Графічні методи економічного аналізу

Для кращого сприйняття та розуміння економічних явищ і процесів, а також тенденцій і закономірностей їхньої зміни та роз­витку використовують графічні методи. Графіки - це наочні зоб­раження даних за допомогою геометричних знаків, малюнків та інших графічних засобів, які умовно виражають числові показни­ки та співвідношення між ними. Графіки використовують для швидкого знаходження значення функції за відповідним значен­ням аргументу, а також наочного зображення функціональних за­лежностей.

В економічному аналізі використовують усі види графіків, які класифікують за такими ознаками:

а) загальним призначенням;

б) способом побудови;

Є.В. Мних. Економічний аналіз

в) графічним образом.

За загальним призначенням графіки поділяються на: аналітичні, ілюстративні та інформаційні.

Аналітичні графіки - це графіки групувань взаємозв'язку і рядів розподілу. Графіки групувань і рядів розподілу можуть ха­рактеризуватись як графіки дискретних рядів розподілу та графіки інтервальних рядів розподілу. Ілюстративні графіки по­казують зростання ознаки, динаміку розвитку і структуру явища. До інформаційних графіків можна віднести графіки порівнянь.

За способом побудови графіки поділяються на: діаграми, картограми та картодіаграми.

За графічним образом виділяють крапкові, лінійні, пло­щинні та просторові графіки. Графічний образ важливий при ілю­страціях параметрів економічної системи.

Досліджуючи характеристики графіків, їх форму і зміст, можна зробити багато аналітичних висновків організаційного чи методологічного плану. Зокрема, в організаційному плані дося­гається раціоналізація аналітичного інформаційного потоку, що підвищує економічність аналізу та прискорює розроблення аналітичних обґрунтувань. У методологічному плані досягається якісна оцінка, визначаються кількісні параметри (тренди) змін явищ і процесів, досягається екстраполяція значень динамічного ряду тощо. Наприклад, досліджуючи лінійні залежності, які вира­жаються прямими у заданій площині координат, легко визначити нові значення відповідного динамічного ряду за характеристика­ми лінії на площині; досліджуючи стохастичні залежності значень нелінійної форми або їх площини, можна визначити якісну харак­теристику розсіювання чи граничні зони доцільності змін.

Широко застосовують в економічному аналізі сіткові графіки (рис. 3.1). Метод сіткового графіка при використанні ЕОМ дає змогу розв"язати цілу низку аналітичних задач різної складності і цільового характеру. За змістом метод сіткового графіка полягає у визначенні критичного шляху (критичної ма­си, ціни, часу тощо) виконання господарських операцій. Це дає змогу мінімізувати ступінь (витрати) факторного впливу і визна­чити "вузькі місця" у досягненні мети. Господарські операції у сітковому графіку подано як певну сукупність виконуваних робіт

Розділ 3. Методи економічного аналізу

за визначеним алгоритмом. Кожна робота оцінюється певними вимірниками цінності (вартість, ціна та ін.). Завдання полягає у визначенні критичного шляху виконання господарської операції за всією сукупністю виконуваних робіт. Цей шлях економічно виправданим або конкурентоспроможним.

Виконувані

Критичний шлях

Кінець операції

Початок операції

роботи

Рис 3.1. Модель сіткового графіка

Оптимізація сіткових графіків відбувається на стадії плану­вання шляхом скорочення критичного шляху. Цей процес здійснюється або зменшенням ціни ресурсів для виконання робіт, або зміною алгоритму послідовності їх виконання. На стадії опе­ративного економічного аналізу та управління сітковий графік дає змогу контролювати виконання господарських операцій, своєчасно вживати заходів щодо усунення недоліків.

Поширення набуває метод побудови аналітичного графа, в ос­нову якого покладено ідею методу "дерева цілей", або "дерева рішень".

Повний граф показників використовують для розрахунку кількісних значень різних показників, які є вимірниками значень факторів досягнення цілей. Кожен з базових показників основно­го графа у подальшому подається власною сукупністю показників, залежність між якими і базовим показником відома. Завдання но-лягає в тому, щоб на основі відомого приросту базового показника розрахувати прирости показників-факторів, від яких він залежить, і аке завдання може бути розв^язане двома способами:

Розділ 3. Методи економічного аналізу

Використання аналітичного графа дає змогу раціонально організувати аналітичниіі процес і визначити центри формування проміжних та кінцевих аналітичних результатів.

