Глава 13. міжнародна трудова міграція
Основні питання для вивчення
13.1. Сутність і види міжнародної трудової міграції.
13.2. Економічні та соціальні причини міжнародної трудової міграції.
13.3. Наслідки міжнародної міграції для мігрантів, приймаючих країн та країн-донорів.
13.4. Регулювання міжнародних міграційних процесів.
13.5. Україна у світових міграційних процесах.
Література
1. Міжнародна економіка: Підручник /За ред. В. М. Тарасевича. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 99-106.
2. Миклашевская Н. А., Холопов А. В. Международная экономика: Учебник. – М.: МГУ им. М. В. Ломоносова: Дело и Сервис, 2000. – С. 108-116.
3. Одягайло Б. М. Міжнародна економіка: Навч. посіб. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2006. – С. 203-204.
4. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – К.: Кондор, 2008. – С. 217‑227.
5.Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – 2‑ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – С. 132‑144.
13.1. Сутність і види міжнародної трудової міграції
Міжнародна міграція робочої сили (labour force migration) – це переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу в межах міжнародного ринку праці терміном більше року, обумовлене характером розвитку продуктивних сил та виробничих відноси, дією економічних законів.
Залежно від просторового горизонту переміщення можна виділити такі види міжнародної трудової міграції:
* зовнішня міграція – це переміщення населення за межами даної країни;
* внутрішньоконтинентальна міграція – це переміщення населення між країнами в межах одного континенту;
* міжконтинентальна міграція – це переміщення населення між країнами різних континентів.
Залежно від термінупереміщення міжнародна трудова міграція поділяється на такі види:
* постійна міграція – це виїзд (в’їзд) населення в іншу країну на постійне місце проживання;
* тимчасова міграція – це робота за кордоном протягом певного обмеженого часу з подальшим поверненням на батьківщину або переїздом в іншу країну;
* сезонна міграція – це щорічна міграція на період певного сезону з подальшим поверненням на батьківщину (як правило, для збирання врожаю сільськогосподарських культур);
* маятникова міграція – це постійна робота в одній країні при проживанні у іншій, як правило, прикордонній країні за наявністю необхідних міжнародних угод між країнами.
За юридичними засадамивідрізняються:
* організована міграція, тобто переміщення населення згідно з національним законодавством (наприклад, за візовим режимом);
* нелегальна міграція – самовільне переміщення населення відносно кордонів країни всупереч законодавству.
Згідно з професійним складомможна виділити такі види міграції:
* міграція робітників (наприклад, нефтяників);
* міграція спеціалістів (наприклад, програмістів);
* міграція представників гуманітарних професій (наприклад, співаків, авторів).
За якісним рівнем розрізняються:
* міграція робочої сили низької кваліфікації;
* міграція робочої сили високої кваліфікації;
* міграція вчених («відплив умів»).
За напрямками руху існують такі види міжнародної трудової міграції:
* еміграція – виїзд працездатного населення країни за її межі;
* імміграція – в’їзд працездатного населення до країни із-за її меж;
* рееміграція – повернення емігрантів на батьківщину.
Розрізняють також вимушену та добровільну міграцію.
Різниця між потоками імміграції та еміграції називається міграційним сальдо і показує обсяг чистої міграції. Сума цих потоків показує обсяг валової міграції.
Кількість мігрантів у світі повільно, але стійко зростає: 1960 р. – 3,2 млн. мігрантів; 1995 р. – 35 млн. мігрантів; 1997 р. – 40 млн. мігрантів; 2000 р. – 120 млн. мігрантів; 2007 р. – 192 млн. мігрантів; 2008 – 200 млн. мігрантів.
У 2008 р. мігранти становили 3% від загального населення у світі, це означає, що кожна 35 людина у світі є мігрантом. Жінки становлять приблизно 50% валової світової міграції, неврегульовані мігранти - 15-20%, біженці – 5%.
Темп збільшення обсягів валової міграції складає 3%.
За останні декілька років міграційні потоки змінили своє направлення у сторону трудової міграції.
