

– баланс фінансових ресурсів і витрат держави;

– бюджети державних цільових фондів;

– баланс грошових доходів і витрат населення;

– інші плани.

Баланс фінансових ресурсів і витрат держави – це план надходжень фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки країни. В ньому відображена система показників, що характеризує утворення, розподіл, перерозподіл та використання фінансових ресурсів держави. Такий план складають з метою здійснення прогнозів економічного та соціального розвитку, що є основою розробки багатьох державних планів і програм: державного бюджету, балансу грошових доходів і видатків населення, платіжного балансу країни та ін.

Баланс фінансових ресурсів і витрат складають не тільки на загальнодержавному, а і на регіональному рівні. В першому розділі балансу відображають фінансові ресурси, створені в регіоні, та надходження коштів до регіону від інших суб'єктів. Зокрема, тут фіксують доходи бюджетів області, фінансові ресурси господарських структур, кошти централізованих і децентралізованих державних цільових фондів, кредитні ресурси комерційних банків, а також кошти, що залучаються на умовах позики. Другий розділ балансу містить витрати, що здійснюються різними суб'єктами фінансової діяльності: місцевими бюджетами, державним бюджетом, суб'єктами підприємництва, державними цільовими фондами та ін.

Основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

· забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності;

· врахування інтересів підприємства, акціонерів та інших інвесторів при розподілі прибутку;

· визначення ефективних напрямів вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

· установлення раціональних фінансових відносин із суб’єктами господарювання; банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями;

· забезпечення виконання зобов’язань підприємств перед бюджетом і державними цільовими фондами, банками та іншими кредиторами;

· виявлення внутрішньогосподарських резервів та мобілізація всіх видів ресурсів з метою збільшення прибутку від звичайної діяльності, зростання інших доходів, включаючи і позареалізаційні;

· забезпечення контролю за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства.

Основні завдання фінансового планування визначаються фінансовою політикою. Серед них можна виокремити такі:

— втілення розроблених стратегічних завдань у конкретні фінансові показники;

— забезпечення відтворювального процесу необхідними джерелами фінансування;

— виявлення внутрішніх резервів збільшення доходів і їх мобілізація;

— обґрунтування найбільш вигідних напрямів інвестиційної політики;

— контроль за оптимальним формуванням та ефективним використанням фінансових ресурсів тощо.

Бюджетне планування являє собою комплекс організаційно-технічних, методичних заходів з визначення доходів та видатків бюджетів у процесі їх складання, розгляду і затвердження.

У процесі бюджетного планування виконують такі завдання:

■ визначення реального розміру доходів, що підлягають мобілізації в бюджетному періоді;

■ обґрунтованість та визначення розмірів бюджетних видатків за кожним напрямком відповідає принципу науковості бюджетного планування;

■ збалансованість бюджетних показників.

Бюджетним кодексом (далі – БК) встановлені єдині правила впорядкування проектів бюджетів в Україні і передбачене введення рівномірного планування бюджетів усіх рівнів. Перехід до нормативного планування бюджетів самоврядування передбачає застосування нормативу бюджетної забезпеченості жителів при визначенні централізованих надходжень до місцевих бюджетів. Тобто формування місцевих бюджетів відбувається не на суб'єктивній, а на формульній основі. Принцип субсидіарності в міжбюджетних розрахунках, що підкріплює нормативне планування, полягає у прагненні максимально наблизити надання суспільних послуг до місця їх безпосереднього споживання при розподілі видатків між різними ланками бюджетної системи.

Структура бюджетного процесу включає такі складові бюджетного планування:

· стратегічне бюджетне планування - формулювання бюджетної концепції;

· реалізація стратегії - прийняття щорічної бюджетної резолюції, що є підставою для проведення поточного бюджетного планування; (приймається в Україні з 2002 р);

· середньострокове бюджетне планування - формування бюджетних програм за окремими напрямами й чітко визначеними цілями, що розраховані на декілька років;

· поточне бюджетне планування - складання, розгляд і затвердження державного бюджету, місцевих бюджетів, кошторисне планування доходів і видатків бюджетних установ та організацій.

