Ефективність господарських зв’язків суб’єктів ринку

Ефективність прямих господарських зв'язків виражається в закупівлях товарів у виготовлювачів за нижчими цінами за рахунок скорочення числа посередників, що беруть участь у торговельному обороті, а отже, зменшення величини торговельних надбавок, установлюваних кожним посередником.

Організація прямих договірних зв'язків роздрібних торговельних підприємств із виробничими підприємствами щодо постачання товарів простого асортименту (хлібобулочних виробів,пива, безалкогольних напоїв, борошна, крупи, вино-горілчаних виробів, молочних продуктів, овочів, фруктів і ін.) являє собою найбільш раціональну й економічно доцільну форму організації господарських зв'язків.

Організація прямих договірних зв'язків роздрібних підприємств із виробничими підприємствах щодо постачання товарів складного асортименту (тканин, швейних товарів, трикотажу, панчішно-шкарпеткових виробів, взуття, галантереї,культтоварів і ін.) надзвичайно ускладнена через ряд організаційно-економічних, торговельних, транспортних та інших факторів (необхідність підсортування виробів на оптових складах,постачання товарів великими партіями, звуження асортименту,величина роздрібного товарообігу, значна відстань постачальників від роздрібної мережі й ін.). Тому роль оптових ланок у постачанні товарами складного асортименту роздрібних торговельних підприємств залишається в ринковій економіці досить високою.

Світовий досвід і вітчизняна практика показують, що функціонування ефективних господарських зв'язків між постачальниками і покупцями товарів немислимі без участі оптових ланок, що виступають у ролі активного комерційного посередника [10, с. 77].

Важливим завданням оптових підприємств є встановлення прямих договірних зв'язків з підприємствами — виготовлювачами по товарах складного асортименту, тобто на відміну від роздрібних підприємств оптові підприємства, що мають більш значні обсяги товарообігу ніж роздрібні, і складські приміщення, які мають, можуть одержувати товари від постачальників — виготовлювачів у розмірах транзитних відвантажень з необхідною частотою для комплектування широкого асортименту і регулярного постачання товарами роздрібної торговельної мережі.

4. Шляхи покращення господарських зв’язків суб’єктів ринку і поставки товарів (продукції, сировини)

Встановлення і розвиток господарських зв'язків, і в першу чергу прямих тривалих господарських зв'язків, робить позитивний вплив на підвищення ефективності виробництва на підприємствах і в виробничих об'єднаннях, сприяє повнішому задоволенню попиту населення на товари народного вжитку. В той же час досвід легкої промисловості показує, що на дорозі встановлення і розвитку прямих тривалих господарських зв'язків є ряд труднощів. Зупинимося на деяких з них.

Як вже наголошувалося, ініціаторами встановлення прямих господарських зв'язків є споживачі. Це і природно. Встановлюючи прямі господарські зв'язки, підприємства-споживачі тим самим сподіваються поліпшити матеріально-технічне забезпечення процесу виробництва і досягти рівномірності в постачаннях матеріальних ресурсів. В той же час підприємство-постачальник, що встановило прямі господарські зв'язки, не завжди може забезпечити споживача потрібними йому матеріальними ресурсами, оскільки, по-перше, воно само пов'язане з певними постачальниками, які не завжди виконують свої зобов'язання, по-друге, виконуючи побажання споживача, воно в той же час належний забезпечити виконання планових показників (об'єму реалізації, рентабельності виробництва, продуктивності праці і ін.), які поєднати інколи виявляється дуже важко. Тому незрідка підприємство-постачальник, прагнучи виконати плановані йому показники, не може виконати всі вимоги споживачів. Це протиріччя, що виникає між інтересами споживача і постачальника, і є одним з основних перешкод па дороги встановлення і розвитку прямих господарських зв'язків.

Слід зазначити, що це протиріччя властиво і взаєминам між підприємствами промисловості і торгівлі. З одного боку, торгівельні організації зацікавлені в здобутті від підприємства продукції, що має підвищений попит. З іншого боку, для підприємств промисловості збільшення випуску таких виробів може виявитися невигідним, оскільки за рахунок розширення виробництва цих виробів можуть бути не виконані основні планові показники.

