Дискреційна фіскальна політика: вплив державних закупівель і чистих податків на ВВП; спільний вплив фіскальних інструментів на ВВП. Ефект гальмування та його визначення
Дискреційна фіскальна політика – це політика, в межах якої зміна державних витрат і податків здійснюється на підставі спеціальних рішень уряду і парламенту..
Інструментами дискреційної фіскальної політики є державні закупівлі і чисті податки, зміна яких означає зміну автономних витрат. Приріст державних закупівель викликає мультиплікативний приріст доходу. При цьому мультиплікатор витрат у змішаній закритій економіці є величиною оберненою до суми вилучень з економічного кругообігу, що охоплюють заощадження та податки. Це означає, що мультиплікатор витрат у змішаній закритій економіці нижчий, ніж у приватній закритій економіці. Тому збільшення автономних витрат на 1 грн у змішаній закритій економці викликає менший приріст доходу, ніж збільшення автономних витрат на 1 грн у приватній закритій економіці.
Дискреційна зміна чистих податків — це така їх зміна, яка відбувається на підставі спеціальних державних рішень щодо рівня оподаткування і трансфертів. Вплив чистих податків на дохід здійснюється опосередковано — через їх вплив на автономне споживання, зміна якого спричинює мультиплікативну зміну доходу. Між зміною доходу і зміною чистих податків існує обернена залежність. При цьому мультиплікатор податків менший за мультиплікатор витрат пропорційно до граничної схильності до споживання. Тому зростання державних закупівель на 1 грн викликає більший приріст доходу, ніж зменшення чистих податків на 1 грн. Дискреційна фіскальна політика впливає і на державний бюджет. Державні закупівлі і трансферти впливають на видатки державного бюджету, а податки — на його надходження.
Крім окремого застосування фіскальних засобів держава може застосовувати їх одночасно. Тоді зміна доходу визначається за формулою
.
Підсумковий результат у цьому варіанті залежить від співвідношення між зміною G і T з урахуванням того, що мультиплікатор видатків є вищим від мультиплікатора податків. Але якщо державні закупівлі й чисті податки змінюються на умовах збалансованого бюджету, тобто коли 
, то результатом такої політики буде певний приріст доходу.
Ефект гальмування залежить від величини, на яку податки зменшують мультиплікатор витрат. В міру інфляційного збільшення ВВП у періоди піднесення податкові вилучення автоматично збільшуються і завдяки цьому гальмують небажане економічне зростання. В міру скорочення реального ВВП у періоди падіння податкові вилучення автоматично скорочуються і завдяки цьому гальмують зменшення вир-ва. Але слід зазначити, що автоматичні чисті податки як вмонтовані стабілізатори не є достатнім гальмом для усунення економічних коливань. Вони неспроможні повністю нейтралізувати інфляційний чи рецесійний розриви в ек-ці, а лише частково його зменшують.
Щоб обчислити ефект гальмування ВВП з боку автоматичних чистих податків, потрібно акцентувати увагу на тому, що б.-я. автоматичні вилучення з ек-ки впливають на ВВП виключно через зміну м-ра. Іншими словами, автоматичні чисті податки, як і заощадження, — це такі фактори, вплив яких на ВВП опосередковується їхнім впливом на м-р. Внесемо зміни в модель м-ра витрат з урах-ням автоматичних чистих податків.
Монетарна політика: сутність; кінцеві та проміжні цілі; інструменти монетарної політики ( операції на відкритому ринку, операції на валютному ринку, дисконтна ставка, нормативи обов’язкового резервування).
Монетарна політика — це сукупність певних цілей та інструментів їх досягнення. Цілі монетарної політики поділяються на кінцеві (економічне зростання, повна зайнятість, стабільність цін) та проміжні (грошова пропозиція, відсоткова ставка, валютний курс). За допомогою проміжних цілей Нацбанк впливає на кінцеві цілі.
Основною проміжною ціллю є грошова пропозиція. Операції на відкритому ринку - це фундаментальний захід, за допомогою якого центральний банк змінює монетарну базу, тобто кількість грошей високої ефективності. Суть операцій на відкритому ринку в тому, що центральний банк скуповує або продає державні цінні папери. Продаж облі-гацій називають кредитною рестрикцією, вона веде до зменшення грошової бази. Рестрикційна політика проводиться з метою зниження темпів інфляції та запобігання фінансовій кризі. Продаючи комерційним банкам, фірмам або населенню державні цінні папери, центральний банк вилучає гроші з обігу, тим самим зменшуються надлишкові резерви комерційних банків та депозити фірм і населення.
Під валютними операціями звичайно розуміють будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.
Ці операції класифікуються за кількома критеріями.
1. За терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти:
- касові, або операції з негайною поставкою;
- строкові.
2. За механізмом здійснення операцій:
- операції спот;
- форвардні операції;
- ф 'ючерсні операції;
- опціонні операції.
3. За цільовим призначенням:
- операції з метою одержання валюти для здійснення платежів за міжнародними розрахунками;
- операції з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування);
- операції з метою одержання прибутку або спекулятивні операції.
4. За формою здійснення:
- безготівкові;
- готівкові.
5. За масштабами операцій:
- оптові (здійснюються між банками);
- роздрібні
Дисконтна ставка - величина процента, який отримує центральний (емісійний) банк за надані комерційним банкам кредити; один із засобів контролю за пропозицією грошей.
Визначення норм обов'язків резервів полягає в тому, що НБУ встановлює комерційним банкам та іншим кредитним установам нормативи обов'язкового резервування залучених коштів. Розмір обов'язкових резервів встановлюється в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів. Резерв зберігається на кореспондентському рахунку комерційного банку в Національному банку, проценти на обов'язкові резерви не нараховуються. Для різних видів залучених коштів можуть установлюватися різні норми обов'язкового резервування. Якщо НБУ проводить деструкціонну політику, то він підвищує норму обов'язкових резервів, такою ж мірою збільшується сума обов'язкових резервів і зменшується ресурсний потенціал кожного комерційного банку. Якщо НБУ проводить експансіонну політику, то він зменшує норму обов'язкового реформування.