Підтема 3. Товарні ресурси предметів споживання. Ціна як елемент взаємодії пропозиції та попиту
1. Поняття товарних ресурсів, класифікація, джерела їх створення (формування)
Товарними ресурсами називають масу промислової та сільськогосподарської продукції, яка надходить у торгові підприємства протягом року, кварталу, місяця від виробника чи з інших джерел (імпорт, резерви) для задоволення різних потреб населення та господарств. Продукцію підприємств чи окремих галузей народного господарства, яка призначена для постачання іншим підприємствам, для споживання населенню, для експорту та інших цілей, називають товарною продукцією. За рахунок товарної продукції промисловості, сільського господарства, а також імпорту товарів формуються товарні ресурси держави. Іншими словами, товарні ресурси — це товарна продукція промисловості та сільського господарства, а також імпортні товари, що призначені для задоволення різних потреб населення, народного господарства, а також на експорт.
Є таке поняття, як реалізована продукція. Це продукція, виготовлена на конкретному підприємстві, оплачена покупцем, фактично відпущена документально і відвантажена, тобто передана в народногосподарський оборот чи кінцеве споживання. Від товарної реалізована продукція відрізняється на суму готових виробів, виготовлених у звітному періоді й відпущених споживачеві, але не оплачених ним, а також на суму готових виробів, відпущених споживачеві у попередні періоди, а оплачена покупцем у звітному періоді, або продукція, що знаходиться на складі.
За рахунок товарної пропозиції промисловості, сільського господарства, а також імпорту формуються товарні ресурси держави. Вони формують товарну пропозицію, тісно пов'язану з попитом населення.
Розмір товарної пропозиції за відповідний період вимірюється в натуральній, вартісній та відносній (у днях до обороту) формах величини надходження товарів на ринок у вигляді предметів споживання, включно з товарними запасами.
Натурально-речовий склад пропозиції залежить від величини товарної та реалізованої продукції, продукції особистих підсобних господарств, садово-городніх товариств, кооперативів.
Загалом виробництво визначає обсяг і структуру товарної пропозиції та товарних запасів.
Основна частина товарних ресурсів, скерована для використання в народне господарство в плановому періоді, називається товарними фондами.
Ринкові товарні фонди класифікують за споживчими ознаками—ринкові фонди продовольчих та непродовольчих товарів. У свою чергу, кожна з цих груп поділяється на окремі підгрупи і різновиди.
За джерелами створення їх поділяють на ринкові фонди, які створюються за рахунок внутрішніх та зовншініх виробничників.
Товарні ресурси в основному формуються промисловістю і сільським господарством. Маючи потужну промисловість, яка виробляє засоби виробництва та предмети споживання, розвинуте сільське господарство, а також окремі галузі, які випускають лише товари народного споживання (це легка і харчова промисловість), є всі можливості для постійного збільшення випуску товарів народного споживання.
Збільшення виробництва товарів народного споживання передбачається за рахунок конверсії оборонної промисловості.
Важливе місце у формуванні товарних ресурсів посідає аграрно-промисловий комплекс. Йому відведено значне місце у здійсненні радикальної програми розвитку виробництва товарів продовольчої групи. Агропромисловому комплексу належить вирішальна роль у постачанні населення продовольчою продукцією у свіжому і переробленому вигляді.
Наступним джерелом створення товарних ресурсів є підприємства місцевої промисловості та побутового обслуговування. Основним завданням підприємств місцевої промисловості є максимальне використання для виробництва товарів народного споживання місцевої сировини, а також відходів великих промислових підприємств. Товари, виготовлені підприємствами місцевої промисловості, передусім мають задовольняти попит місцевого ринку. Ці товари, як правило, реалізуються в місцях виробництва товарів для того, щоб меншою мірою завантажувати транспорт далекими перевезеннями і скоротити витрати, пов'язані з пересуванням товарів від виробника до споживача.
Ось чому підприємства місцевої промисловості повинні налагоджувати тісні зв'язки з торговими організаціями, узгоджуючи з ними виробничий асортимент товарів, наближений до запитів місцевого ринку. Зараз слід більше уваги приділяти розвитку місцевої промисловості як важливому резерву отримання додаткових товарних ресурсів для задоволення потреб населення.
Важливе місце у збільшенні продукції місцевого виробництва належить також підприємствам побутового обслуговування населення через майстерні з пошиття та ремонту одягу, взуття, виготовлення та ремонту меблів, телевізорів, холодильників та іншої побутової техніки.
