Розділ 2. Товарне виробництво і товарно-грошові відносини

Форми організації товарного виробництва і товарно-грошові відносини

1.Натуральна форма організації виробництва

2. Товарна форми організації виробництва

2.Проста і розвинена форма товарного виробництва

Натуральне виробництво — виробниц­тво, за якого продукти праці призначаються для задоволення влас­них потреб виробництва, для споживання всередині господар­ства, що їх виробило.

Товарне виробництво – це така організація суспільного господарювання, за якої економічні відносини між виробниками виявляються через купівлю-продаж продуктів їх праці, тобто через ринок. Розрізняють просте та капіталістичне (розвинуте) товарне виробництво. Просте товарне виробництво ґрунтується на особистій праці власників засобів виробництва, а капіталістичне – на використанні найманої праці.

Просте товарне виробництво -це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок. Притаманне докапіталістичномусуспільству.

Розширене-вищийта ефективнійший ступінь товарної організації виробництва заснований на приватній власності, наманій праці й машинній індустрії Притаманнекапіталістичному

Просте:   1. Товаровиробник – власник засобів виробництва. Вироблений товар належить товаровиробникові. 2. Робоча сила не є товаром. 3. Продукт створений особистою працею. 4. Мета: задоволення особистих потреб товаровиробника, має обмежений характер, частина продуктів йде на задоволення особистих потреб виробників, і лише частина на ринок.

Розвинене (розширене): 1.Товаровиробнику не належать засоби виробництва. Вироблений товар належить власникові засобів виробництва. 2. Робоча сила – товар. 3. Продукт створений найманою працею. 4. Мета: одержання максимального прибутку, суспільний характер виробництва проявляється через кооперацію, товарні відносини носять загальний характер.

Теорії вартості

Теорія трудової вартості

2.Теоряї трьох факторів виробництва

3.Теорія граничної корисності

4..Неокласична теорія. Теорія постіндустріального , інформаційного суспільства

Основні теорії вартості:

1.Теорія факторів виробництва визначає вартість товарів за витратами на їхнє виробництво4

2.Теорія попиту і пропозиції визначає вартість товарів за співвідношенням попиту і пропозиції на них у процесі обміну;

3.Теорія трудової вартості оцінює вартість товарів залежно від затрат суспільно необхідної праці на їхнє виробництво4

4. Теорія граничної корисності останньої одиниці товару споживача.

Представники трудової теорії вартості (В.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо К.Маркс. Поділили працю на конкретну та абстрактну.

Конкрет­на праця— суспільна праця, що витрачається в особливо доцільній формі з використанням певних засобів і предметів праці, характеризується метою і створює специфічну споживчу вартість.9створює в товарі споживчу вартість)

Абстрактна праця є суспільною формою витрат фізичних та розумових сил людини, загальною економічною категорією товар­ного виробництва (створює вартість)

Теорія граничності (маржиналізм)

Друга половина ХІХ століття. К.Менгер. Візер, ВальрасЛ. Вважали, що на основі цінності товару лежить не праця, а суб’єктивно психологічна думка споживача щодо його корисності. Суб’єктивна цінність благ залежить від факторів6 рідкісність та ступінь насиченості потреби в них;

Трудова теорія вартості виявила об’єктивні, а теорія граничної корисності суб’єктивний фактор цінності, а справжня теорія вартості повина поєднувати і те і інше.

Теорія попиту і пропозиції .Закон вартості є основою механiзму цiноутворення, тобто ринкового механiзму.

Цiна - це грошовий вираз вартості товару i вона є проявом дiї вартості. Рух цiн пiдкоряється закону вартості, вартість обов'язково виявляється у формi цiни. Але остання залежить не лише від вapтoстi, а й вiд багатьох iнших чинникiв, у першу чергу попиту на товар та його пропозицiї

Попит- це представлена на ринку потреба в товapi при данiй цiнi на нього. Коли ми говоримо «попит», то маемо на увазi платоспроможнuй попит, його грошове забезпечення. Обсяг попиту на певний товар на даному ринку визначається кiлькiстю товapiв, яку покупцi можуть купити при даних цінax і грошових доходах.

Пропозицiя - це кiлькiсть товару, яка є в продажу при данiй цiнi на нього.

