Тема 8. СВІТОВИЙ ФІНАНСОВИЙ РИНОК

Основні питання для вивчення

8.1. Світовий фінансовий ринок, його структура і функції.

8.2. Сутність та причини міжнародного руху капіталу. Показники руху капіталу.

8.3. Характерні риси сучасного етапу міжнародного руху капіталу.

Література

1. Акопова Е. А., Воронкова О. Н., Гаврило Н.Н. Мировая экономика и международные экономические отношения .— Ростов-на-Дону: "Феникс", 2000. — С. 268—290.

2. Жук И. Н., Киреева Е. Ф., Кравченко В.В. Международные финансы: Учеб. пособие / Под общ. ред. И.Н. Жук. – Мн.: БГЭУ, 2001. — С. 115 – 149.

3. Киреев А. П. Международная экономика. В 2-х ч. Ч.І. – Учебное пособие для вузов. – М.: Международные отношения, – 1997. — С. 285—318.

4. Миргородская Е.О. Глобальный финансовый капитал. – М.: Магистръ, 2007. – С. 45 - 93.

5.Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – 2‑ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – С. 146‑174.

6. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – К.: Кондор, 2008. – С. 237‑255.

Конспект лекції

8.1. Світовий фінансовий ринок, його структура і функції

Світовий фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів національних фінансових ринків, зміцнення зв’язків та активного розширення контактів між ними.

Світовий фінансовий ринок (СФР) –це:

а) організаційний механізм міждержавного руху та перерозподілу капіталів, придатних для використання за межами свого утворення та походження, міграція яких знаходиться під дією попиту та пропозиції, існуючих в окремих країнах та регіонах, а також під контролем держав та міжнародних валютно-фінансових центрів;

б) глобальна цілісна система національних та регіональних фінансових ринків, що включає сукупність ринкових форм торгівлі фінансовими активами та об’єднана уніфікацією операцій, спільними умовами функціонування й закономірностями еволюції.

Суб’єкти СФР:

* кредитори або первинні інвестори (фізичні та юридичні особи, державні, міждержавні та наддержавні інститути, що мають надлишкові ліквідні активи);

* позичальники та емітенти (фізичні та юридичні особи, державні, міждержавні та наддержавні інститути, що мають дефіцит коштів);

* спеціалізовані фінансові посередники (комерційні банки, інвестиційні компанії, трастові, пенсійні та інвестиційні фонди, ощадно-позичкові асоціації тощо);

* хеджери (страховики ризиків, пов’язаних з валютними кредитними операціями та операціями з цінними паперами);

* органи регулювання і контролю.

Субєкти СФР взаємодіють між собою, виконуючи певні функції (табл. 8.1). Группування суб’єктів за типом поведінки окреслює структуру СФР (рис. 8.1).

Таблиця 8.1.Основні функції СФР

Функція	Зміст функції
Посередницька	Організація різноманітних форм взаємодії кредиторів та позичальників в глобальному масштабі.
Перерозподільна	Переведення через розгалужену інфраструктуру тимчасово вільних фінансових ресурсів із тих секторів світового господарства, де вони є відносно надлишковими та/ або непродуктивними, у ті сектори, де в них є потреба.
Ціноутворююча	Визначення на підставі взаємодії попиту та пропозиції ціни купівлі/продажу різноманітних фінансових активів та кредитних грошей.
Регулююча	· врівноваження світових інвестицій та світових заощаджень; · перерозподіл іноземних інвестицій по країнах та галузях промисловості, який багато в чому визначає структуру сучасної міжнародної економіки та взаємовідносини між окремими частками світового господарства; · експорт/ імпорт капіталів як інструмент регулювання платіжного балансу країн та коригування валютних курсів; · підтримки стабільності національних, регіональних та світової валютних систем.
Інформаційна	Поширення за допомогою цінових сигналів та агрегованих біржових індексів різноманітної інформації, на підставі якої економічні суб’єкти визначають свою поведінку у коротко- та довгостроковому періодах

Рис. 8.1. Структура світового фінансового ринку.

Головною функцією грошового ринку є забезпечення міжнародної ліквідності - можливості швидко залучати достатню кількість фінансових ресурсів на наднаціональному рівні для операцій із споживчими товарами та спекулятивних операцій з цінними паперами. Основними об'єктами цього ринку є короткострокові кредити (до одного року).