2. Класифікація фінансових планів

Результатом фінансового планування є розраховані фінансові показники, які відповідають певним ознакам і знаходять своє відображення в документі, який має назву "фінансовий план ". Фінансовий план — особлива форма документа, показники якого завжди виступають у грошовій формі й відображають результати господарської діяльності та рух фінансових ресурсів протягом відповідного періоду.

У процесі фінансового планування складаються різні фінансові плани, які охоплюють рух фінансових ресурсів на різних рівнях господарювання та в різних ланках.

Розрізняють наступні види фінансових планів:

1. За економічним змістом:

- зведені-включають загальнодержавні плани, плани господарських об”єднань(промислово-фінансових груп, концернів, асоціацій та ін.) і територіальні плани

- індивідуальні-плани суб”єктів господарювання

2. За структурою фінансів:

· Централізовані-включають плани централізованих фінансових ресурсів

· Децентралізовані-плани децентралізованих фінансових ресурсів

За терміном складання?

· Перспективні-складаються на період понад один рік

· Поточні-складаються на один рік. 
Поточне фінансове планування охоплює складання таких фінансових планів:



1) прогноз обсягів реалізації;



2) баланс доходів і видатків;



3) прогнозний баланс активів і пасивів підприємства;



4) план формування і використання фінансових ресурсів;



5) розрахунок точки беззбитковості (межі рентабельності);



6) план надходження і використання грошових коштів.



· Оперативні-складаються на квартал, місяць. [18]

Оперативне фінансове планування має на меті реалізацію поточних фінансових планів і конкретизацію їх показників у формі бюджетів — як оперативних фінансових планів короткострокового періоду (до 1 року).

 


Установи невиробничої сфери, бюджетні організації складають кошториси доходів і видатків.

Види кошторисів:



1) індивідуальні — фінансові плани окремих бюджетних установ;



2) загальні — для однотипних бюджетних установ (школи, лікарні);



3) кошториси централізованих заходів — змагань, конкурсів, олімпіад;



4) зведені — єдині індивідуальні кошториси та кошториси на проведення централізованих заходів у розрізі окремого міністерства (управління відповідної місцевої держадміністрації).[13]

Залежно від сфери функціонування і характеру фінансових відносин фінансові плани підрозділяються на загальнодержавні, територіальні плани та плани окремих господарських структур.

· До загальнодержавних фінансових планів відносяться:

1) баланс фінансових ресурсів та витрат держави;

2) зведений бюджет України;

3) державний бюджет України;

4) бюджет Пенсійного фонду тощо.

· До територіальних фінансових планів відносяться:

1) бюджет АР Крим;

2) усі види місцевих бюджетів.

До фінансових планів окремих підприємницьких структур, що формуються на децентралізованому рівні, відносяться:

1) фінансові плани підприємств та закладів усіх форм власності;

2) кошториси доходів та видатків бюджетних закладів;

3) кошториси доходів та видатків громадських організацій, благодійних фондів. [4]

Особливістю державного бюджету як фінансового плану є те, то він має силу закону. Щорічно Верховна Рада України приймає Закон України про Державний бюджет, в якому затверджує:

– суми доходів Державного бюджету України;

– суми видатків Державного бюджету України;

– граничний розмір дефіциту Державного бюджету України та джерела його покриття;

– суми дотацій, субвенцій та розміри відрахувань від регулюючих доходів;

– розмір державного внутрішнього боргу і державних зовнішніх запозичень.

З метою визначення обсягів фінансових ресурсів, що створюються в країні, напрямків їх використання, збалансування доходів і витрат держави складається баланс фінансових ресурсів і витрат держави. Крім того, з допомогою цього фінансового плану перевіряється обґрунтованість розрахунків показників державного бюджету, платіжного балансу, балансу доходів і витрат населення. Відмінність балансу фінансових ресурсів і витрат держави від зведеного бюджету полягає в тому, що крім централізованих фінансових ресурсів які мобілізуються через бюджетну систему і державні цільові фонди, в ньому відображаються і децентралізовані фінансові ресурси, які зосереджуються у суб’єктів господарювання і у населення.