Попит i пропозицiя є проявом конкуренцiї покупцiв i конкуренцiї продавцiв даного товару. Якщо попит на нього бiльший, нiж його пропозицiя, то посилюється конкуренцiя покупцiв i цiна на нього буде зростати. Якщо ж пропозицiя перевищить попит, то зростає конкуренцiя продавцiв i цiна почне знижуватись. У першому випадку зрослий попит буде стимулювати розширене виробництво даного товару, а у другому - зростання пропозицiї i зниження цiни приведе до скорочення виробництва товару.

Як правило, пiд дiєю попиту i пропозицiї цiна товару постійно відхиляється у той чи інший бік вiд вapтocтi. Вiдхилення цiн вiд вapтocтi товару в умовах вiльної конкуренцiї є необхiдною умовою для дотримання рiвноваги попиту i пропозицiї, тобто рiвноваги ринку даного товару. У цьому проявляється механізм дії або механізм реалiзацiї закону вартості, що є законом ринкової рівноваги.

Закон вартості - об’єктивний економiчний закон, що регулює зв'язки мiж виробниками, подiл i стимулювання суспiльної працi в умовах товарного виробництва. Закон вартості являється законом товарного виробництва. Згiдно цього закону, обмiн товарами здiйснюється на основі їx вартостi, величина якої вимiрюється суспiльна необхiдними витратами праці (робочим часом).

Це означає, що закон вартості є основою механiзму цiноутворення, тобто ринкового механiзму.

Функції закону вартості :

v - закон вapтocтi регулює цiни, а через це - й розподiл виробничих pecypciв i подiл працi мiж рiзними сферами суспiльного виробництва;

v закон вapтocтi стимулює тих виробникiв, у кого iндивiдyальнi витрати працi на виробництво товapiв меншi вiд суспiльно необхiдних; «кapaє» тих, у кого вони бiльшi;

v закон вapтocтi обумовлює диференцiацiю виробникiв в залежностi від

v спiввiдношення їx iндивiдуальних трудових витрат з суспiльно необхiдними.

v сприяє розвиткові товарного виробництва, продуктивних сил;

Отже, закон вapтocтi - це закон руху товарного виробництва, основа ринкового механiзму вiльної конкуренцiї, який дiє через спiввiдношення цiни, попиту i пропозицiї, а його суть заключається в обміні товарів згідно суспільно необхідних витрат праці.

Товар і його властивості

1.Товар – елементарна форма сучасного суспільства

2.Властивості товару

Благо - все те, що здатне задовольняти людські потреби, наприклад, плоди природи, продукти праці, послуги, будь-які явища, що задовольняють певні потреби людини, відповідають інтересам, цілям та прагненням.

Класифікація благ:

1.Неекономічні-надаються людині природою, тобто без прикладу праці, у необмеженій кількості ( повітря, морська вода, сонячне тепло)

2. Економічні-це блага трудової діяльності людини, які існують в облежаній кількості.

Економічні блага:

1.Матеріальні,нематеріальні4

2.Особисті, суспільні;

3.Прямі(споживчі, виробничі;

4.теперішні, майбутні4

5.Взаємозамінювані, взаємодоповнювальні (комплементарні0

Товар-це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну (купівлі продажу на ринку)

Товар— суспільна форма продукту праці, що завдяки своїм корисним властивостям задовольняє потреби людей, вироблений для обміну на основі суспільно необхідних витрат

Корисність речі або послуги, зумовлена їх властивостями, створює їхню споживчу вартість і виражає відношення таких властивостей до потреб людей.

Споживчу вартістьможна визначити як певну річ або послугу, що завдяки своїм корисним властивостям задоволь­няє різноманітні людські потреби

Роль споживчої вартості:

1. по-перше, є речовою основою, матеріальним носієм суспільних відносин і мети виробництва

2. по-друге, її слід вивчати як споживчу вартість для інших, як суспільну спожив­чу вартість (за умов суспільного поділу праці продукт виробля­ється не для споживання самим виробником, а для інших осіб).

3. По-третє, споживча вартість як суспільна є проміжною ланкою між виробництвом і споживанням, тому характер споживчої сті має важливе значення для процесу реалізації продуктів

Цінність благає єдністю споживчої вартості і витрат на її виробництво, а тому існує за умов будь-якого суспільного способу виробництва. І лише за умов товарного виробництва цінність продукту набуває форми вартості.

Мінова вартість — властивість товару обмінюватися, пропорційно один товар обмінюється на інший