За допомогою ринку капіталів отримуються ресурси, необхідні для довгострокових інвестицій фірм, урядів та домогосподарств. Він поділяється на:

* кредит­ний ринок, де рух капіталу між країнами здійснюється на умовах терміновості, зворотності та платності відсотків;

* ринок цінних паперів з диференціацією останнього на первинний і вторинний за об’єктами купівлі-продажу - конкретними фінансовими інструментами;

* ринок страхового капіталу – особливий механізм перерозподільчих відносин між суб’єктами міжнародного руху капіталу щодо добровільних або примусових внесків в цільові страхові фонди, призначені для покриття ризиків та понесених збитків за результатами операцій на міжнародному грошовому ринку та ринку капіталів.

Для світового фінансового ринку характерна певна географічна локалізація.

Передумови функціонування міжнародного фінансового центру:

* високий рівень економічного розвитку країни, де він розташований;

* наявність розвинутих національного ринку капіталів й кредитно-банківської системи;

* відносно ліберальне податкове та валютне законодавство;

* вигідне географічне становище;

* відносна політична та соціальна стабільність тощо.

8.2. Сутність та причини міжнародного руху капіталу.
Показники руху капіталу

Міжнародний рух капіталу (МРК):

- самоствердження капіталу як самозростаючої вартості в глобальному масштабі;

- сукупність відносин щодо переміщення капіталу в між- та наддержавному[4] просторі на постійній чи терміновій основі заради максимізації його прибутковості чи досягнення інших економічних, соціальних і політичних вигод;

- діалектичне поєднання процесів вилучення частини капіталу з товарно-грошового обігу однієї країни (експорт) та його включення у господарський оборот іншої країні (імпорт).

Об’єктивною основою МРК є нерівномірність економічного розвитку країн, яка на практиці проявляється (табл. 8.2):

* в нерівномірності нагромадження капіталу, насамперед, в його перенакопиченні та відносному падінні норми прибутку в окремих країнах;

* в невідповідності попиту на капітал його пропозиції в різних ланках глобального економічного середовища.

Таблиця 8.2. Форми міжнародного руху(міграції) капіталу
Критерій класифікації	Форми
За напрямком	§ експорт, імпорт
За формою власності	§ державний(суб’єкти:держава в особі уряду та Національного банку); § капітал міждержавних та наддержавних організацій; § приватний (недержавний)(суб’єкти: фізичні особи; банки; компанії, страхові інвестиційні, трастові фонди тощо); § змішаний
За терміном міграції	§ короткотерміновий(до одного року); § середньостроковий (від одного до п’яти років); § довготерміновий(більше п’яти років); § безстроковий
За формою здійснення	§ товарний(товари, рухоме та нерухоме майно); § грошовий(іноземна валюта, національна валюта, грошові вимоги, цінні папери); § економіко - правовий(права інтелектуальної власності, права на господарську діяльність, права на розробку корисних копалин та видобуток сировини тощо); § змішаний
За функціональним призначенням	§ прямі іноземні інвестиції (ПІІ)— кошти, що вкладаються у виробництво з метою встановлення контролю над підприємством та отримання прибутку чи дивідендів; § портфельні іноземні інвестиції (ПрІІ) -вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не надає інвесторові реального контролю над об'єктом інвестування, і метою якого є виключно отримання доходу у формі дивідендів, відсотків, курсової різниці чи страхової премії; § позичковий капітал (міжнародний кредит) — рух капіталу в формі надання валютних і товарних ресурсів за умов зворотності, строковості й платності; § гуманітарна та фінансова безвідплатна допомога (трансферти, гранти, пільгові кредити тощо), спрямована на забезпечення довгострокових економічних та політичних інтересів
За умовами повернення	§ зворотна міграція(кредити); § міграція з непрямим поверненням(наприклад, через репатріацію прибутків від інвестування); § незворотна міграція капіталу(втеча капіталу[5], трансферти, помилкові збиткові інвестиції тощо)
За характером зв’язку між учасниками	§ епізодичний(з разовим ефектом), § систематичний(постійний ефект)
Не менш важливими для аналізу МРК є його територіально-географічний (за національною приналежністю суб’єкта вкладання або отримання коштів) та об’єктний (за видами економічної діяльності та галузями промиловості, в які спрямовується іноземний капітал) критерії.

На сучасний розвиток МРК впливають:

1) фактори економічного характеру:

* глибокі структурні зрушення як в міжнародній економіці, так і в економіці окремих країн (глобалізація);

* необхідність підтримки сталих темпів соціально-економічного розвитку провідними суб’єктами міжнародної економіки в умовах підвищення конкуренції на товарних ринках;

* поглиблення міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва;

* діяльність транснаціональних та багатонаціональних корпорацій (ТНК і БНК);

* порівняльні ризики вкладення капіталу поза національною економікою тощо;

2) науково-технічний прогрес та інформаційна революція;

3) фактори політичного характеру:

* лібералізація процесів експорту та імпорту капіталу, що має місце у межах інтеграційних об’єднань, вільних економічних і оффшорних зонах;

* політика прискореної індустріалізації в країнах “третього світу”;

* політика економічних реформ в країнах постсоціалізму (приватизація, підтримка малого та середнього бізнесу, стимулювання іноземних інвестицій тощо).

