Внутрішні води Африки. Загальна характеристика поверхневого стоку. Гідрографічна сітка та басейни стоку
Головний вододіл Африканського материка проходить по його найбільш піднятій східній окраїні, тому більше 1/3 поверхні має стік в Атлантичний океан, усього лише біля 1/6 в Індійський океан, ще менше — у Середземне море. Біля 1/3 поверхні Африки (приблизно 9 млн. км2)не має стоку в океан і належить до басейнів внутрішнього стоку, чи взагалі позбавлена поверхневого стоку.
Розподілені поверхневі води по території материка вкрай нерівномірно, причому як розподіл, так і режим текучих вод виявляють тісну залежність від кількості і режиму дощів у тій чи іншій частині материка. Снігове і льодовикове живлення відіграє в Африці незначну роль.
У приекваторіальних районах річки мають рівномірну витрату води на протязі року, без чітко виражених мінімумів, але з двома періодами максимумів у зв'язку з дощовими сезонами. Області із субекваторіальнимкліматом (Судан, південна частина улоговини Конго і т.д.) характеризуються різко вираженим літнім максимумом стоку. В межах північно-західної і південно-західної окраїн материка річки мають чітко виражений зимовий максимум, пов'язаний із зимовими дощами циклонів кожної півкулі.
Між областями з літнім і зимовим максимумами і витратами лежать великі території, взагаліпозбавлені постійного стоку. Це — Сахара в північній і значна частину Калахарі в південній півкулі, що практично позбавлені водотоків. Розвинута мережа сухих рукавів і сухих западин, що лише періодично наповняються водою, характерних для посушливих областей Африки, свідчать про існування в її межах більш вологих кліматичних умов. Останній плювіальний період відповідав періоду останнього зледеніння у високих широтах північної півкулі.
Усі найбільші ріки Африки зрошують великі улоговини, відділені від океанів плоскогір'ями і гірськими хребтами. Підняття викликали пожвавлення ерозійної діяльності й утворення в долинах багатьох рік великих порогів і водоспадів. Вони перешкоджають судноплавству і сильно знижують транспортне значення африканських рік, але в той же час містять величезні гідроенергетичні ресурси.
Найдовша річка Африки — Ніл (6671 км) — є найдовшою рікою на Землі. Площа басейну Нілу — 2870 тис. км2.Середня витрата води біля Асуана складає 2600 м3/с.
За особливостями природних умов басейну, характеру гідрографічного режиму і значенню Нілу у житті народів, що живуть в його долині, це одна із самих своєрідних і чудових рік світу.
Витоком Нілу вважають ріку Кагеру що бере початок на висоті більше 2000 м на одному з масивів Східної Африки, на південь від екватора, і впадає в озеро Вікторія. З озера випливає ріка за назвою Вікторі-Ніл. Вона протікає через дрібніші озера та одержує назву Альберт Ніл. На всьому цьому відрізку течії ріка має гірський характер, і утворює декілька водоспадів. Найбільший водоспад — Мерчисон — досягає 40 м висоти.
Вийшовши з меж нагір'я під арабською назвою Бахр- эль-джебель, що значить «ріка гір», ріка вступає у велику і плоску улоговину. Течія її сповільнюється, і русло розпадається на рукави. Найбільші притоки в цій частині течії — Бахр-эль-Газаль («ріка газелей») і Собат. Стікаючи з гір, Собат несе мутно-жовту воду, що містить велику кількість зваженого матеріалу. Нижче Собата ріка одержує назву Білого Нілу (Бахр-эль-Абьяд). Поблизусуданського міста Хартума Білий Ніл зливається з Голубим Нілом (Бахр-эль- Азрак) і тут одержує назву Ніл (арабська назва — Эль-Бахр).
Голубий Ніл бере початок з Ефіопського нагір'я, витікаючи з озера Тана. З цього ж нагір'я Ніл одержує свою останню повноводну притоку Атбару. Нижче її впадання Ніл прорізає плато, складене твердими пісковиками і перетинає; ряд порогів (катаракт). Усього між Хартумом і Асуаном нараховують шість порогів.
Нижче Асуана Ніл тече в долині шириною 20—50 км, що на початку антропогену була затокою Середземного моря. Долина Нілу закінчується дельтою, що утворилася на місці бухти, що поступово заповнилася наносами ріки. Площа дельти —24 тис. км2.
Ніл — єдина ріка Північної Африки, що перетинає Сахару і доносить свої води до Середземного моря, і є джерелом життя в безводній пустелі. Постійний потік Нілу існує за рахунок тих опадів, що випадають у більш південних областях і живлять його джерела. Білий Ніл, що бере початок в екваторіальному поясі,одержує живлення від дощів, що випадають протягом усього року. У верхів'ях рівень його дуже високий і досить постійний, тому що його регулюють озера. Але в межах Верхньонільської улоговинивелика кількість води витрачається на випаровування, і в живленні Нілу нижче Хартума Білий Ніл відіграє меншу роль, ніж Голубий, що несе основну частину води (60—70% загальної витрати) після літніх дощів, що випадають на Ефіопському нагір'ї. Найбільша витрата нижнього Нілу в цей період приблизно в п'ятьразів перевищує витрату в межень. Води Нілу, що стікають з Ефіопського нагір'я, приносять великакількість мулу, що осідає під час розливів.
