Міжнародна торгівля та сучасні тенденції її розвитку

Зовнішня торгівля становить собою особливу сферу товарно-грошових відносин пов'язаних з купівлею - продажем товарів і послуг за межами внутрішнього ринку певної країни. Вона, як правило, є оптовою, і для неї характерні певні загальні ознаки останньої.

У зовнішній торгівлі, як правило, існують два протилежно спрямованих напрями товарного потоку: вивіз товарів (експорт) та ввіз (імпорт). У цьому зв'язку показник розмірів зовнішньої торгівлі відрізняється від показника розмірів внутрішньої. Всередині країни масштаби торгівлі відображаються у показнику загального обсягу реалізації товарів. У зовнішній торгівлі використовують показники її балансу. Торговельний баланс включає три показники: вивіз товарів, їх ввіз та різницю між цими показниками. Різниця між експортом та імпортом називається сальдо зовнішньоторговельного балансу. Сальдо може бути позитивним, коли експорт більший імпорту, і негативним при перевищенні імпорту над експортом.

На світовому ринку діють світові ціни. В основі світової ціни лежить інтернаціональна вартість. Вона визначається середньосвітовим суспільно необхідним робочим часом. Але на відміну від формування вартості на національному рівні суспільно необхідні затрати праці в міжнародному масштабі значною мірою залежать від умов виробництва даного товару в країні, яка є його головним експортером на світовому ринку, а не просто виробником. До інтернаціональної вартості у міжнародній торгівлі додаються ще такі чинники, як експортне та імпортне мито, транспортні витрати, обов'язкове міжнародне страхування

У практиці міжнародної торгівлі використовуються два види цін: ціни "Франко" і ціни "СЮ". Слово "франко" означає "вільний". Уданому випадку це звільнення покупця від усіх або від частини витрат, що пов'язані з транспортуванням товару. Це може бути ціна ФРАНКО -споживач, ФРАНКО - залізнична станція, ФРАНКО - кордон тощо.

Ціна СІВ поряд із ціною постачальника і транспортними витратами включає обов'язкове міжнародне страхування. Тобто це повна ціна, за якою враховуються обсяг і структура зовнішньоторговельного обороту.Якщо експортні ціни зростають швидше, ніж імпортні, країна одержує вигоду від зовнішньоекономічної діяльності. Якщо навпаки, то ситуація на зовнішньому ринку для тієї чи іншої країни погіршується і вона втрачає частину доходу. Кожна держава прагне здійснювати політику протекціонізму: всіляке сприяння експорту вітчизняних товарів і обмеження імпорту іноземних виробів.

На сучасному етапі чітко простежуються такі основні тенденції розвитку світової торгівлі:

зростання експортних поставок готової продукції зі слаборозв країн у високорозвинені, в той час як на поч етапі розвитку світової торгівлі із аграрних країн вивозили сировину та продовольство, а готову продукцію ввозили з розвинутих держав;

зростання питомої ваги машин та обладнання у структурі світового експорту. Сьогодні машини та обладнання становлять майже 60%, а сировина, матеріали і товари народного споживання - 40% світового експорту. Ці показники для розвинутих країн становлять відповідно 70% і 30%, для слаборозвинених - 15% і 85%, для України до початку 90-х років - 28% і 72%, в кінці 90-х років - 10% і 90%;

посилення міждержавного регулювання зовнішньоторгових операцій, зокрема митних тарифів, умов торгівлі окремими видами товарів, антидемпінгових заходів, ліцензування імпорту тощо. Міждержавне регулювання світової торгівлі розвивається шляхом створення міжнародних організацій, таких як ГАТТ і СОТ, а також спеціальних організацій, які включають країни, що є основними постачальниками на світовий ринок певної продукції. Найбільшою популярністю користується Організація країн експортерів нафти (ОПЕК). Метою діяльності подібних організацій є узгодження цін на продукцію, встановлення експортних квот для кожної країни-учасниці, обмеження виробництва тощо.