3.5. Застосування економіко-математичних методів і моделей у розв'язку аналітичних задач

Ускладнення об'єктів аналітичного дослідження і функцій управління вимагає широкого використання сучасних методів розв'язання економічних задач із застосуванням математики та кібернетики. Теорія і практика економічного аналізу охоплює по­над сто різних видів економіко-математичних методів і моделей, які умовно можна класифікувати за групами:

• методи кореляційно-регресійного аналізу;

• методи математичного програмування;

• матричні методи та моделі;

• інші економіко-математичні методи і моделі.

Методи кореляційно-регресійного зв'язку використовують в економічному аналізі для виявлення форми та щільності зв'язку між різними параметрами досліджуваного об'єкта, характер функціональної залежності між якими невизначено. Найчастіше цей зв'язок є стохастичним. Кореляція виражає ймовірнісну за­лежність між змінними параметрами алгоритму зв'язку. Коре­ляційна залежність може бути виявлена як між двома кількісни­ми ознаками (парна кореляція), так і між багатьма (множинна ко­реляція).

Основна умова кореляційно-регресійного аналізу - забезпе­чити репрезентативності даних, обґрунтованість застосування до досліджуваного явища відповідних ймовірнісних схем, що прак­тично зводиться до вибору рівняння відповідної кривої - парабо­ли чи гіперболи та ін. Отже, на першому етапі визначають показ­ники - фактори кореляційного зв'язку, які достатньо корельовані У зміні досліджуваного показника. Визначивши вид рівняння, розраховують його параметри за вихідними даними методом най­менших квадратів. На другому етапі визначають щільність зв'яз­ку результативного показника з показниками - фаторами. Ця ■ Цільність виражається коефіцієнтами парної чи множинної коре-

Розділ 3. Методи економічного аналізу

де от- — дисперсія значень величини у, при підстановці взя­тих зі спостереження значень факторів знайдене рівняння рег­ресії

а,² — дисперсія фактичних значень величини

Рівняння регресії визначають і розв'язуютьза спеціальними програмами роботи ЕОМ. У завдання аналітика входить форму­лювання задачі аналітичного дослідження та правильна інтерпре­тація її розв^чязків. Якщо логічно аналітик може досить ефектив­но оцінити значущість зв"язку, то побудова рівняння регресії значно спрощується.

На базі методу кореляційно-регресійного зв'язку сформуль­ований економіко-математичний метод аналізу - метод виробни­чої функції.

Методи математичного програмування призначені для оп-тимізації господарської діяльності. Цінність їх полягає в тому, що вони дають змогу оцінювати ступінь досягнення потенціалу, виз­начити лімітуючі ресурси, "вузькі місця", ступінь конкурентності та дефіцитності.

Методи математичного програмування охоплюють: методи лінійного та динамічного програмування.

Методи лінійного програмування (транспортна задача, зада­ча оптимального розкрою, задача оптимальної суміші та інші) ви­користовують для розв'язку багатьох оптимізаційних аналітич­них задач, де функціональні залежності досліджуваних явищ і процесів детерміновані. Завдання методів лінійного програму­вання у проведенні економічного аналізу полягає у пошуку екст­ремальних значень зміни досліджуваних параметрів об'єкта при ресурсних обмеженнях цієї зміни. Цінність цих методів для аналізу визначається можливостями вибору з багатьох альтерна­тивних варіантів найкращого, оптимального у заданому цільово­му критерії.

У задачах лінійного програмування повинні виконуватись ^ТРИ основні умови.

1. Обмеженість ресурсів

де С_} — кількісна оцінка значущості зміни ;-го показника на один пункт.

Основні аналітичні результати при застосуванні методів лінійного програмування досягаються у тому, що визначаються потенціальні можливості зміни будь-якого параметра досліджу­ваного об'єкта, а також резерви нереалізованих можливостей. За­дачі лінійного програмування успішно розв'язують на базі створе­ного програмного забезпечення роботи ЕОМ класів.