Участь країни в процесах МРК відображається системою показників, які поділяються на чотири групи:

1) група абсолютних показників:

* обсяг експорту та обсяг імпорту капіталу;

* чистий експорт капіталу, розрахований як різниця між експортом та імпортом;

* чистий приплив капіталу - це різниця між обсягом надхо­дження грошових коштів із-за кордону (через позики і продаж іноземним інвесторам фінансових активів) та обся­гом вивозу капіталу у формах позик іноземним позичаль­никам чи купівлі фінансових активів зарубіжних емітентів;

* кількість підприємств в країні, утворених за участю іноземного капіталу;

* величина зовнішньої заборгованості;

* 2) група відносних показників:

* коефіцієнти експорту / імпорту капіталу, які відображають частку експорту / імпорту капіталу у ВВП країни;

* коефіцієнт, що відображає частку іноземного капіталу у внутрішніх потребах у капіталовкладеннях;

* обсяг залучених іноземних інвестицій на душу населення;

* частка продукції спільних підприємств у ВВП тощо;

3) група структурних показників, що відображають МРК через співвідношення його основних форм відповідно до критеріїв класифікації;

4) група динамічних показників, яку утворюють базисні та ланцюгові темпи росту і приросту абсолютних, відносних і структурних показників МРК за певний проміжок часу.

Окреме місце в цій системі посідає показник “міжнародна інвестиційна позиція країни (МІП)”, що надається у мільйонах доларів США і включає всі операції з МРК. Основні компоненти МІП групуються за вимогами та зобов'язаннями країни і містять інформацію про обсяги прямих, портфельних та інших інвестицій, а також обсяги резервних активів країни, скоригованих з урахуванням динаміки курсової різниці та переоцінки активів на протязі року. Кумулятивним підсумком вона відображає співвідношення активів, якими володіє країна за кордоном, та активами, якими володіють іноземці в країні.

МРК здійснюється переважно через акумулятивно-розподільчий механізм міжнародного фінансового ринку (до 70% операцій). Інша частка операцій відбувається позаринковим обігом шляхом прямого внутрішньофірмового перерозподілу вільних фінансових ресурсів між філіями та дочірніми компаніями у різних країнах світу, або по каналах міжнародної гуманітарної допомоги.

8.3. Характерні риси сучасного етапу руху капіталу

Характерні риси сучасного етапу МРК визначаються під безпосереднім впливом економічної глобалізації та постіндустріалізації, які створили для нього ефективне інформаційне, мережево-кумунікаційне та технологічне підґрунтя (Інтернет) і відкрили просторово-організаційні можливості для формування надпотужного глобального (транснаціонального) фінансового капіталу.

Загальні (глобальні) риси та тенденції МРК:

* зростають темпи і масштаби міжнародних фінансово-кредитних операцій, що на сьогодні за підсумками року майже в 40 разів перевищують масштаби світової торгівлі;

* збільшується кількість суб’єктів та з’являються нові сегменти й інструменти світового фінансового ринку (сегмент хеджування та управління ризиками, деривативи);

* абсолютно та відносно збільшуються маси спекулятивного та “віртуального”[6] капіталу, що вільно переміщуються у світі і є одним із найважливіших факторів внутрішньої циклічності малих економік;

* основна частка операцій, пов’язаних з МРК, здійснюється високодиверсифікованими мережево-організованими бізнес-групами, мета яких полягає у підтримці безперервного активного потоку фінансової ренти та доданої вартості у довгостроковій перспективі;

* підвищується координуюча, регулююча та перерозподільна роль держави, міждержавних та наддержавних інституцій у МРК, зокрема під керівництвом та патронажем Світового Банку створюється уніфікована система міжнародного регулювання іноземних інвестицій;

* істотно знижується частка кредитів у структурі міжнародного руху капіталу при інтенсивному зростанні питомої ваги прямих та більш повільному - портфельних іноземних інвестицій;

* посилюється міграція приватного капіталу між розвинутими країнами тріади "США – ЄС – Японія" (майже 80% іноземних інвестицій продовжує зосереджуватися в 26 розвинених країнах). Пріоритетними напрямками прямого іноземного інвестування також є країни Південно-Східної Азії та Латинської Америки, що мають високі темпи економічного зростання (Сінгапур, Малайзія, Бразилія тощо);

