Поняття, форми та види розкрадання за кримінальним законодавством україни

Поняття розкрадання в чинному законодавстві є родовим, таким, що об'єднує загальними ознаками ряд складів злочинів проти власності. Закон в Україні і в Білорусі не формулює загального поняття розкрадання. Це поняття розробляється теорією і практикою на підставі вивчення характерних ознак складів усіх форм даного злочину. Законодавче визначення розкрадання наводиться в російському кримінальному кодексі в примітці до ст. 144 таким чином: "У ст. 144—1472 під розкраданням слід розуміти вчинене з корисливою метою протиправне безоплатне вилучення та (або) обернення чужого майна на користь винного або інших осіб, що спричинило шкоду власнику або іншому володільцю цього майна".

Закон визначає відповідальність за 8 форм розкрадання майна: крадіжку; грабіж; шахрайство; привласнення; розтрату; розкрадання шляхом зловживання посадовою особою своїм посадовим становищем; розбій; вимагательство

4. Кваліфікуючі ознаки злочинів проти власності.

вивчення злочинів проти власності передбачає необхідність

з’ясування наступних положень, необхідних для розуміння як

відповідних складів злочинів, так і їх кваліфікуючих ознак.

Корисливий мотив полягає в прагненні винного протиправно

збагатитися, або, іншими словами, обернути чуже чи нічийне майно

на свою (або іншої особи) користь, а також отримати майнову вигоду

без обернення чужого майна на свою користь. в результаті таких дій

власник (а також законний володілець) майна позбавляється можли-

вості відповідно володіти, користуватися і розпоряджатися майном.

відсутність корисливого мотиву в ряді випадків виключає злочинність

діяння.

Чуже майно – це майно, яке не належить винному на праві влас-

ності і не перебуває у володінні на законних підставах. не є чужим для особи майно, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя,

членів однієї сім’ї, членів селянського (фермерського) господарства.

Житло – це житловий будинок чи житлове приміщення, які

призначені для постійного чи тимчасового проживання людей, а також

ті їх складові частини, які використовуються для відпочинку, зберіган-

ня майна або задоволення інших потреб людини.

Інше приміщення – це різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні

або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей

чи матеріальних цінностей.

Сховище – це частина території, призначена для постійного чи

тимчасового зберігання матеріальних цінностей, яка обладнана огоро-

жею або певними технічними засобами чи може бути забезпечена

іншою охороною, а також залізничні цистерни, сейфи і т.ін.

Проникнення -– це вторгнення у житло, інше приміщення чи схови-

ще з метою вчинити злочин незалежно від способу такого проник-

нення. вторгнення може здійснюватися як таємно, так і відкрито, як

з подоланням перешкод або опору людей, так і без такого, шляхом

обману, а також за допомогою різних знарядь, які дають змогу особі

викрасти майно із житла, іншого приміщення чи сховища, не входячи

безпосередньо до нього (наприклад, витягти якусь річ через вікно).

Значна шкода – це кваліфікуюча обставина злочинів, передба-

чених ст.ст. 185, 186, 189, 190 кк, що визначається з урахуванням

матеріального становища потерпілого та якщо йому завдані збитки

на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян.

Після набрання чинності Закону україни “Про податок з доходів

фізичних осіб” сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється

на рівні податкової соціальної пільги, яка визначається відповідно

до статті 6.1.1. згаданого закону щороку станом на 1 січня і становить

50 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць).

Йдеться про два критерії визначення розміру шкоди – врахуван-

ня матеріального становища потерпілого і розміру завданих йому

збитків. визначення критерію спричинення значних збитків потер-

пілому застосовується лише у випадку посягання на майно, яке є

приватною власністю. Для визначення вартості викраденого майна,

а також майна, яким винний протиправно заволодів у інший спосіб,

розміру матеріальних збитків, необхідно керуватися нормами зако-

нодавства про ціни і ціноутворення та спеціальними нормативно- правовими актами, які встановлюють порядок визначення розміру

шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації викраденням,

нестачею, умисним знищенням, умисним псуванням матеріальних

цінностей.

Великий розмір – це особливо кваліфікуюча обставина злочинів,

передбачених ст.ст. 185–191, 194 кк. вчиненим у великих розмірах

визнається злочин, вчинений однією особою чи групою осіб на суму

від двісті п’ятдесяти до шестисот неоподатковуваних мінімум доходів

громадян на момент вчинення злочину.

Особливо великий розмір – це особливо кваліфікуюча обставина

злочинів, передбачених ст.ст. 185–187 та 189–191, 194 кк. вчиненим

в особливо великих розмірах визнається злочин, вчинений однією

особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів переви-

щує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинен-

ня злочину.

Повторність злочинів проти власності – це кваліфікуюча обстави-

на і особливий вид повторності однорідних злочинів, суть якого поля-

гає в тому, що повторним визнається злочин, передбачений ст.ст. 185,

186 та 189–191 кк, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який

із цих злочинів, а також якщо особа раніше вчинила злочин, передба-

чений ст.ст. 187, 262 кк.