Методи динамічного програмування використовують при розв'язку оптимізаційних задач, у яких цільова функція або обме­ження характеризуються нелінійними залежностями. Ці методи використовують під час дослідження стохастичних факторних систем. Задачі динамічного програмування розв^чязують шляхом поетапного вирішення певної кількості оптимізаційних задач, ди­ференційованих за лінійними формами. Як і у випадку розв'язку задач лінійного програмування використовують спеціальне про­грамне забезпечення роботи ЕОМ.

Матричні методи та моделі економічного аналізу грунту­ються на лінійній і векторно-матричній алгебрі, їх використову­ють при дослідженні складних і великорозмірних економічних структур. Найпоширеніша в аналізі є: матрична модель міжгалу-

В економічному аналізі модель міжгалузевого балансу ви­користовують для розрахунку технологічних нормативів, внутрігосподарських виробничо-технологічних розрахунків, аналізу збалансованості виробництва, калькулювання собівар­тості продукції тощо. Розв'язують задачі типу міжгалузевого ба­лансу з використанням спеціального програмного забезпечення ЕОМ.

Матрицю багатокритеріальної оптимізації використову­ють в економічному аналізі як метод порівняльної, рейтингової оцінки варіантів можливих змін параметрів економічної системи на багатокритеріальній основі. За формою це одинична матриця з виділенням у ній заданої кількості критеріїв порівняння (табл. 3.6).

Матриця може бути збільшена залежно від кількості введе­них критеріальних ознак. Наприклад, мінімум витрат може бути за відсутності обмежень на використання певних видів сировини, максимальний випуск - за різних обмежень асортименту товарів. За пріоритетними критеріями може бути проведений рейтинг оп­тимальних результатів, наприклад, за значенням прибутку на 1 грн. витрат.

Метод ключової матриці дає змогу спростити розв'язок за­дач методом виробничих функцій. Він полягає у тому, що вся сис­тема функціональних зв'язків (детермінованих і стохастичних) у досліджуваному об'єкті аналізу максимально агрегується до утво­рення детермінованих факторних систем. Алгоритм факторної си­стеми будують за участю коефіцієнтів міжелементного зв'язку, а деякі з них не мають чіткої економічної інтерпретації (наприклад, витрата сировини в розрахунку на одного робітника за зміну). Мо­дель ключової матриці за базовими параметрами виробничо-гос­подарської діяльності підприємства наведена у табл. 3.7.

Є.В. Мних. Економічний аналіз

Математичну теорію гри використовують тоді, коли ви­бирають найвигідніші управлінські рішення,' при організації статистичного спостереження і контролю, при організації гос­подарських взаємовідносин з партнерами та в інших ситуаціях. В управлінні ця теорія набула форми ділової гри. Сформулю­вавши конфліктні ситуації, математично їх можна подати як гру двох, трьох чи більше партнерів, кожен з яких має за мету мак-симізувати свою вигоду за рахунок іншого партнера. Розв'язую­чи такі задачі визначають умови гри: кількість партнерів і пра­вила гри, можливі стратегії партнерів, можливе отримання ви­годи. Важливим є сукупність правил гри, за якими залежно від ситуації вибір партнера буде однозначним. Кількість стратегій може бути скінченою і нескінченою. Дослідження стратегій бу­дується на використанні математичного апарату (лінійних рівнянь і нерівностей, ітераційних методів тощо). Якщо виграш одного партнера дорівнює програшу іншого, то їх алгебрична сума дорівнює нулю. Ці ігри називають нульовими. Кожній стратегії відповідає певний виграш (+), або програш (-), залеж­но від обраної супротивником стратегії. Відповідну інфор­мацію можна подати у вигляді матриці. Наприклад, у парній грі див. (табл. 3.8) умови гри містять у собі можливі стратегії кож­ного партнера і суми виграшу чи програшу для будь-якого поєднання стратегій. Перший партнер А має три, а партнер Б -чотири стратегії. У табл. 11 наведено тільки суми виграшу грав­ця А, бо для гравця Б ця сама сума буде програшем. Які ж стра­тегії краще обирати партнерам? Партнер А при стратегії А! мо­же виграти 10 одиниць, при стратегії А₂ - 9, а при стратегії А₃ -11. Але за теорією гри треба вважати, що другий партнер обира­тиме стратегії, які дадуть партнерові А не найбільший, а най­менший виграш. Такими при стратегії А] є 3 одиниці, при А₂ - 5 і при А₃ - 1 одиниця.

