Сукупна пропозиція і фактори, що її визначають

Сукупна пропозиція показує реальний обсяг національного виробництва, який може бути вироблений при різних рівнях цін. Залежність між рівнем цін і обсягом національного продукту, який підприємства поставляють на ринок, є прямою або позитивною У економічній теорії існують великі розбіжності з приводу природи і форми кривої сукупної пропозиції. Три сегменти (відрізки) кривої сукупної пропозиції визначаються як: 1) кейнсіанський (горизонтальний); 2) проміжковий (висхідний); 3) класичний (вертикальний)

Рис.3. Складові кривої сукупної пропозиції

1-горизонтальний, або кейнсіанський відрізок;

2-висхідний, або проміжковий відрізок;

3-вертикальний, або класичний відрізок.

Qf– потенційний обсяг виробництва за повної зайнятості.

Горизонтальний відрізок свідчить про те, що економіка знаходиться в стані глибокого спаду або депресії, при цьому не використовується велика кількість машин, обладнання і робочої сили. Ці невикористані ресурси, як трудові, так і матеріальні, які можна привести в дію і водночас не впливати або майже не впливати на рівень цін. Коли на цьому відрізку обсяг національного продукту починає збільшуватись, то ні дефіцит, ні вузькі місця у виробництві, які могли б сприяти підвищенню цін, не виникають. Так як виробники можуть придбати трудові й інші ресурси за установленими цінами, виробничі витрати при розширенні виробнитцва не зростуть, а отже не буде економічних причин для підвищення цін на товари. Дж.Кейнс підкреслював, що робітник, який тривалий час був без роботи, навряд чи буде розраховувати на підвищення заробітної плати, коли повернеться на роботу.

Класичний (вертикальний) відрізок свідчить про те, що економіка знаходиться в такій точці кривої своїх виробничих можливостей (КВМ), коли за короткий термін неможливо досягнути подальшого збільшення обсягу виробництва. Це означає, що будь-яке подальше підвищення цін не приведе до збільшення його реального обсягу, оскільки економіка уже працює на повну потужність при повній зайнятості (кількість працівників, які шукають роботу дорівнює числу вільних робочих місць). Якщо окремі фірми зроблять спробу розширити виробництво, запропонувавши більш високу ціну на ресурси, ніж інші фірми, то ресурси і додатковий обсяг продукту, який отримає одна фірма, інша – втратить. У результаті цього ціни (витрати) на ресурси і відповідно ціни на товари збільшаться, але реальний обсяг виробництва залишиться незмінним. Цей відрізок розглядався класичною економічною наукою. Економісти класичної школи (А.Сміт, Д. Рікардо) вважали, що внаслідок діючих ринкових сил, повна зайнятість може стати нормою для економіки. Однак, в реальній дійсності класичний відрізок можна розглядати щвидше в плані теорії, а не практики. Повна зайнятість і реальний обсяг національного виробництва при повній зайнятості Qf – це нечіткі поняття. Наприклад, робочий день і розміри робочої сили іноді можна збільшувати понад нормові межі (понаднормові роботи, робота у 2-3 місцях, праця людей у воєнний час тощо).

Проміжковий (висхідний) відрізок.Повна зайнятість виникає нерівномірно і неодночасно у всіх секторах або галузях економіки. При розширенні виробництва деяким фірмам доводиться використовувати більш старе і менш ефективне обладнання, на роботу можуть приймати менш кваліфікованих працівників. Через зазначені причини витрати на одиницю продукції збільшуються, і фірми повинні призначати більш високі ціни на товари, щоб виробництво було рентабельним. Тому на проміжковому відрізку збільшення реального обсягу національного продукту супроводжується зростанням цін.

Існуюча крива сукупної пропозиції встановлює залежність між рівнем цін і реальним обсягом національного виробництва при інших рівних умовах. Але коли одна або декілька із цих “інших умов” змінюються, зміщується сама крива сукупної пропозиції.