Панівна більшість міжнародної міграції залишається сконцентрованою у декількох країнах. 75% усіх світових мігрантів зосереджено у 12% усіх країн світу (рис.13.1, табл. 13.1).
Джерело: IOM, World Migration Report 2008
Рис. 13.1. Кількість іммігрантів та емігрантів серед населення.
Табл. 13.1. Країни, в яких перебувала найбільша кількість міжнародних мігрантів, 2005 р.
| Країна | Міжнародні мігранти (в мільйонах) |
| Сполучені Штати Америки | 38,4 |
| Російська Федерація | 12,1 |
| Німеччина | 10,1 |
| Україна | 6,8 |
| Франція | 6,5 |
| Саудівська Аравія | 6,4 |
| Канада | 6,1 |
| Індія | 5,7 |
| Великобританія | 5,4 |
| Іспанія | 4,8 |
| Австралія | 4,1 |
Країни, де міжнародні мігранти становили більш ніж 60% населення у 2000 р.: Андорра, Макао, Спеціальний адміністративний район Китаю, Гуам, Папський престол, Монако, Катар, Об’єднані Арабські Емірати.
Традиційні країни імміграції: Австралія, Канада, Нова Зеландія, Сполучені Штати Америки.
Нові країни призначення мігрантів: Ірландія, Італія, Норвегія, Португалія.
13.2. Економічні та соціальні причини міжнародної трудової міграції
Переселенські зрушення виникають, розвиваються та скорочуються у складній залежності від таких типових явищ, як економічні цикли, рух інвестицій, стан зайнятості та безробіття і т ін.
Доекономічних причин міжнародної трудової міграції належать:
* нерівномірність економічного розвитку країн;
* прискорення інтернаціоналізації виробництва;
* нерівномірність процесів накопичення капіталу у різних країнах;
* зміни в розміщенні виробництва;
* кон’юнктура ринків праці та структура зайнятості.
* суттєва різниця в оплаті однакової за кількісними і якісними показниками праці в різних країнах.
До соціальнихпричин міжнародної трудової міграції можна віднести:
* прагнення до підвищення рівня матеріального добробуту та поліпшення умов праці та життя;
* етнічно-культурна близькість країни міграції;
* тяжіння до реалізації потреб у розвитку особистості та ін.
13.3. Наслідки міжнародної трудової міграції для мігрантів,
приймаючих країн та країн-донорів
Міжнародна міграція робочої сили має неоднакові наслідки для різних груп населення в країнах еміграції та імміграції, світу в цілому. Як правило, виділяють три головні групи наслідків міжнародної міграції робочої сили (рис. 13.2):
1. Стандартні ефекти, що обумовлені впливом міграції на ринок праці.
2. Наслідки для державних фінансів.
3. Позаринкові наслідки.
 Рис. 13.2. Наслідки міжнародної міграції робочої сили |
1. Стандартні ефекти на ринку праці. Розглянемо вплив міжнародної міграції робочої сили на ринок праці у країнах в’їзду та виїзду на прикладі двохкраїнної моделі (рис. 13.2). На рис. 13.2. використовуються такі означення: W – ставка заробітної плати (дол./год.), L –кількість робітників (млн. чол.), Sus – пропозиція робочої сили у США, Dus – попит на робочу силу у США, Smex=Sr+Smig – пропозиція робочої сили у Мексиці до еміграції з неї частини робітників, Sr – пропозиція робочої сили в Мексиці після міграції з неї частини робітників.
Припустимо, що дві країни мають різний рівень життя (у даному прикладі – це США і Мексика). Охарактеризуємо стан ринку праці в цих країнах у випадку відсутності трудової міграції між ними. Рівновага на ринках праці обох країн при цьому встановлюється у точках А і А’ відповідно. Ціна 1 години послуг праці у США складає 4,5 дол/год., а у Мексиці – 1,25 дол/год.
