Попит, пропозиція грошей, норма процента
Пояснення до графіка:
Грошова пропозиція на графіку зображена прямою вертикальною лінією, тому що для нормально функціонуючої ринкової економіки маса грошей в обігу є величиною відносно стабільною, її не можна довільно збільшити або зменшити. Коли ж ідеться про окремого власника грошей, то його особиста пропозиція може збільшитись або зменшитись залежно від тієї вигоди (позичкового процента), яку йому забезпечує надання грошей у тимчасове користування іншій особі чи організації.
Попит на гроші є тим більшим, чим менша норма процента. Тому лінія попиту опускається зліва направо. Таке її розміщення пояснюється ще й тим, що підприємцю доцільно збільшувати попит на гроші лише тоді, коли гранична продуктивність капіталу (той продукт, який виникає в результаті збільшення капіталу на одиницю) перевищує витрати на його придбання. Для цього витрати на придбання (позичковий процент) мають зменшуватися.
Перетин ліній попиту та пропозиції дає рівноважну норму процента ZЕ , тобто таку, яка узгоджує інтерес власника грошей до їх вигідного розміщення та інтерес того, хто бере їх у користування з метою збільшення власного доходу або власної вигоди.
Ринок грошей охоплює і ринок валют (В5). Але у цій темі ми не зупинятимемося на проблемі ринку валют, оскільки вона детально розглядатиметься у V розділі.
Зауважимо, що загальні закономірності функціонування грошового ринку, на жаль, практично не реалізуються в Україні, де гострими проблемами залишаються розбалансування грошової маси, інфляція (І8), невиконання грошима їхніх природних функцій.
Ринок цінних паперівтісно пов’язаний з ринками грошей і капіталів. Продаж цінних паперів, як і використання кредиту, є джерелом додаткових коштів. На ринку цінних паперів зустрічаються емітенти (ті, хто перший раз випустив їх у обіг), або їх власники, з одного боку, та покупці — з іншого. Продавцями і покупцями цінних паперів можуть бути підприємства виробничої сфери, банки (Б3) та інші фінансово-кредитні установи, держава, окремі особи.
Цінними паперами є акції (А5) та облігації (О1). Випуск акцій дає можливість акціонерному підприємству (А4) одержувати гроші, які фактично назавжди стають власністю акціонерного товариства, а власник акції набуває статусу співвласника капіталу й отримує частину доходів від його функціонування. Власник акції не має права вимагати від акціонерного товариства повернення своїх грошей. Єдина можливість їх повернути — продати акцію на ринку.
Продаж облігації робить того, хто її випустив (емітента), боржником того, хто її придбав. Купівля облігації є своєрідною формою кредитування. Емітент зобов’язується не лише викупити облігацію через 5, 10 або більше років, а й періодично сплачувати процент.
Існують первинний та вторинний ринки цінних паперів. Первинний ринок пов’язаний з емісією (випуском) та продажем цінних паперів за нормальною ціною, вторинний — з перепродажем цінних паперів за курсовою ціною. Курсова ціна формується під впливом попиту і пропозиції.
Попит на цінні папери залежить від обсягу тимчасово вільних коштів, від величини доходу (дивіденду), що його дають цінні папери їх власникам, та від величини доходу при іншому використанні грошей, скажімо, тоді, коли вони надаються у користування як позичка або використовуються з метою подальшого одержання орендної плати.
Пропозиція цінних паперів визначається потребою емітентів (ними можуть бути акціонерні підприємства (А4) чи держава) в інвестиціях.
Ціна, за якою цінний папір реалізується на вторинному ринку, називається його курсом. Існують курс акції, курс облігації. Для відображення залежності між курсом акції та іншими чинниками застосовують таку формулу:
У цій формулі відбито те, що акція (А5) продаватиметься за тим вищою ціною, чим більший дивіденд (дохід) вона забезпечує власникові і чим меншим є дохід з альтернативного джерела, а саме: позичковий процент. Номінальна ціна акції на її курс не впливає, адже емітент (Е13) акції не зобов’язаний викупити її у покупця. На відміну від курсу акції, курс облігації залежить від номінальної ціни облігації. Крім того, він визначається терміном, у який емітент зобов’язаний викупити облігацію: чим термін ближчий, тим курс вищий.
Ринок інформації.У кінці XX ст. людство вступило в новий етап науково-технічної революції — інформаційну еру. З цього часу успішність економічного розвитку країни визначається її доступом до інформаційних ресурсів. У сучасному виробництві інформація відіграє роль найважливішого вирішального ресурсу. Тому вона стала найкоштовнішим елементом витрат виробництва. В загальному розумінні інформаційний ресурс — це сукупність знань, документальних, речових відомостей і даних, потрібних і достатніх для створення нового конкурентноздатного виробу.
Створення, зберігання та використання інформаційного ресурсу вимагає витрат і забезпечує корисний ефект споживачеві. Тому даний ресурс стає об’єктом специфічного ринку — ринку інформації. На відміну від інших ринків на ньому обертаються товари особливого роду — так звані знаки, в яких закодована інформація. Серед них:
• знаки традиційної (паперової) інформації — патенти, ліцензії, ноу-хау, проектна документація, рецепти;
• знаки сучасної (машинної) інформатики — алгоритми, програми, відеофільми, комп’ютерні ігри, магнітні звукофіксатори;
• дослідні зразки, які мають лише інформаційне значення, але згодом можуть використовуватись у виробництві.
