Тема 10. Реалізація господарських рішень
Мета теми:– з¢ясувати порядок упровадження господарських рішень та контролю за їх реалізацією.
Програмні питання:
1.Система забезпечення реалізації господарських рішень на підприємстві.
2. Порядок упровадження господарських рішень.
3. Значення, функції і види контролю за реалізацією рішень.
4. Моніторинг реалізації господарських рішень.
5. Фінансове забезпечення реалізації господарських рішень.
Вивчення теми має надати знання щодо понять:моніторинг; поточний контроль; норма прибутку; авансовий капітал; рентабельність власного капіталу; фінансовий ліверидж.
Реалізація прийнятого рішення потребує розробки організаційного плану, направленого на досягнення мети рішення. В організаційному плані загальний обсяг розподіляється на окремі роботи. В плані повинні враховуватись період (строк) виконання рішень і необхідні ресурси.
Методи реалізації рішень повинні відповідати наступним вимогам: бути такими, які можна застосувати на практиці; забезпечувати економічність рішень (ефект повинен бути більшим, ніж затрати, пов’язані з їх реалізацією), бути точними (забезпечувати відповідність одержаного результату тому, який очікували), бути надійними (не допускати значних помилок і не створювати ситуації з підвищеним ризиком).
Виконання рішення передбачає здійснення наступних операцій: визначення календарних строків виконання рішення; призначення відповідального виконавця, доведення рішення до виконавців, а в разі потреби - до всього колективу; інструктаж виконавців, конкретизація завдань і відповідальності; матеріально-технічне забезпечення процесу праці, включаючи обґрунтований розподіл ресурсів; проведення інструктивної наради, роз’яснення цілей і завдань; координація дій виконавців; коригування раніше прийнятого рішення; мотивація діяльності виконавців; облік і контроль виконання рішення.
Виконання рішення неможливе без здійснення контролю. Основне призначення контролю – це своєчасне виявлення можливих відхилень від заданої програми реалізації рішення, а також своєчасному прийнятті заходів з їх ліквідації або попередження їх. З точки зору організації можна виділити наступні види контролю: попередній, поточний, заключний.
В результаті контролю за реалізацією господарських рішень може з’явитися необхідність внесення коректив у прийняте рішення. Причинами цих коректив можуть бути як об’єктивні, так і суб’єктивні фактори. До об’єктивних факторів відносять зовнішні причини (зміна податкового законодавства, можливість отримання кредиту на пільгових умовах тощо); до суб’єктивних - недоопрацювання самого рішення, незадовільна організація його виконання. В ході виробничого процесу можуть виникати перебої із забезпеченням сировиною, іншими видами ресурсів, поломка обладнання, можуть з'явитися принципово нові технології, може змінитися кон’юнктура ринку, зменшитися або збільшитися попит на продукцію, що виготовляється.
Функції контролю за виконанням прийнятих рішень наступні: діагностична, орієнтуюча, стимулююча, функція зворотного зв’язку, корегуюча.
Незалежно від того, виконане господарське рішення повністю і в строк, чи недовиконується, повинні підбиватися підсумки його реалізації, оскільки це є перевірка ефективності системи прийняття і реалізації рішень.
Прийняти рішення по фінансовому забезпеченню означає визначити: куди вкладати гроші, джерело фінансування.
Для вкладення коштів існує дві альтернативи: власне виробництво і зовнішні об’єкти. Джерелами фінансування можуть бути власні кошти (прибуток, амортизаційні відрахування, кошти від продажу нерухомості) або ж позичкові кошти (кредити, кошти від випуску облігацій чи продажу акцій).
Прогнозувати наслідки господарських рішень надзвичайно важко, але для цього необхідно ввести в практику стратегічного управління набір індикаторів економічної безпеки підприємства: темп зміни обсягу продажу товарів і послуг підприємства на ринку; темп втрати конкурентних переваг підприємства через агресивну товарну стратегію конкурентів; співвідношення величини залучених коштів і активів підприємства; структура коопераційних зв’язків підприємства із постачальниками стратегічних ресурсів; рівень ризику при реалізації рішень.
Стратегічна корисність господарського рішення може бути представлена у вигляді функції:
SP = f ( e, w ), (32)
де – приріст ефективності функціонування підприємства, досягнутий за рахунок реалізації даного рішення;
w – посилення економічної безпеки підприємства, досягнуте за рахунок реалізації даного рішення.
Перевагу слід надати такому рішенню, яке максимізує функцію SP в умовах дії системи обмежень, тобто: SP max.
Необхідність збору, систематизації, обробки великого обсягу різноманітної інформації, постійне проведення аналізу ситуації, корегування раніше розроблених планів вимагає проведення моніторингу. Під моніторингом підприємства розуміють спеціально організоване систематичне і безупинне спостереження за становищем об’єкта й оперативною його оцінкою. Система моніторингу повинна бути динамічною, тобто володіти здатністю змінювати свій якісний стан.
Моніторинг виконує наступні функції: облікову (облік і збір аналітичної інформації); аналітичну (проведення аналітичних розрахунків); діагностичну (трактування різного роду відхилень, рекомендацій); контрольну (контроль виконання запропонованих рекомендацій, втілених в господарських рішеннях).
Реалізація системи моніторингу на підприємстві дозволить вчасно знайти відхилення фактичних результатів від передбачених, виявити причини відхилень, а також розробити пропозиції відповідного корегування окремих напрямків діяльності підприємства з метою підвищення його ефективності.
Запитання для самоконтролю:
1. Мета та необхідність здійснення контролю.
2. Характеристика видів контролю.
3. Механізм здійснення контролю за реалізацією рішень.
4. Які принципи повинні враховуватися при контролі за реалізацією господарських рішень?
Теми рефератів:
1. Внутрішній та зовнішній моніторинг виконання господарських рішень.
2. Оптимізація джерел фінансування господарських рішень.