Розділ І Особливості галузі діяльності досліджуваного підприємства, загальні економічні фактори і умови. Організаційна та функціональна структура

ВСТУП

Глибокі економічні перетворення в сфері виробництва на основі ринкових відносин є характерною особливістю сучасного розвитку економіки України. Ринкові відносини вимагають перегляду системи бухгалтерського обліку, одним із центральних елементів якої є облік взаєморозрахунків суб’єктів господарювання.

Суб’єкти господарювання на перший план висувають вирішення власних проблем, замість виконання фінансових зобов’язань по платежах перед партнерами. Кризи гострих неплатежів і низької ліквідності вітчизняних підприємств вимагають перегляду та удосконалення сучасної теорії та практики позикових відносин.

Фінансовий стан фізичної або юридичної особи не можна оцінювати за активами, які перебувають у його розпорядженні. Наявність офісу, автомобіля та іншої атрибутики процвітаючого підпиємства ще не свідчить про його прибутковість. Якщо джерелом придбання всіх цих активів є непогашені зобов’язання підприємства перед кредиторами, то все це видиме багатство їм, кредиторам, і належить. У зв’язку із цим інформація про зобов’язання та розрахунки з постачальниками і підрядчиками підприємства є однією з найважливіших в оцінці його фінансового стану.

Наявність зобов’язань перед постачальниками є нормальним станом будь-якого діючого підприємства, установи або організації. Важливо не те, чи має підприємство зобов’язання перед іншими особами, а те, який обсяг цих зобов’язань, чи перевищують вони активи підприємства, чи ні. Так чи інакше, але інформація про зобов’язання підприємства, про їхню структуру та обсяги дуже важлива для зовнішніх користувачів його фінансової звітності.

На сьогоднішній день керівники підприємств зацікавились оптимізацією величини кредиторської заборгованості, яка призводить до покращення фінансового стану підприємства та призводить до його процвітання.

Керівництво різних організацій, установ підприємств завжди цікавила рентабельність (віддача) власного капіталу. Зменшення власного капіталу за рахунок кредиторської заборгованості збільшує рентабельність, якщо прибуток від господарської діяльності підприємства залишається незмінним. Тобто, різного роду відстрочка платежів (за придбання товарів, робіт, послуг, обов’язкових платежів та зборів до бюджету, по оплаті праці тощо) збільшує рентабельність власного капіталу.

Але переважно кредиторську заборгованість в ринкових умовах економіки доводиться сплачувати. Це можуть бути відсотки за банківські кредити, збільшення вартості придбаних в кредит товарів, різного роду штрафи, пені, неустойки тощо. Правильне визнання та облік кредиторської заборгованості виключає сплату штрафів, пені.

Основним теоретичним фундаментом для обліку на аналізу розрахунків із кредиторами є національне П(С)БО 11 «Зобов'язання». Воно визначає порядок формування та відображення у звітності інформації про зобов'язання підприємства. Цим стандартом усі зобов'язання класифікуються на довгострокові, поточні, забезпечення та непередбачені зобов'язання.

Питанням обліку та аналізу розрахунків, зобов’язань та заборгованості приділяли увагу як вітчизняні, так і зарубіжні вчені, зокрема Ф.Ф.Бутинець, С.Ф.Голов, О.М.Головащенко, Р.Грачова, М.Ю.Медведєв, В.Моссаковський, В.Ф.Палій, М.С.Пушкар, Б.Райан, Я.В.Соколов, Ю.Д.Чацкіс, В.О.Шевчук та інші.

Предметом дослідження даної дипломної роботи є методика організації бухгалтерського обліку та економічного аналізу поточної кредиторської заборгованості підприємства.

Об'єктом дослідження обрано ТзОВ «Дарсі», яке на даний час займається реалізацією ліків через мережу аптек в місті Івано-Франківську.

Мета дослідження – теоретичне обґрунтування та практичне застосування методик обліку та економічного аналізу поточної кредиторської заборгованості на досліджуваному підприємстві та надання рекомендацій щодо оптимізації її величини.