У зв'язку з цим дуже важливе значення для подальшого розвитку прямих тривалих господарських зв'язків належить побудові раціональної системи оцінки господарської діяльності виробничих об'єднань і підприємств. Вочевидь, виконання показників цієї системи повинне в першу чергу сприяти повнішому задоволенню потреб як народного господарства, так і населення в необхідній продукції.

В умовах введення порядку обліку і оцінки діяльності виробничих об'єднань (підприємств), коли виконання плану реалізації поставлене в пряму залежність від виконання зобов'язань по постачаннях продукції у встановленій номенклатурі і асортименті згідно укладеним договорам (прийнятим до виконання вбранням) і замовленням-вбранням зовнішньоторговельних організацій, невимірний зростає роль господарського договору, а також значення організаційно-правової роботи в області його висновку і виконання.

У зв'язку з підвищенням ролі господарського договору його висновок став мати важливіше значення як для подальшого підвищення рівня забезпеченості підприємств продукцією виробничо-технічного призначення, так і для повнішого задоволення потреб населення в предметах народного вжитку. Позитивний вплив укладення договорів може позначитися лише у тому випадку, коли вони успішно виконуються. Аби це дійсно було так, необхідна наявність системи заходів, що забезпечують виконання умов договорів, що укладаються. Положеннями, що діють, про постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку передбачається можливість відшкодування збитків стороною, що порушила договір на постачання продукції (незалежно від сплати неустойки, штрафу, пені).

На практиці ж стягнення збитків від невиконання постачальником договору обмежується переважно штрафами, які в більшості випадків настільки малі в порівнянні із заподіяними збитками, що їх стягнення ніяк не може компенсувати втрати. До того ж їх пред'явлення негативно позначається на сталих господарських зв'язках між постачальником і споживачем, що є важливим чинником для їх подальшої роботи. Крім того, виплата штрафів не вабить жодної матеріальної відповідальності керівних працівників підприємства-постачальника, що допустив порушення умов постачання.

У зв'язку з цим для подальшого розвитку прямих тривалих господарських зв'язків необхідне створення таких умов виконання договорів, при яких порушення договору неминуче спричинило б значні збитки для підприємства-винуватця, а також матеріальну відповідальність осіб, причетних до порушення.

Належить підвищити також відповідальність торгівельних організацій за обґрунтованість замовлень тих або інших виробів. Адже ще не зрідка замовлена торгівельними організаціями продукція не знаходить збуту, що спричиняє за собою значні витрати по оперативній перебудові виробництва на випуск інших, раніше не запланованих виробів і приносить інколи певний збиток підприємствам. В принципі, ці втрати, заподіяні підприємству, мають бути повністю компенсовані торгівельними організаціями.

Разом з посиленням матеріальної відповідальності за виконання договорів на постачання продукції слід перш за все усунути ті недоліки і вирішити ті проблеми, які зустрічаються при укладенні договорів і їх виконанні.

Як вже наголошувалося, в умовах прямих тривалих господарських зв'язків споживач може диктувати свої вимоги до асортименту, якості і умов постачання. В окремих випадках ці вимоги не прийнятні для постачальника. До того ж при укладенні договору па постачання продукції споживач не зрідка прагне до укладення такого договору, який був би вигідним для нього незалежно від того, що його виконання викликає певні труднощі у постачальника. Наприклад, ряд споживачів продукції виробничо-технічного призначення хотіли б отримувати її комплектно, ритмічно, в прийнятному для них вигляді.

Аби забезпечити комплектність постачання, постачальник, як правило, повинен частіше здійснювати переналадку устаткування, постійно чергуючи випуск певної продукції невеликими партіями. До того ж для забезпечення ритмічності постачань він повинен збільшувати об'єми виробничих запасів. Все це, звичайно, невигідно постачальникові. Невигідно йому і поставляти продукцію в прийнятному для споживача вигляді, що включає додаткові послуги з її доопрацювання. У всіх цих випадках необхідні додаткові витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, як правило, ніяк не компенсуються [19, с. 105].