* загострюється конкуренція за залучення іноземних інвестиції, що призводить до розробки спеціальних національних програм їх стимулювання[7];

* значна кількість країн виступає одночасно в ролі експортера та імпортера капіталу (табл.8. 3), що породжує так звані "перехресні інвестиції";

Таблиця 8.3.Світовий рейтинг імпортерів та експортерів капіталу (за обсягами інвестицій, кредитів і позик, 2005 р.)*

* глобальний фінансовий капітал частково або повністю підкорює собі малі національні економіки. Варіант його конвергенції з національним капіталом стає одним з провідних чинників макроструктурних зрушень. Отже для України найактуальнішою є проблема формування власного капіталу, спроможного реалізувати національні цілі та представляти її національні економічні інтереси на світових товарно-ресурсних ринках, та знаходження оптимального варіанта його “співпраці” з глобальним фінансовим капіталом.

Основні терміни і поняття

Міжнародний фінансовий ринок, міжнародний грошовий ринок, міжнародний ринок капіталів, міжнародний ринок страхового капіталу, міжнародний рух капіталу, експорт капіталу, імпорт капіталу, чистий приплив капіталу, міжнародна інвестиційна позиція країни, міжнародні інвестиції, перехресні інвестиції, втеча капіталу, міжнародний кредит, міжнародна гуманітарна та фінансова допомога.

Контрольні та дискусійні питання

1. Дайте визначення світового ринку капіталів, назвіть та розкрийте (з наведенням конкретних прикладів) його основні функції.

2. Наведіть структуру міжнародного фінансового ринку та охарактеризуйте його основні елементи.

3. Поясніть, чому для світового фінансового ринку характерна географічна локалізація? Назвіть провідні світові фінансові центри.

4. Розкрийте об’єктивні основи та причини міжнародного руху капіталу.

5. Охарактеризуйте основні форми міжнародного руху капіталу. Які основні показники використовуються для їх оцінки та аналізу?

6. Назвіть чинники, що впливають на міжнародний рух капіталу в сучасній економіці.

7. Розкрийте характерні риси та тенденції сучасного етапу міжнародного руху капіталу.

Вправи

Вправа 1.Для кожного положення, наведеного нижче, знайдіть відповідні йому терміни та поняття.

1. Різниця між обсягом надхо­дження грошових коштів із-за кордону (через позики і продаж іноземним інвесторам фінансових активів) та обся­гом вивозу капіталу у формах позик іноземним позичаль­никам чи купівлі фінансових активів зарубіжних емітентів.

2. Механізм перерозподільних відносин між суб’єктами світового фінансового ринку щодо внесків в цільові страхові фонди, призначені для покриття ризиків та понесених збитків за результатами операцій на міжнародному грошовому ринку та ринку капіталів.

3. Сукупність відносин щодо переміщення капіталу між національними економіками та поза національними економіками на постійній чи терміновій основі заради максимізації його прибутковості чи досягнення інших економічних, соціальних і політичних вигод.

4. Організаційний механізм міждержавного руху та перерозподілу капіталів, придатних для використання за межами свого утворення та походження, міграція яких знаходиться під дією попиту та пропозиції, існуючих в окремих країнах та регіонах, а також під контролем держав та міжнародних валютно-фінансових центрів.

5. Частка експорту капіталу у ВВП країни.

6. Вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не надає інвесторові реального контролю над об'єктом інвестування, і метою якого є виключно отримання доходу у формі дивідендів, відсотків, курсової різниці чи страхової премії

7. Міждержавний рух капіталу в формі надання валютних і товарних ресурсів за умов зворотності, строковості й платності.

8. Система однорідних національних і регіональних ринків, де здійснюються короткострокові кредитно-позикові операції, що обслуговують рух обігового капіталу фірм, короткотривалих ресурсів банків, установ, держави і приватних осіб.

Поняття:

а) міжнародний грошовий ринок;

б) міжнародний кредит;

в) світовий фінансовий ринок;

г) чистий приплив капіталу;

д) портфельні інвестиції;

є) коефіцієнт експорту капіталу;

ж) ринок страхового капіталу;

з) міжнародний рух капіталу.

Вправа 2. Знайдіть єдино правильну відповідь.

1. Міжнародний рух капіталу стає типовим явищем міжнародної економіки, починаючи із:
а) другої половини XVII-го сторіччя;
б) першої половини XVIII-го сторіччя;
в) середини XIX - го сторіччя;
г) першої половини XX- го сторіччя.

