Процедура оголошення банкрутства

При виявленні незадовільного фінансового стану підприємства протягом тривалого періоду воно вважається неплатоспроможним і може бути оголошено банкрутом. Відповідно до законодавства України застосовуються такі судові процедури банкрутства:

— розпорядження майном боржника;

— мирова угода;

— санація (відновлення платоспроможності) боржника;

— ліквідація банкрута.

Умови та механізм визначення юридичної особи, яка займається підприємницькою діяльністю, суб'єктом банкрутства (банкрутом) та порядок задоволення претензій кредиторів визначено законодавчо.

Етапи порушення справи про банкрутство:

1. Встановлення факту неплатоспроможності боржника.

2. Документальне підтвердження вимоги кредитора, який ініціював порушення справи про банкрутство.

3. Визначення майнових активів боржника.

4. Виявлення всіх можливих кредиторів.

5. Обґрунтування можливості реструктуризації або санації.

6. Реструктуризація або санація, якщо такі можливі.

7. Визнання боржника банкрутом.

З моменту визнання боржника банкрутом: припиняється підприємницька діяльність боржника; до ліквідаційної комісії переходить право розпорядження майном банкрута і всі його майнові права і обов'язки; вважаються такими, що минули, строки усіх боргових зобов'язань банкрута; припиняється нарахування пені та процентів з усіх видів заборгованості банкрута. Суд за поданням прокуратури, клопотанням боржника, розпорядника майна або кредиторів може: визнати недійсною будь-яку угоду щодо продажу майна, здійсненого протягом трьох місяців до початку провадження у справі про банкрутство, якщо її здійснено в інтересах заінтересованої особи з боку боржника; визнати недійсною будь-яку угоду боржника щодо продажу майна чи прийняття останнім на себе зобов'язань протягом одного року до початку провадження у справі про банкрутство, якщо продаж майна здійснено з метою приховування цього майна або несплати боргів, якщо боржник в результаті угоди отримав набагато менше, ніж реальна ціна угоди (майна), а також у разі, якщо боржник на момент укладання угоди вже був фактично неплатоспроможним чи став неплатоспроможним в результаті виконання цієї угоди.

Боржник подає заяву в господарський суд за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено законом.

У разі, якщо справа про банкрутство порушується за заявою боржника, боржник зобов'язаний одночасно подати план санації відповідно до вимог закону.

Процес ліквідації (припинення діяльності) збанкрутілого суб'єкта господарювання. Комплекс організаційно-економічних заходів і допустима тривалість процесу ліквідації підприємства (організації) - банкрута.

Ліквідація — припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом.

Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців, але в окремих випадках він може бути продовжений на 6 місяців.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах, повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені законом строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

— підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

— строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

— припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

— відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

— укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому законом;

— скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

— вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

— виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому законом.

Прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, має крім перелічених, ще й такі наслідки:

— припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше;

— керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язки з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці;

— припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

Призначення ліквідатора здійснюється постановою про визнання боржника банкрутом у тому порядку, який передбачено для призначення керуючого санацією. Ним може бути й особа, яка виконувала функції розпорядника майна або керуючого санацією боржника. За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії. У разі ліквідації державного підприємства або підприємства, в статутному фонді якого державна частка становить більше ніж 25 %, господарський суд призначає членами ліквідаційної комісії представника державного органу з питань банкрутства, за необхідності — органу місцевого самоврядування.

Закон визначає функції господарського суду у ліквідаційній процедурі, повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії, порядок передачі ліквідатору органами управління банкрута бухгалтерської звітності та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута, відповідальність за невиконання особами цих положень.

Майно банкрута, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах, брати участь у яких можуть лише особи, які можуть мати зазначене майно відповідно до законодавства у власності чи на підставі іншого речового права.

Ліквідатор подає до господарського суду звіт про свою діяльність разом з ліквідаційним балансом, забезпечує належне оформлення та зберігання фінансово-господарських документів банкрута.

Претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до законом. Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта господарювання, або які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними. Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника.

Склад окремих черг задоволення вимог має певні особливості при банкрутстві окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності.

Ліквідація підприємства є одним з різновидів його припинення, який можна назвати крайньою мірою, яку застосовують тоді, коли немає можливості застосування інших заходів подолання неплатоспроможності та вже не можна попередити банкрутство.

Ліквідацію підприємства за рішенням власників здійснюють ліквідаційною комісією, створеною його власниками або уповноваженим ними органом. За їхнім рішенням ліквідацію здійснює саме підприємство в особі його органу управління.

Загальна процедура ліквідації підприємства за рішенцям власників складається з таких дій:

1. Ухвалення рішення про ліквідацію підприємства.

2. Створення ліквідаційної комісії.

3. Публікації в офіційній пресі за місцезнаходженням підприємства оголошення про його ліквідацію.

4. Повідомлення органів ДПА про намір підприємства ліквідуватися (не пізніше ніж через 3 дні від ухвалення рішення про ліквідацію).

5. Проведення інвентаризації, оцінки та продажу майна підприємства.

6. Виявлення та стягнення дебіторської заборгованості.

7. Виявлення та задоволення претензій кредиторів, розрахунків зі засновниками.

8. Складання ліквідаційного балансу на дату ухвалення рішення про ліквідацію.

9. Подання заяви про зняття з обліку до фондів соціального страхування (не пізніше ніж через 10 днів від дня ухвалення рішення про ліквідацію).

10. Подання ліквідаційного балансу до органів ДПА (не пізніше ніж через 13 днів від дня ухвалення рішення про ліквідацію).

11. Перевірки підприємства органами соціальних фондів.

12. Зняття підприємства з обліку як платника страхових внесків.

13. Перевірки підприємства органами ДПА.

14. Зняття підприємства з обліку як платника ПДВ, суб'єкта ЗБД, виходу з товариств і об'єднань, повернення торговельних патентів, анулювання ліцензій, зняття з реєстрації РРО тощо.

15. Закриття рахунків в установах банків.

16. Зняття з обліку як платника податків в органах ДПА.

17. Складання балансу після проведення ліквідаційних заходів.

18. Підтвердження достовірності балансу аудиторами.

19. Передачі документів довгострокового зберігання до архіву.

20. Знищення печаток і штампів.

21. Виключення підприємства з ЄДРПОУ.

Конкретні форми ліквідації підприємств (організацій) -банкрутів (фізичне припинення діяльності, розпродаж майна „з молотка"', перепрофілювання діяльності зі зміною власника та ін.), що застосовуються в Україні.

Ліквідація підприємства провадиться ліквідаційною комісією (ліквідатором), призначеною його вищим органом, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду — ліквідаційною комісією, сформованою відповідно до рішення суду.

У разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв’язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності.

З дня утворення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами господарського товариства. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Ліквідаційна комісія:

· публікує в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення господарського товариства та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до нього;

· явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі; проводить інвентаризацію майна;

· забезпечує визначення вартості майна товариства в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

· виявляє дебіторів і кредиторів виявляє вимоги кредиторів з письмовим повідомленням кожного з них проліквідація підприємства;

· закриває рахунки підприємства окрім одного, який буде використовуватись для проведення ліквідаційної процедури.

Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду.

Процедура перепрофілювання, консервації або припинення діяльності шляхом ліквідації приватизованих підприємств передбачає здійснення заходів, які гарантують безпеку людей, майна і довкілля, соціальний захист працівників, а також вирішення інших соціально-економічних питань.

1. Рішення про перепрофілювання, консервацію або припинення діяльності шляхом ліквідації приватизованих підприємств протягом строку дії умов договору купівлі-продажу об'єктів приватизації приймається власником підприємства, виключно за погодженням з державним органом приватизації (далі – органом приватизації) та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у вугільно-промисловому комплексі (далі – орган, уповноважений управляти державним майном).