Відмічені труднощі у встановленні і розвитку прямих тривалих господарських зв'язків є і в стосунках підприємств п торгівельних організацій. Торгівельні організації при укладенні договорів на постачання продукції в умовах прямих тривалих господарських зв'язків хотіли б добитися від підприємств виготовлення найбільш широкого асортименту продукції. Але при їх виконанні підприємства, природно, зустрічають ряд труднощів:

- по-перше, наявність широкого асортименту продукції, що виготовляється, наводить до частої перебудови виробництва, переналадки устаткування, випуску окремих виробів невеликими партіями. Це викликає додаткові витрати, пов'язані з виробництвом продукції, збільшує її собівартість і зменшує продуктивність праці робітників при її виготовленні;

- по-друге, аби забезпечити рівномірність постачань відповідно до комплектності, виробничим об'єднанням і підприємствам необхідно збільшувати об'єми виробничих запасів. Все це негативно позначається на техніко-економічних показниках виробничої і господарської діяльності об'єднань і підприємств.

У зв'язку з викладеним важливе значення для подальшого розвитку прямих тривалих господарських зв'язків належить встановленню спеціальних цін або доплат за певні додаткові послуги, що надаються виготівниками продукції на прохання її одержувачів. Таку доплату доцільно виробляти лише в тих випадках, коли умови постачання є жорсткішими, ніж вони передбачені звичайними умовами постачання. Вочевидь, що вживання спеціальних цін або доплат може бути здійснене лише в умовах збігу виробничих і економічних інтересів споживачів і постачальників.

В цьому випадку споживач, вивчаючи можливості постачальника, приходить до висновку, що розвиток між ними господарських зв'язків може привести до обопільної згоди про асортимент продукції, що поставляється, її якість, технології виробництва нормах витрат на її виготовлення і інших умовах. Це є передумовою для встановлення тісніших господарських зв'язків, заснованих на взаємній допомозі.

Таким чином, прямі тривалі господарські зв'язки постачальників і споживачів не повинні замикатися лише взаєминами при постачаннях продукції. Вони повинні переростати в тісну співпрацю, направлену як на вирішення приватних завдань, що стоять перед ними, так і загальної проблеми подальшого повнішого задоволення народного господарства нашої країни і населення в необхідній продукції.

У зв'язку з цим в господарських договорах, що укладаються, між споживачами і постачальниками доцільно передбачати проведення спільних заходів, направлених на розробку і впровадження ефективних методів вирішення цих проблем. Перш за все, як показує досвід роботи підприємств і об'єднань легкої промисловості, в договорах слід передбачати проведення спільних заходів, сприяючих підвищенню якості і розширенню асортименту продукції, що випускається, повнішому задоволенню потреб населення в потрібній продукції, забезпеченню ритмічної роботи підприємств-споживачів.

Висновок

Комерційні процеси — це процеси, пов'язані із зміною форм вартості, тобто з купівлею та продажем товарів. До комерційних відносять і такі торговельні процеси, які забезпечують нормальне функціонування торгового механізму, зокрема: організацію ринкових досліджень, оцінку інфраструктури основних конкурентів, встановлення партнерських зв'язків тощо.

Господарські зв'язки між постачальниками і покупцями — важлива функція комерційної діяльності. Такі зв'язки відображають не тільки суто комерційні, й економічні, організаційні, адміністративно-правові, фінансові відносини, що складаються між учасниками торгових операцій.

Договір є засобом, що регулює відносини партнерів у здійсненні господарської діяльності і визначається як згода сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення зобов'язань. Договір виконує такі функції: юридично закріплює відносини між партнерами, що надає характер зобов'язань, виконання яких захищено законом; визначає порядок, способи і послідовність здійснення дій партнерами; передбачає способи забезпечення зобов'язань і наслідки їх невиконання.

З економічної точки зору укладення договорів, зокрема договорів купівлі-продажу, поставки, має суттєвий вплив на товарооборот підприємства. Так, уклавши договір з покупцем, підприємство оптової торгівлі може планувати виконання своїх зобов'язань таким чином, щоб його транспортні витрати і витрати по зберіганню товару були мінімальними, що, у свою чергу, суттєво впливає на ціну товару.

Перш ніж укласти угоду з контрагентом, слід установити попередні договірні контакти.

Ефективне постачання неможливе без планування і організації перевезень матеріально-технічних ресурсів від постачальників до підприємства-споживача. Саме тому працівники відділу постачання повинні, виходячи з умов договору (контракту), вступати в стосунки з постачальниками.