Якщо врахувати, що партнер А дуже обережний, то на найбільші виграші він не орієнтується. Він думає так: якщо я обе­ру стратегію А₂, то гарантуватиму собі виграш не менше 5 оди­ниць, а при інших він може бути меншим. Ось ця стратегія парт­нера А і буде оптимальною. Партнер Б при будь-якій стратегії бу­де у програші, але програвати він намагатиметься якомога менше. Такою стратегією є Б і при якій більше 5 одиниць він не програє. Він і обирає цей мінімакс. Партнер А орієнтується на максимін, а партнер Б - на мінімакс. У цій грі їхня тактика збігається і такий збіг називають сідловою точкою. Значення сідлової точки визна­чає ціну гри.

У теорії гри розглядають і складніші задачі, які виникають через збіг суми виграшу та програшу, при виникненні домовлено­стей (кооперативні ігри), при непостійній кількості учасників гри, при грі з випадковим результатом та ін.

Математичну теорію масового обслуговування використо­вують при розв'язку соціально-економічних задач, пов язаних з організацією обслуговування та ремонту устаткування, проекту­ванням потокових ліній, планування маршрутів міського транс­порту, організацією телефонної служби тощо. Задача теорії масо­вого обслуговування - визначити такі характеристики системи, які забезпечують задану якість її функціонування. Основними елементами системи масового обслуговування, які характеризу­ють структуру, склад і функціональні зв^чязки, є вхідний потік за-

Quot;

97 Є.В. Мних. Економічний аналіз

питів, послідовність запитів, засоби обслуговування і вихідний потік запитів.

За строком перебування запитів у системі до початку обслу говування системи масового обслуговування поділяють на тр: групи: з необмеженим часом очікування, з відмовами (втратами) і змішаного типу. У першому випадку, якщо всі засоби обслугову­вання зайняті, елемент системи, що надійшов, чекає доти, доки один з них не звільниться. У системах з відмовами будь-який еле-і мент, що надійшов і застав усі засоби зайнятими, виходить із сис-І теми. У системах змішаного типу елемент, що надійшов до неї і за-І став усі засоби зайнятими, перебуває обмежений час, за який аба буде обслужений, або залишить систему. Прикладом такої систе­ми є телефонна станція.

До завдань теорії масового обслуговування належать: а) зна­ходження залежностей, які характеризують якість функціонуван­ня обслуговування залежно від характеристик вхідного потоку; б) знаходження параметрів, які характеризують можливості обслу­говування; в) вибір способу організації системи загалом.

Задачі теорії масового обслуговування можна розв'язати, використовуючи широку мережу потужних ЕОМ. У випадку, ко­ли система масового обслуговування дуже складна і її треба розв'язати без спрощень, використовують певний імітаційний ме­тод, що потребує значних витрат машинного часу.

Метод дослідження операцій використовують в аналізі для отримання порівняльної оцінки альтернативних рішень. Його ме­та об'єктивна оцінити пропоновані цілеспрямовані дії і, можливо, пропонування альтернативних варіантів. Складність методу по­лягає у тому, що досліджувані цілеспрямовані дії (операції), не ізольовані, а пов^чязані з іншими діями, які дослідника у цей час не цікавлять, однак можуть повпливати на хід операції. Усвідомлен­ня операції, її мети, аналіз факторів, які стосуються цієї мети, порівняння витрат і результатів повинні дати аналітику підставу відмежувати найважливіше і сформулювати умови задачі. При формулюванні умов задачі проводиться добір показників.

Вибором показників і їх формалізацією, визначенням допу­стимої області зміни та побудовою цільової функції починається

Розділ 3. Методи економічного аналізу

другий етап дослідження операцій - перехід від описової моделі до формальної.

Надалі здійснюється аналіз моделі, здебільшого, шляхом статистичного моделювання, за допомогою експертних оцінок, ділових ігрових імітацій тощо.