Припустимо, що формальні бар’єри міграції скасовані, і мексиканські робітники можуть емігрувати і конкурувати на ринку праці в США. Якщо б переміщення із Мексики до США не вимагало ніяких витрат, то процес еміграції розширювався б, поки спадаючий рівень заробітної плати у США не вирівнявся із зростаючою зарплатою в Мексиці. Наявність економічних та психологічних витрат імміграції протидіє вирівнюванню заробітної плати в обох країнах, і розрив в них зберігається навіть при повній юридичній свободі переміщення. Внаслідок цього лише обмежена кількість осіб (припустимо, 20 млн. чол.) будуть вважати виграш у заробітній платі в 2,40 дол/год. (4,00 – 1,60 = 2,40) достатнім, щоб компенсувати витрати міграції.
Внаслідок прибуття мігрантів до США пропозиція праці зростає, а ціна праці (погодинна ставка заробітної плати) знижується з 4,50 до 4,00 доларів за годину, що відповідає точці B. У результаті від’їзду мігрантів з Мексики там зменшується пропозиція праці, а ціна праці підвищується з 1,25 до 1,60 дол/год., що відповідає точці B’ .
Нова рівновага у точці B’ означає, що кількість бажаючих емігрувати з Мексики (92 млн. чол. – 72 млн. чол. = 20 млн. чол.) відповідає обсягу попиту на додаткових робітників у США. (108 млн. чол. – 88 млн. чол. = 20 млн. чол.).
За П. Ліндертом[15], чистий виграш емігрантів з Мексики становить еквівалент площини області d+e; виграш мексиканських робітників, що залишились у Мексиці, становить с, програш мексиканських підприємців становить область c+d; виграш американських підприємців становить область a+b; програш американських робітників становить область а. В цілому країна імміграції виграє область b, а країна еміграції виграє область е.
2. Розглянемо наслідки міжнародної міграції робочої сили, які пов’язані з державними фінансами. Рівнодіюча податкових та видаткових складових державних фінансів, пов’язаних з міграційними процесами, не однакова для країн еміграції і імміграції. Вважається, що в країнах еміграції втрати у зв’язку з неотриманням можливих податкових надходжень від емігрантів перевищують виграш, що отримується в результаті скорочення державних послуг та благ у зв’язку з виїздом емігрантів. За кордон виїздять, як правило, особи працездатного віку, що отримали освіту за більшою або меншою участю державного фінансування, і країна еміграції втрачає потенційні податки з їх доходів. Більшість економістів вважає, що для обмеження виїзду спеціалістів високої кваліфікації доречно ввести особливий податок для осіб, що від’їжджають за кордон, який компенсував би видатки країни на надані суспільні товари та послуги.
Щодо фінансів країни імміграції, вважається, що іммігранти виплачують у вигляді податків набагато більше, ніж їх приїзд коштує бюджету у вигляді допомоги по бідності, перевантаження громадських установ тощо.
Міграційний капітал є вагомою часткою міжнародного капіталу і є додатковим джерелом фінансування для країни-реципієнта (рис. 13.3). Тому вплив міграційного капіталу на економіку країн, що розвиваються важко переоцінити. Через збільшення міграції зростає й обсяг грошових потоків (рис. 13.4), що переказуються мігрантами. В 2008 р., згідно з оцінкою Світового банку, обсяг грошових переказів по всьому світу становив близько 305 млрд. дол. США.
Рис. 13.3. Головні країни-реципієнти грошових переказів.
Джерело: The World Bank: Outlook for Remittance Flows 2008
Рис. 13.4. Джерела грошових переказів за регіонами, 2008 р.
3. Третя група наслідків – позаринкові – можуть мати як форму втрат, та і форму виграшу. Виграш пов’язується, перш за все, з отриманням додаткових знань. Мається на увазі, що тільки частина економічного виграшу від цих знань належить мігрантам та їх роботодавцям, а інша частина ефекту розповсюджується на всіх людей країни.
13.4. Регулювання міжнародних міграційних процесів
Міжнародна трудова міграція є однією із сфер державного регулювання міжнародних економічних відносин. Державна політика охоплює імміграційні та еміграційні процеси.
З кінця ХVIII століття у Європі розповсюджується практика укладання між країнами двохсторонніх конвенцій з регулювання міжнародної трудової міграції. З 20-тих років ХХ століття більшість країн ввела законодавчі обмеження щодо міграції.
