Поняття вибіркового спостереження
Вибіркові дослідження широко використовуються в різних галузях статистики. В правовій статистиці вибіркові спостереження дають можливість дослідити різні правові явища. Тобто, якщо необхідно провести поглиблене вивчення окремих видів злочинів, правопорушень і особливостей осіб, що їх вчинили, то доцільно застосовувати вибіркове спостереження. Разом з тим, є необхідним і важливим його застосування і для визначення характерних тенденцій, що виявляються при аналізі правових явищ і процесів що відбуваються в суспільстві.
Нагадаємо, що статистичне спостереження це цілеспрямований, науково організований і методично контрольований облік ознак і властивостей масових явищ, подій, фактів. Метою якого (спостереження) є необхідність зібрання високоякісного статистичного матеріалу на базі обґрунтованого визначення ознак досліджуваного явища, щоб внаслідок проведеного аналізу можна було одержати реальну характеристику розглядуваних явищ і процесів. Також, пам’ятаємо що статистичне спостереження за повнотою охоплення одиниць сукупності поділяється на суцільне і несуцільне.
Отже,вибіркове спостереження, можна визначити як найбільш поширений вид несуцільного спостереження, який застосовують при вивченні різноманітних закономірностей суспільного життя.
Вибіркове спостереження, проведене при дотриманні вироблених наукою правил, дозволяє шляхом вивчення частини фактів виявити статистичні закономірності, що характерні для всієї досліджуваної сукупності. Таким чином, під вибірковим спостереженням розуміється несуцільне спостереження, при якому статистичному обстеженню (спостереженню) піддаються не всі, а окремі одиниці, відібрані з дотриманням певних умов.
Теоретичні основи проведення вибіркових спостережень були закладені роботами видатних математиків: Я. Бернулли (1654-1705), П.С. Лапласа (1749-1827), К.Ф. Гаусса (1777-1855), С.Д. Пуассона (1781-1840). Також чималий внесок в розвиток теорії і практики застосування вибіркового методу був внесений і працями видатних російських математиків: П.Л. Чебишева (1821 – 1894), О.М. Ляпунова (1857– 1918), А.А. Маркова (1856-1922).
Так, вже в другій половині XIX в. вибіркові обстеження проводилися земськими статистиками, які відрізнялися певною новизною в рішенні питань організації відбору одиниць. Користуючись даними земської статистики, О.О. Чупров провів, наприклад, вивчення писемності населення 5200 селищ Московської губернії. За підрахунками, на основі суцільного спостереження, відсоток писемності склав 47,6%. Тоді дослідник з вказаних 5200 селищ відібрав 500 селищ і визначив в них відсоток писемності, що виявився рівним 47,5%. Таким чином, дані суцільного і вибіркового спостережень майже співпали, а різниця виражалася всього лише в 0,1%.
Теорія і практика проведення вибіркового спостереження показують, що при правильній його організації є можливість отримати достовірні дані, які цілком придатні для використання. Так, отримані при вибірковому спостереженні відносні і середні показники, досить точно відтворюють відповідні показники всієї сукупності. Отже, вибірковий масив (сукупність одиниць) являє собою зменшену модель усієї сукупності. Саме одиниці сукупності становлять основу обліку і підлягають безпосередньому обстеженню, адже сума таких одиниць сукупності обов'язково дає статистичну сукупність явищ. Нагадаємо, що в правовій статистиці одиниця сукупності (спостереження) це неподільний складовий елемент сукупності, що вивчається, ознаки якого реєструються в процесі статистичного спостереження (злочин, злочинець, покарання, наслідки злочину (шкода, кількість загиблих тощо)).
Особливе місце вибіркове спостереження займає в дослідженнях злочинності і пов’язаних з нею проблем. До вибіркового спостереження вдаються з різних причин. По-перше, як наголошувалося, використання вибіркового обстеження дозволяє значно заощадити сили і засоби, що в сучасних умовах має важливе значення. По-друге, разом з економією ресурсів однієї з причин перетворення вибіркового спостереження в найважливіше джерело статистичної інформації в процесі вивчення соціально-правових явищ виявляється можливість значно прискорити отримання необхідних даних. Адже при обстеженні, скажімо, 10–15% одиниць сукупності буде витрачено набагато менше засобів і часу, а результати можуть бути отримані швидше і будуть більш актуальними. 
По-третє, і це, мабуть, найголовніше, перевага вибірки, її значення зростає через можливість розширення програми спостереження. Оскільки дослідженню піддається порівняно невелика частина всієї сукупності, можна більш широко і детально вивчити окремі одиниці і їх групи по тим ознакам що цікавлять дослідників.