Методи експертної оцінки

У сучасній практиці управління часто рішення приймають не на підставі результатів глибокого кількісного й якісного дослідження причинно-наслідкових зв'язків, а інтуїтивно. Це по­яснюється тим, що для виважених рішень не вистачає часу або не­має інформаційного та кадрового забезпечення аналізу. За оцінками близько 25% господарських рішень приймаються інтуїтивно, тому все частіше користують аналітичні методи екс­пертних оцінок. Ці методи побудовані на використанні про­фесійного досвіду та інтуїції спеціалістів під час розв'язування аналітичних задач, особливо при прогнозуванні розвитку еко­номічних ситуацій. До методів експертної оцінки треба віднести:

• метод колективних експертних оцінок;

• метод "мозкового штурму";

• морфологічний метод аналізу;

• метод семикратного пошуку;

• метод асоціацій та аналогій;

• метод колективного блокнота;

• метод контрольних запитань.

Метод колективних експертних оцінок полягає у виявленні єдиного колективного судження спеціалістів-експертів при обго­воренні поставленої економічної проблеми в результаті певних компромісів. Різновидом цього методу є метод Дельфі, внаслідок якого засовують не узгоджену, а індивідуальну думку шляхом анкетування спеціалістів-експертів. Далі відбувається опрацю­вання експертних оцінок. Невідома характеристика явища вва­жається випадковою величиною, відображенням закону роз­поділу якої є індивідуальна оцінка відповідності та значення пев­ного явища чи події. Коли такі оцінки отримані від групи екс­пертів, то припускають, що істинне значення характеристики, яку

7*

99 Є.В. Мних. Економічний аналіз

вивчають, перебуває усередині багатьох оцінок і що узагальнена колективна думка є вірогідною. Групові оцінки надійніші порівняно з індивідуальними за умови, що розподіл оцінок, одер­жаних від експертів, повинен бути "гладким".

Найпростіший метод експертних оцінок - ранжування пев­них показників. Експерт А присвоює об'єкту (показнику) х чис­ло натурального ряду - ранг х_ц. Ранг 1 отримує найважливіший показник, а ранг ІУ - найнезначніший. Потім визначають суму рангів Хгіі, одержаних і-м показником. Найвищий узагальнений ранг присвоюють показнику, який отримав найменшу суму рангів.Так формується послідовний ряд рангів.

Можлива також кількісна оцінка показників ф_Ху Після їх знаходження найбільшій оцінці присвоюють ранг 1, найменший -N і т.д. У деяких випадках сумарна оцінка порушується. Напри­клад, три експерти за десятибальною шкалою оцінили п^ять зразків нового матеріалу (табл. 3.9). Оцінки переведені в ранги, знайдено суму рангів і оцінок, їхніх значень усіх експертів, серед­ню оцінку пронормовано.

Таблиця 3-9.

Ранжування експертних оцінок

Експерт	Оцінка зразка	Ранг зразка
2 3	7 6 9	8 10	4 5 6	3 4 6	5 5	2 2 1	1 1 2	4 3.5 3,5	5 3,5	3 3,5
Сума									13,5	11,5
Середня оцінка	7,3	8,3		4,3		-	-	-	-	-
Нормативне значення	0,243	0,277	0,166	0,143	0,166

Як бачимо, два других зразки прийнятніші, ніж три третіх (2 • 0,277 3 • 0,166)

За великої кількості показників їх можна поділити на групи і ранжувати спочатку групи, а потім показники всередині груп.

Розділ 3. Методи економічного аналізу

Метод "мозкового штурму" побудовано на створенні такої атмосфери, яка сприяє народженню нестандартних думок та ідей. існує прямий і зворотний "мозковий штурм". У першому випадку допускається участь від 5 до 15 осіб. Доцільно, щоб в обговоренні (сесії) брали участь спеціалісти різного профілю та з різним досвідом роботи. Вони повинні володіти ситуацією, але не надто добре знати суть проблеми і бути незалежними. Ознайомившись зі змістом завдання, спеціалісти проводять дискусію у невиму­шеній формі, де заборонено критикувати ідеї, відхиляються від теми. Обмежується також час дискусії.

При зворотному "мозковому штурмі" основну увагу приділяють виявленню недоліків пропозицій, обхідних шляхів тощо.