Важливою формою державного регулювання міграції є встановлення кількісних квотна в’їзд мігрантів до країни в цілому, а також для окремих регіонів та галузей. В межах квоти діють певні якісні критерії відбору. Пріоритети на в’їзд, як правило, мають особи, які володіють значним фінансовим капіталом та інтелектуальним потенціалом. Діяльність таких іммігрантів розглядається як важливе джерело економічного зростання для приймаючої країни. Певну зацікавленість розвинуті країни можуть виявити і до некваліфікованих працівників, які за мінімальну платню приймаються для виконання важких непрестижних та шкідливих робіт.
Квотування мігрантів, як правило, доповнюється контролем за терміном їх перебування в країні. Країни, що приймають мігрантів, нерідко реалізують програми зі стимулювання рееміграції.
Регулювання міжнародних міграційних процесів здійснюють також і міждержавні органи спеціального призначення, наприклад, Міжнародна організація праці (МОП).
13.5. Україна у світових міграційних процесах
Місце України в міжнародній міграції робочої сили визначається рівнем її економічного розвитку, що є нижчим у порівнянні із Західними країнами, країнами Центральної Європи, Росією, але вищим у порівнянні з деякими країнами Східної Європи та Азії (Таджикистан, В’єтнам та інші). Останнє обумовлює наявність в Україні трудової імміграції. Прагнення підвищення життєвого рівня, отримання більш високої заробітної плати є чинником активізації еміграції. Основними країнами в’їзду для українських емігрантів стали Білорусь, Ізраїль, Німеччина, Росія, США, Чехія. Певна кількість емігрантів виїхала до Австралії, Вірменії, Казахстану, Канади, Польщі, Туреччини. Основу емігрантських потоків складають два діаметрально протилежні сегменти ринку праці: з одного боку, висококваліфікована робоча сила, зацікавлена у більш повній реалізації та вищій оплаті; з іншого боку, низькокваліфікована робоча сила, для якої еміграція є альтернативою безробіттю.
Залучення українських працівників до роботи за кордоном може мати і специфічні причини, наприклад, пов’язані з розривом традиційних господарських зв’язків на території СНД. Так, протягом тривалого часу кадри для підприємств нафтогазової промисловості північної Росії комплектувалися за рахунок залучення працівників з України. Необхідність збереження колективів підприємств, що вже склалися, стала фактором еміграції в Росію частини цих працівників.
Інтенсивність міграційних процесів залежить від природно географічних, демографічних, етнічних та соціально-психологічних факторів. Для перших років існування України як самостійної держави характерна інтенсивна імміграція етнічних українців з країн близького зарубіжжя. У наступні роки більш вираженою стала етнічна еміграція до Ізраїлю, Німеччини, Росії.
Імміграційні потоки в Україну стосуються переважно трьох міграційних регіонів:
1) Донбас, до якого іммігрували, головним чином, біженці із зон бойових дій – Азербайджану, Вірменії, Грузії, Нагорного Карабаху, Чечні.
2) Південь України, куди переселились мігранти з Казахстану, Киргизстану, Придністров’я, Таджикістану.
3) Крим став мігрантоприймаючим регіоном для депортованих кримських татар, болгар, греків, німців.
До 1995 року сальдо зовнішньої міграції України мало позивне значення, протягом 1995 -2004 рр. – від’ємне, а починаючи із 2005 року по теперішній час кількість іммігрантів перевищує кількість емігрантів (рис. 13.5).
Джерело: Держкомстат України
Рис. 13.5. Зовнішня міграція в Україні, 2002 – 2008 рр.
Зовнішні мігранти в Україні складають за різними ознаками п’ять таких груп: репатріанти; особи, депортовані за національною ознакою; мігранти із/до ближнього зарубіжжя; мігранти із/до далекого зарубіжжя; нелегальні (часто транзитні) мігранти.
Наслідки міграційних процесів неоднозначні. З точки зору стратегічних національних інтересів України інтелектуальна еміграція з України має негативні наслідки, але можливість самореалізації висококваліфікованих фахівців навіть за кордоном у якійсь мірі підтримує престиж української науки у світі. Повернення інтелектуальних емігрантів за певних умов в Україну має дати поштовх вітчизняним дослідженням теоретичного і практичного характеру, як це, наприклад, відбувається зараз в Індії.