У зв'язку із цим необхідно розширювати сферу договірних відносин з постачальниками й виробниками товарів, підвищувати ефективність і дієвість договорів поставки. Договірні поставки повинні активно впливати на виробництво для всілякого збільшення випуску товарів народного споживання, виготовлення їх з дешевої альтернативної сировини, формувати оптимальні асортименти товарів роздрібної торговельної мережі.

Оцінка ефективності господарських зв'язків характеризує результативність керування комерційною роботою торговельної організації. Ефективність господарських зв'язків виражається в закупівлях товарів у виробників за більш низькою ціною за рахунок скорочення числа посередників, що беруть участь у торговельному обороті, а, отже, зменшення величини торговельних надбавок, установлюваних кожним посередником.

Для вивчення постачальників та їх можливостей працівники роздрібної торгівлі повинні брати участь у роботі оптових ярмарків; виставок - продажів і виставок - переглядів зразків нових і кращих виробів, стежити за рекламними оголошеннями по радіо й телебаченню, у газетах і журналах, бюлетенях попиту та пропозиції, за проспектами, каталогами, прайс-листами. Використовувати маркетингові дослідження.

Література

1. Конституція України: прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р./ Відомості Верховної Ради України – 1996р. №30

2. Господарський кодекс України, 2004

3. Арапов М.М., Плотнікова Н.П., Євась Т.В. Економіка підприємства: Опорний конспект лекцій.-ВІРЕУ, 2008. - 161 с.

4. Апопій В.В. Комерційна діяльність на ринку товарів і послуг. - К.: НМЦ «Укоопосвіта», 2007

5. Балабанові Л.В. Комерційна діяльність: маркетинг і логістика. Навчальний посібник. –К.: ВД «Професіонал», 2004

6. Виноградська А.М. Технологія комерційного підприємства. Навчальний посібник. – Київ. Центр навчальної літератури, 2008

7. Виноградська А.М. Комерційна діяльність підприємства. Навчальний посібник. –Київ, 2009

8. Гаркавенко С.С. Маркетинг: Підручник для вузів. – К.: Лібра, Київ, 2008

9. Грицаенко Л. Предпринимательство в Украине: проблемы государственного регулирования // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2008. – № 7. – с.53

10. Дмитро Ляпін. Зміни в державному управлінні щодо малого підприємництва // Право України. – 2006. - №12. – с.23

11. Коваленко В.В. Повышение эфективности комерческой деятельности торговых предприятий и организаций.-К.: Вища школа.- 2007

12. Коммерческая деятельность. Учебник Ф.Г.Панкратов, Т.К.Серегина. М.: ИВЦ «Маркетинг», 2008

13. Коммерческая деятельность. Учебник Ф.П.Половцева. М.: «Инфра-М», 2007

14. Омельянович Л.Стан і проблеми торгівлі України // Економіка України.-2008- с.37

15. Осипова Л.В. Синяева И.М. Основы комерческой деятельности: Учебник для вузов. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ.- 2006

16. Панкратов Ф.Г. Серегина Т.К. Комерційна діяльність: Підручник для вузів.-М.:Маркетинг. - 2007

17. Панкратов Ф.Г., Серьогіна Т.К. Комерційна страва. Навчальний посібник для вузів. Інформаційно-видавнича агенція «Вертекс», - 2008

18. Осипова П.В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности: Учебник для вузов. –Москва.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 2009

19. Тарасюк Г.М. Планування комерційної діяльності. Навчальний посібник. –К.: Каравела. - 2008

20. Памбухчиянц О.В. Организация и технология коммерческой деятельности. –Москва, - 2007

21. Половцева Ф.П. Коммерческая деятельность. – Москва.: ИНФА, - 2008

22. Ткаченко Л.В. Маркетинг послуг. –Київ, - 2008

23. Ушакова Н.М. Кукурудза Л.А. Головачук Т.І. Олейник С.І. Економічна стратегія діяльності торгового підприємства в умовах ринкової економіки.-К.:КТЕІ. - 2007

24. Ушакова Н.М. Кукурудза Л.А. Управління прибутком торговельного підприємства. Конспект лекцій.-К.: КТЕІ. 2008