Морфологічний метод аналізу використовує структурні (морфологічні) взаємозв'язки сукупності економічних явищ і грунтується на повній відсутності якого-небудь нав'язливого по­переднього судження. Цей метод розглядається як упорядкова­ний спосіб економічного дослідження об"єкта та отримання сис­тематизованої інформації з усіх можливих варіантів рішень. Та­кий підхід має назву "морфологічного ящика". "Морфологічний ящик" будують у вигляді дерева цілей чи матриці, де у кожній ланці є лише одне рішення. В економічному аналізі треба розроб­ляти таку морфологічну матрицю, в якій якнайповніше виражав­ся б принцип системного комплексного підходу до дослідження всієї сукупності показників, причин їхньої зміни, місць виникнен­ня відхилень і винуватців тощо. Завдяки розробці морфологічних матриць значно скорочується час проведення аналізу, він стає оперативним, зменшується залежність результатів аналізу від ми­стецтва керівника, стає можливим прийняття альтернативних рішень.

Метод семикратного пошуку полягає у системному багато­кратному застосуванні матриць 7 • 7, таблиць і деяких способів. Згідно з цим методом творчий процес поділяють на сім стадій: аналіз проблемної ситуації; виявлення найкращих умов викорис­тання аналізованого об'єкта; формулювання завдання; генерація висунутих пропозицій щодо вирішення цього завдання; конкре­тизація варіантів; добір найкращих варіантів; реалізація рішення.

Є.В. Мних. Економічний аналіз

Метод асоціацій та аналогій полягає у тому, що нові ідеї та пропозиції виникають на основі зіставлення з іншими більш чи менш аналогічними об'єктами, навіть з інших сфер природи і суспільства. Наприклад, при проектуванні літака за аналог було взято політ птаха. Загальний підхід до дослідження за допомогою методу асоціацій та аналогій полягає в тому, що спочатку за­дається якийсь символ проблемної ситуації та різні її аспекти. Пізніше члени групи дослідників пропонують інші символи, які асоціюються у них в пам'яті. Така процедура триває доти, доки не з'явиться оригінальна ідея.

Метод колективного блокнота і контрольних запитань пе­редбачає висунення незалежних ідей кожним експертом у вигляді "блокнота напрацьованих варіантів". У цьому блокноті він описує кожен варіант опису, дає їм обґрунтування та здійснює їх ранжу-вання. Потім проводять підсумкову оцінку за всіма висунутими ідеями та обґрунтованими варіантами змін. Пізніше експерти віддають свої блокноти координаторові, який на їхній підставі дає узагальнену оцінку.

Метод контрольних запитань полягає у вирішенні аналітич­ної задачі за допомогою добре підготовленого наперед списку до­поміжних запитань, які залежать від специфіки досліджуваного об'єкта та від цілей і задач аналізу, наприклад, від пошуку ре­зервів скорочення матеріальних витрат на виготовлення виробу відповідають на запитання: чи можна змінити структуру суміші?; чи можна використати замінники?; чи можна зменшити відходи?

Контрольні питання

1. Розкрийте зміст методу економічного аналізу.

2. Характерні риси методу економічного аналізу.

3. Моделювання факторних систем.

4. Дайте порівняльну характеристику методу, методики
та методології економічного аналізу.

5. Особливості логічних методів економічного аналізу.

6. Прийоми порівняння і їх характеристики.

7. Метод ланцюгових підстановок і його характеристики.

Розділ 3. Методи економічного аналізу

8. Дайте характеристику методів різниці абсолютних і
відносних величин.

9. Розкрийте економічні можливості статистичних методів.

10. Розкрийте зміст методів комплексної економічної
оцінки.

11. Застосування графічних методів в економічному аналізі.

12. Розкрийте аналітичні можливості методів кореляційно-
регресійного зв'язку.

13. Використання методів математичного програмування в
економічному аналізі.

14. Матричні методи і моделі економічного аналізу.

15. Метод ключової матриці в економічному аналізі.

16. Економетричні методи економічного аналізу.