І останній чинник, перетворення вибіркового спостереження в найважливіше джерело соціально-правової інформації про правопорушення і державні заходи соціального контролю над ними – можливість його використання в цілях уточнення і для розробки даних суцільного обстеження. Вибіркова розробка даних суцільного спостереження пов’язана з необхідністю представлення оперативних попередніх підсумків обстеження. Крім цього, при узагальненні даних суцільного обліку (наприклад, карток єдиного обліку злочинів) неможливо вести суцільну розробку по всіх поєднаннях даних ознак. Також це досить складно, довго і невигідно (дорого). В цих умовах вибірковий метод дозволив би отримати необхідні відомості прийнятної точності, коли чинники часу і вартості роблять суцільну розробку недоцільною. Водночас застосування вибіркового обстеження (несуцільного) замість суцільного, що використовується державною статистикою, дає можливість глибше організувати спостереження, забезпечує швидкість його проведення, приводить до економії засобів і праці на отримання і обробку інформації.
Джерелами первинної інформації при організації і проведенні вибіркового спостереження з науково-практичних питань контролю над злочинністю можуть бути: статистичні звіти, інформаційні бюлетені, огляди, аналітичні довідки і доповіді, документи єдиного обліку (статистичні картки) злочинів, матеріали кримінальних і цивільних справ, листи, повідомлення, заяви громадян, матеріали преси, радіо, телебачення а також інші документи, відомості, що містять інформацію, про злочин і особу злочинця; потерпілого; членів сім’ї злочинця, інших родичів, друзів за місцем проживання і місцем роботи тощо.
Сутність вибіркового спостереження полягає в тому, що з усієї сукупності за певними правилами відбирається заздалегідь обумовлена частина сукупності (кожна четверта, або п'ята, або десята одиниця), яка ретельно вивчається. Результати цього часткового спостереження поширюються на всю генеральну сукупність з урахуванням похибки репрезентативності.
Репрезентативністьце властивість вибіркового масиву відтворювати характеристики всієї сукупності. Таким чином, при відборі одиниць у вибіркову сукупність завжди повинна бути забезпечена рівна можливість потрапити у вибірку кожної з одиниць сукупності. Водночас, при проведенні вибіркового спостереження завжди присутня похибка репрезентативності, в першу чергу тому, що частина завжди відрізняється від цілого.
Відбір репрезентативної вибірки здійснюється за допомогою або імовірних методів, або методів так званих квот. Відомо, що чим більша вибірка (частина тієї, що піддається вивченню сукупності), тим точніше результати.
Для того щоб визначити мінімально необхідне число спостережуваних одиниць, необхідно визначити частку у загальній сукупності, яку займає та її частина, що цікавить дослідника, і в яких межах допустимі помилки в передбачуваних результатах. Виходячи з цих умов, і використовуючи приведену нижче таблицю (табл. 1), можна встановити мінімальне число спостережень, необхідних для того, щоб помилка не перевищила завданої межі (таблиця розрахована на масив у 100000 одиниць).
Припустимо, потрібно дізнатися, скільки необхідно обстежити засуджених за хуліганство для з’ясування серед них частки осіб, які вчинили злочини у стані сп’яніння. Межа похибки при нашому обстеженні повинна бути не більше 4%. На основі попереднього ознайомлення з різними матеріалами (статистична звітність, показники минулих обстежень, судова практика тощо), на нашу думку, очікувана частка складе приблизно 80%. Тоді з останнього рядка таблиці ми побачимо, що величині показника 80% з похибкою у 4% відповідає числу 400. Отже, в даному випадку необхідно досліджувати не менше 400 засуджених осіб.
Таблиця 1. Розрахунок числа спостережень, що необхідні для визначення величини похибки не вище завданої межі
| При величині показників (%) | межі похибки в % | |||||
В цьому разі, також необхідно враховувати й те, що чим однорідніше сукупність, тим менше може бути вибірка. Важливо забезпечити і рівномірний розподіл вибірки по усій сукупності, щоб виключити невідповідність у висновках між різними частинами масиву. Припустимо, що вся сукупність дорівнює 1000, а нам достатньо дослідити 100 одиниць. У даному випадку доцільно брати не підряд 100 одиниць, кожну десяту одиницю (10, 20, 30 тощо), тоді розподіл буде рівномірним по усій сукупності та виключає недоцільність вибірки.
З метою з’ясування, в яких саме межах може коливатися точність показника, одержаного на основі вибірки, використовується таблиця, що дозволяє встановити межі похибки при даному числі спостережень (див. табл. 2).
