Показники використання основних фондів

Важливе значення для кожного підприємства має підвищення ступеня використання основних фондів.

Ефективність використання основних фондів характеризується рядом показників, які діляться на дві групи: узагальнюючі та часткові.

Узагальнюючі показники залежать від багатьох техніко-організаційних факторів і виражають кінцевий результат використання основних фондів. До них відносяться фондовіддача, фондоємкість, рентабельність основних фондів.

Фондовіддача - це випуск продукції з однієї гривні основних фондів.

Ф_від = Q_в : Ф_ср, (2.24)

де Q_в - обсяг виробництва.

Фондоємкість - це величина, обернена до показника фондовіддачі і показує суму основних виробничих фондів, яка припадає на одну гривню випущеної продукції.

Ф_є = Ф_ср : Q _. (2.25)

Рівень рентабельності основних фондів підприємства залежить від величини прибутку, який одержує підприємство за реалізовану продукцію і середньорічної вартості цих фондів, тобто - це прибуток з 1 грн. основних фондів.

Р_ф = П : Ф_ср, (2.26)

де П - прибуток.

Фондоозброєність характеризує оснащеність праці основними фондами і визначається за формулою:

Ф_озб = Ф_ср : Ч або (2.27) Ф_озб = Ф_ср : Ч_max, (2.28)

де Ч - середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу;

Ч_max - середньооблікова чисельність працюючих в найбільшій зміні.

Часткові показники характеризують рівень використання окремих елементів основних фондів в залежності від окремих факторів.

Ці показники визначаються і аналізуються з метою поелементної оцінки рівня використання основних фондів і виявлення в кожному окремому випадку резервів підвищення ефективності їх використання.

До часткових показників рівня використання основних фондів відносяться: коефіцієнт екстенсивного використання обладнання, К_е; коефіцієнт інтенсивного використання обладнання, К_і; інтегральний коефіцієнт використання машин і обладнання, К_інт; коефіцієнт змінності, К_зм..

У залежності від мети аналізу і специфіки виробництва використовуються такі показники як: питома вага прогресивного обладнання в загальній кількості; питома вага фізично зношеного і морально застарілого обладнання; питома вага обладнання із терміном служби до 5 років, від 5 до 10 років; від 10 до 20 років, більше 20 років та інші.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання характеризує рівень його використання в часі, визначається для кожної групи однотипного обладнання (або для окремих одиниць машин і обладнання, наприклад, для токарних, фрезерних верстатів) за формулою:

К_е = Т_р : Т_к або (2.29)

К_е = Т_р : Т_н або (2.30)

К_е = Т_р : Т_еф, (2.31)

де Т_к- календарний час;

Т_р - час роботи обладнання;

Т_н - номінальний час (календарний за мінусом вихідних та святкових днів);

Т_еф - ефективний час роботи обладнання (номінальний за мінусом часу простоїв у планових ремонтах).

При аналізі рівня використання обладнання в часі виявляється, що деякий час воно працює непродуктивно.

Час, який затрачено на виготовлення бракованої продукції, обрізку лишнього металу (використання заготовок немірної довжини), зняття лишніх припусків при механічній обробці - все це час непродуктивної роботи обладнання.

Зменшення часу непродуктивної роботи обладнання, скорочення простоїв з різних причин є одним із головних шляхів підвищення ефективності використання основних фондів.

Рівень використання машин і обладнання за потужністю характеризується коефіцієнтом інтенсивного використання, який можна розрахувати за формулою:

К_і = Q_ф : Q_max, (2.32)

де Q_ф - обсяг фактично виробленої продукції;

Q_max - максимально можливий випуск продукції.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання характеризується кількістю фактично виробленої продукції до максимально можливого її випуску. Істотний вплив на величину цього коефіцієнта мають:

- ступінь інтенсивності технологічних режимів;

- якість сировини, матеріалів та заготовок;

- стан та ступінь зносу обладнання;

- величина та ймовірність виникнення браку;

- методи організації праці і т.д.

Інтегральний коефіцієнт використання машин і обладнання за потужністю і в часі визначають як добуток двох коефіцієнтів К_е, К_і:

К_інт = К_е ^. К_і . (2.33)

Підвищення інтегрального коефіцієнту досягається комплексом заходів, які охоплюють весь виробничий процес:

- впровадженням передової технології;

- інтенсифікацією технологічних процесів;

- зменшенням планових і непланових простоїв;

- виключенням непродуктивної роботи обладнання.

- покращанням якості сировини, матеріалів і заготовок;

- покращанням стану обладнання;

- підвищенням рівня спеціалізації виробництва.

Одним із показників використання обладнання є коефіцієнт змінності, підвищення якого є одним із важливіших шляхів скорочення планових простоїв обладнання.

Коефіцієнт змінності роботи обладнання; визначається відношенням кількості машино-змін, відпрацьованих обладнанням підприємства, цеху, дільниці за добу, до загальної кількості встановленого обладнання.

К_зм = (n₁ + n₂ +n₃) : n, (2.34)

де n₁, n₂, n₃ - кількість обладнання, яке працювало відповідно в 1, 2 , 3 зміни;

n - загальна кількість обладнання, яка встановлена на підприємстві, в цеху, на дільниці.

Значного скорочення простоїв можна досягти в результаті використання швидкісних і прогресивних методів ремонту (метод ремонтних вузлів, наплавлення зносостійких деталей на поверхні завантажених деталей), правильної організації ремонтних робіт, раціональної експлуатації обладнання та старанного догляду за ним.