Податкова політика та податкова система в Україні
Податкова політика – діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справлення податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.
Податкова політика має бути спрямована на вирішення поставлених перед суспільством завдань, серед яких виділяють довгострокові і короткострокові. Перед керівництвом розвинутих країн стоять такі довгострокові цілі: економічне зростання, максимальний рівень зайнятості і благополуччя населення. Короткостроковими цілями стосовно податкової політики можуть бути поповнення державного бюджету, його збалансованість на певному рівні щодо внутрішнього валового продукту, стимулювання інвестиційної діяльності.
Податкова політика проводиться, виходячи з певних принципів, що відображають її завдання, основними з яких є:
соціальна справедливість;
рівнонапруженість;
економічна ефективність;
стабільність;
гнучкість.
Зокрема, стабільність податкової політики означає, що податкова система будується на чіткому визначенні об’єктів оподаткування, їх обліку, а нормативи оподаткування або обов’язкових платежів не змінюються протягом бюджетного року.
Гнучкість податкової системи полягає в тому, що коли податковий тиск на суб’єктів господарювання зумовлює припинення діяльності виробництва, податкова система перебудовується на зменшення податкового тиску в інтересах виробника.
Податкова політика, яка проводиться у державі і формується відповідними державними структурами, на практиці виявляється у податковій системі країни.
Податкова система – сукупність податків і зборів, механізмів і способів їх розрахунку та сплати, а також суб’єктів податкової роботи, які забезпечують адміністрування і надходження податків і зборів до бюджету та інших державних цільових фондів (рис.5.2).
Зміст і структура податкової системи визначається податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її самостійно, відповідно до завдань соціально-економічного розвитку. Через основні складові податкової системи – податки, пільги і фінансові санкції, принципи, форми і методи оподаткування, обов’язки і відповідальність – держава ставить єдині вимоги до ефективного господарювання в державі.
Рис. 5.2. Структура податкової системи України
Важливою складовою податкової системи є принципи її побудови, які розробляються на основі загальних принципів оподаткування, вироблених фіскальною теорією і практикою (рис.5.3).
Податкова система — продукт податкового законодавства. Вона створюється в результаті прийняття низки законодавчих актів, які затверджують відповідні принципові положення, види податків, порядок нарахування й утримання кожного з них, обов'язки для всіх суб'єктів оподаткування.
Світова фінансова наука сформувала принципи, які визначають науковий підхід до характеристики внутрішньої сутності і суспільного призначення податкової системи.
Принцип вигоди та адміністративної зручності. Цей принцип наголошує на тому, що втрати добробуту в результаті сплати податків мають бути співмірними для платників з тими вигодами, котрі вони отримують за рахунок фінансованих з податкових надходжень потреб і суспільних благ.
Рис. 5.3. Основні принципи побудови податкової системи
Принцип платоспроможності. Цей принцип декларує, що тягар оподаткування має розподілятись відповідно до платоспроможності платника податків (розміру доходу, обсягу споживання, вартості майна тощо).
Принцип визначальної бази. В основу побудови певної системи має бути покладена соціально-економічна доктрина держави.
Основною складовою податкової системи є система оподаткування — сукупність встановлених чинним законодавством держави податків і зборів, а також механізмів і способів їх розрахунку і сплати до бюджету та інших державних цільових фондів.
Принципи побудови та призначення системи оподаткування України визначені Законом «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 р. №1251:
стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – ведення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
обов’язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на основі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітній період;
рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних осіб, що здійснюється у відповідній частці від отриманого прибутку;
рівність, недопущення будь-яких виявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання за визначення обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);
соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподаткованого мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів), їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
економічна обґрунтованість – встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності витрат бюджету з його доходами;
рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;
компетенція – встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними та міськими радами;
єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розроблення податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джерела сплати, податкового періоду, ставок податку і збору (обов’язкового платежу), підстав для надання податкових пільг;
доступність – забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).
Таким чином, система оподаткування буде ефективною лише тоді, коли в державі будуть дотримуватися всі принципи оподаткування і коли вона буде зручною як для того, хто сплачує податки, так і для того, хто здійснює контрольні функції.