Зовнішня торгівля на сучасному етапі перетворилася на важливу сферу економіки будь-якої країни. Збільшується її вплив на світовий економічний розвиток.

Роль зовнішньої торгівлі в економіці кожної країни зростає, незважаючи на те, що міжнародні торговельні зв'язки нестійкі. Внаслідок цього в структурі товарообороту та в напрямках зовнішньоторговельних потоків постійно відбуваються зміни.

Сьогодні в міжнародній торгівлі суттєво скорочується питома вага сировини і різко підвищується частка готових виробів. В таких країнах, як Німеччина та Японія, частка готової продукції в експорті становить близько 90 %. Загалом у товарній структурі світового експорту понад 2/3 — це продукція обробної промисловості, причому її питома вага постійно зростає, а менш ніж 1/3 — сировина і продовольчі товари.

Високими темпами зростає міжнародна торгівля машинами і обладнанням, продукцією електротехнічної промисловості. В експорті дедалі більшого значення набуває наукомістка продукція. Це спричинило розширення торгівлі послугами.

Х-ною рисою сучасного етапу є збіл частки торгівлі індустр країн між собою. На неї припадає понад 70 % всесвітньої торгівлі. Частка країн, що розв, у СТ не досягає і 20 %. Економічно менш розв країни намагаються посилити свої позиції в СТ, диверсифікуючи її, тобто одночасно розвиваючи багато її напрямків та розширюючи асортимент товарів.

Важливого значення в суч умовах набуває торгівля патентами, ліцензіями, ноу-хау та іншими експертними документами і пов'язаний з нею обіг товарів, послуг, капіталів.

9. Зовнішня торгівля України стала суб'єктом міжнародних ек-их відносин лише на початку 90-х рр. XX ст. , вона базувалася на старій народногосподарські структурі радянського характеру. З виходом на світові ринки очікувалися певні якісні зміни науковоінтенсівній спрямованості як в ек-ці в цілому, так і в експортно орієнтованих галузях. Але цього не сталося. Після більше десятирічного періоду формування зовніш-го сектора ек-ки, в Україні відбувається розширення пропозиції трудомістких галузей. Проаналізуємо стан зовнішнього сектору по товарних групах.

Перша: продовольчі товари та сировина для їх виготовлення. Сальдо з цією групою є позитивним. Для товарів цієї групи ринки країн "далекого зарубіжжя" є визначальними. Осн імпортерами були країни Азії, Європи та Америки, зокрема, Ізраїль, Республіка Корея, Великобританія, Віргінські Острови, Угорщина, Туреччина, Швейцарія, Франція, Нідерланди, Іспанія. Україна взагалі визначена як праценасичена країна. Таким чином, розвиток торгівлі в рамках цієї групи відбувається за класичною теорією факторомісткості. Тобто, праценасичена України експортує працемісткі товари.

Друга: продукція енергетично-паливного комплексу. Сальдо групи є негативним. Частка імпорту за цією групою у відсотках до загального обсягу складає 45,9%. Осн постачальником продукції другої групи є Росія. Вона є відносно капіталонасиченою країною. Отже, праценасичена України імпортує капіталомісткий продукт.

Третя: продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості. Сальдо по цій групі товарів є позитивним. Осн імпортерами цієї продукції є: країни Азії, Америки та Європи, Індія, Китай, Бразилія, США; продукція неорганічної хімії: Туреччина, Монако, Італія, Угорщина, США, Японія. Україна експортує порівняно працемісткі товари хімічної промисловості в США, Італію, Великобританію (перша група). Але вона є капіталонасиченою порівнянні з Китаєм і Індією (друга група).

Отже, країни першої групи (капіталонасичені) здійснюють міжнародний обмін відповідно до теорії Хекшера - Оліна. Що стосується другої групи діє "парадокс Леонтьєва": праценасічена Індія імпортує працемісткий товар. Тут має місце ефект реверсу факторів виробництва.