Види біржового посередництва. Брокери. Спеціалісти. Біржові маклери. Біржові доручення (накази)

Біржове посередництво – це біржова торгівля, що здійснюється шляхом:

а) здійснення біржових угод біржовим посередником від імені клієнта і за його рахунок, від імені клієнта і за свій рахунок або від свого імені і за рахунок клієнта (брокерська діяльність);

б) здійснення біржових угод біржовим посередником від свого імені і за свій рахунок з метою наступного перепродажу на біржі (дилерська діяльність).

До біржових посередників відносяться: брокери, дилери, трейдери, клерки, спеціалісти та маклери.

Брокери– члени біржі, які заключають контракти на продаж або купівлю товарів від імені і по замовленню клієнтів і отримують за свою роботу комісійну винагороду в обумовленому розмірі. Функції брокерів:

- посередництво при укладанні угод шляхом прийняття доручень (наказів) клієнтів біржі і підбору відповідних контрагентів;

- представництво інтересів клієнтів шляхом ведення біржових операцій і укладання угод від свого імені за їхній рахунок;

- консультування торгуючих із питань, пов’язаних із укладанням біржових угод, у тому числі з питань якості і властивостей товару;

- документальне оформлення угод і представлення їх до реєстрації в реєстраційному бюро;

- підготовка за завданнями Біржового комітету висновків з різноманітних питань торгової практики, торгової кон’юнктури і т. ін., зокрема, за біржовими угодами, зробленими без участі брокерів;

- участь як експерта у виробництві експертиз на загальних підставах, встановлене Положенням про Експертне бюро;

- інші функції, що не суперечать Статуту, Правилам біржової торгівлі й інших документів, що регламентують діяльність біржі.

При вчиненні біржових операцій брокер діє або на підставі заявки, що надійшла з інформаційно-довідкового відділу, або за письмовим чи усним дорученням (наказом), відданим брокеру безпосередньо членом або відвідувачем біржі (клієнтом).

Біржові брокери, як і інші співробітники біржі, повинні зберігати в таємниці інформацію про операції клієнтів, що проводяться за їх участю і можуть надавати відомості про ці операції лише на вимогу прокуратури, слідчих, судових органів та за спеціальним розпорядженням Біржового комітету.

Дилери– члени біржі, здійснюють біржове або торговельне посередництво за свій рахунок і від свого імені. Вони мають місце на біржі, проводять котирування; прибутки одержують за рахунок різниці в ціні купівлі та продажу біржових товарів, а також: за рахунок зміни курсів цінних паперів і валют. Функції дилерів:

- виявлення можливостей (умов) для проведення спекулятивних біржових операцій, які ґрунтуються на інформації товарної біржі про попит і пропозицію на продукцію;

- здійснення купівлі або продажу реального товару, ф’ючерсних та опціонних угод на біржі від свого імені та за власний рахунок з метою отримання прибутку від різниці у цінах;

- оформлення укладених угод, згідно з встановленими правилами;

- використання усіх транспортно-складських та інших операцій, пов’язаних із переміщенням продукції.

Оплата діяльності дилера залежить виключно від прибутку, який він одержує у процесі своєї діяльності, оскільки він самостійно організовує і здійснює свою діяльність та визначає власний рівень доходу.

Залежно від сфери діяльності дилери поділяються на дві групи: дилери, які функціонують на ринку реального товару та біржові дилери.

До першої групи належать підприємства (фірми, компанії і ін.), а також окремі фізичні особи, які здійснюють купівлю-продаж товару, тією чи іншою мірою реально (прямо або опосередковано) беруть участь у його русі від виробників до споживачів.

Біржові дилери – це особливий вид торговців-спекулянтів на біржах, які здійснюють спекулятивні операції за свій рахунок і на свій ризик. Предметом купівлі-продажу біржових дилерів є не реальний товар, а контракт на товар, тобто вони торгують правом на товар.

Крім брокерів і дилерів, на фондовому ринку оперує спеціаліст, котрий як член біржі веде торгівлю цінними паперами, віддаючи перевагу якомусь одному їх виду.

Помітною постаттю на фондовій біржі є також маклер, до функцій якого входять збирання заявок, їх узагальнення, класифікація, котирування цінних паперів і оголошення їхнього курсу. Коли брокери репрезентують інтереси своїх клієнтів, біржовий маклер виступає як дилер і веде торги (біржові збори).

До категорії посередників належить також інститут спекулянтів в умовах ринкової економіки. Цей інститут багаточисельний і різноманітний, при цьому в різних країнах його представники називаються по-різному. Так, особливий інститут спеціалістів на ринку реального товару на товарних, фондових і валютних біржах складають джоббери.

