Суть, функції, основи організації фінансів підприємств

Фінанси підприємств – відносно самостійна сфера фінансових відносин, яка має свою специфіку організації та реалізації притаманних фінансам функцій. Вони обслуговують створення ВВП – основного джерела фінансових ресурсів.

Фінанси підприємств –це система економічних, грошових відносин, що виникають у процесі формування і розподілу грошових надходжень, створення і використання грошових фондів підприємств у процесі відтворення.

Фінанси підприємств виражають свою сутність через такі функції:

§ формування, розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, іншими суб’єктами господарювання;

§ контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їхнім оборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинним законодавством.

В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок, який ґрунтується на таких принципах: саморегулювання, самоокупність, самофінансування.

Комерційний розрахунок – метод ведення підприємницької діяльності, що полягає в постійному порівнянні (у грошовому виразі) витрат та результатів господарювання. Його метою є одержання максимального прибутку при мінімальних витратах капіталу та мінімально можливому ризику.

Саморегулювання– це принцип ведення підприємницької діяльності, коли суб'єкт господарювання має справжню фінансову незалежність. Він має право самостійно вирішувати, що і як виробляти, кому реалізувати продукцію, як розподіляти виручку і розпоряджатися прибутком. Самостійні рішення агропромислові підприємства приймають тільки в рамках чинного законодавства.

Самоокупність – це принцип ведення підприємницької діяльності, який передбачає відшкодування виробничих витрат підприємства грошовими надходженнями на рівні простого відтворення. Найнижчою межею самоокупності є беззбитковість, тобто ситуація, коли доходи рівні витратам і немає прибутку.

Самофінансування– це принцип ведення підприємницької діяльності, який передбачає можливість підприємства не тільки окупити витрати на виробництво і реалізацію продукції, а і здійснювати за рахунок отриманого прибутку матеріальне стимулювання працівників, вирішувати питання соціального розвитку і, головне, здійснювати розширене відтворення і розвиток підприємства.

2. Фінансові відносини суб’єктів господарювання

Характеристика фінансових відносин на підприємстві пов'язана з виділенням їх об'єктів та суб'єктів.

Об'єктомфінансових відносин на підприємстві є всі грошові надходження та нагромадження, тобто фінансові ресурси підприємства.

Суб'єктамифінансових відносин підприємства є держава, саме підприємство, його робітники та службовці, власники та акціонери, інвестори, фінансово-кредитні установи, інші підприємства.

Фінансовими є грошові відносини:

1) між засновниками підприємства у процесі формування статутного капіталу;

2) між суб'єктами господарювання під час розрахунків з постачальниками і покупцями;

3) між підприємством і його підрозділами з приводу фінансування витрат, розподілу і використання прибутку, оборотних коштів;

4) між підприємством і його працівниками – у процесі розподілу і використання доходів, виплати дивідендів за акціями, утримання штрафів і компенсацій за спричинений матеріальний збиток, утримання податків і відрахувань до державних цільових фондів;

5) між підприємством та інституціями фінансового ринку: розміщення власних цінних паперів та інвестування тимчасово вільних коштів;

6) між підприємством і галузевими та корпоративними органами, куди входить підприємство – під час формування, розподілу і використання централізованих цільових фондів і резервів, фінансування цільових галузевих програм, проведення маркетингових досліджень;

7) між підприємством і фінансовою системою держави – під час сплати податків й інших платежів до бюджету, формування державних цільових фондів;

8) між підприємством і банківською системою – у разі відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах, отримання і погашення кредитів, отримання і сплати відсотків, купівлі і продажу валюти, надання інших банківських послуг;

9) між підприємством і страховими компаніями – під час страхування майна, окремих категорій працівників, комерційних і підприємницьких ризиків тощо.

Фінансові відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими правовими актами.