Провідну роль на ринку інформації відіграє науково-технічна інформація, яка є вирішальним фактором суспільного прогресу. На жаль, в Україні ускладнено формування ринку науково-технічної інформації. Винаходи та розробки, які створюються талановитими українськими вченими та фахівцями-раціоналізаторами, не мають попиту з боку вітчизняного товаровиробника. Частково це зумовлено загальним спадом виробництва протягом 90-х років. Зростання попиту на інформаційні ресурси в Україні можливе за умов пожвавлення виробництва, збільшення приватного фінансування науково-технічних робіт, прийняття законів, які захищають авторські права, регламентують взаємовідносини продавців та покупців на ринку інформації.
Підсумки теми
ü Національний ринок завжди структурований; його елементами є такі ринки: товарів, природних ресурсів, праці, капіталів, грошей, цінних паперів, інформації.
ü Товарний ринок складається зі споживчого ринку, на якому здійснюється купівля-продаж товарів споживання, та з ринку засобів виробництва. Товари рухаються від виробників до споживачів через систему оптової та роздрібної торгівлі.
ü На ринках природних ресурсів (землі), праці, капіталів (грошей) зустрічаються власники виробничих ресурсів та їхні покупці. Попит на таких ринках є похідним від попиту на товари та послуги, які створюються з використанням цих ресурсів. Крім того, попит залежить від граничної продуктивності кожного фактора (праці, землі, капіталу). Крива попиту на цих ринках є спадною. Крива пропозиції може бути зростаючою, коли власник ресурсу реагує на підвищення його ціни (у випадку з ресурсом праці), та вертикальною, коли пропозиція даного ресурсу — величина задана (у випадку з землею та грошима). Перетин кривих попиту та пропозиції утворює ціну відповідного ресурсу. Вона виступає у формі ренти, заробітної плати, процента, валютного курсу.
ü Ринок цінних паперів охоплює відносини між продавцями і покупцями акцій та облігацій. Своєрідною ціною ринку є курсова ціна продажу (купівлі) цінного паперу.
ü На ринку інформації обертаються інформаційні ресурси, які виступають у вигляді знакової продукції і дослідних зразків, їх адекватна ринкова оцінка потребує формування високого попиту на них з одночасною підтримкою їх пропозиції.
МОЖЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ ІЗ ТЕМИ
Ø Знання про окремі ринки збагачують ваші уявлення про сфери людської діяльності, і, можливо, майбутній вибір професії ви пов’яжете саме з діяльністю в межах одного з ринків.
Ø За будь-яких обставин ви станете суб’єктом ринку праці, і тоді знання економічної поведінки даних суб’єктів вельми стануть вам у пригоді.
Ø Знання про особливості формування цін на різних ринках допоможуть орієнтуватись у їх динаміці та пристосовуватись до їх змін.
Контрольні запитання та завдання
1. Поясніть факт. На ринку товарів між виробником і споживачем є посередники: оптові та роздрібні торговці, дистриб’ютори, дилери та брокери. Кожний із них претендує на винагороду. Це збільшує кінцеву ціну. Чи не доцільніше було б обійтись без них?
2. Що буде з пропозицією на ринку праці в кожному з випадків?
а) у галузі відбувся перехід до технології, що вимагає інтенсивнішої праці; заробітна плата залишилася без змін;
б) підвищення заробітної плати не створює умов для задоволення потреб вищого порядку;
в) під тиском профспілок досягнуто скорочення робочого тижня; підприємці почали оплачувати додатковий робочий час удвічі дорожче.
3. Що буде з попитом на гроші на ринку грошей у кожному з випадків?
а) банки країни знизили норму процента за вкладами;
б) країна перебуває у фазі економічного піднесення, кількість угод зростає;
в) упали курси акцій 200 найбільших корпорацій країни.
4. Ви знаєте, що ринки капіталів, грошей, цінних паперів пов’язані між собою. В темі визначені риси, за якими можна розрізняти ринок грошей та ринок капіталів. Спробуйте визначити спільні та відмінні риси ринку грошей та ринку цінних паперів.
5. Визначте, об’єктом яких ринків виступають такі сутності:
а) патенти;
б) послуги праці юристів;
в) верстати;
г) акції;
д) національні гроші різних країн;
є) предмети споживання;
ж) нафта;
з) готівкові гроші;
і) земельні ділянки.
6. Розв’яжіть задачі:
1) На зборах акціонерів було вирішено розподілити частину прибутку (П29) у вигляді дивідендів із розрахунку 5% від курсової цінності їхніх акцій. Які дивіденди отримає власник акції, номінальна вартість якої становила 1000 грн., при розмірі річного дивіденду 15% на акцію та рівні банківського процента — 20?
2) Яким буде ринковий курс акції, якщо її номінальна вартість становить 600 грн., річний дивіденд — 30%, а банківський процент — 15.
ТЕМА 2.5