Джоббер – це фізична або юридична особа, яка скуповує великі партії товарів для швидкого перепродажу. Біржовий механізм джоббери використовують, переважно, з метою гри на підвищення або зниження цін товарів, курсів цінних паперів і валют.

Окрему групу біржових спекулянтів-професіоналів складають трейдери, які вкладають гроші в спекулятивні операції (торгують за свій рахунок) на порівняно тривалий період (декілька днів, тижнів або навіть місяців), сприяючи переходу капіталів з одного ринку на інший.

Залежно від того, на яких видах різниці в цінах діють трейдери, вони поділяються на професійні групи. Основні з них – арбітражисти, які грають на різниці в цінах на біржах окремих регіонів і країн, а також спредери, які грають на різниці в цінах на товар у часі (в окремі місяці, періоди).

Дрібних спекулянтів, непрофесійних торговців на біржі називають публікою, інститут (групи) непрофесійних приватних маклерів у біржовому обороті – кулісою, а неофіційних біржових посередників, маклерів, які укладають біржові угоди без участі офіційних маклерів, – кулісьє.

Кожен дилер або трейдер може наймати клерків-помічників. Клерки є фізичними особами, службовцями, що виконують різні обов’язки в торговому залі біржі, а також беруть участь в діяльності біржі на основі трудового договору у формі контракту.

Серед учасників біржової торгівлі важливе місце також займають й ф’ючерсні комісійні купці. Ця категорія посередників уповноважена надати всі види послуг клієнтам, хоча деякі з них займаються лише ф’ючерсною торгівлею, а інші надають повний комплекс посередницьких послуг, що включають операції з акціями, облігаціями і іншими фінансовими інструментами.

Брокери виконують доручення (накази) своїх клієнтів. Для зручності обох сторін – клієнта й брокера – і для уніфікації брокерського обслуговування замовлення (наказ) клієнта брокерові провадиться, як правило, на спеціальному бланку, форма якого затверджується біржею.

Незважаючи на наявні розходження у формах наказу на різних біржах, у наказі звичайно втримується наступна інформація:

- тип операції (купівля або продаж);

- найменування цінного папера;

- кількість цінних паперів;

- ціна виконання замовлення;

- строк виконання замовлення;

- обсяг виконання замовлення;

- порядок виконання складного замовлення;

- форма оплати;

- ім’я й код клієнта й дата надходження замовлення;

- інші відомості, передбачені правилами біржі.

Наказ – це доручення клієнта брокерові про те, що брокер повинен «зробити із цін бум» або коштами клієнта на фондовому ринку протягом певного часу, відповідно до підстав укладеного між ними договору на брокерське обслуговування.

За рівнем ціни накази прийнятий розділяти на: ринковий; лімітний; стоп-наказ; стоп-лімітний наказ.

Ринковий наказ– це наказ клієнта на покупку або продаж цін бум по поточній ринковій ціні. Ключові принципи ринкового наказу:

1) виконується брокером по найкращій із пропонованих на момент реалізації наказу цін. Брокер повинен купити цін бум по найменшій з наявних ринкових котирувань (одночасних пропозицій) на продаж або повинен продати цін бум клієнта по найбільшій з наявних на ринку котирувань на покупку;

2) володіє найвищим у порівнянні з іншими типами наказів пріоритетом у виконанні. Якщо на ринку одночасно є ринковий наказ і інший тип наказу на ту саму цін бум, то в першу чергу повинен бути виконаний ринковий наказ, а вже потім іншої;

3) віддаючи ринковий наказ, клієнт не знає, по якій конкретній ціні він буде виконаний, але він упевнений, що наказ буде обов’язково виконаний.

При виконанні ринкового наказу брокер може виконати його як у цілому, так і вроздріб залежно від ситуації на ринку. Накази, віддані до початку торгівлі, повинні бути виконані при відкритті торгівлі, а накази, віддані в ході торгів, виконуються негайно в міру надходження.

Лімітний наказ – це наказ, у якому клієнтом установлюється гранична ціна його виконання.

Лімітний наказ на покупку – це наказ, у якому клієнт установлює найбільшу суму, що він готовий заплатити за покупку цін бум. Це наказ, що може бути виконаний за ринковою ціною, але не перевищуючу лімітну ціну.

Лімітний наказ на продаж – це наказ, у якому клієнт установлює найменшу суму, по якій він готовий продати свою цін бум. Це наказ, що може бути виконаний за ринковою ціною, але не нижче, ніж лімітна ціна. Недолік лімітного наказу полягає в тому, що якщо ринкова ціна у своєму русі нагору перевищила лімітну ціну покупки або у своєму русі долілиць упала нижче лімітної ціни продажу, то в цій ситуації він не може бути виконаний, а тому клієнт може понести нічим не обмежені збитки.