Розвиток місцевої промисловості та побутового обслуговування, крім розв'язання проблеми товарного забезпечення, одночасно розв'язує і проблему трудових ресурсів, передусім їх ефективне використання.
У забезпеченні населення основними продовольчими товарами значне місце належить підсобним господарствам, які організовуються при промислових, будівельних, транспортних підприємствах і організаціях. Вони збільшують свої товарні ресурси через відгодівлю худоби, розведення і вилов риби, вирощування городніх культур у відкритому і закритому ґрунті.
Значного розвитку виробнича діяльність досягла у системі споживчої кооперації. Виробнича діяльність споживчої кооперації здійснюється, як правило, у сільській місцевості. Це зближує її з джерелами сільськогосподарської сировини і районом реалізації готової продукції. Основною галуззю промислового виробництва споживчої кооперації є хлібопечення. На його частку припадає більше половини випуску всієї продукції. У виробничій діяльності споживчої кооперації проводиться перепрофілювання підприємств на переробку плодів, на розширення випуску фруктових консервів, компотів, повидла, соків та іншої продукції.
Окремим напрямком збільшення товарних ресурсів є випуск споживчою кооперацією непродовольчих товарів. Великі резерви розвитку має виробництво будівельних матеріалів, виробництво з овечо-шубної та хутрової сировини. Споживча кооперація переробляє нестандартну сировину цього профілю. Повніше використання можливостей кооперативних організацій і підприємств сприяє своєчасному розв'язанню проблеми товарного забезпечення. Додатковим джерелом створення товарних ресурсів є також широке залучення продукції, виробленої в особистих підсобних господарствах громадян, членів колективного садівництва та городництва. На деякі види сільськогосподарських культур і виробництво в особистих підсобних господарствах припадає від 20 до 25 % загального виробництва. Таке поповнення товарних ресурсів через відсутність мережі приймальних пунктів та організації доставки у місця переробки чи безпосередньої реалізації цієї продукції використовується ще недостатньо.
Останнім часом важливим джерелом збільшення товарних ресурсів стали фермерські господарства.
Характеризуючи джерела створення товарних ресурсів, слід також виділити надходження товарної маси з імпорту, яке сприяє поліпшенню товарного асортименту внутрішнього ринку.
Поповнення товарних ресурсів за рахунок імпорту здійснюється державними зовнішньоекономічними організаціями та підприємствами, споживчою кооперацією і приватними підприємствами. Основні статті імпорту—автомобілі, обладнання, інші транспортні засоби. Значна частина припадає на харчосмакові товари, сировину для їх виготовлення.
Характерною рисою розвитку зовнішньоекономічних зв'язків є укладання угод як на грошовій (валютній), так і на бартерній (товарній) основі. Такі взаємовідносини будуються на різні періоди часу. Споживчою кооперацією України вже нагромаджено відповідний досвід у справі товарообмінних операцій. Це дозволяє налагоджувати тісні контакти з окремими виробниками, обмінюватися інформацією про асортимент, якість товару, залучати до виробництва нові технології.
Ефективною формою товаропостачання з-за кордону стали прикордонні зв'язки між окремими адміністративно-територіальними районами. У процесі цих зв'язків кооперативи самі вступають у прямі контакти з товарообмінних операцій.
2. Баланси ресурсів товарів народного споживання, їх роль у прогнозуванні та плануванні внутрішнього ринку товарів народного споживання
Баланси товарних ресурсів складаються за всіма основними вилами продовольчих і непродовольчих товарів у натуральних і вартісних показниках. За продовольчими товарами баланси складаються переважно в натуральних показниках; за непродовольчими, у зв'язку з великою кількістю їх різновидів, за деякими складають у натуральному вимірі, а здебільшого —у вартісному. За тими товарами, які одночасно є і предметом споживання, і сировиною для виробництва інших виробів, баланси розробляються і в натуральних, і у вартісних показниках. Це за такими товарами, як тканини, нитки, будівельні матеріали тощо.
Розробка матеріальних балансів товарів народного споживання передбачає встановлення науково обґрунтованих пропорцій між товарними ресурсами та їх розподілом. Матеріальний баланс товарних ресурсів має такий вигляд табл. 4.
