Фінансовий апарат та його функції

Управління державними фінансами здійснює фінансовий апарат. Державний фінансовий апарат – це державні органи, що здійснюють управління державними фінансами. До його складу входять органи державного управління всіх рівнів, які вирішують питання мобілізації, розподілу та використання державних фінансових ресурсів. Кожен із суб'єктів державного управління виконує поставлені завдання, використовуючи певні способи й інструменти. А в поєднанні всі суб'єкти зобов'язані забезпечити досягнення стабільного, поступального розвитку фінансової системи в цілому.

До складу державного фінансового апарату України входять:

– МФУ(Воно безпосередньо або опосередковано пов'язане з усіма функціями, які виконує державний менеджмент)

– Державна податкова служба(забезпечувати дотримання податкового законодавства, вести облік усіх платників податків та здійснювати контроль за виплатою податків, зборів, обов'язкових відрахувань, перевіряти правильність обчислення податків та своєчасність їх виплати, вести реєстр платників податків, надавати роз'яснення з питань оподаткування та ін.)

– Державне казначейство України(проведення операцій з державними коштами, контроль за проведенням касових операцій з бюджетними коштами розпорядниками; організація обліку і надання звітності з руху державних коштів; управління залишками державних коштів на казначейських рахунках ДКУ)

– Головна контрольно-ревізійна служба(вживає заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень законодавства, здійснює контроль за усуненням виявлених недоліків та порушень;оприлюднює факти виявлених порушень.)

– Рахункова палата Верховної Ради України (здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням державних коштів, включаючи ресурси загальнодержавних цільових фондів за обсягами, структурою та їх призначенням)

– Фонд державного майна України(здійснює операції з підготовки і проведення продажу державного майна, організації приватизації державного і комунального майна, передачі в оренду майна державних підприємств і установ та ін)

– Національний банк України (забезпечення стабільності грошової одиниці; проведення емісії національної валюти та організація його обігу; здійснення регулювання розвитком банківської системи; складання платіжного балансу країни; здійснення валютного регулювання; забезпечення накопичення і зберігання золотовалютних резервів; інші функції.)

– Правління державних цільових фондів;

– Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України(регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників фондового ринку; видавання дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю; реєстрація випуску цінних паперів та інформації про їх емісію; встановлення правил і стандартів проведення операцій на ринку цінних паперів; контроль за ціноутворенням на фондовому ринку)

– інші суб'єкти.

17. Зміст, значення, завдання фінансового планування.

Фінансове планування - це підсистема фінансового механізму, складова частина планування економічного та соціального розвитку.

Фінансове планування - це діяльність із складання планів щодо формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів господарювання, їх об'єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць та країни в цілому.

Метою фінансового планування є забезпечення оптимального розподілу та використання валового внутрішнього продукту та на цій підставі досягнення підвищення ефективності суспільного виробництва.

Фінансове планування здійснюється у всіх країнах, у більшості з них воно поставлене на високий технічний та науковий рівень та має, коротко, середнє та довгостроковий характер.

Фінансове планування можна визначити і як діяльність з формування та використання цільових централізованих та децентралізованих фондів фінансових ресурсів, спрямованих на розширене відтворення та задоволення різноманітних потреб суспільства.

Централізована частина фінансових ресурсів під час планування перерозподіляється у внутрігалузевому, міжгалузевому та територіальному розрізі для

Ø забезпечення пропорційного розвитку суспільного виробництва;

Ø вирішення проблеми ліквідації монополізму у виробництві окремих товарів;

Ø посилення соціальної спрямованості розвитку економіки;

Ø підтримки обороноздатності країни.

Децентралізована частина фінансових ресурсів у процесі фінансового планування формується та використовується з урахуванням принципів цілковитого госпрозрахунку.

Фінансове планування впливає на хід економічного та соціального планування в державі. Цей вплив є більш ефективним, якщо досягається більш повна відповідність виробничих та фінансових показників, а також максимальна збалансованість матеріальних, трудових та фінансових ресурсів в галузевому, міжгалузевому та регіональному розрізі.