Експорт робочої сили в певній мірі обумовив притік іноземної валюти в Україну, зменшив тиск надлишкових трудових ресурсів на національний ринок праці.
Реалії регулювання міграційних процесів в Україні свідчать, про недостатність ефективного законодавства у цій галузі, самостійної міграційної служби, а також ресурсів для вирішення наявних міграційних проблем. Механізм регулювання міграційних процесів в Україні доречно розглядати як єдність таких трьох складових: державне регулювання, ринкове саморегулювання і громадянське регулювання (рис. 13.6).
Основні терміни і поняття
Еміграція, імміграція, міграція, сальдо міграції, міжнародна організація праці, міграційна квота, рееміграція, «відплив умів».
Контрольні та дискусійні питання
1. Які основні фактори міжнародної міграції робочої сили?
2. Охарактеризуйте основні види міжнародної міграції робочої сили.
3. У чому полягають стандартні ефекти міжнародної міграції робочої сили?
4. Проаналізуйте наслідки міжнародної міграції робочої сили для державних фінансів.
5. Визначте особливості імміграційних потоків в Україні.
6. Якими заходами можна протистояти “відпливу умів” з України?
Рис. 13.6. Регулювання міграції робочої сили в Україні.
Вправи
Вправа 1.Для кожного положення, наведеного нижче, знайдіть відповідні термін або поняття.
1. Переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу у пошуках роботи або кращих умов життя.
2. Вибуття працездатного населення з країни.
3. Прибуття працездатного населення до країни.
4. Різниця між потоками імміграції та еміграції .
5. Сума потоків еміграції та імміграції.
6. Міграція науково-технічних кадрів.
7. Міграція, пов’язана з рухом трудових ресурсів між континентами.
8. Міграція, пов’язана з рухом трудових ресурсів в межах континенту.
9. Виїзд мігрантів в іншу країну на постійне місце проживання.
10. Виїзд мігрантів в іншу країну для роботи за контрактом.
11. Щорічна міграція, пов’язана із збиранням врожаю.
12. Перенаселеність країни в’їзду, пов’язана з міграцією.
13. Матеріальні та психологічні витрати, пов’язані з міграцією.
14. Наслідки трудової міграції для ринку праці.
15. Отримання нових знань внаслідок трудової міграції.
Поняття:
а) еміграція, трудова міграція,
б) імміграція,
в) міжконтинентальна міграція,
г) чиста міграція,
д) внутрішньоконтинентальна міграція,
е) валова міграція,
ж) постійна міграція,
з) сезонна міграція,
и) тимчасова міграція,
к) стандартний ефект міграції,
л) позитивний побічний ефект міграції,
м) негативний побічний ефект міграції,
н) витрати міграції.
Вправа 2. Оберіть єдино правильну відповідь.
1. Міграція робочої сили – це:
а) виїзд працездатного населення з даної країни за її кордони;
б) в’їзд працездатного населення у певну країну з інших країн;
в) повернення емігрантів на батьківщину на постійне проживання;
г) переміщення працездатного населення через кордони певних національних економік зі зміною місця постійного проживання або періодичним поверненням до нього.
2. Еміграція робочої сили – це:
а) виїзд працездатного населення з даної країни за її кордони;
б) в’їзд працездатного населення у певну країну з інших країн;
в) повернення емігрантів на батьківщину на постійне проживання;
г) переміщення працездатного населення через кордони певних національних економік зі зміною місця постійного проживання або періодичним поверненням до нього.
3. Рееміграція робочої сили – це:
а) виїзд працездатного населення з даної країни за її кордони;
б) в’їзд працездатного населення у певну країну з інших країн;
в) повернення емігрантів на батьківщину на постійне проживання;
г) переміщення працездатного населення через кордони певних національних економік зі зміною місця постійного проживання або періодичним поверненням до нього.