Запаси товарів на початок планового періоду (З,) включають товари, які знаходяться на виробничих підприємствах, в дорозі та на складах оптових баз. Постійна наявність товарних запасів у промисловості та оті забезпечує постачання товарів у роздрібну торговельну мережу і позаринковим споживачам. Тут не враховуються товарні запаси у роздрібних організаціях і підприємствах (оскільки один раз вони вже були враховані в опті) і перерозподілові, як правило, не підлягають. Розмір їх
Таблиця 4. Матеріальний баланс товарних ресурсів
| Ресурси | Кількість чиї | Використання ресурсів | Кількість чи І |
| 1. Запаси товарів на | 1. Ринкові фонди, | ||
| початок планового | призначені для реалізації: | ||
| періоду | — у роздрібній | ||
| 2. Надходження: | торговельній мережі; | ||
| — промислове | — позаринковим | ||
| виробництво; | споживачам; | ||
| - сільськогосподарське | — за вільно укладеними | ||
| виробництво; | угодами; | ||
| — завезення з інших | — за бартерними угодами | ||
| областей; | 2. Фонд промислової | ||
| — ресурси, що вільно | переробки | ||
| формуються; | 3. Фонд промислового | ||
| — за рахунок місцевого | споживання | ||
| виробництва; | 4. Фонд бюджетних | ||
| — надходження за | організацій | ||
| бартерними угодами; | 5. Благодійні та інші | ||
| — імпорт; | фонди | ||
| — інші надходження | 6. Поповнення | ||
| (розбронювання | держрезервів | ||
| резерву) | 7. Експорт | ||
| Разом | Разом | ||
| Витрати при зберіганні, | Запаси на кінець | ||
| відходи | планового періоду | ||
| Загалом | Загалом |
береться до уваги при визначенні ринкового фонду товарного забезпечення роздрібного товарообігу.
Надходження товарів від промислового виробництва і сільського господарства охоплює все виробництво, включаючи і держзамовлення, а також внутрішньогосподарське споживання. Цей розмір надходження може включати надходження за рахунок місцевого виробництва. Враховується це як за продукцією промислового, так і сільськогосподарського виробництва. Резервом зростання надходження товарних ресурсів за цими джерелах є перевиконання планових завдань виробничої та заготівельної діяльності. Надходження від промислового і сільськогосподарського виробництва—основне джерело створення товарних ресурсів. Окремо виділяється завезення з інших областей. Воно характеризує переміщення товарної маси в межах держави в окремих економічних районах і областях. У ресурсах, що вільно формуються, окремо виділяють джерела їх надходження: за рахунок місцевого виробництва, що не ввійшло у централізоване надходження, де на перше місце висувають виробництво фермерів та індивідуальної трудової діяльності.
Надходження за бартерними угодами відображає товарообмінні операції між окремими областями, або й окремими державами. В другому випадку воно є складовою частиною імпорту.
Надходження товарів з імпорту встановлюється відповідно до розмірів, передбачених експортно-імпортними планами при врахуванні забезпечення довгострокових угод із сторонами-партнерами. Інші надходження, включаючи розбронювання резервів, передбачають надходження продовольчих ресурсів, паливно-мастильних матеріалів поза встановленими планами.
Для розбронювання резервів приймається рішення Кабінету Міністрів або за рахунок загального їх скорочення, або тимчасового їх зменшення у межах конкретного періоду з тим, щоб у період масового виробництва конкретних ресурсів їх поповнити (борошно, цукор, крупи тощо).
Втрати при зберіганні та відходи з продовольчих товарів плануються на основі встановлених норм природних втрат та досвіду попередніх років, але не вище встановлених норм.
Друга частина балансу представляє собою використання товарних ресурсів, тобто їх розподіл. Основне місце у використанні товарних ресурсів належить забезпеченню торговельної мережі незалежно від її приналежності. Це та частина товарних ресурсів, яка призначена для продажу населенню та поповненню запасів товарів у роздрібній торговельні мережі в межах встановлених нормативів, а також з урахуванням відшкодування втрат від ціни природних втрат. Це ринковий фонд, який здійснює товарне забезпечення роздрібного товарообороту. А тому, чим більша частина ринкових фондів, тим повніше задовольняється попит населення при тому ж обсязі товарних ресурсів. Отже, задоволення попиту може вирішуватися через збільшення виробництва товарів, тобто загального обсягу ресурсів, через підвищення частки ринкового фонду й обмеження позаринкових споживачів. Так, заміна рослинної олії у виробництві мастил, оліфи, олійних фарб синтетичними продуктами дозволить помітно скоротити позаринкове споживання олії і збільшить частку ринкового фонду.
Зараз щорічно лише хімічна промисловість на технічні цілі використовує близько 35 % загальної кількості виготовленої рослинної олії.