Таблиця 2
| При величині показника | Число спостережень | ||||||||
| 6,0 | 4,3 | 3,5 | 3,0 | 2,7 | 2,5 | 2,3 | 2,1 | 2,0 | |
| 7,2 | 5,1 | 4,1 | 3,6 | 3,2 | 2,9 | 2,7 | 2,5 | 2,4 | |
| 8,0 | 5,7 | 4,6 | 4,0 | 3,6 | 3,3 | 3,0 | 2,0 | 2,7 | |
| 9,2 | 6,5 | 5,3 | 4,6 | 4,1 | 3,7 | 3,5 | 3,2 | 3,1 | |
| 9,6 | 6,8 | 5,5 | 4,8 | 4,3 | 3,9 | 3,6 | 3,4 | 3,2 | |
| 9,9 ' | 7,0 | 5,6 | 4,9 | 4,4 | 4,9 | 3,7 | 3,5 | 3,3 | |
| 10,0 | 7,1 | 5,7 | 5,0 | 4,5 | 4,1 | 3,8 | 3,5 | 3,3 | |
| 7,1 | 5,7 | 5,0 | 4,5 | 4,1 | 3,8 | 3,5 | 3,3 | ||
| 9,6 | 6,8 | 5,5 | 4,8 | 4,3 | 3,9 | 3,6 | 3,4 | 3,2 | |
| 9,2 | 6,5 | 5,3 | 4,6 | 4,1 | 3,7 | 3,5 | 3,2 | 3,1 | |
| 8,7 | 6,2 | 5,0 | 4,3 | 3,9 | 3,5 | 3,3 | 3,1 | 2,9 | |
| 8,0 | 5,7 | 4,6 | 4,0 | 3,6 | 3,3 | 3,0 | 2,8 | 2,7 |
Покажемо на прикладі, як використовувати дану таблицю. Припустимо, що на основі обстеження 100 засуджених за хуліганство встановлено, що 80% з них вчинили злочин у стані алкогольного сп'яніння. Наскільки точний цей показник? Відповідь на дане питання дає приведена таблиця, в якій на перетині горизонтальної останньої строчки (з числом 80) з вертикальним першим рядком (з числом 100) ми знаходимо число 8,0. Воно означає наступне: при даному числі спостережень (100 чол.) частка засуджених, тих, що вчинили хуліганські дії у стані сп'яніння, може коливатися у межах від 72 до 88%. Всі показники обчислені з вірогідністю -$,954, тобто з урахуванням так званої подвійної похибки. Як видно з таблиці, шляхом збільшення чисельності вибірки можна зменшити похибку до будь-якої бажаної межі (при збільшенні, наприклад, числа спостережень з 100 засуджених до 400 похибка вибірки буде зменшена у два рази - з 8 до 4%.
Вирішення завдань отримання додаткової інформації за допомогою вибіркових досліджень досягається двома шляхами.
Перший - з використанням методу вторинного групування вже одержаних даних, відображених у статистичних картках за результатами суцільного спостереження. Подібне групування доцільне за такими показниками, як рівень освіти, вік засуджених, місце і час вчинення злочинів. Особливо корисно об’єднувати комбіновані дані, що дозволяють їх співставити, зокрема таких як, рід занять засуджених і вчинення злочинів; виду злочину, статі та віку осіб, що їх вчинили.
Вибіркове дослідження статистичних карток не може забезпечуватися всією додатковою інформацією, необхідною для кримінологічного аналізу, оскільки число і зміст їх показників обмежені. Тому вибіркові дослідження проводяться головним чином за самостійною програмою на основі вивчення певної частини сукупності. Це другий, дієвий шлях отримання додаткової інформації.
По суті, всі статистичні методи, що використовуються в кримінології (анкетування, інтерв’ювання, вивчення кримінальних справ та інших документів), є саме вибірковими дослідженнями, оскільки у цих випадках досліджується не вся сукупність, а лише її певна частина.
Технологія вибіркового спостереження має включати наступні основні етапи:
1) постановка мети спостереження та складання програми спостереження (анкет, бланків опитування і т. д.) і розробку її матеріалів;
2) рішення організаційних питань спостереження в коло яких входить визначення обсягу вибірки і способу відбору;
3) проведення відбору;
4) реєстрація відповідних ознак (за програмою) у відібраних одиницях;
5) узагальнення даних спостереження і розрахунок вибіркових характеристик;
6) розрахунок помилок вибірки;
7) перерахунок вибіркових характеристик на всю сукупність.
З’ясуємо основні поняття що використовуються при проведенні вибіркового спостереження.