Стоп-наказ– це наказ, що перетворюється в ринковий наказ при досягненні ринковою ціною зазначеної в наказі ціни, або стоп-ціни. Стоп-накази використовуються як кошти захисту від раптової несприятливої зміни ринкової ціни для клієнта (інвестора).

Стоп-наказ на покупку – це наказ, відповідно до якого:

1) у ситуації, коли у своєму русі нагору ринкова ціна досягла рівня стоп-ціни, брокер повинен купити цінний папір по стоп-ціні або вище;

2) у ситуації, коли ринкова ціна рухається долілиць, при досягненні рівня стоп-ціни брокер повинен купити цінний папір по стоп-ціні або нижче, що рівносильно змісту ринкового наказу (покупку по найкращій ринковій ціні), але в те ж час виконання «стопа» може перешкодити покупці цінного папера по ще більш низькій ціні.

Стоп-наказ на продаж – це наказ, відповідно до якого в ситуації, коли у своєму русі долілиць ринкова ціна досягла рівня стоп-ціни, брокер повинен продати цінний папір по стоп-ціні або нижче. Як і в попередньому випадку, стоп-наказ на продаж у ситуації росту ринкової ціни не має практичного змісту. Недолік даного наказу полягає в тому, що він може бути виконаний за ціною, гіршої, чим стоп-ціна. Достоїнство даного наказу по порівнянні з лімітним наказом укладається в тім, що він буде обов’язково виконаний, нехай і з деякими втратами для клієнта, але у випадку використання лімітного наказу втрати клієнта могли б бути набагато більше.

Стоп-лімітний наказ– це наказ, що містить і лімітну ціну, і стоп-ціну. Його ідея складається в з’єднанні переваг лімітного наказу й стоп-наказу – у випадку, якщо ринкова ціна досягає встановленої стоп-ціни, наказ негайно виконується по поточній ринковій ціні, але не вище (або не нижче) установленої лімітної ціни. Стоп-лімітний наказ обмежує можливі збитки клієнта не взагалі, а тільки в межах різниці між стоп - і лімітною ціною.

Стоп-лімітний наказ на покупку – це наказ, що у ситуації росту ринкової ціни виконується, як тільки вона перевищить рівень стоп-ціни, але при цьому покупка повинна бути виконана брокером за ціною не вище встановленої лімітної ціни. У противному випадку наказ відміняється. У ситуації падіння ринкової ціни стоп-лімітний наказ на покупку втрачає практичний зміст, тому що будь-які обмеження за ціною покупки тільки приносять шкода інвесторові. У стоп-лімітному наказі на покупку лімітна ціна завжди більше стоп-ціни.

Стоп-лімітний наказ на продаж – це наказ, що у ситуації зниження ринкової ціни виконується, як тільки вона у своєму падінні досягне рівня стоп-ціни, але при цьому продаж повинна бути виконана брокером за ціною не нижче встановленої лімітної ціни. У противному випадку наказ відміняється. У ситуації росту ринкової ціни стоп-лімітний наказ на продаж не віддається. У стоп-лімітному наказі на продаж лімітна ціна завжди менше стоп-ціни.

По терміну дії накази підрозділяються на: термінові; відкриті.

Термінові накази– це накази, у яких втримується конкретний строк (строки) його виконання. Основними видами термінових наказів є:

Денний – це наказ, що повинен бути виконаний протягом поточного торговельного дня. У випадку його невиконання з якихось причин наказ відміняється; до денних наказів ставляться будь-які накази, у яких не зазначений строк виконання;

З фіксованим строком – це наказ, у якому зазначений конкретний строк, протягом якого він повинен бути виконаний, а у випадку невиконання – відмінний;

З негайним виконанням– це наказ, що повинен бути виконаний максимально швидко. Його можливі різновиди:

1) наказ «виконати або скасувати» — повинен бути виконаний брокером негайно або відмінний;

2) наказ, що підлягає виконанню по відкриттю біржі, – уводиться в торговельну систему протягом декількох мінут після відкриття біржі й повинен бути виконаний протягом установленого правилами біржі тимчасового відрізка;

3) наказ, що підлягає виконанню по закриттю біржі, – уводиться в торговельну систему протягом торговельного дня, але повинен бути виконаний максимально близько до моменту закриття торговельного дня біржі.

Відкритий наказ– залишається на ринку до його виконання або до його скасування клієнтом.