До будівництва високої Асуанської греблі через численні пороги наскрізного судноплавного шляху поНілу не було. У районі порогів плавання протягом усього року було можливе тільки в човнах. Для постійного судноплавства використовувалися ділянки між Хартумом і Джубой, Асуаном і Каїром, Каїром і гирлом Нілу. На Нілу побудовано кілька гребель і водосховищ, що дозволяють регулювати витрати води протягом року.
Друге місце серед рік Африки по довжині займає Конго, але по площі басейну і водності Конгоперебуває на першому місці в Африці і на другому місці у світі після Амазонки.
Джерелами Конго вважають ріки Луалабу і Чамбезі. Довжина ріки від першого джерела —4320 км, від другого —4700 км. Площа басейну — близько 3,7 млн. км2. Середня річна витрата в межах гирла —46000 м3/с, що більш ніж у 15 разів перевищує середню витрату Нілу. Конго протікає в північній і південній півкулях, двічі перетинаючи екватор. Перед впаданням в Атлантичний океан ріка прорізає високо піднятий масив кристалічних порід. Великі притоки Конго — Лукуга, Убангі, Касаї (Ква). Для верхньої течії Конго і його приток, які перетинають високі плато і гори, характерні пороги і водоспади. Ріка утворює біля екватора сім водоспадів, названих іменем дослідника Африки - Стенлі.Водоспадами Стенлї закінчується верхній відрізок течії Конго. У середній течії, в межах улоговини, Конго спокійно тече в широкій долині. Русло річки місцями утворює озероподібні розширення, що досягають 20 км вширину. У цій частині течії Конго приймає свої найбільші притоки. У нижній течії, прорізаючи кристалічний масив, Конго знову утворює серію водоспадів (їх 32), об'єднаних загальноюназвою водоспадів Лівінгстона. В межах прибережної рівнини, Конго розширюється і має глибину до70 м. Ріка в гирлі розпадається на рукави і закінчується широким і глибоким естуарієм. В Атлантичному океані русло Конго продовжується у виді підвідної борозни на відстані 150 км від берега.Величезні маси води, що виносяться Конго, опріснюють океан на відстані декількох десятків кілометрів.
Величезна величина стоку Конго є наслідком приекваторіального положення басейну і та того, що річка одержує притоки з північної і південної півкуль, у яких максимум опадів припадає на різний час року. Північні притоки приносять основну масу води в Конго з березня по листопад. Витрата на середньому інижньому Конго, поступово зростає досягаючи максимуму в жовтні — листопаду. Другий максимум, більшзначний, пов'язаний з дощами південної півкулі і настає в лютому — квітні. Під час паводків Конго в середній течії виходить з берегів і на сотні квадратних кілометрів заливає плоску поверхню улоговини.
Ріка Нігер поступається Конго і Нілу по довжині і площі басейну, але усе-таки відноситься до числа великих рік Землі. Довжина Нігеру — 4160 км, площа басейну — більш 2 млн. км2. Середня річна витратайого значно перевищує витрати Нілу (9300 м3/с). Починається Нігер на Північно-Гвінейській височині, на висоті900 м. Витоки його лежать усього в декількох десятках кілометрів від океану, відкіля Нігер тече спочатку на північний схід, а на границі Сахари різко змінює напрямок і тече на південний схід. У цій частині басейнузнаходиться велика внутрішня дельта Нігеру, що утворилася в період існування древньої водойми, у яку впадав верхній Нігер.
Впадаючи в Гвінейську затоку, ріка утворює велику дельту. Найбільша притока Нігеру — Бенуе — впадає в нього в нижній течії зліва. Особливості режиму Нігеру залежать від того, що верхня і нижня його течії лежать в областях, багатих опадами, а басейн середнього плину характеризується великою сухістю і сильним випаром. У нижньому течії на Нігеру бувають два паводки, у середньому і верхньому — один. Паводок у верхньому течії залежить від літніх дощів, продовжується з червня по вересень і передається вниз за течією. У середньому течії настає поступовий підйом рівня. Нігер розливається, вода заповнює численні рукава і сухі русла, що супроводжують головний водотік. У зв'язку із сухістю клімату багато води в середній течіївитрачається на випаровування У нижній течії буває ще один паводок, пов'язаний з місцевими літніми дощами.
На границі Сахари Нігер має велике значення для зрошення: там споруджено кілька гребель і каналів і створений великий район рисосіяння.
Замбезі — найбільша ріка Південної Африки і найбільша з рік материка, що впадають в Індійський океан. Її довжина —2660 км, площа басейну —1330 тис. км2. Середня річна витрата Замбезі дуже велика (16000 м3/с) що у багато разів перевершує середні витрати Нілу.
Замбезі бере початок на висоті вище 1000 м на вододільному плато Конго — Замбезі. На своєму шляху ріка перетинає плоскі улоговини і розділяючи їхні плоскогір'я, де вона утворює численні пороги і водоспади. Самий великий водоспад на Замбезі й один з найбільших у світі -Вікторія — має висоту 120 м і ширину 1800 м. Вода падає в базальтову ущелину, розташовану перпендикулярно до русла річки. Через ріку Ширше в Замбезі має стік озеро Ньяса. Поводок на Замбезі буває в літній період південної півкулі.Судноплавне значення Замбезі в зв'язку з різкими коливаннями водності невелике. Для великих суден вона доступна тільки в нижній течії на відстані 450 км.