Головними завданнями дослідження є:
1) ознайомлення з умовами господарювання базового підприємства;
2) оцінка нормативної бази з обліку, аналізу поточної кредиторської заборгованості;
3) дослідження організації та методології бухгалтерського обліку поточної кредиторської заборгованості на базовому підприємстві, розробка рекомендацій щодо їх удосконалення;
4) проведення загального та факторного аналізу поточної кредиторської заборгованості;
5) розробка пропозицій щодо вдосконалення обліку економічного аналізу поточної кредиторської заборгованості на підприємстві.

Структурно дипломна робота складається з вступу,трьох розділів, висновку,списку використаної літератури і додатків.

Розділ І Особливості галузі діяльності досліджуваного підприємства, загальні економічні фактори і умови. Організаційна та функціональна структура

1.1 Аналіз сучасних напрямків розвитку ринкової діяльності аптечних підприємств та передумови раціональної організації обліку розрахунків з кредиторами ТзОВ «Дарсі»

Формування сучасної моделі економічних відносин супроводжується виникненням та поширенням нових організаційних структур в усіх сегментах національної економіки і, насамперед, у фармації [3]. Цю тезу певною мірою підтверджують процеси інтеграції і консолідації, що відбуваються на вітчизняному фармацевтичному ринку та спричиняють становлення таких нових структур, як корпоративні аптечні мережі, фарммаркети, оптово-роздрібні об’єднання, фармацевтичні холдинги [4, 6].

Для українського фармацевтичного ринку такі організаційні утворення є новим етапом розвитку галузі, проте досвід та показники діяльності провідних фармацевтичних компаній Європи, США свідчать про успішність, економічну ефективність та перспективність функціонування інтегрованих фармацевтичних підприємств. Експерти прогнозують подальший активний розвиток аптечних мереж та оптово-роздрібних об’єднань в Україні, що, у свою чергу, потребує відповідної науково-обґрунтованої характеристики принципів маркетингової діяльності нових організаційних структур [2].

Аналіз наукової літератури показав, що дослідженню питань стосовно формування сучасних фармацевтичних інтегрованих організацій та, зокрема, аптечних мереж останнім часом приділяється значна увага. Це відображають здебільшого роботи зарубіжних авторів [1, 5, 9-11]. Незважаючи на високу актуальність процесів консолідації та інтеграції у фармацевтичній галузі, на сьогодні у вітчизняній науковій літературі недостатньо висвітленими лишаються питання стосовно дослідження сучасних напрямків ринкової діяльності аптечних підприємств, передумов становлення нових форм торгівлі на фармацевтичному ринку, а також перспектив подальшого розвитку роздрібного ринкового сегменту.

В данному параграфі проведений аналіз сучасних напрямків, основних тенденцій розвитку ринкової діяльності аптечних підприємств та дослідження структури аптечних мереж на вітчизняному фармацевтичному ринку.

В Україні близько 21 тис. точок, де продаються медичні препарати, однак основні параметри їх діяльності (рівень цін, асортимент лікарських засобів, що надаються знижки) на сьогоднішній день досить схожі.

Інтеграція фармацевтичних підприємств у вигляді торгівельних об’єднань являє собою форму співробітництва економічно та юридично самостійних компаній на різних етапах функціонування від розробки та виробництва товарів до їх збуту кінцевим споживачам з метою підвищення ефективності діяльності. В умовах жорсткої конкуренції та агресивної полі тики потужних зарубіжних фармацевтичних компаній об’єднання учасників вітчизняного фармацевтичного ринку у торговельні мережі дозволить останнім зміцнити свої конкурентні позиції та досягти значних економічних показників [11].

Під торговельною мережею розуміють сукупність роздрібних та оптових структур, які виступають під єдиною торговельною маркою та забезпечують єдину систему постачання і збуту [3]. Це можуть бути або горизонтальні структури, у які об’єднуються підприємства, що функціонують в однакових сферах діяльності, або вертикальні, коли підприємства роздрібної торгівлі інтегруються з оптовими фірмами чи підприємствами-виробниками. Також на фармацевтичному ринку зустрічаються інтегровані організації змішаного типу, наприклад група компаній «Аптечний холдинг» у Донецькому регіоні, до складу якого входять потужна аптечна мережа (695 роздрібних точок) та розвинута система оптово-роздрібних філій. Структура видів інтеграції фармацевтичних підприємств представлена на рис. 1.1.