Розкрийте зміст і особливості методів експертної оцінки. Є.В. Мних. Економічний аналіз

Розділ 4. Сучасна методика економічного аналізу та її структурні елементи

Ключові терміни і поняття

Системний аналіз. Ієрархія системи. Адаптація. Невизначе­ність системи. Інформаційність системи. Комплекси і блоки ана­літичних задач. Елементи методики. Система показників. Мето­дика і методологія аналізу.

4.1. Системний підхід у побудові методики комплексного економічного аналізу

Основний напрям сучасної науки - комплексне досліджен­ня економіки як системи. Тому системний підхід у дослідженні економічних явищ і процесів господарюючих систем є стержнем методології економічного аналізу. Системний підхід використо­вує такі елементи діалектичної логіки:

• об'єктивність і повноту розгляду проблем і явищ;

• аналіз соціально-економічних процесів у їх динаміці роз­
витку;

• вивчення явищ у їх взаємозв'язку і взаємозалежності;

• історичний підхід до вивчення явищ.

Під системним економічним аналізом треба розуміти су­купність наукових методів і практичних прийомів розв'язання складних економічних проблем. Він грунтується на використанні категорії системи як єдності взаємопов'язаних елементів, які спільно діють для досягнення загальної мети.

Виробничо-економічна система має такі властивості:

• ієрархічність;

• багатокритеріальність;

• автономність;

• динамічність (інерційність);

Розділ 4. Сучасна методика економічного аналізу та її структурні елементи

• невизначеність;

• самоорганізованість;

• адаптація.

Ієрархічність системи економічного аналізу не означає і не виражає ієрархію підпорядкування, а передбачає, що оптимізація на верхніх рівнях менеджменту регулююче впливає на локальні рівні, а оптимізація локальних рівнів визначає зону вибору пара­метрів дії системи на верхніх рівнях.

Ієрархічність методики аналізу означає такий алгоритм аналітичного забезпечення управління, при якому формується вихідна інформація для прийняття рішень на різних ієрархічних рівнях економічної системи в межах компетенції та функціональ­них можливостей керівників. Уникається дублювання функцій управління та досягається інтегрованість дій у досягненні постав­леної глобальної мети.

Багатокритеріальність передбачає наявність багатьох шляхів досягнення мети діяльності і для визначення найкращого варіанту її реалізації треба виконати оптимізаційні розрахунки. Визначальними є виробничі та фінансово-економічні критерії. Ба­гатокритеріальність методики аналізу передбачає формування су­купності можливих шляхів досягнення успіху, порівняльну оцінку альтернативних варіантів та їх рейтингову характеристику.

Автономність характеризується відносною самостійністю у виборі форм, методів та організації виробничо-господарської діяльності в умовах ринку. Автономність методики економічного аналізу передбачає пошук індивідуальної моделі аналітичних досліджень, що враховує специфіку інформаційної системи досліджуваного об'єкта, його генетики, стратегії та тактики роз­витку.

Динамічність (інерційність) функціонування економічної системи полягає в тому, що при обґрунтуванні аналітичних ре­зультатів треба врахувати їхні кінцеві наслідки для всієї виробни­чої системи, розглядати (імітувати) результативність аналітич­них висновків протягом тривалого періоду. Враховуючи інерційність динаміки господарюючих суб'єктів варто створюва­ти аналітичне забезпечення з високим рівнем маневреності уп­равлінських рішень у досягненні тактичних і стратегічних цілей.

Є.В. Мних. Економічний аналіз

Невизначеність виявляється в тому, що вихідні дані діяль­ності економічної системи не можна вважати однозначними. Значна частина вхідної інформації про перспективи розвитку ( стійке забезпечення ресурсами, параметри виробництва і ре­алізації) залишається невизначеною. Це, з одного боку, робить не­можливим однозначний розрахунок майбутнього стану на ринку, а з іншого - ускладнює прийняття рішень про зміну і розвиток.

Самоорганізованість і адаптація - це можливість пристосу­вання виробничої системи до зміни ринкового середовища під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Адаптованість означає, якщо немає управління економічною системою за цільовим спря­муванням, то вона використовує можливості уникнення регулю­ючого впливу та розвитку за внутрішньо вигідним сценарієм.

Методологія системного економічного аналізу передбачає таку послідовність реалізації окремих етапів аналітичного проце­су визначених принципами системних досліджень.