4. «Відплив умів» - це:
а) виїзд працездатного населення з даної країни за її кордони;
б) в’їзд працездатного населення у певну країну з інших країн;
в) міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів;
г) повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце проживання;
д) переміщення працездатного населення через кордони певних національних економік зі зміною місця постійного проживання або періодичним поверненням до нього.
5. Масова міграція робочої сили стала типовим явищем міжнародної економіки, починаючи з:
а) першої половини ХХ ст.;
б) середини ХІХ ст.;
в) кінця ХVІІІ ст.
6. Вкажіть основні причини міграції населення:
а) пошук роботи;
б) отримання більш високих діоходів;
в) політичні репресії;
г) усі вищеназвані;
д) правильно п. а, б.
7. Який з перелічених чинників міграції населення не економічний?
а) диференціація вартості робочої сили у межах окремих країн;
б) стан національного ринку праці;
в) дскримінація за національними та расовими ознаками;
г) структурна перебудова економіки.
8. Вкажіть класифікацію міжнародних міграційних потоків робочої сили за територіальною ознакою:
а) безповоротна, тимчасова, щоденна, маятникова;
б) легальна, нелегальна;
в) міжконтинентальна, континентальна;
г) міграція висококваліфікованої робочої сили, міграція некваліфікованої робочої сили;
д) міграція в межах розвинутих країн; міграція робочої сили між країнами, що розвиваються; міграція висококваліфікованої робочої сили з розвинутих країн до країн, що розвиваються; міграція з країн, що розвиваються, та постсоціалістичних країн до розвинутих.
9. Вкажіть класифікацію міжнародних міграційних потоків робочої сили за терміном:
а) тимчасова, щоденна, маятникова;
б) легальна, нелегальна;
в) міжконтинентальна, континентальна;
г) міграція висококваліфікованої робочої сили, міграція некваліфікованої робочої сили;
д) міграція в межах розвинутих країн; міграція робочої сили між країнами, що розвиваються; міграція висококваліфікованої робочої сили з розвинутих країн до країн, що розвиваються; міграція з країн, що розвиваються, та постсоціалістичних країн до розвинутих.
10. Вкажіть класифікацію міжнародних міграційних потоків робочої сили за ступенем законності:
а) тимчасова, щоденна, маятникова;
б) легальна, нелегальна;
в) міжконтинентальна, континентальна;
г) міграція висококваліфікованої робочої сили, міграція некваліфікованої робочої сили;
д) міграція в межах розвинутих країн; міграція робочої сили між країнами, що розвиваються; міграція висококваліфікованої робочої сили з розвинутих країн до країн, що розвиваються; міграція з країн, що розвиваються, та постсоціалістичних країн до розвинутих.
11. Вкажіть класифікацію міжнародних міграційних потоків робочої сили за рівнем кваліфікації мігрантів:
а) тимчасова, щоденна, маятникова;
б) легальна, нелегальна;
в) міжконтинентальна, континентальна;
г) міграція висококваліфікованої робочої сили, міграція некваліфікованої робочої сили;
д) міграція в межах розвинутих країн; міграція робочої сили між країнами, що розвиваються; міграція висококваліфікованої робочої сили з промислово розвинутих країн до країн, що розвиваються; міграція з країн, що розвиваються, та постсоціалістичних країн до розвинутих.
12. Який тип міграції населення передбачає щоденні поїздки до місця за кордони країни:
а) постійна;
б) тимчасова;
в) сезонна;
г) маятникова.
13. Валова міграція показує:
а) різницю між потоками імміграції та еміграції;
б) суму потоків еміграції та імміграції;
в) кількість мешканців держави, що залишили кордони країни та змінили її громадянство протягом року;
г) кількість громадян країни, які прибули з інших держав та отримали її громадянство та (або) право на тимчасове місце проживання протягом року.
14. Чиста міграція показує:
а) різницю між потоками імміграції та еміграції;
б) суму потоків еміграції та імміграції;
в) кількість мешканців держави, що залишили кордони країни та змінили її громадянство протягом року;
г) кількість громадян країни, які прибули з інших держав та отримали її громадянство та (або) право на тимчасове місце проживання протягом року.