Серед приорітетних напрямків розвитку більшості великих фармацевтичних компаній на вітчизняному ринку слід відзначити відкриття власних роздрібних точок або формування цілих аптечних мереж у складі оптових фірм або підприємств-виробників. Для вертикально-інтегрованих організацій аптечні мережі – це спосіб підвищення капіталізації та вихід на суміжні сегменти ринку.

Рисунок 1.1 – Види інтеграції підприємств на фармацевтичному ринку України

Дослідження питання стосовно розвитку нових форм оптової та роздрібної реалізації фармацевтичних товарів на вітчизняному ринку викликає необхідність розгляду економічних та організаційно-правових чинників, на яких ґрунтуються процеси інтеграції та консолідації. Це, перш за все, вступ України до СОТ та курс на європейську інтеграцію; процеси економічної глобалізації; експансія міжнародних фармацевтичних компаній в Україну; загострення конкуренції на всіх ланках фармацевтичної галузі [5, 8].

Слід також відзначити, що у своїй діяльності оптово-роздрібні об’єднання реалізують власні значні фінансові та конкурентні переваги, які в цілому сприяють підвищенню ефективності маркетингової діяльності:

1. Напрацьовані технології організації оптової реалізації товару сприяють оптимізації роздрібної діяльності, зменшенню ризиків, зниженню витрат, розширенню асортименту, збільшенню товарообігу;

2. Наявність власної торговельної марки сприяє створенню та підтримці іміджу, підвищенню якості товарів та послуг, полегшує проведення рекламних компаній;

3. Великий обсяг реалізації дає можливість розширення ринкового середовища [6, 10].

Процеси консолідації та інтеграції відбуваються як у виробничому, так і в дистриб’юторському секторах фармацевтичної галузі, але найбільш інтенсивного розвитку набуває в роздрібній ланці поширення аптечних мереж. За таких умов постійно змінюється інфраструктура роздрібного ринку, зокрема збільшується частка аптек (зараз їх майже 50%) на фоні скорочення кількості аптечних пунктів та кіосків [7]. Мережева форма організації роздрібної торгівлі на сьогодні є найбільш динамічно розвинутою та перспективною, про що свідчать статистичні дані: за оцінками експертів частка мережевих аптек в Україні складає приблизно 60% [4].

Слід відзначити, що на вітчизняному фармацевтичному ринку переважають дрібні та середні аптечні мережі, до складу яких входять 5-10 роздрібних точок (РТ) [7]. Найбільш потужні мегамережі представлені здебільшого комунальними підприємствами, такими як: КП «Луганська обласна «Фармація» (553 РТ); «Фармація», Крим (311 РТ); ПОКП «Полтавафарм» (282 РТ); «Фармація», Дніпропетровськ (233 РТ); «Фармація», Київ (208 РТ); а також комерційними оптово-роздрібними об’єднаннями: Група компаній «Аптечний холдинг» (695 РТ), ТОВ «Мед-сервіс» (162 РТ); ФК «Фалбі» (133 РТ) [2, 8]. Узагальнена класифікація аптечних мереж наведена на рис. 1.2.

На сьогодні на фармацевтичному ринку 75% мегамереж функціонують виключно в межах однієї області, проте завдяки процесам регіональної експансії мережеві структури набирають потужних обертів, що сприяє розвитку національних операторів [8]. Створення та по ширення аптечних мереж відбувається за різними напрямками шляхом:

1. Реорганізації самостійних аптек у мережу за рахунок органічного зростання;

2. Ентеграції самостійних аптек в існуючі мережі;

3. Об’єднання різних аптек в єдину мережу;

4. Відкриття роздрібних структур виробниками;

5. Створення власних аптечних мереж оптовими компаніями.

Рисунок 1.2 – Типи аптечних мереж

Враховуючи значні переваги інтегрованих фармацевтичних підприємств та сучасні тенденції, притаманні фармацевтичному ринку, аптечні заклади мають можливість реалізувати ключові аспекти підвищення ефективності діяльності, тобто в умовах загострення конкуренції запропонувати споживачам широкий асортимент якісних товарів за доступними ціна ми, високий рівень аптечного сервісу та максимальний спектр послуг. Наведені чинники в найбільш повному обсязі можуть бути реалізовані в аптеках, які входять до складу аптечних мереж або оптово-роздрібних об’єднань. Проте на сьогодні існують реальні проблеми, які перешкоджають розвитку аптечного мережевого бізнесу в Україні. Основні з них у поєднанні з тенденціями та напрямами підвищення ефективності діяльності аптек представлено на рис. 1.3.