Розмір потреби торговельної мережі, позаринкових споживачів, постачання за вільно укладеними договорами та бартерними угодами визначається з урахуванням даних попиту населення, величини купівельних фондів, потреб організацій і закладів та інших запитів народного господарства та наявних товарних запасів. За товарами, ресурсу яких ще недостатньо для повного задоволення попиту населення, при визначенні величини ринкових фондів виходять із першочергового задоволення попиту населення й обмеження поза ринкового споживання.
Фонд промислової переробки — це та частина товарних ресурсів, яка використовується як основна сировина для виробництва інших товарів, наприклад, цукру—для виробництва кондитерських виробів, борошна —для виготовлення хліба та хлібобулочних виробів, тканин— для швейних виробів. Фонд промислової переробки розраховується за видами продукції на підставі виробничої програми і норм витрачання сировини на одиницю продукції, або вихід готових виробів з одиниці сировини.
Виготовлені в результаті промислової переробки товари направляються для продажу населенню, тим самим збільшуючи товарні ресурси ринкового фонду та розширюючи асортимент товарів. Одночасно розмір промислової переробки сприяє збільшенню споживання готових виробів.
Величина промислової переробки характеризує рівень розвитку галузей легкої та харчової промисловості, а також надходження товарів із ринкового фонду і фонду промислової переробки. Окремо виділяють використання ресурсів через фонд промислової переробки ринковими і позаринковими споживачами.
Окремо виділяють фонд промислового споживання. Сюди включається маса товарів, які використовуються у процесі виробництва як допоміжні матеріали. Наприклад, тканини для взуття, меблевої та автомобільної промисловостей. Потребу щодо цих товарів визначають, виходячи з планового обсягу виробництва і норм витрат на одиницю виробу.
З метою збільшення ринкових фондів основних товарів народного споживання потрібно шукати можливості заміни частини товарів, які використовуються на промислове споживання, а також суворо контролювати витрати відповідно до норм та нормативів.
Фонд бюджетних організацій забезпечує задоволення потреб у товарах учнів шкіл, інтернатів, профтехучилищ (частково), лікарень, дитячих дошкільних закладів, будинків інвалідів тощо. Потребу в цих товарах визначають на основі кількості споживачів та встановлених норм витрат на одного споживача.
Фонд бюджетних організацій передбачає постачання тільки непродовольчих товарів. Постачання продовольчих товарів здійснюється за рахунок ринкового фонду через дрібнооптовий продаж.
Окремо також виділяють фонд спецодягу і спецвзуття, які надаються робітникам і службовцям під час їх роботи на підприємствах і організаціях, закладах, а також деякі продукти харчування для працівників шкідливих виробництв. їх розмір визначається відповідно до планової чисельності робітників і службовців, які за умовами своєї роботи мають право користуватися певними видами спецодягу, спецвзуття, а також спецхарчування.
До благодійних та інших фондів включається маса товарів, призначених для надання допомоги і пожертв. Окремо виділяють фонд Чорнобиля.
Важливим завданням при складанні балансу ресурсів є виділення потрібних товарів для поповнення державних резервів. Розмір поповнення визначається на підставі постанов уряду. Поповнення державних резервів у загальному обсязі чи його частинах здійснюється у суворій відповідності з розбронюванням резервів. Крім державного резерву, в балансах виділяється також поточний резерв, за рахунок якого забезпечується потреба в ресурсах, не передбачених річним планом.
Обсяг експорту планується згідно з укладеними договорами відповідно до експортно-імпортного плану.
Запаси товарів на кінець планового періоду встановлюються в оптових організаціях і промислових підприємствах відповідно до нормативу. Баланси різних ресурсів товарів мають бути взаємопов'язані. Так, розмір фондів, що направляються для промислової переробки, у балансі цукру пов'язується з обсягом надходження продукції з виробництва у балансі кондитерських виробів. При розрахунку балансів ресурсів потрібно враховувати стан ринку товарів, співвідношення цін на окремі товари, особливо на взаємозамінні.
Баланси ресурсів складаються як у масштабі держави, так і в масштабі областей і міст. Метою складання місцевих балансів є пошук товарних ресурсів, які не враховуються у загальнодержавному балансі ресурсів, а також з метою усунення зустрічних і нераціональних перевезень.
Окремо складається баланс використання товарів народного споживання, що надходять у торгівлю. Розробка таких балансів проводиться за основними продовольчими та непродовольчими товарами у розрахунку на рік.