15. Громадянин Сидорчук, який залишив Україну та отримав дозвіл на постійне місце проживання у Канаді, вважається:
а) у Канаді – емігрантом, а в Україні – іммігрантом;
б) у Канаді – іммігрантом, а в Україні – емігрантом;
в) туристом.
16. Відомо, що у 2009 р. з країни А емігрувало 5000 чол. а іммігрувало – 6000. Визначте, чому дорівнювали у 2009 р. показники валової та чистої міграції у країні А:
а) валова міграція 1000 чол., чиста міграція – 1000 чол.;
б) валова міграція – 6000 чол., чиста міграція – 5000 чол.;
в) валова міграція – 1000 чол., чиста міграція – 1000 чол.;
г) валова міграція – 11000 чол., чиста міграція – 1000 чол.
17. Міжнародний ринок трудових ресурсів охоплює:
а) національні ринки робочої сили;
б) національні ринки робочої сили та взаємозв’язки між ними;
в) національні і регіональні ринки робочої сили;
г) національні й регіональні ринки робочої сили та взаємозв’язки між ними.
18. Які центри імміграції традиційні?
а) Пакистан, Південна Корея,Тайвань, Японія;
б) Кувейт, Південно-Африканська Республіка, Росія;
в) Австралія, Німеччина, США;
г) країни Латинської Америки.
19. Сучасні країни найбільшої імміграції:
а) Пакистан,Південна Корея, Тайвань, Японія;
б) Кувейт, Південно-Африканська Республіка, Росія;
в) Австралія, Німеччина, США;
г) країни Латинської Америки.
20. Домінуючу частку сучасних міграційних потоків становлять:
а) робітники;
б) підприємці;
в) службовці;
г) менеджери середньої ланки управління;
д) менеджери вищої ланки управління.
21. Якщо необхідною умовою імміграції є отримання статусу біженця, то це: а) сімейна міграція;
б) економічна міграція;
в) гуманітарна міграція.
22. Який з наведених наслідків міграції робочої сили є позитивним для окремої фірми:
а) розширення місткості внутрішнього ринку;
б) омолодження нації;
в) економія на коштах на освіту та перекваліфікацію робочої сили;
г) оплата іноземної робочої сили за порівняно меншими ставками, зменшення витрат на виробництво продукції;
д) спрощення структурних зрушень в економіці.
23. Визначте непрямий інструмент еміграційної політики держави:
а) кваліфікаційні вимоги до суб’єктів трудової міграції;
б) митна політика, що передбачає пільги для реемігрантів;
в) лімітування видачі закордонних паспортів;
г) заборона на виїзд певних категорій працівників;
д) встановлення термінів обов’язкової роботи в країні після отримання освіти за державний кошт.
24. Визначте прямий інструмент еміграційної політики держави:
а) надання пільг за валютними вкладами;
б) митна політика, що передбачає пільги для реемігрантів;
в) заборона на виїзд певних категорій працівників;
г) валютна та банківська політика, орієнтована на заохочення валютних переказів з-за кордону.
Вправа 3. Визначте, яке з положень правильне, а яке – помилкове.
1. У країні в’їзду внаслідок трудової міграції рівень заробітної плати знижується.
2. У країні в’їзду внаслідок трудової міграції рівень заробітної плати підвищується.
3. Внаслідок трудової міграції підприємці країни в’їзду виграють.
4. Внаслідок трудової міграції підприємці країни в’їзду програють.
5. Внаслідок трудової міграції працівники країни в’їзду програють.
6. Внаслідок трудової міграції працівники країни в’їзду виграють.
7. Внаслідок трудової міграції працівники країни виїзду виграють.
8. Внаслідок трудової міграції працівники країни виїзду програють.
9. Внаслідок трудової міграції підприємці країни виїзду виграють.
10. Внаслідок трудової міграції підприємці країни виїзду програють.
11. Країна в’їзду в цілому програє внаслідок трудової міграції.
12. Країна виїзду в цілому виграє внаслідок трудової міграції.
13. Країна виїзду в цілому програє внаслідок трудової міграції.
14. Країна в’їзду в цілому виграє внаслідок трудової міграції.