В першому розділі Балансу фінансових ресурсів і витрат держави «Доходи» наводяться поступлення всіх видів фінансових ресурсів — прибуток, податки, амортизаційні відрахування, внески в державні цільові фонди, доходи від зовнішньоекономічної діяльності, приріст довгострокових вкладень населення, доходи від приватизації, іноземні кредити тощо.

В другому розділі «Витрати» вказуються напрямки витрачання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів — витрати на розвиток економіки, на соціальні гарантії населенню, державні дотації, утримання соціально-культурних об’єктів, на оборону та інші. [27]

В умовах ринкової економіки відбувається постійне вдосконалення фінансового планування на основі використання наукових методів пізнання об'єктивних закономірностей розвитку суспільства, аналізу досягнутого економічного рівня, пошуку можливостей його подальшого покращення, досліджень економічних явищ і процесів у суспільстві.

3.Стадії та принципи фінансового планування.

Всі державні підприємства до 1991 року розробляли річний фінансовий план (з поквартальною розбивкою) у формі балансу доходів і витрат. Методика його складання (у складі техпромфінплану) була рекомендована Міністерством фінансів СРСР у 1988 році. Фінансовий план у рекомендованій формі дозволяв порівняти всі планові доходи і витрати і забезпечити використання коштів відповідно джерел фінансування, а також визначити взаємовідносини з бюджетною і кредитною системами. Цей документ в умовах планової економіки складали на п'ять років з розподілом показників по роках, виходячи з вартісних параметрів, які доводились до кожного підприємства його вищестоящою організацією, на основі контрольних цифр і індивідуальних економічних нормативів. Баланс доходів і витрат розроблявся не для підприємства, а для його вищестоящої організації, фінансових органів і банків.

Зі зміною в 1992 р. правового статусу багатьох державних підприємств (унаслідок їхньої приватизації), лібералізації цін, значної інфляції в 1993 р., принципових змін у бухгалтерському обліку і звітності розробка балансу доходів і витрат за традиційною формою стала неприйнятною. Більшість підприємств в тих умовах (особливо знову створюваних комерційних) перестали складати перспективні і поточні фінансові плани. В нових умовах комерційні підприємства складають бізнес-плани для залучення в основному іноземних інвестицій і державної підтримки.

Система галузевого планування втратила своє значення і повністю зруйнована, на більшості підприємств не приділяється необхідної уваги фінансовому плануванню через нестабільність фінансової системи, взаємні неплатежі, значний податковий тягар тощо. Разом із тим відмова від фінансового планування рівнозначна відмові від розробки засобів фінансового забезпечення розвитку підприємства.

На даний час на підприємствах малого і середнього бізнесу фінансові плани, як і планування взагалі не складаються. Підприємці вважають що це є зайве, але в умовах перехідного періоду, для виходу з кризи складання планів є не тільки раціональним але і необхідним для нормального функціонування господарюючого суб'єкта.

Виділяють наступні етапи фінансового планування:

- дослідження фінансових результатів діяльності підприємства;

- розробка прогнозних варіантів фінансових звітів на основі зміни оперативних планів;

- визначення конкретної потреби підприємства у фінансових коштах для забезпечення виконання планових завдань;

- прогнозування структури й джерел фінансування, у тому числі власних джерел і зовнішніх джерел фінансування;

- створення і підтримка системи управління фінансами підприємства;

- розробка процедур оперативної зміни сформованих планів.

Стадії бюджетного планування

Порядок бюджетного планування визначається нормами Бюджетного кодексу України і передбачає декілька стадій. Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет на відповідний рік. Міністр фінансів відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів, розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України.

Стадія 1. Підготовка до складання проекту бюджету