2. Заява про перепрофілювання (консервацію, ліквідацію) надсилається органу, уповноваженому управляти державним майном та державному органу приватизації.

3. В 10-ти денний строк з моменту отримання заяви про перепрофілювання (консервацію, ліквідацію) орган приватизації надсилає запит власнику приватизованого підприємства (його пакета акцій) про надання документів, які підтверджуватимуть доцільність перепрофілювання (консервації, ліквідації) вуглевидобувного підприємства, про що одночасно інформується орган, уповноважений управляти державним майном.

4. В 20-денний строк після надходження всіх затребуваних документів орган приватизації на підставі отриманих матеріалів робить висновок про доцільність внесення змін до договору купівлі-продажу приватизованого підприємства (його пакета акцій) (далі – договір купівлі-продажу) та інформує про це власника приватизованого підприємства (його пакета акцій) та орган, уповноважений управляти державним майном.

5. У разі, якщо запропоновані заходи з перепрофілювання (консервації, ліквідації) можуть бути виконаними з дотриманням всіх умов, передбачених договором купівлі-продажу, орган приватизації інформує про надання згоди на перепрофілювання (консервацію, ліквідацію) власника приватизованого підприємства (його пакета акцій) та орган, уповноважений управляти державним майном.

6. Якщо реалізація запропонованих заходів з перепрофілювання (консервації, ліквідації) не може бути здійснена з одночасним дотриманням умов, передбачених договором купівлі-продажу, орган приватизації інформує власника та орган, уповноважений управляти державним майном про те, що згода на проведення перепрофілювання (консервації, ліквідації) може бути надана лише за умови внесення змін до договору купівлі-продажу з відображенням у ньому уточнених зобов’язань власника та на підставі проекту перепрофілювання (консервації, ліквідації), погодженого з органом, уповноваженим управляти державним майном.

7. Проект виготовляється в стадії «Проект (П)» та повинен містити основні технічні рішення щодо перепрофілювання (консервації, ліквідації), заходи щодо запобігання небезпечному впливу на діючі підприємства, довкілля та здоров’я людей, план соціального захисту працівників та отримати позитивні висновки державної експертизи.

8. Орган приватизації та орган, уповноважений управляти державним майном, розглядають заяву та доданий до неї проект у місячний термін з дня подання та приймають рішення щодо погодження або непогодження проекту, виходячи зі своєї компетенції, про що повідомляють власника приватизованого підприємства у триденний термін з моменту прийняття рішення. Одночасно, орган, уповноважений управляти державним майном, повідомляє про своє рішення орган приватизації.

9. Після надходження до органу приватизації заяви власника про внесення змін до договору купівлі-продажу разом з затребуваними відповідно до пункту 5 цього Порядку документами, проектом договору про внесення змін до договору купівлі-продажу з відображенням у ньому уточнених зобов’язань власника, розроблених на основі погодженого в установленому порядку проекту перепрофілювання (консервації, ліквідації), орган приватизації опрацьовує їх відповідно до Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 03.05.2012 № 605 "Про затвердження Порядку внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна" та зареєстрованого у Мін’юсті від 11.05.2012 № 742/21055.

10. Якщо за результатами розгляду заяви та наданих документів прийнято рішення про внесення змін до договору купівлі-продажу, орган приватизації одночасно з укладенням договору про внесення змін до договору купівлі-продажу повідомляє про надання згоди на перепрофілювання (консервацію, ліквідацію) приватизованого підприємства. При цьому укладення договору про внесення змін до договору купівлі-продажу відповідно до цього Порядку можливе лише за умови отримання власником згоди органу, уповноваженого управляти державним майном, на перепрофілювання (консервацію, ліквідацію) приватизованого підприємства.

11. Розробка та виконання проекту перепрофілювання (консервації, ліквідації) приватизованих підприємств та заходи, передбачені цим проектом, здійснюються за кошти власника приватизованого підприємства.