Кардиналістський(кількісний) підхід
На ринку товарів послуг перед споживачем постає проблема вибору економічного блага. Основними факторами споживацького вибору є споживацькі переваги, ціни на товари та дохід споживача. Споживач буде обирати лише те економічне благо, в якому потреба, тобто те благо, яке для нього має певну корисність.
Корисність - це здатність товару або послуги задовольняти потреби людини; задоволення, яке отримує людина споживання товару чи послуги. Корисність - це поняття суб'єктивне. Корисність товару є різною для різних людей і для однієї особи в мінливих умовах. Кількісним вимірником корисність товару є уявна одиниця - ютиль (з англ. Utilitу - корисність).
Кардиналістський підхід виражає залежність кількості спожитих одиниць товару та рівня задоволення споживача.
Авторами кількісної теорії корисності, яка виходить з гіпотези про можливість прямого вимірювання корисності різних благ, є У. Джевонс, К. Менгер і Л. Вальрас. Ця теорія була розроблена ними в 70-х роках XIX ст
Функція корисності - залежність від обсягів спожитих товарів та послуг від рівня корисності:
U = f(Qx1, Qx2,...Qxn), де: U - корисність загальна; Q – обсяги відповідних споживчих товарів.
Двома основними показниками кардиналістського підходу до аналізу корисності є :
1)загальна корисність (ТU) - це сумарна величина задоволення споживання конкретної кількості товару Q;
2) гранична корисність (MU) - це зміна загальної корисності внаслідок споживання додаткової одиниці блага, тобто додаткове задоволення споживання кожної останньої (додаткової) одиниці товару.
Властивість загальної корисності (ТU): змінюється не пропорційно кількості одиниць спожитого блага. В міру збільшення споживання блага (ТU) зростає усе повільніше, досягає максимуму (відбувається насичення потреби), потім зменшується.
Властивість граничної корисності ( MU): має тенденцію до зниження (при ТU= max, MU=0).
У властивостях ТU, MU знаходить прояв дії "Закон спадної граничної корисності" - при споживанні кожної наступної одиниці товару величина додаткового задоволення для людини зменшується. Даний закон отримав назву першого закону Госена (від німецького вченого Г.Госена).
Перевага кардиналістської версії полягала у тому, що вона не тільки досить просто пояснювала мотивацію поведінки споживача, але й могла бути застосована до аналізу вибору серед набору благ – двох, трьох і більшої кількості товарів, що в інших моделях зробити важко. Набір товарів, який купує споживач, називається ринковим споживчим кошиком. Сукупна корисність ринкового кошика утворюється додаванням значень граничної корисності кожної одиниці товарів. Функція сукупної корисності визначається присвоєнням числового показника кожному споживчому кошику. Таким чином можна забезпечити кількісне ранжирування споживчих кошиків: раціональний споживач вибере кошик з найбільшою сумою корисності (ютилів).
(Крива сукупної корисності(а) представляє зростаючу опуклу вгору функцію, що є наслідком дії закону зростаючої сукупної корисності: з нарощуванням споживання будь-якого блага загальна сума корисності зростає, але прирости корисності зменшуються. Графік граничної корисності(б) представлений гістограмою та спадною кривою.
Між кривими сукупної та граничної корисності існує геометричний зв’язок:
· сукупна корисність досягає максимального значення, коли гранична корисність стає рівною нулю;
· вличину граничної корисності показує кут нахилу кривої сукупної корисності
· за від’ємних значень граничної корисності крива відхиляється донизу, але цей відрізок (пунктир) не включається у функцію корисності.
Отже, раціональний споживач максимізує корисність від блага Х, якщо припинить його споживання, як тільки гранична корисність останньої спожитої одиниці стане рівною нулю, тобто не додасть більше ніякого задоволення.)