На першому етапі визначають мету, завдання та умови функціонування економічної системи. її діяльність розглядають у виробничому та фінансовому аспектах. У виробничому аспекті виділяють три елементи: ресурси виробництва; у фінансовому ас­пекті - авансування капіталу, оборот виробничого і комерційного капіталу, віддачу (дивіденди) авансованого капіталу.

На другому етапі виділяють технічні, економічні, соціальні, екологічні та інші параметри діяльності, тобто системи показників (синтетичних, аналітичних, абсолютних і відносних, кількості та системи показників визначається методикою аналізу).

На третьому етапі складають загальну модель аналітичних досліджень, визначають її головні компоненти, функції, взаємозв'язки, виділяють окремі підсистеми, які характеризують підпорядкованість її елементів. В умовах переходу до ринку за­гальна аналітична модель суттєво змінюється, розширюється зона аналітичних досліджень, виявляються і оцінюються нові фактори та умови економічного зростання. Можна виділити три аналітич­них комплекси: а) аналіз потенційних можливостей і варіантів прогресивного розвитку; б) аналіз економічних результатів (очіку­ваних чи досягнутих) господарювання; в) аналіз ефективності за­ходів, спрямованих на досягнення економічного зростання.

Розділ 4. Сучасна методика економічного аналізу та її структурні елементи

Розмежування досліджень внутрішнього та зовнішнього економічних середовищ діяльності підприємств передбачає реор­ганізацію інформаційних потоків, внесення суттєвих змін у систе­му обліку і звітності, їх уніфікацію та стандартизацію.

На четвертому етапі проводять факторний аналіз причип-но-наслідкових зв'язків, класифікацію факторів, розподіл пайової участі та ін.

На п'ятому етапі проводять синтез результатів аналітичного дослідження, формують аналітичне забезпечення прийняття уп­равлінських рішень.

Системний підхід до господарських проблем і прийняття відповідних управлінських рішень передбачає розгляд госпо­дарської діяльності як багаторівневої структурної моделі. У цьо­му випадку предметом аналізу стають: усі види продукції; усі стадії виробничого процесу; усі фактори виробництва; усі види господарської діяльності; усі підрозділи підприємства; усі проце­си управління.

Аналітична схема процесу прийняття управлінських рішень зображена на рис. 4.1. Результатом аналітичних досліджень є формування банку рекомендацій наукового, інженерно-технічно­го та організаційно-економічного характеру щодо зміни та вдос­коналення різних напрямів роботи підприємства. Систематизація виявлених проблем і "вузьких місць" дасть змогу з'ясувати, наскільки їх розв'язання, згідно з пропозиціями аналітиків, здат­не зміцнити економічну систему. Всі пропозиції доцільно згрупу­вати. У першу групу включають усі пропозиції, які стосуються вдосконалення окремих структурних елементів досліджуваної си­стеми на основі часткових розв'язків без залучення великих інве­стицій. У другу групу об'єднують пропозиції, пов'язані з поетап­ними цілеспрямованими структурними змінами роботи за раху­нок проведення організаційно-технічних заходів при нагромад­женні достатньо надійних, високоефективних рішень і власних (частково залучених) коштів для її реалізації. Третю групу ста­новлять пропозиції, спрямовані на докорінну зміну системи чи її структурних елементів на основі принципово нових рішень при вкладеннях значних коштів на конверсію виробництва.

Є.В. Мних. Економічний аналіз

Розділ 4. Сучасна методика економічного аналізу та її структурні елементи

а) необхідність здійснення аналізу на основі ранжованих
показників залежно від об'єкта аналітичних досліджень. Це дасть
змогу забезпечити необхідну глибину аналітичного пошуку за
всіма аналітичними періодами, скласти раціональну інфор­
маційну базу з урахуванням можливості автоматизації аналітич­
них робіт;

б) проведення економічного аналізу шляхом моделювання
процесів, які становлять економічне середовище, і управління
ним через налагодження алгоритмів зв'язку між різними показни­
ками з урахуванням реальних зв'язків. Це допоможе проектувати
відповідні аналітичні модулі в умовах використання ЕОМ;

в) моделювання господарської діяльності через показники,
які забезпечують потреби менеджменту.