Рисунок 1.3 – Підвищення ефективності діяльності аптечних закладів за сучасних умов розвитку фармацевтичної галузі

Виходячи з вищевикладеного, можна з великою мірою впевненості прогнозувати подальше поширення мережевої форми торгівлі на вітчизняному фармацевтичному ринку та сформувати основні тенденції розвитку аптечних мереж:

1. Реорганізація регіональних аптечних мереж у національні за рахунок регіональної експансії;

2. Відкриття фармацевтичних маркетів та торговельних залів в аптеках з відкритою формою торгівлі;

3. Оптимізація локалізації роздрібних точок;

4. Розширення асортименту;

5. Підвищення рівня якості обслуговування клієнтів;

6. Формування програм клієнтської лояльності, розширення спектру сервісних послуг;

7. Розвиток мережевого бренду та створення власних торговельних марок;

8. Ефективне використання функцій маркетингу, логістики із залученням професійно підготовлених фахівців та організація спеціалізованих структурних підрозділів.

У цілому потужні конкурентоспроможні компанії у вигляді вертикально- інтегрованих та горизонтально-інтегрованих організацій зі своєю активною торговельною мережею в умовах загострення боротьби за увагу клієнта здатні зміцнити власне конкурентне середовище шляхом впровадження сучасних технологій управління взаємовідносинами з клієнтами.

Відповідно до ліцензійного реєстру на 2012 рік відпуск лікарських засобів здійснювали 22 864 аптечних заклади. 81% закладів розташовані в містах та селищах міського типу. І це при тому, що в селах проживає третина населення України.

Середнє навантаження на один аптечний заклад:

- по Україні становить 3,3 тис. осіб;

- у містах – 1,81 тис. осіб;

- а в сільській місцевості – 3,78 тис. осіб.

У цілому це відповідає європейським показникам навантаження населення на один аптечний заклад. В Європі середня кількість населення, що припадає на одну аптеку, коливається від 1143 осіб у Греції до 17 869 у Данії, 2641 – у Франції, у Німеччині – 3883, у Польщі – 6094 [12].

Станом на 01.06.2012 р. в Україні дистрибуцію здійснювали 542 оптові компанії. При цьому перша четвірка дистриб’юторів забезпечує 70% постачання ліків в аптеки. Крупні дистриб’юторські компанії постійно покращують свою матеріальну базу, інвестують в удосконалення технологій якісного зберігання, транспортування лікарських засобів.

За підсумками 11 міс. 2012 р. загальний об’єм українського фармринку досяг 2,7 млрд. дол. США, перевищивши показник за аналогічний період попереднього року на 13,4% [13].

Станом на 2013 р. структура аптечного обсягу продаж лікарських засобів представлена на рис 1.4.

Рисунок 1.4 – Обсяг аптечних продаж лікарських засобів в грошовому і натуральному виразі, а також в доларовому еквіваленті в 2010-2012 рр.

Слід зазначити, що в 2012р. обсяг ринку аптечних продаж препаратів збільшився порівняно з 20011р. майже на 18% в грошовому та на 9% в натуральному виразі і склав 19,7 млрд. грн. за 1,2 млрд. упаковок. У доларовому еквіваленті цей показник збільшився майже на 16% і досяг 2,5 млрд. дол.

У розрізі щомісячної динаміки максимальний обсяг аптечних продаж лікарських засобів в грошовому і натуральному виразі традиційно був відмічений в пікові місяці – березні, вересні-грудні.

Після сплеску аптечних продаж в кінці 2011 р. (протягом 2 тижнів жовтня-листопада), викликаного епідемією грипу, досягнуті в минулому показники були значно перевищені.