2. Об'єктивною основою міжнародного руху капіталу є:
а) різні форми політичного устрою країн;
б) міжнародний поділ праці та кооперація виробництва;
в) нерівномірність економічного розвитку країн;
г) міжнародна конкуренція.

3. Визначити відносний показник міжнародного руху капіталу:
а) обсяг імпорту капіталу;
б) кількість підприємств в країні, утворених за участю іноземного капіталу;
в) частка іноземного капіталу у внутрішніх інвестиційних потребах;
г) величина зовнішньої заборгованості країни;
д) чистий приплив капіталу.

4. Домінуючим компонентом сучасної структури міжнародного руху капіталу є:
а) прямі інвестиції;
б) портфельні інвестиції;
в) міжбанківські кредити та банківські депозити;
г) гранти та міжнародні трансферти.

5. Визначити, яка з форм міжнародного руху капіталу дозволяє інвестору отримати контроль над об'єктом інвестування:
а) портфельні інвестиції;
б) прямі інвестиції;
в) міжнародний кредит;
г) гранти та пільгові кредити.

6. Яка з форм міжнародного руху капіталу переважно опосередковується світовим фінансовим ринком:
а) портфельні інвестиції;
б) прямі інвестиції;
в) міжнародний кредит;
г) гранти та пільгові кредити.

7. Визначити країни - основні донори капіталу в сучасному світі:
а) країни Східної Європи;
б) країни "Великої сімки";
в) країни СНД;
г) країни Східної Азії;
д) країни Латинської Америки.

8. Найбільша в світі частка перехресних інвестицій здійснюється:
а) країнами Східної Європи;
б) країнами "Великої сімки";
в) країнами СНД;
г) країнами Східної Азії;
д) країнами Латинської Америки.

9. Міжнародна інвестиційна позиція країни визначає:
а) співвідношення активів, якими володіє країна за кордоном, та активами, якими володіють іноземці в країні;
б) різницю між обсягом надхо­дження грошових коштів із-за кордону та обсягом вивозу капіталу у формах позик іноземним позичаль­никам чи купівлі фінансових активів зарубіжних емітентів;
в) частку іноземного капіталу у внутрішніх інвестиційних потребах;
г) обсяг залучених протягом року іноземних інвестицій на душу населення.

10. Найбільший вплив на сучасний етап розвитку міжнародного руху капіталу здійснюють:
а)процеси глобалізації й інтернаціоналізації;
б) монополізація світового фінансового ринку;
в) науково-технічний прогрес й інформаційна революція;
г) підвищення регулюючої та перероздільної ролі міжнародних фінансово-кредитних інститутів;
д) правильно а, г;
е) правильно а ,в.

11. На міжнародному ринку грошей можна отримати:
а) надстрокові кредити;
б) короткострокові (терміном до 1-го року) кредити;
в) середньострокові (3-5 років) кредити;
г) довгострокові кредити.

12. Який з сегментів не включається в структуру міжнародного ринку капіталу:
а) кредитний ринок;
б) фондовий ринок;
в) грошовий (валютний) ринок;
г) ринок страхового капіталу.

Вправа 3. Визначте, яке з положень правильне, а яке помилкове.

1. Регулююча функція світового фінансового ринку полягає у визначенні на підставі взаємодії попиту та пропозиції ціни купівлі/продажу різноманітних фінансових активів та кредитних грошей.

2. Головною функцією міжнародного ринку капіталу є забезпечення міжнародної ліквідності.

3. Для світового фінансового ринку характерна певна географічна локалізація.

4. Сучасні темпи приросту експорту капіталу в усіх його формах випереджають темпи росту товарного експорту та темпи росту ВВП в промислово розвинутих країнах.

5. За функціональним призначенням міжнародний рух капіталу поділяється на портфельні інвестиції, міжнародні кредити та гуманітарну допомогу.

6. Міжнародний рух капіталу може здійснюватися лише у товарній та/ або грошовій формі.

7. Форми міжнародного руху капіталу, що визнаються кожною конкретною країною, встановлюються в її інвестиційному та банківському законодавстві.

8. Усі операції з міжнародного руху капіталів опосередковуються світовим фінансовим ринком.

9. У сучасній економіці основна частка операцій, пов’язаних з міжнародним рухом капіталу, здійснюється урядами країн, а також міждержавними і наддержавними фінансово-кредитними інститутами.

10. У сучасній економіці у структурі міжнародного руху капіталу істотно знижується частка кредитів при інтенсивному зростанні питомої ваги прямих та більш повільному – портфельних іноземних інвестицій.