Фінансове планування активно впливає на весь процес відтворення, тому що без обліку потоків формування та перерозподілу фінансових ресурсів є неможливим науково обґрунтувати темпи та пропорції розширеного відтворення. Окрім того, фінансове планування сприяє створенню умов для здійснення контролю за виробництвом та розподілом.

Конкретні завдання фінансового планування визначаються фінансовою політикою це стосується:

·обсягу грошових коштів та їх джерел, необхідних для виконання планових завдань;

·виявлення резервів зростання доходів, економії на витратах;

·встановлення оптимальних пропорцій щодо розподілу коштів між централізованими та децентралізованими фондами тощо.

18. Система фінансових планів та їх взаємозв’язок.

Фінансові плани складають всі ланки фінансової системи, причому форма фінансового плану, склад його показників відображують специфіку відповідної ланки фінансової системи.

В залежності від сфери функціонування та характеру фінансових відносин фінплани поділяються на централізовані та децентралізовані. До першої групи належать державний бюджет України, бюджет Автономної республіки Крим, фінплан державного майнового та особистого страхування, зведений фінансовий баланс; до другої - фінплани підприємств, організацій та закладів.

Фінансові плани мають забезпечити також оптимальне співвідношення між централізованими та децентралізованими фондами грошових коштів.

За допомогою фінпланів встановлюється раціональне співвідношення між джерелами фінансування капіталовкладень, приросту сукупної суспільної вартості та інших видатків підприємств, визначаються оптимальні пропорції між власними, позичковими та іншими ресурсами.

Бюджетне планування є найважливішою частиною фінансового планування.

Воно уявляє з себе процес визначення обсягу тієї частини фінансових ресурсів, яка за плановий період може бути мобілізованою в державний бюджет та використаною на загальнодержавні цілі.

19. Дати характеристику методів фінансового планування.

Фінансове планування набуває нових рис, які пов’язані з обліком вимог ринкової економіки. Це також стосується бюджетного фінансування освіти, науки охорони здоров’я тощо.

В їх кошторисах послаблюється адресна регламентація, посилюється обґрунтованість розрахунків показників на підставі впровадження довгострокових економічних і соціальних нормативів.

Організаціям рекомендується впроваджувати елементи госпрозрахунку для отримання додаткових доходів.

Методи фінансового планування

І прогнозні і планові розрахунки фінансових показників базуються на використанні різноманітних методів. До числа найбільш важливих належать:

метод екстраполяції;

нормативний метод;

метод математичного моделювання;

балансовий метод.

Метод екстраполяції - полягає у визначенні фінансових показників на підставі виявлення їх динаміки. У розрахунках виходять з показників звітного періоду, корегуючи їх на відносно стійкий темп змін. Цей метод інакше називається методом коефіцієнтів або методом планування від досягнутого рівня. Може застосовуватись лише за умов усталених тенденцій розвитку.

Нормативний метод будується на використанні встановлених норм та нормативів. Застосовується при плануванні діяльності бюджетних установ та організацій.

Метод математичного моделювання полягає у побудові фінансових моделей, що імітують реальні економічні та соціальні процеси. Дозволяє заощаджувати фінансові ресурси за рахунок прийняття альтернативних рішень стосовно фінансування певних напрямів діяльності.

Для узгодження напрямів використання фінансових ресурсів з джерелами їх формування, узгодження всіх розділів фінплану між собою використовується балансовий метод.

Цей метод дозволяє збалансувати джерела фінансових ресурсів з матеріально-речовими та трудовими ресурсами, створювати фінансові резерви на всіх рівнях планування для попередження можливих диспропорцій в ході реалізації планів.

На сучасному етапі розвитку української економіки, коли проблеми інтенсифікації матеріального виробництва та ресурсозбереження розв’язуються в умовах стагфляції, розбалансованості економіки та відокремлення грошових ресурсів від товарної маси, найбільш доцільним підходом в фінансовому