Учасникам фармринку вдалося подолати високу задану планку обсягу роздрібної реалізації препаратів в грошовому виразі. Чого не можна сказати про кількість реалізованих упаковок, обсяг фізичного споживання яких в жовтні-листопаді 2012 р. дещо зменшився в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року. У ситуації, що склалася, недивно, що максимальні темпи приросту роздрібних продаж лікарських засобів зафіксовані у весняно-літній період. Можна припустити, що в умовах ажіотажного попиту в кінці 2011 р. споживачі придбали ліки про запас. Як наслідок – на початку минулого року було відмічено уповільнення споживання ліків [14].

У розрізі рецептурного статусу лікарських засобів структура аптечних продаж в грошовому виразі практично в рівних долях представлена рецептурними і безрецептурними препаратами – 53 і 47% відповідно. В цей же час в натуральних величинах домінують безрецептурні лікарські засоби, їх частка складає 67% об’єму роздрібного ринку, рецептурні препарати, відповідно, акумулюють 33% цього об’єму. В 2011 р. обидва сегменти демонстрували однакову динаміку аптечних продаж (+27-28% у грошовому і -8% у натуральному виразі). У 2012 р. випереджаючий розвиток продемонстрували рецептурні лікарські засоби +20% у грошовому і +15% у натуральному виразі. А для сегменту безрецептурних препаратів цей показник склав 15 і 6% відповідно.

Фармакотерапевтична структура ринку аптечних продаж лікарських засобів в грошовому виразі в 2012 р. залишається стабільною в порівнянні з попередніми роками. Максимальний об’єм аптечної виручки акумулювали препарати групи A «Засоби, що впливають на травну систему і метаболізм».

Топ-5 груп АТС-класифікації 1-го рівня за обсягом аптечних продаж в грошовому виразі також сформували препарати груп C «Засоби, що впливають на серцево-судинну систему», R «Засоби, що діють на респіраторну систему», N «Засоби, що діють на нервову систему» і J «Протимікробні засоби для системного застосування».

За підсумками 2012 р. як і в попередніх 2 роках максимальний обсяг аптечних продаж лікарських засобів в грошовому виразі продемонстрував препарат актовегин. 2-е і 3-є місце в рейтингу стабільно займають есенціале і мілдронат [15].

Топ-лист організацій за об’ємом аптечних продаж лікарських засобів в грошовому виразі за підсумками 2012 р. як і в попередні роки очолила компанія «Berlin-chemie/menarini Group» (табл. 1.1) [16]. На 2-ій і 3-ій позиціях як і роком раніше розташувалися вітчизняна компанія «Фармак» і зарубіжна - «Sanofi-aventis».

Таблиця 1.1 – Топ 10 організацій за обсягом аптечних продаж лікарських засобів в грошовому виразі за підсумками 2012 р. з вказівкою позиції в рейтингу за 2010-2011рр.

Організація
Berlin-Chemie/Menarini Group (Германія)
Фармак (Україна)
Sanofi-aventis (Франція)
Nycomed (Норвегія)
Дарница (Україна)
Артериум Корпорация (Україна)
Teva (Ізраїль)

Продовження таблиці 1.1

KRKA (Словенія)
Servier (Франція)
Sandoz (Швейцарія)

Високі темпи приросту – більше 30% відзначають для компаній «Heel», «Фармак», «Nycomed», Київський вітамінний завод, «Інтерхим» і «Kusum Healthcare».

В цілому за підсумками 2012 р. топ-10 організацій сумарно акумулювала близько 30% загального об’єму аптечних продаж лікарських засобів в грошовому виразі.

Разом із збільшенням фізичного обсягу споживання ліків відмічений зсув структури аптечних продаж з дешевих на дорожчі препарати. Їх частка на ринку ліків після зменшення в 2011 р. практично повернулася до показників докризового періоду і склала 45% в грошовому та 8% в натуральному виразі. Аптечна реалізація препаратів цієї ніші продемонструвала максимальні темпи приросту – більше 20% як в грошовому, так і в натуральному виразі. Також активно збільшувався об’єм продаж в грошовому виразі препаратів низьковартісної ніші, де в основному представлена вітчизняна продукція. Середньозважена вартість лікарських засобів, віднесених до цієї цінової ніші, за підсумками 2012 р. збільшилася максимально в порівнянні з препаратами інших ніш – на 12%, що вище, ніж в цілому по ринку [15].