Рис. 4. Вплив на сукупну пропозицію (АS) нецінових факторів

Зміщення кривої від АS1 до АS2 вказує на збільшення сукупної пропозиції, від АS1 до АS3 зменшення сукупної пропозиції.

Нецінові фактори мають одну загальну рису, коли вони змінюються, то змінюються і витрати на одиницю продукції. Це означає, що зменшення витрат на одиницю продукції, при даному рівні цін, зміщує криву сукупної пропозиції вправо. І навпаки, збільшення витрат на одиницю продукції зміщує криву сукупної пропозиції вліво.

Нецінові фактори сукупної пропозиції:

І. Зміна цін на ресурси. При інших рівних умовах підвищення цін на ресурси приводить до збільшення витрат на одиницю продукції і тим самим до скорочення сукупної пропозиції. Зниження цін на ресурси приводить до протилежного результату.

1. Наявність внутрішніх ресурсів. Збільшення пропозиції внутрішніх ресурсів знижує ціни на них, і в результаті зменшуються витрати на одиницю продукції. До внутрішніх ресурсів належить:

а) земля. Земельні ресурси можуть збільшуватись, наприклад, завдяки відкриттям корисних копалин, зрошенню і осушенню земель, які дозволяють перетворити те, що раніше було “нересурсом”, у цінні фактори виробництва. Наприклад, в Україні здійснюється інтенсивний пошук нафти і природнього газу на шельфі Чорного і Азовського морів. Якщо пошуки корисних копалин будуть успішними, то це може змінити ціни і витрати на одиницю продукції і відповідно вплинути на сукупну пропозицію в українській економіці. Однак можлива і зворотня тенденція, коли, наприклад, втрачається верхній шар грунту із-за інтенсивного землекористування.

б) трудові ресурси. У високорозвинутих країнах біля 70% витрат підприємств йде на заробітну плату робітників і службовців. Збільшення пропозиції трудових ресурсів приводить до зменшення ціни на робочу силу, і навпаки. Якщо гіпотетично припустити, що українські трудові мігранти масово повернуться на Батьківщину, то це може суттєво вплинути на зміну динаміки заробітної плати в Україні, яка сьогодні є позитивною;

в) капітал. При покращенні якості капіталу витрати виробництва зменшуються, а сукупна пропозиція збільшиться, і навпаки. В Україні досить інтенсивно здійснюється якісне переоснащення інвестиційних ресурсів у багатьох галузях економіки. У кінцевому рахунку це призводить до зміщення кривої сукупної пропозиції вправо;

г) підприємницькі здібності. Кількість підприємливих людей в економіці з часом змінюється, і тому крива сукупної пропозиції теж змінюється. З поглибленням економічних ринкових реформ в Україні, рівень підприємницьких здібностей українських бізнесменів буде зростати.

2. ціни на імпортні ресурси. Зниження цін на імпортні ресурси збільшує сукупну пропозицію, і навпаки. Як відомо, Україна імпортує значну кількість нафти і природнього газу. Зростання світових цін на енергоносії негативно впливає на українську економіку і сприяє зміщенню кривої сукупної пропозиції вліво.

3. Панування на ринку – це можливість встановлювати ціни вищі за ті, які були б при наявності конкуренції. Наприклад, значна ринкова монополія міжнародного картеля ОПЕК робить вплив на світові ціни на нафту у бік їх зростання.

II. Зміни в продуктивності. Продуктивність (виробництва) – це відношення реального обсягу національного виробництва до кількості використовуваних ресурсів.

Збільшення продуктивності означає, що при даному обсязі ресурсів або витрат можна отримати більший реальний обсяг національного виробництва.

III. Зміни правових норм.

1. Податки і субсидії. Збільшення податків із підприємств може збільшити витрати на одиницю продукції і скоротити сукупну пропозицію.

2. Державне регулювання. Зазначений фактор може збільшувати і зменшувати витрати виробництва на одиницю продукції. Все залежить від ефективності державної макроекономічної політики. Про це буде йти мова у наступних темах.